Актуально. В мене буває депресія через те що в армії я відчуваю позбавленість волі як у в'язниці. Я не маю волі вільно пересуватися, щось робити на власний розсуд, пити пиво, спати в своєму ліжку, знайомитись з дівчатами, подорожувати, усамітнітися. Натомість я змушений бути серед однієї й тієї ж групи мужиків які вже мене харять. Це ув'язнення триває вже більше року і невідомо коли закінчиться(

@tvoybatya4228

Жыл бұрын

співчуваю. бажаю тобі повернення додому якнайшвидше.

@merry1244

Жыл бұрын

Тримайтесь!!! Це обов'язково закінчиться! Надіємся скоро!

@helgagrimm3099

Жыл бұрын

Я можу зрозуміти почуття ув'язнення та неможливості усамітнитися, бо пробула в окупації і вимушена була знаходитись практично 24/7 з кимось ще в одній кімнаті. Але, думаю, можна спробувати знайти хоч щось хороше з того, що Ви служите, наприклад, відмінна фізична форма (я дуже заздрю тим, хто може хоча б мінімальні нормативи ЗСУ виконувати, бо мені дуже важко прийти навіть до цього), або Вас так би мовити по дефолту цивільні вважають захисником, це дуже важлива роль, як на мене, та і не обов'язково, щоб хтось незнайомий вважав Вас захисником, перш за все Ви захисник своїх близьких (якщо такі люди у Вас звісно є). От у мене взагалі немає захисту - батько втік за кордон, із родини в мене залишилась тільки мама. Спробуйте сприймати Ваш досвід, як випробування, як просто поганий сон, який все одно колись закінчиться. І опісля Ви зможете собі сказати щось типу "було дуже важко, але я вистояв і навчився чомусь попри обмеження"

@nadiyaUkr

Жыл бұрын

Вбийте всю русню, і поверніться живі та здорові чим швидше

@user-wr2tt8eo4d

Жыл бұрын

Можливо Вам допоможе, що Ви для нас жіночок , герой. Війна закінчиться, і усі барви повернуться до вашого життя. Повірте будь ласка, тюрма є не лише в армії і справжній тюрмі. А в повсякденному житті. От я почуваюся як в тюрмі, бо менеджер хоче контролювати кожен крок мій і звільнитися з роботи через менеджера абюзера теж по ідіотські. Тобто я добровільно йду в тюрму. Та вибір у нас завжди є, є вибір не зважати на негатив, а шукати потизив. У Вас важлива роль, наше життя залежить від вас. Не сумуйте будь ласка, орків треба вбивати з посмішкою.

До речі, забула додати, в одному з ваших відео, не пам'ятаю в якому, Ви сказали, щось типу, що якщо немає сил, треба ставити собі міні-ціль: є гора посуду, але не обов'язково мити все, треба помити лише одну тарілку. Це дуже доречна порада, в моєму випадку це працює - я або дійсно мию лише одну-дві тарілки і не відчуваю провину, що нічого не помила, або втягуюсь і перемиваю увесь брудний посуд. Окремо дякую за цю пораду!

@katerynaforostyna3801

10 ай бұрын

Боже, це ж геніально❤ я так спробую теж)

@mavkahayova

9 ай бұрын

А є якийсь окремий випуск про немає сил і відсутність мотивації взагалі шось робити?

Був досвід, при чому дуже великий і негативний. Загалом я 7 років свого життя прожив у стані дереалізації. Таке буває при тривожному розладі, депресії тощо - це коли психіка виснажена протягом довгого часу. У мене було два епізоди: 5 років і 2 роки. Перший епізод почався 16 років тому. Тоді в Україні ніхто не знав, що це таке. Лікарі намагалися мені допомогти, але не могли. Шо мені тільки не робили - і яйцями викатували і чого тільки не було. Воно поступово пройшло, як мені тоді здавалося, саме по собі. Зараз я знаю, чому - тому що я задовільнив свою потребу у визнанні - був популярним треш метал гітаристом у двох групах одночасно. Згодом, з роками, у мене знову з'явився цей стан. Я пішов до невролога і той сказав, що це називається "деперсоналізація". Я почав гуглити і зрозумів, що мені до психіатра. Я зараз не буду розписувати всі деталі, але у мене була саме дереалізація, а деперсоналізація була інколи. Діагноз був такий: середній тривожний розлад і легка депресія. (Пізніше дописав. Згалав, що середня депресія і важкий тривожний - перший діагноз був таким). Це у той час, коли мене пекельно крило дереалкою. Мені було важко дійти додому, бо я просто не міг концентруватися. Я поїхав в останній європейський тур та пішов з музики. Так, я в дереалізації на автоматизмі турив та давав концерти - це повна жесть. Між кожним новим містом просто сидів в машині на задньому сидінні як овоч. Фармакологія мені не допомагала взагалі - а я пив і Брінтелікс і Атаракс і навіть якійсь нейролептики (назву не пам'ятаю). Багато було і психотерапії. І зараз, через роки, у мене також є симптоми, але не такі гострі, як раніше. З початком великої війни у мене знову повернулася частина симптомів і мене знову криє. Резюме. Невротичні розлади виникають на фоні таких речей: 1. Звичка. Всі наші звички - це нейронні зв'язки мозку. Так, депресія - це звичка, як і тривожний розлад, ОКР тощо. І, нажаль, її дуже важко позбутися. 2. Звичка через те, що довгий час людина стабільно має нереалізовані потреби. Ось тут важливо. Це коли мене щось принципово не влаштовує, а я це ковтаю. Бо так треба. Наприклад, коли людина працює на роботі, яку ненавидить, живе в сім'ї, з якої хоче піти, не займається тим, чим хоче дійсно - в середині себе. Чому у когось формується депресія, а у когось тривожний розлад - тут треба окрему лекцію читати. 3. Також глибинна причина може полягати у внутрішньому конфлікті особистості. Коли емоційно я хочу одного, але розумом розумію, що так не треба. І ось тут моя історія також. Зараз буде сарказм: Я хочу "всіх наказати", але це призведе до "апокаліпсису", бо хірше буде всім і мені. Світ несправедливий і я не можу це прийняти. Бо не вмію приймати і пробачати. Бо всередині я "пацан-самурай", у якого немає компромісів, немає середини - є тільки все або нічого. І ця маячня називається "обмежуючі переконання". Вони тупо руйнують наше життя. Ну, якщо вони є. І буває так, що задоволення потреб недостатньо - треба впливати на "дефолт систему" підсвідомості. А це капєц як довго і важко. Бо поки у людини сміття глибоко в голові, людина буде приречена на депресивні епізоди все життя. А ще гірше, коли одночасно є і сміття і інтелект. Але недостатньо емоційного інтелекту, щоб психіка пережувала все, що знає. Тому без психотерапії ніяк. Ще одне: дереалізація вас не вб'є і з глузду ви не зійдете. Навіть якщо ви вже не впізнаєте себе в дзеркалі, не можете запам'ятати два рядки прочитанного тексту і не можете "прокинутися від того сну, який дивитеся" - це і є дереалізація. Це хронічне виснаження психіки. Так, це викликає неабияке страждання та переляк (спочатку, потім вже ні), але абсолютно не може вам нашкодити. Навіть за 7 років. Я зараз займаюся дизайном і програмую. Як бачите, мозок не може взяти і атрофуватися. Але психотерапія! Хрєн там ви самі по собі виявите свої внутрішні бзіки та порішаєте з ними. Ніфіга. Самі ви тільки переконаєте себе в тому, чого нема. Бо якщо ви вже опинилися в цьому стані, то ж якось ви до нього йшли, причому довго. А можливо і все життя. Тай таке.

