Мені сподобались слова Леся Подерев'янського : " Дітей не треба виховувати. Треба просто БУТИ нормальними людьми. Якщо тато молодець і мама умніца і красавіца, то і діти нікуди не подінуться". (Можливо неточно процитував)

@user-wr7gt3jc6i

2 ай бұрын

На жаль,не всім так щастить...

Попелюшкове виховання. Навіть в дорослому житті відкладала відпочинок на потім. А після того як попрацюєш 5 днів, на вихідних зробиш всі домашні справи, то на відпочинок не залишалось сил. Війна мене змінила. Зрозуміла що такої гарної погоди як сьогодні завтра може не бути, а ще цікавого фільму, гарного настрою, та і мене самої завтра може не бути. Тому, можу піти гуляти навіть залишивши неприбрану квартиру😂😂 дякую за такі чудові подкасти❤

@user-rv6vb4jw8l

Ай бұрын

Про роботу, я не зробила домашню роботу з хімії, яку не розуміла і мама не пустила мене з подружкою гуляти в неділю увечері. За прогулянку і відпочинок я могла достати покарання, якщо не зробила, для того, я сиділа вдома і нікуди не ходила. Я боялася, що мама скаже, а це не зроблено. І я боялася дуже маму. І зараз в віці 40 років - я боялася відмовитися від праці, яку мама вибрала, я відмовляюся піти на побачення, тому що не виконала домашню роботу. Я це використовую для того, щоб уникнути побачення, бо маю травму з чоловіками. Самообман. І просити у мами - це було приниження. Відмовити - страх - прийде зима попросиш снігу. Редаговано: Відпочинок - відчуваю вину - не можу спати і їсти, якщо не зроблена домашня робота чи якась задана. Зараз є так, що шукаю роботу на роботі, щоб пройти це.

Я виросла в сім'ї де батько бив і маму і нас із сестрою та братом. Це досвід як я точно не хочу вчиняти зі своєю дитиною. І не дам так поводитися так із собою. Я бажаю людям сміливості після насилля розходитися з такими людьми. Життя одне.

@jon-mf8pj

2 ай бұрын

згоден з цим не треба звязуватись моральними уродами бо в мене в сеце постійно було дома на роботі в школі не треба на дітях це робить бо як кажуть насіліє порождає насіліє

Люди в яких відносно нормальне та щасливе дитинство, за вас дуже радісно, чесно, але так було не у всіх, було б класно як би ви в коментарях не обезцінювали досвід якого у вас не було.

@jon-mf8pj

2 ай бұрын

в мене це все було так на самом ділі було тошо не всіх так класно було в дитинстві ви просто не були в бойових діях а я був вам цього не понять ті хто побував в моїй шкурі вони б поняли не потрібен мені ніхто ті хто для мене шось значили давно погибли так само як я якшо хочете понять це раджу подивиться фільм ліки смерті 1978 року

@jon-mf8pj

2 ай бұрын

вишо вобще бачу не втємі були в моїй шкурі таке в мене було на самом ділі нічого тут не обесцінюється якшо фома невіруюча раджу подивиться документальний фільм ліки смерті 1978 року там все описано приблизно моє не просте дитинство

@user-fq9ig3xq3b

2 ай бұрын

Я коротше пропрацював травми з психологом з декільклма і як наслідок потрапив в армію і зараз прямую в саму м'ясну бригаду в самий мясний батальйон там всі мої друзі загинули за декілька місяців (багато друзів) оце так допомогли ви дякую нахуй , краще б жив як жив Всі ці психологи активізувалися почали лізти тобі в душу щоб забрати її в тебе і віддати державі будьте ви прокляті

@user-rv6vb4jw8l

Ай бұрын

Таких людей дуже мало. Від психолога чула, що таких людей приблизно може 10% по всій Україні. У нас навіть християни за допомогою Біблії виправдовують насильство.

@Klera777

Ай бұрын

Шановна, а що таке "відносно щасливе", "відносно нормальне" дитинство ? Хто що "знецінює"? А хто Вас наділив повноваженнями вказувати, що кому робити/не робити? Якщо не вказувати, кому що робити, можете не отримати у відповідь вказівку ,куди Вам піти.