@lanaartorama

Жыл бұрын

Дякую за корисний розлогий коментар!

@biofitzprime1489

Жыл бұрын

@@lanaartorama дякую, що прочитали)

@user-sf1wf4pu3f

Жыл бұрын

​@@biofitzprime1489Здраствуйте,я одессит,10 лет уже нет никакой жизни,3 года пролежал дома и 7 лет пытаюсь выбраться полностью,но с переменным успехом,начались проблемы с физическим здоровьем. Настолько выгорел,что еле держусь, всё висит на волоске . Можете помочь?

@katerynasheremet3478

Жыл бұрын

Ого... Круто, що ви себе витягнули і що ви себе тримаєте ❤ Дякую за розповідь 💞

@biofitzprime1489

Жыл бұрын

@@katerynasheremet3478 дякую вам)

Цей чоловік це золото на данний час,подача себе та інформації неймовірна

Дякую за розкриття теми депресії. Знов ловлю себе на думці, що маю депресію за всіма ознаками. Але це ж нереально отак бути в депресії середньої або важчої категорії протягом 10 років? Чи реально? З 16 років мене накрило і не попускає, а іноді періодами стає важче. Іду в серіальні "запої", щоб нікого і нічого не бачити і не чути. Міняю роботи, коли вигоряю. Звільняюсь і тікаю в барліг, коли стрес і нерви на межі. Думки про смерть - це вже частина повсякденного філософствування. В студентські роки це була "екзистенційна криза", перед тим "депресняк", а зараз "лінь і прокрастинація". З різними спеціалістами не склалося, а зараз нема бажання з кимось про це говорити, а сил міняти щось теж нема. Нічого не хочеться, а написання цього коментаря вимагає купу сил (хоч і виконує трохи терапевтичну функцію). Плюс комент до відео і лайк - це мінімум підтримки хорошої справи, якою є цей канал.

@user-gi9mg2cj9t

Жыл бұрын

Дуже раджу Вам сходити до психіатра, бо є такі штуки як розлади особистості, вони як правило з підліткового віку проявляються і в якийсь момент вибухають тяжкою депресією, бо психіка висотується на емоційних гойдалках. До речі, депресія лікується не тільки антидепресантами, є ще нормотиміки, а в деяких випадках потрібні і нейролептики.

@Odi_Hominem

11 ай бұрын

Ви прям як з язика зняли. Мій досвід дуже схожий на ваш. Теж останнім часом схиляюся до думки, що мені не допоможе черговий спеціаліст, бо вже стільки зустрічей було х різними людьми, що втратив хід рахунку. Не бачу ні сенсу у цьому, ні бажання, відсутня мотивація і інтерес до всього. Особливо на вихідних апатія то вже традиційно для мене. І ідея про самогубство нагадує сама про себе, особливо сильно, коли втомлений після роботи. Маю такі думки: чи піти у ЗСУ і хоч корисним стати перед смертю, але не хочу наражати на небезпеку інших, не хочу підставляти, чи мовчки вдома усамітнитися, щоб на мене не витрачали коштів, часу та енергії. А, і спеціалісти не дешево коштують, зараз з моїм рівнем доходів можу собі дозволити аж раз у місяць. Це не ефективно.

@carmacarmaA

10 ай бұрын

Можливо у вас БАР ,сходіть до психіатра. З цим можна жити.

@carmacarmaA

10 ай бұрын

@@Odi_Hominem співчуваю вам ,сама в депресії із за фізичного довготривалого захворювання з постійним болевим синдромом. Іти в ЗСУ з вже наявною депресією це не дуже гарна думка ,стан може погіршитися до критичного,хоча є шанс і повного переключення і змін в іншу сторону

@clarkkent3112

10 ай бұрын

Чувак йди до психіатра. Якщо довго депресія, потрібно пити антидепресанти, щоб налагодити внутрішні процеси мозку. Далі курс психотерапії щоб не було рецидивів. Це піздець дорого і лікуватися не пару тижнів.

Дякую величезне, за чудовий український контент.

Сидить депресія в кріслі гладить котика і каже: - Ти ходиш на роботу але робиш це без зацікавленості))

@antimczenko

Ай бұрын

*цей комент із саундтреком

«Мені погано від того що тобі погано» викликає сильне почуття провини. Власний досвід

@WereDifo

10 ай бұрын

Або коли нічим допомогти не можеш, бо не дають. Ну, це теж саме, але трохи можливо доповнене

Андрій, психологічна швидка для нації. Взамін пропаганди по тв на марафоні, обсмоктувагня винищувачів, потрібно крутити Андрія записи 24/7. Без жартів. Нація у емоційному провалі

Який ви милий! Велика подяка нашим Воїнам і Вам особисто як воїну і те що ваш канал україномовний, я дивлюсь тільки українських ютуберів і тільки українською мовою🤗

Андрію, дякую вам і вашим побратимам.Передаіайте їм низький уклін і безмежну вдячність за їхню тяжку роботу. Слава Україні!🇺🇦🇺🇦🇺🇦

@user-rh4fm9tu5g

4 ай бұрын

Ви найкращій воїн-захисник України !💛💙 Дякуємо Вам !!! 🙏✌🥰

Депресія, велика втома, коли немає виходу.

Як завжди зрозуміло і науково, дякую. А ось ця порада, що до звернення до спеціалістів, мене ще більше заглиблює у смуток. Бо з початком агресивної фази війни багато хто втратив майно, работу і вже згризли навіть наволочку від грошової подушки що була😊 А справжні спеціалісти коштують не мало (і це нормально). Ну да прорвемось. Слава Україні

@user-nb5lq1dc6x

Жыл бұрын

У нас є платформи і з безкоштовними консультаціями)

@irynakotovatrix2899

Жыл бұрын

@@user-nb5lq1dc6x те що я знаходила і випробувала, це була суцільна гештальт терапія. А вона не дуже допомогає при депресії. Буду вдячна, якщо підкажете де шукати інші варіанти.

@user-nb5lq1dc6x

Жыл бұрын

@@irynakotovatrix2899 шкода, що у вас такий досвід :( Звісно, поділюсь, якщо буде гідний спеціаліст)

@U_MOII_HOLOVI

Жыл бұрын

Дякую за позитивний відгук. На рахунок справжніх спеціалістів, що коштують дорого. Ціна не завжди свідчення того, що стопудово допоможуть. Плюс є фонди і ГО, які підтримуються ґрантами. Дехто некомплементарно ставиться до ґрантів, але це шикарна можливість якраз скористуватися послугами фахових спеціалістів безкоштовно. Просто їм треба буде надати дані для звітності. Це дуже поверхневі дані і на анонімність не повпливають.

@irynakotovatrix2899

Жыл бұрын

@@U_MOII_HOLOVI ну то будемо шукати😉 і ви будь ласка бережіть себе, а то від вас вже залежність, як від пігулки чистого дофаміну.

Дякую за відео❤ Депресії не маю та після перегляду вийшла прогулятись по сонечку і з’їла грейпфрут, на всяк😊

@U_MOII_HOLOVI

Жыл бұрын

Оо. Грейпфрут це круто, та сонечко теж. Дякую що піклуєшся про себе. ❤

Мене не бісить тільки мій чоловік Моя єдина підтримка - мій чоловік Єдиних хто мене завжди розуміє - мій чоловік Але зараз він не поруч, зараз він в постійній небезпеці, зараз я можу думати лише про нього

@user-ps4vs1fy8j

7 ай бұрын

Будьте сильною для Вашого чоловіка..

Дякую, лікарю, звучить оптимістично. В мене депресивні епізоди з дитинства, я дуже турбуюсь про тварин, а для українки це не найкращий варіант( На третьому епізоді психотерапевт діагностував атипову депресію. Я люблю життя, я не хочу вмирати, я творча людина, в мене завжди море енергії і ідей. Але ці кляті епізоди добивають. З сови я перетворююсь на дятла: о 22,00 вже туплю, а з 3-ї ночі вже неякісний сон. Це посилюється депресією мами, важчою за мою. Я намагаюсь на собі все тягти, але бувають такі збої, що після кількаденної продуктивності мені боляче навіть подумати про те, щоб відірватись від подушки. І від цього нудить. По тесту Бека - "Виражена депресія". На антидепресантах вже півроку. І чомусь вчені все частіше говорять про те, що проблема не лише в нестачі серотоніну. За родичів хвилююсь, бо чи не половина теж має депресію, і не хочуть лікуватись. 80-річна бабуся терпіла рік (бо "куди в такому віці антидепресанти!" (с), а тепер , в 81рік, найпростіший СІЗЗС її підняв на ноги, буквально. А інші терплять і страждають. Бояться антидепресантів і лікарів((

@carmacarmaA

10 ай бұрын

Тримайтеся ,я теж в депресії через фізичне захворювання з болевим синдромом. Іноді опускаються руки і хочеться померти ...

@Viky.A.V.

10 ай бұрын

@@carmacarmaA антидепресанти? Вони справді допомагають при больовому синдромі. Маємо жити, бо на той світ завжди встигнемо, а треба ще відсвяткувати перемогу!

@user-hd8fq8wp3f

8 ай бұрын

Тримайтеся,в мене щось схоже і мені сказали,що я на грані депрессії,пила ліки півтора року і тому,що я подавляла стресс були сильні головні болі.Медитація,спілкування з позитивними людьми.Я теж допомагаю тваринам,але коли їх ображають,то виникає депрессія!

@carmacarmaA

8 ай бұрын

@@Viky.A.V. трохи допомогають, хоч думки про смерть не такі інтенсивні

@Viky.A.V.

8 ай бұрын

@@user-hd8fq8wp3fдякую, навзаєм! Небайдужі люди повинні триматись =)

Няшність зашкалює! ❤ людина - харизма. Настр піднявся в лічені хвилини. Дякуємо за Вашу працю!

Хай квітне український ютуб! Особливо, такий корисний і цікавий! Дякую за вашу роботу!

клітковина 😃 Ви така бубочка. нарешті сучасний український корисний і трохи розважальний контент 🇺🇦🙏☘️❤️ Слава ЗСУ і психотерапії 😁❤️☘️

Коментар-привіт пану Андрію за те що він так нас надихає і підтримує! І всім, хто йому допомагає знімати відео, дя-ку-ю! 👏🥰💙💛

В мене діагностована депресія вже майже 4 роки, п'ю ади, мріяла припинити. Але трішки більше місяця тому під Бахмутом загинув мій коханий, щоб був для мене всім та ще й найкращим другом. Терапію маю наразі в методі AMDR, п'ю транки. Біда у тому, що жити я більше не хочу зовсім, але мушу, бо в мене син, і таку травму, як самогубство матері, не маю морального права йому нанести. І от це мушу постійно бореться в мені з не хочу, тож відчуваю, як тихенько їду глуздом. Чи не тихенько 🤷🏼‍♀️ Навіть не знаю, що спитати, бо й так зрозуміло, що треба продовжувати лікування та проживання травми, але чи поверне це колись сенс і бажання жити, а не просто існувати через мушу?