Як же я кайфую від того, що на україномовному ютубі, розквітають адекватні, а також приємні для сприйняття СПРАВЖНІ психологи💙💛 Це як ковток свіжого повітря після багатьох псевдо-експертів(особливо з Тік-Ток😹)! Дякую за чудовий контент💎

@PeterPanUa

2 ай бұрын

Цей психолог домагався своїх клієнток. Про яку адекватність можна говорити. Збочинець і маніпулятор, а не психолог

Кайфую від своєї дружини і від 3-х спиногризів, яких ми разом виховуємо. Мої діти і дружина взагалі джекпот виграли, що мають такого класного тата і чоловіка, який ще й на Козінчука підписаний 😄

@U_MOII_HOLOVI

2 ай бұрын

😂😂😂👌👌👌

@ninagorodowa431

2 ай бұрын

Круто, що є такі Чоловіки і Татусі!

@Dreamplandoradij

2 ай бұрын

Спиногризів ...ви їм так і говорите що вони спиногриизи ? Мені казали, - пів життя маю відчуття провини

@user-xh1so5gl1u

2 ай бұрын

​@@Dreamplandoradij😂😂😂

@user-yy9ov2jc2n

Ай бұрын

​@@Dreamplandoradij Мабуть, тут усе залежить від того, з якою саме метою різні батьки так називають своїх дітей: хтось дійсно жартома (і жартуючи,з любов'ю та підтримкою, каже таке дітям); а хтось, навпаки, - скиглячи,з криками та розпачем обзиває так своїх дітей. Тобто, усе залежить від того, чи люблять самі себе такі батьки, - а від цього залежить і їх любов до своїх дітей ...

Справді суперсько. Можна вирости безбатченком навіть з крутим батьком, бо через його крик маєш до нього 0 довіри

Дуже важлива тема і вона має викладатися в школах, бо всі школярі це майбутні партнери і батькі - ми маємо вчити дітей як бути гарними батьками ДО того, як вони наламають дров

@U_MOII_HOLOVI

2 ай бұрын

О, яка крута ідея👌

Моя покійна мама (хай її душі буде добре, де вона є) мала дуже складний характер. І саме вона показала мені якою не треба бути з дітьми. Гени зрідка вилазять, але я завжди прошу пробачення. Дітей просто треба любити. Дякую Вам, Андрію ! Слава ЗСУ !!!

@oksanavoziianova6571

2 ай бұрын

Я також борюсь зі своїми генами.У зв'язку з віком це вже легше.Хоча і згадую свої помилки з прикрістю,за ним перепрошувала ,але з пам'яті не зтерти.

@user-xh1so5gl1u

2 ай бұрын

​@@oksanavoziianova6571😢 Так само й я. Хоч діти кажуть, що не пам'ятають нічого, ніяк образ. А я себе картаю.

@user-rv6vb4jw8l

Ай бұрын

На жаль, це не гени, а засвоєні схеми поведінки. Ви дуже мудра і сильна жінка.

Дякую, Андрію 🤗 трохи зняла почуття провини перед дітьми. Завжди думала, що щось недодала, вчиняла помилково. Але ж... мої перебили всі чашки, в т ч й дорогу порцеляну - цікаво було дивитися, як вони летять з вікна й розбиваються. Купила пластикові тай все. Дозволяла бігати, стрибати по ліжках і диванах, це ж такий кайф!😅 коли ти бедмен, а за спиною напинається піжама. Куплено було усі бажані ними іграшки, завжди вважала, що іграшками діти не псуються. І діти такі розумні й мудрі виросли, що тепер вони! навчають мене відстоювати власні кордони і не вбиватися біля голубців на кухні) Свідомо пішли боронити Україну.

@yuliapoliakova4811

2 ай бұрын

Ви-мама-мрія кожної дитини ❤️

@user-rv6vb4jw8l

Ай бұрын

О супер, дякую, що поділилися.