@user-gi9mg2cj9t

Жыл бұрын

Співчуваю Вам. Продовжуйте лікування, можливо перегляньте з лікарем схему і дозування. Якщо хоч трошки втішить, то, як правило, переживання горя проходить протягом року. Дуже добре, що у Вас є терапія. Коли у мене загинув коханий ( 15 років тому), я не пішла на терапію, бо була молода і не розумна. Наслідки того є й досі і навряд чи є колись остаточно те залікую.

@olyab6361

Жыл бұрын

Будь ласка живіть❤ Слава Герою!

@user-ml9is3wu8z

Жыл бұрын

Не кидайте лікування, дуже складно вийти, але дайте собі шанс Не тисніть на себе через це, що довго не виходе, обовязково все буде налагодиться !

@lanaartorama

Жыл бұрын

Яке велике у Вас горе... Співчуваю... Лікування необхідне, Ви правильно визначили - Ви потрібні дитині. І Ваш коханий хотів би, щоб Ви жили, причому у вільній Україні, за це він і життя віддав... Поки Ви живете і боретеся - у Вас принаймні 50% вірогідність, що одного дня Вам стане легше і повернеться бажання жити.

@tataluga7055

Жыл бұрын

Перші два місяця саме важче,, потім ви просто поступово навчитесь з цим жити. Біль не припиниться, але перестане бути нестерпним.

Дяка земляче за твою працю, слава Україні 🇺🇦❤️🖤

Те, що сприймалось мною за депресію було звичайними ліньками. Дякую, Андрію!

І щодо непоєднуваності депресії та творчості - чиста правда! Я творча людина, і в період депресії цілковито не могла ані малювати, ані писати. Було таке відчуття, ніби хтось відрізав творчу здатність - як відрізають ногу. Можна якось покульгати - але без радості. Навпаки, тільки біль і відчуття власної нікчемності 😓. Дякую за відео! Проблема серйозна, і вирішувати її треба з усією серйозністю.

@mavkahayova

9 ай бұрын

Дуже знайоме. У мене відчуття, наче я без рук - те що добре вміла і любили не можеш робити.

Моя депресія триває вже 7 рік як тільки я почала сама себе трохи витягувати почалась війна і стало ще гірше. Дякую за те що розкриває для людей що це дійсно таке

Детальний розбір. Одне з найкращих що бачив по темі.

Андрію, дякую, дуже інформативно! Було би круто, якби ви теж зробили випуск про тривожність і тривожні розлади!

Боже, як же я Вам вдячна, Андрію! Ви наше сонечко.🙂 Дуже люблю Вас слухати.

Чудове відео чудового спеціаліста про важливу тему. Дуже дякую за глибокий аналіз теми.

Обожнюю ваш стиль викладення матеріалу, пане Андрію ❤❤❤ ви чудовий

@U_MOII_HOLOVI

Жыл бұрын

Дяка, що дивитесь)

@carmacarmaA

10 ай бұрын

Вперше дивлюсь ,і мені теж сподобався стиль викладення

Ще сильно від сонця залежить. Можна глянути на статистику суїциду в Європі. Найвищий рівень Литва і північні країни, найнижчий Греція, і південні.

Я мала глибоку депресію. Вилікувала медикаментозно, без будь-яких терапій(це не означає, що всім іншим вона не потрібна) за 4-5 місяців. Зміни за буквально 2-3 дні прийому антидепресантів мене вразили! Змінила свою активність самостійно після початку прийому ліків. Всім у кого є такі проблеми раджу припинити читати мотиваційні книжки і бігти до психіатра!

@larakotoraga6424

2 ай бұрын

Які препарати приймали і що вам допомогло?

@user-ib5rk3sw9z

Ай бұрын

@@larakotoraga6424 антидепресантів є багато, їх належить підбирати лікарям для кожного хворого індивідуально!

Дуже дякую за відео) бо іноді дуже важко доказати людям, які не знали такого захворювання і видають щось на кшталт: «іди попрацюй і все пройде». Нікому не бажаю відчути того)❤

@olena.s

Жыл бұрын

Але іноді фізична активність таки допомогає, фізична праця, спорт, або довга прогулянка зовсім не зайве.

@user-vasm

10 ай бұрын

А я слухала і мурахи по тілу бігали від жаху, коли згадувала себе під час післяпологової депресії. Я не знаю, яким дивом, але вдалось вибратись самій шляхом маленьких перемог і постійному фокусі на позитиві. Нікому не побажаю таке переживати!

@alisa.ahdrus.1217

10 ай бұрын

@@olena.s ага коли тиск58/40 походиш iпоробиш.

@user-ho1qx7gg2s

7 ай бұрын

ви праві. у мене в такі моменти якраз навпаки хочеться щоб хтось пригорнув, пожалів, поговорив, послухав, помовчав... а потім сили самі з'являються і уже і так ясно стає що треба спортом зайнятись чи роботою.

@user-gm9jf6ih2p

5 ай бұрын

​@@user-vasmяк вийшли розкажіть

ПРО ДЕПРЕССИЮ НАДО КРИКОМ КРИЧАТЬ!!!!И КРИЧАТЬ О ТОМ, ЧТО ОНА ЛЕЧИТСЯ!!!!!

Дякую за це відео❤ . Цікавить питання депресії у військових.коли допомога спеціаліста неможлива.або ускладнена. і здається що знаєш.що для них порятунком є просто повернення в сім'ю.яке є неможливим.

Я закохалась в манеру подачі інформації) дякую за вашу працю❤ Харизма пре звідусіль 😃👍

Дуже цікава тема та чудово надана. Коли слухаю Вас, то розумію, що Ви - це і є профілактика депресії. Хай Вам щастить

@U_MOII_HOLOVI

Жыл бұрын

Ой, дяка, що дивитесь та бережете себе ❤

Дякую! Дуже важлива тема. Я зрозуміла, що депресія в мене є і що треба йти до спеціаліста, але пошук спеціаліста викликає депресивний настрій🙄🙃😁 А скажіть, будь ласка, в 5-7 річної дитини може бути депресія? В цьому віці у мене були проблеми з харчуванням і сном, дуже лякали думки про смерть і безкінечність космосу.

Рада Вас бачити, пане Андрію. Дуже важлива тема. Дякую.

Дякую за відео Неймовірно важливо! Мрію про масове освітлення цієї теми… Окремо хочу сказати, що ви куська❤ ваші емоції та настрій, голос, інтонація вже підтримують🥰

@U_MOII_HOLOVI

Жыл бұрын

Все, маю заряджати воду) дякую за коментар❤

Коментар для просування відео в ютубі, Слава Україні

Робiть свою справу! Так як ви це доносите, вже допомагае не лякатися i не закриватися в собi.

Який Ви класнючий ❤! Буває накриває , виходжу з такого стану важко , - усамітнююсь на день , на два ,а потім сама собі говорю в голос, що досить , що це ти розкисла 😊. І йду до моря , до води , до природи. Не до людей . Бажаю Вам гарного настрою завжди !

Дякую, дуже корисна інформація. Іноді дійсно допомагає трохи більше активності, ніж зазвичай, наприклад, трохи частіше прибирати, або виходити в магазин за якоюсь дрібничкою. Але я не можу себе змусити вийти на прогулянку так би мовити без мети (купити щось, попити кави, сходити на якийсь захід), наче для мене немає сенсу просто отримати трохи сонця і подихати повітрям. Можливо, мені було б простіше виходити, якщо б у мене була компанія, але такої компанії немає. Я живу сама у новому місці, бо у моєму рідному місті стало дуже небезпечно. Навіть якщо я намагаюсь придумати собі мету, наприклад, сходити у найближчий пункт незламності і спитати, чи потрібна їм допомога, я собі вигадую відмазки і залишаюсь вдома. Також постійно думаю про те, яка я некорисна, типу, донатити часто і багато не можу, піти воювати теж не можу, бо занадто слабка, сітки маскувальні плести - це треба виходити з дому і їхати в центр міста, а мені лінь, і таке подібне. Намагаюсь хоч щось з цим робити - займатися фізичними вправами вдома, замість солодкого їсти більше фруктів, дивитись хоч трохи корисний контент, а не розважальний. Не знаю, куди мене ці спроби заведуть, але добре, що є ваші відео, вони хоча б пояснюють мені, чому я маю ті чи інші стани.

@lanaartorama

Жыл бұрын

А в яке місто Ви приїхали, якщо не секрет?

@helgagrimm3099

Жыл бұрын

@@lanaartorama Рівне

@KaterynaMKUA

Жыл бұрын

Дякую, що це написали Відчуваю теж саме

@helgagrimm3099

Жыл бұрын

@@KaterynaMKUA Іноді трохи легше від того, що ти не один з такими ж проблемами

Мені дуже погано, чоловік воює.,а я в чужій країні .І я одна.Стала втрачати надію,зовсім розчарувалася ..в цьому світі.

Дякую, за вашу працю!! Це дуже актуально, нажаль після війни буде ще більше депресивних розладів...

@mavkahayova

9 ай бұрын

Їх і зараз дохуа серед знайомих переселенців

Що витянуло мене з дуже важкої детресії , яка продовжувалась декілька років і життя преретворились в напів смерть. Мені дуже довго водило по психологам і це взалалі не давало не якого результату , а робило ще гірше і я тянув ще більше час . Спасло невропатолог , антидепрессант!!! І масаж ! Масаж рослабив тіло , а антидепрессант почав діяти чепез місяць . Але треба приймать припарати в довгу . Дарече важливо обслідувать щетовидку, бо в мене виявили дві пухлини .

дякую вам Андрію і всій команді за те, що ви робите. Дуже допомагає вбивати зайвих тарганів в голові)

@U_MOII_HOLOVI

Жыл бұрын

Потрібних бережіть. Без них ми б були не такі цікаві)

Коментар в підтримку каналу і такої непростої теми. P.S. Українською буде клітковина.

Дуже цікаво, корисно і чітко. Не кожен психіатр так розповість , зрозуміло для пацієнта ❤

Дуже важлива тема, дякую Вам за її висвітлення. Дуже багато інсайтів, які на перший погляд очевидні, але реально дійшло тільки зараз. Дякую Вам і ЗСУ, які дозволяють мені бути вдома та дивитись такі відео💙💛

Який Ви класнючий,Ви це знали? Дай Боже всім здоров'я та миру!!!

Хочу подякувати за цей випуск. Зрозуміла і легка подача. У моєї доньки депресія і хочу сказати, що сама велика шкода саме від суспільства, яке говорить: тобі 18 років, яка там депресія, в тебе чудове життя, або: знайди собі хобі, звісно лежачи в кроваті нічого не буде.... Якщо мій коментар побачить хтось, у кого рідні в депресії, будь ласка, послухайте це відео 🙏 Всім депресії бажаю найти свого фахівця і правильну терапію, це може бути не с першого разу, але в результат того вартий ❤

Цікаво. Згідно з описом мала середньої глибини депресію і вийшла з неї самостійно Якщо таке б трапилося зараз, маючи такий багаж знань, точно не страждала би на самоті Дякую за вашу важливу просвітницьку роботу!

@jasmineflower299

8 ай бұрын

Будьте обережні, бо вона повертається регулярно. І з кожним разом ще сильніша і довша. І в якийсь раз ви вже не зможете з неї вийти самостійно. Не лякаю

@user-mp4ng4pm7h

4 ай бұрын

Як самостійно?