@Natalka77727

Ай бұрын

Дякую Вам за таких дітей і що ви є така мама))

Коли від батьків маєш маєш "спадок" який працює на несвідомому рівні, коли ти не контролюєш. (паніка, тремор, коли задихаєшся). То, вибачте, всі вумніки які розказують як бути дорослими і яка в нас тепер "свобода". Вони спочатку покалічать, а потім кажуть - ну біжи. Цинізм найвищого рівня😠

@jon-mf8pj

2 ай бұрын

згоден на всі сто процентів в них не було такого ужасного дитинства легко все це с висока говорить не бачучи в них було дитинство нормальне а в декого дуже ужасне хай побувають в окопах на передовій тоді поймуть шо це таке коментатори хрінові

Досьогодні я слухала руцкахаварящіх психологів ..думала українських нема... А мені, хвилиночку, 56 ...і, виявляється, я з цим неймовірним , безконечно симпатичним психологом, можу ще щось досліджувати!!!! дякую!!!❤❤❤❤❤

@Stariy_Pirat

2 ай бұрын

Не любиш ти українців.

О, «Попелюшкове виховання» - це про мене. Всі нагальні справи у моїй голові автоматично класифікуються за необхідністю і важливістю. Найцікавіші і найкласніші, звичайно ж, у кінці списку, до якого діло ніколи не доходить. З одного боку такий підхід дозволяє отримувати гарні результати, але з іншого боку якось це не приносить задоволення.

Я переживала бійки батьків,пянки батька,мені зараз 50 років таке відчуття що я не живу реальне життя ,а постійна втеча від себе,так і не змогла побудувати відносини з чоловіком .На лиці роздираю прищі до крові,залежна від болю,ніяк не можу залишити,і розумію що через любов до себе можна себе вилікувати,та тільки розумію.

"Поки ти користуюєшся моїми баняками і спиш в моїх хаті будеш робити як сказала", "Помалюй паркан навколо хати, ти ж захочеш ввечері гроші на дискотеку" - такого типу фразочок за перші 20 років життя начулася, що зошита на 48 аркушів може стане, а може й забракне. Я з'їхала з дому як тільки закінчила навчання (поступила, до речі, в коледж сама, на державне, тоді у 2002 без хабаря і "зв'язків це було майже фантастикою", коли повідомила, що мене зарахували почула, що я "повісила батькам зашморг на шию на 4 роки", бо я за їх уявленням мала йти працювати, щоб не сидіти в них на шиї після школи, а вчитися далі). Синдрому попелюшки нема, швидше навпаки😂. Та й загалом, після отої "фізичної" сепарації, дуже тішуся свободою самій розпоряджатися своїм часом, грошима, можливістю приймати рішення і відповідальності за них. На терапії років 5 тому пропрацьовувала емоційну складову цієї сепарації і побудову особистих кордонів. Станом на зараз майже все пофіксила. І дуже пишаюся собою. Раніше після перегляду такого відео, як це, я б ревіла, жаліла себе і бідкалася на долю, як головна героїня повісті "Царівна" Кобилянської, а зараз завдяки рокам терапії, просто витягую якісь корисні штуки і рузаюсь далі. Дякую вам, Андрію😊

Дуже дякую,52роки,дитячих травм купа,і з віком озираючись та аналізуючи намагаєшся виправляти,але це титанічний труд ,щоденний.шкода часу,і свого життя ,яке витратила задурно

про "попелюшкове вихоання": памятаю як повинен був просити дозвіл на все, причом все в заданих дозах, типу на годину пограти футбол, подивитись серію мульта чи якийсь фільм (якщо телик вільний) і чи боронь боже гуляти з однокласниками, за умови виконання якихось побутових робіт. Короче, згодом я просто відмовився від всіх цих "плюшок", торги замінились вимогами, криками й погрозами позбавити мене ще чогось. Мене почали сприймати безкорисним, безамбітним, безтолковим і т. д., АЛЕ я нарешті став належити собі й шукати те що мені справді подобається а не виберати вигідніший із запропонованих варіантів (хоч вибору там насправді небуло). Потім поступив у ліцей, коледж і т. д.. Але залишився один пунктик, я нікому не кажу але... так хочеться чути подяку за сввої старання... от чого мені так не вистачало все дитинство. Змалку вчили казати дякую, та в свою адресу я цього не чув. Зрозумів, сформулював цю думку вже майже дорослим, а до того так часто "кидався на допомогу" навіть коли мене ніхто не просив. Як кажуть "ліз в *опу без мила"))) тільки потім усвідомив звідки в мені це. P. S. на матір впринципі не злий, вона сама ростила нас з братом (розлучилась з батьком), тому їй теж було тяжко.

@Wasijo

2 ай бұрын

Я оце знову про то думав, знаєте, мабуть ще треба пам'ятати що треба іноді казати дякую сам собі.