Дуже довгий період часу ще до війни в мене був стан подібний до депресії. Робота і стосунки з колишнім чоловіком відбирали всю енергію. Мене вже не цікавило ніяке хобі. Не було сил і бажання робити щось для себе. Навіть елементарно приготувати їжу. Я жила ніби у вакуумі на автопілоті. Довгий час в голові були лише негативні думки і хотілось просто лягти десь в канаві і вмерти, перестати функціонувати. Дійшло до психосоматичного висипу. Аж поки не відбулось повномасштабне вторгнення і різкий сплеск адреналіну і різкі зміни не змусили працювати мій організм на виживання. Змінилось абсолютно все. Не за один місяць, звісно. Пройшов вже рік і я відчуваю себе зовсім іншою людиною. В мене немає стосунків, я їх розірвала. Хоч вони і тривали досить довго. Проте зараз я не маю відчуття, що я гостро потребую чиєїсь уваги. В мене інше житло, я встигла звільнитись з роботи, спробувати себе на іншому місці і повернутись назад. Я відновила свої захоплення. Мені цікаво ними займатись і я бачу перспективу розвитку в них на майбутнє. Мене знову надихає моя стара робота. З'явилось бажання знайомитись з новими людьми і вивчати нову інформацію. Настрій різний. Емоції різні. І відчуття, що я живу. Дуже допомагає ідентифікація своїх емоцій і почуттів. Постійне звернення до себе "що я відчуваю зараз?" І чітке усвідомлення "що це мені дає?" постійно розширює ці почуття. Саме ось це усвідомлення дає відчуття контролю і влади над своїм Я. Відповідно - внутрішній комфорт.

Згодна на 100%. Я через таке пройшла зі своім сином ,один в один як ви розповідаєте. Я була дуже перелякана таким станом,я не розуміла,що з ним відбувається. Дякувати богу пішли до лікаря і він допоміг і сину і мені пройти через це. Я була поруч під час лікування,бо люди в цьому стані абсолютно безпорадні.

дякую за талант доносити просто складні теми💙💪

Ну круто. Депресія середньої важкості, але ти не можеш піти до спеціалістів, бо і з роботи виженуть і дитину заберуть, бо ти за кордон і тут як раз дуже розуміють, що це хвороба.

Звалилася в депресію після довготривалого, дворічного дистресу. Коли ситуація трохи розрішилася, я через півроку звалилася в важку клінічну депресію. Не спада зовсім, за два місяці втратила 16 кг... Прийшлося йти до психіатра й ковтати антидепресанти й рік бути на психотерапії. А в 2020 після ковіду повторилося все знову. Лище вагу вже добавила. Хоч раціон не змінюється. Ремісії вистачило на 3 роки. Прийшлося тепер 2 роки ковтати антидепресанти. Зараз залізла з них. Але сон не наладився й не хочеться в житті вже такого, чого хотілося раніше. Ще й постковідний синдром своє робить.

Андрійко, ти синку сонечко Українське. ❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤ Ти геть усе роскрив! Я наче слухав Американського Психотерапевта. Ми із моєю дружиною, ще сильніші стали подружжям. Бо я прислухався до моєї Розумної дружини. Ми разом проходили із дочкою моєї дружини. А скільки це коштувало мені.... Ми у США мешкаємо. Моя дружина дбає за сім'ю, ми одразу так домовлялися, ще до одруження, що в сім'ї нашій, працюю тільки я. Три роки важких, за життя дівчини підлітка.... Ніхто не знає як ми то пройшли. Моя дружина Героїня!!!! Шана Їй і уклін. І я Герой теж, бо боротися за не свою рідну дочку, це Героїзм.

Це пекло було для мене.Спасала сама себе,бігала по лікарях,толку не було,так як живу в селі,а районні спеціалісти ну таке собі,від близьких допомоги не було,але була порада від чоловікової сестри,",сиди дома,дома й стіни лікують" дуже боюсь повернутись до цього вже четвертий раз,думаю ,що вже не виживу. Дякую,що розповідаєте це доступною мовою,а не розумними термінами,щиро дякую

Виявляється у мене була тяжка післяродова, не було сил ні на що,не знаю як але мені вдалося вийти з неї самотужки,це було довго. Чоловік казав, що я просто лінива, щоб я не вигадувала, тільки після того як сказала що хочу накласти на себе руки,перестав так казати, працював за кордоном і всю картину не бачив вцілому,а сама не пішла. Тоді мене врятула йога,долучилась до марафону там по 15 хв були комплекси, але кожен день,ця активність мене врятувала. Люди звертайтесь по допомогу,бо самотужки це не просто

Хах, півжиття живу з депресією (і її наслідками). Тому, коли декілька разів у цьому році, хотіла звернутися до спеціаліта, то прям "зависала" на пункті "з якою проблемою Ви звертаєтеся і яке питання хотіли б проговорити": бо там підходящих і актуальних було як мінімум 5😅.

мені так соромно що у мене буває депресія! у мене ж все на перший погляд нормально! скільки людей постраждало від війни, а у мене все на місці, всі близькі живі. від цього взагалі гониш думки про лікування. слава богу вийшла зараз з цього стану і вперше в житті записалась на професійну спортивну секцію і сама почала вчитись грати на гітарі. Ваше відео дуже важливе, воно дозволяє визнати проблему і знати кроки для вирішення

Дякую за прояснення важливої теми. ❤

За відео та канал дяка. Вам, пане Андрій, та вашим побратимам вдалого дня. Бережіть себе.

В більшості випадків, які живуть на дорогах землі не гладко є не за баром більше житія дай Боже наш ієшуа Христос...

Дякую, Ви вмієте розповідати про серйозні речі просто. І, взагалі, настрій покращується!

Дякую, Андрію, тема дуже актуальна!

Про алкоголь 100500% , я коли його вживаю мені рівно 1хв класно🤩 потім я ні з того ні з цього починаю плакати, жалію себе, нарікаю, злюся одним словом - привіт депресія!!!

Дякую. Дуже потрібна інформація на даний військовий час не тільки для військових але і для цивільних, щоб не створювати зайвих проблем людині не для себе, не для оточуючих. 😊

Лікувала запущену форму депрессії разом з психіатром і психотерапевтом. 28 годин психотерапії+рік контрольованого прийому антидепресантів якісно змінили моє життя. Після поступового припинення прийому препаратів та по закінченню терапії я позбулась постійної тривожності, а також симптомів диппесії, з якими жила більше 5 років, і думала що то я така в’яла, пасивна людина. Медикаментозна в парі з особистою психотерапією роблять чудеса. Живу повноцінним щасливим життям. Антидепресантів не варто боятись, якщо ви довіряєте своєму психіатру, його досвіду. У сучасних лікарів принцип не назначати зайвого. То ж як тільки ви отримаєте тривалі позитивні зміни стану і повідомите про це лікаря, ніхто вас не змушуватиме їх приймати. В моєму випадку рік роботи над собою став найкращою інвестицією в моє здоров‘я ever😁

@user-xp2gy7ux1p

Жыл бұрын

Доброго дня! Порадьте пстхотерапевта

@MoonJuice-gn8ki

Жыл бұрын

@@user-xp2gy7ux1p Олена Полудьонна

Перший раз зважився подивитись відео такого типу. Ну що тут можу сказати, в мене все погано. Але ж не все так погано бо тепер я трохи зрозумів чому мені погано )

Моя депресія супроводжує мене все життя десь із17 років.Спочатку фізична хвороба після операції,потім трагедія в особистих стосунках.Потім маніпулятори,абюзери.Завжди відповіді і допомогу знаходила в читанні біблії.З часом стала розуміти,що люди і їх проблеми не змінюються столітями.Бажаня допомогти тим кому гірше чим тобі самому,дає радість+прогулянки на природі,любов до тваринок.І звичайно Любовдо себе(самоповага).Бо кожна людина цінна в очах Всесвіту(Бога).То як ми маємо право не цінувать себе.

В мене по тесту Бека 44 бали, в мого чоловіка - 18, але в мене вже є досвід виходу з депресії без антидепресантів. До лікаря звернутися не зможу, бо моєї зарплати не вистачає на комуналку+їжу по мінімуму і протягом місяця 99% весь мій колектив лишиться без роботи, про що попередило керівництво. Але до роботи і назад гуляю щодня близько 7 км - вставати і йти виходить завдяки терплячості і страхові перед поглибленням проблеми.

Мабуть не вистачить коментаря, щоб все описати...Але, якщо коротко, дуже складно боротися з цим станом наодинці за кордоном. І так, дійшов сам до висновку, що алкоголь не терапія і кинув цю справу, але цей стан майже не зникає. А ще, мабуть це теж симптом, закриваючись в собі, перестаю спілкуватися з рідними та друзями навмисно(не має бажання) і навіть не відповідаю на дзвінки і таке інше... І так, купа думок про свою смерть, суїцид і таке інше - часті гості у моїй голові...

З початку війни на мені дуже велика нагрузка, нема бажання одягатися, малюватися, я ходжу в тому самому. Все як робот, відчула сповільнення реакції. Нема задоволення. І дуже правильно, як ви кажете "Не можна радіти, бо війна", я виставила фото з відпочинку в фейсбук, і стільки хейту прилетіло, що я вже боюсь щось виставляти. Безсоння теж було, висока тривожність, розсіяність - врегулювала акупунктурою. Але я не даю собі такої радості як до війни, я як робот. І про смерть теж думаю, що мені там буде краще, бо тут дуже важко, я дуже втомилася. Там я відпочину

Але в казармі, кімнаті ще -надцять ... хто храпить, хто пер..ть та т.д . дуже проблематично)

Якщо це дивляться родичі чи партнери, які хотять підтримати своїх близьких, то знайте, що ви круті!

Андрію, дякую. Було дуже інформативно!

Мільйонів Вам підписників! Ви того вартуєте, а підписникам щастя мати Вас у своєму інфопросторі! Дякую, Андрюша!💙💙💙💛💛💛

Завжди актуальна тема! А зараз особливо. Дуже багато людей з депресіями(

На жаль, у нас ще багато совкових лікарів як не чули ні про коректність, ні про толерантність. Мене в лікарні обізвали "хворою на голову". А ви кажете - йдіть у лікарню.

Дякую за важливу інформацію

Дякую Андрію ти 💣🚀 інформація на разі👍🏼

Коментар для просування відео в ютубі, Слава Україні!

Дякую вам,за інформацію цікаву та профілактику.

Ой, ні, медикаментозне лікування СІОЗСАМи за новими протоколами - мінімум 6 місяців. Ніяк не 45 днів.

Хочеця послухати що робити з дитиною молодшого шкільного віку, в котрої відібрали батька і він почав мати нервові тики, кричати, нехотіти вчитися онлайн, обманювати, нити, красти солодощі, багато грати в планшеті, матюкатися, став сумнішим.

Прекрасні пояснення! Продовжуйте, будь ласка! Дякую 🤍

В мене 100% депресія. Присутня велика більшість перечисленого, навіть думки про самогубство. Також присутні панічні атаки від яких я часом починаю задихатися, буває терпнуть реку, калатає серце. Одним словом відбувається такий жах, що бігаєш шукаєт п'ятий куток в чотирьох стінах.

Не всі піклуються про своє, навіть, фізичне здоров'я. Часто тягнуть до останнього, відмовляються лікувати рак і тому подібне. То що вже говорити про ментальне здоров'я? Те що неможливо пощупати та побачити в УЗД. Але це така страшна хвороба, яка на початках досиль легко лікується, а коли вона щадавнена, то це роками потім розбирати все(

Дякую за інформацію!) Але є одне але, коли мені сказали ціну однієї консультації Інституту КТП, то я зрозуміла, що доки пройду лікування, то в мене ще одна депресія появиться від питання вартості лікування самої депресії😅

я неповнолітня в чужій країні. розумію, що маю вчитися і працювати, бо вся родина в Донецьку і покластися фактично нема на кого - але от сьогодні я вже п'яту годину лежу й не можу змусити себе зробити хоч щось. в мене в ванній увімкнене світло, але я не можу його вимкнути. я не здатна додивитися це відео. я можу кілька днів тупо пити чай з одного пакетику, бо нема сил ані йти за продуктами, ані готувати, ані їсти. важко піти помитися, важко заснути, важко прокинутися. в університеті люди вже не намагаються налагодити зі мною контакт, бо я ніколи не відповідаю на повідомлення. я вчуся на тих знаннях, які отримала ще до університету, бо зараз не можу сконцентруватися й на 10 хвилин - думки навіть не перепливають на іншу тему, а просто вимикаються, і я не можу пригадати, що читала тільки що. мені здається, що скоро вплив цього на якість моєї праці стане завеликим, і мене звільнять, і в мене взагалі закінчаться гроші, тому мені хочеться їсти ще менше. я постійно відчуваю фізичну й емоційну слабкість, в мене з'являються жахливі, руйнівні думки по відношенню до себе і до інших, я не можу сама передбачити свої реакції, не можу контролювати себе, я сама собі огидна. мене лякає та відражає те, як злостиво я реагую на інших людей, особливо на звук їхніх розмов, спів, шепіт. я можу почати бити речі, бити себе, потім мені страшно від того, що я роблю. але поки що принаймні в мене достатньо глузду, щоб все це відбувалося тільки коли я наодинці. поки що я запізнююся, але приходжу туди, куди маю, в не дуже чистому та не прасованому, але ще прийнятному одязі, якось помита й нагодована. я не знаю, коли я перестану це робити. зараз все частіше мій ескапізм - це або перегляд в сотий раз вже знайомого мені контенту, або - наступний етап - просто лежання в ліжку та витріщання в стелю. здається, частково цей стан був присутній і раніше, але якось епізодично, не такою хвилею і головною мірою на канікулах, коли в мене зменшувалась кількість обов'язків. я розумію, що мені треба до спеціаліста - але не вистачає коштів і мотивації. я настільки не знаю, що мені робити. мені буквально нема кому пожалітися, всі мої колишні соціальні зв'язки залишилися в ОРДЛО, а нових я просто не створила, тому я пишу сюди. може, хтось напише, що в них так само, і може мені тоді перестане бути настільки соромно перед сусідкою по кімнаті, бо вона вже в котрий раз має виносити наще спільне сміття, ніби мені байдуже (а мені байдуже, але це нечесно до неї) і мабуть вона думає, що я безпорадно лінива, але я ще пам'ятаю, що колись радила собі із побутом. я не знаю. я навіть не можу змусити себе заплакати, я не можу це виразити, я не знаю, що з цим робити, як я маю жити з цим. цього просто забагато.

@mel0_0gay

17 күн бұрын

Привіт, я не знаю як правильно написати цей коментар і взагалі з чого почати, щоб в жодному випадку не висловити зайвого :( загалом ніколи не залишаю коментарі, бо для мене це неймовірно страшна і нереальна дія, але конкретно зараз думаю, що варто це зробити хоча б вперше. Я не знаю наскільки буде коректно сказати, що розумію Вас/тебе (вибачте за подвійні звертання, обирайте те, що ближче для комфортного сприйняття тексту), оскільки кожна людина сприймає і переживає індивідуально усе, але цей текст мене зачепив історією і якоюсь подібністю в переживаннях... Напевно, найкраще, що я можу зробити - залишити цей коментар... Дуже хотілось би висловити підтримку і розуміння(?), щоб в жодному разі Ви/ти не звинувачували себе в тому, що зараз відчуваєте і переживаєте. Якщо від цього дійсно може стати трохи легше, то лише скажу, що Ви/ти не одні зі схожою проблемою, на жаль, в мене теж схожий стан, за який відчуваю сором і провину; хоча знову ж таки наголошу, що в кожного своя історія і сприйняття, тому не хочу претендувати на повноцінне розуміння, не буваючи на Вашому/твоєму місці... Я не знаю як підібрати правильно слова, але просто хочеться побажати Вам/тобі чогось приємного та позитивного, хоча в цьому випадку такі побажання сприймаються як глузування, але не відчувати щастя - це чи не найгірше, що може бути, тому найголовніше, чого щиро хотілось би побажати - позбутися цього стану хоч колись в цьому житті, оскільки існувати в такому стані це взагалі не весело, а лише страждання... Будь ласка, тримайтеся, Ви/ти - вже сильна людина, якщо з цим живите. Я розумію, що цей коментар нічого не вилікує, але хотілось би вірити, що якесь тимчасове полегшення надасть? Якщо Ви/ти не проти, то можемо поспілкуватися? Наодинці нести це тягар важко, тому можу запропонувати якусь соціальність, оскільки теж проблеми з новими соціальними зв'язками. Ще раз перепрошую, якщо це зайняло Ваш/твій або чийсь інший час і когось щось образило, але бажаю можливості відчувати хоча б трохи себе легше або, звичайно ж, краще...

Дякую тобі Андрій за чудовий український контент

Дякую велике!!! Мені стало легше..! )) Я все зрозумів. )

Вітаю) Моя боротьба з тривожно-депресивним розладом в тяжкій формі (підтверджений діагноз, який спочатку був як тяжка затяжна депресія, тривожність, емоційна лабільність, інсомнія окремо) триває вже більше трьох років. Був довгий шлях підбору антидепресантів. Гештальт-терапія 1,5 роки не дала результату (хоч допомогла розібратись з розумінням емоцій, обрАзами дитинства тощо). Моєму чоловіку було і є важко. Особливо важко через те, що він не розумів мене, хотів, але не міг зрозуміти що зі мною; я пояснювала як могла, він терпляче це все витримує. Але зараз у нього також депресія середньої тяжкості. Мені довелось витратити купу свого ресурсу, щоб переконати його, що йому потрібна допомога. Спочатку він казав, що з ним все нормально, що він просто така людина (ага, за 10 років стосунків не був таким, а тут став), потім, що проблема є, але він сам впорається, потім, що не хоче в терапію, бо це потребує багато сил емоційних, а їх вже немає. І тільки коли сам дійшов до думки, що його ментальний стан може сильно впливати і на мій, тільки тоді погодився на терапію (а там вже до психіатра відправили за ад). Проблема в тому, що іноді людина відмовляється від допомоги. І тоді важко підтримувати (особливо коли сам у аналогічному стані), а ти нічим допомогти не можеш. Тож я частково розумію дружин, що змусили піти в терапію, бо інший вихід - піти від коханої людини або бути разом нещасними. Мені довелось підводити, переконувати, казати прямо, іноді грубо майже рік, щоб людина все ж звернулась за допомогою. І все одно він звернувся не задля себе, а задля мене. Але він працює, вкладається в терапію і зрозумів важливість цього шляху. Дякую Вам за відео, дуже приємна подача матеріалу. І це корисно для тих, хто не розібрався ще що з ними щось не так, а не просто «мені постійно хєрово, але то життя таке» 💔

Дякуємо!!! Надзвичайно актуально сьогодні

Дякую!

То лайк!!!!