@user-rv6vb4jw8l

Ай бұрын

Тобто кидаєтеся на допомогу, щоб отримати дякую, похвалу і визнання - я вірно зрозуміла?

@Wasijo

Ай бұрын

@@user-rv6vb4jw8l ага😅

Боже, я йобнута на чистоті, і дійсно не можу відпочивати коли в домі срач в моєму розумінні. І ще коли я злюсь, щоб ні на кого не зриватись, починаю прибирати 🫠 Шо пам'ятаю з дитинства - що прибирала аби заслужити мамину подяку та увагу, бо ж мамі важко самій. То треба лікувати зозуленьку, бо я всіх тепер дістаю цією чистотою.

@user-pq9hd8gh1w

2 ай бұрын

Як я вас розумію , це у мене так . Не можу сидіти на місці, відпочити якщо вдома брудно. Постійне відчуття кіпішу. Зрозуміла це, але важко боротись

@zinaidadz3990

2 ай бұрын

Я теж така 😊

@user-qo6ku1sw9e

2 ай бұрын

А в мене з 24.02.22. навпаки, я не хочу прибирати в квартирі (не бачу сенсу, "а як завтра прилетить"). Я заставляю себе прибирати, хоч раніше я це робила із задоволенням.

@natamor9008

2 ай бұрын

Блін, те ж саме, дуже важко морально, коли в квартирі срач. Але не пам'ятаю, щоб в дитинстві прибирала, щоб догодити, просто це був обов'язок і все

@user-xh1so5gl1u

2 ай бұрын

З віком й мудрістю перейде! 😂 Це я вам, 66-річна жінка говорю! Сил менше стає просто все драїти до ефекту операційної! 😊

Дякую за відео! Тепер я знаю, що у мене класичне попелюшкове Виховання - це у підсумку вилилося в те, що я не вмію відпочивати. Бо поки ВСЕ не переробиш, на відпочинок не заслуговуєш. а це ВСЕ, с*ка, не закінчується!

В дитинстві було насилля. Зараз маю маленьку дитину і дуже тяжко знайти в собі сили, щоб дійсно не перенести свій стан на дитя( не кричати, бити і тд.) бо колись малою пообіцяла собі, що з своєю дитиною я так не вчинятиму, як зі мною вчиняли (

З особистими границями я вже розібралася, а от знайомитись з людьми і дружити - мені дуже важко, майже неможливо. А ще я маю якусь внутрішню мізогінію і не довіряю жінкам, не маю подруг. Привіт, дитинство.

Мене також мама сварила - кожна субота замість життя (бо шкільні будні - то не життя) - було генеральне прибирання. Досі шарахаюся всього зі словом 'генеральний'. Попелюшкове виховання вилилося в тотальний антагонізм. Вистачило клепки не пробувати забороненого, але більшу частину життя навіть до церкви ходила вся затягнута в чорну шкіру, досі фестивалі, сейшни і підліткова поведінка - і це в 40 років. Селфхарм був, творча робота на радіо/тв/у зйомках/івенткомпаніях теж були, зараз займаюся мангами. Так і не наважилася мати дітей, на стосунки наважилася майже в 30 з таким само. Дуже розвинуло спілкування в церкві, де розквітла творчо, навчилася розмовляти з людьми і відчула любов і прийняття.❤❤❤❤ У церкві ж мене запросили пройти курс для християн, який називається "Генезис", вела його професійна психологиня (вона працює в Києві, можу порадити), програма побудована за принципом "12 кроків", для співзалежних. +/- за півроку я навчилася відстоювати особистісні кордони!!!! Тепер я точно знаю, що не піду працювати в ненависну школу, як хоче мама, або в колектив, якщо тільки в мене в самої не виникне таке бажання 😂 Тепер я можу сказати "ні" любій людині у тому випадку, якщо таке прохання може забрати в мене щось дуже важливе (після 21:00 звук на моєму телефоні відключається і ніхто не зможе завадити мені виспатися, наприклад), ключі від мого житла є тільки в мене і т.д. Ще я тепер можу попросити у свого чоловіка грошей - раніше не могла ні в кого попросити! Раніше навіть директор ставив якісь задачі о 2-4 ночі, це була жесть. Моя залежність - це шопоголізм: хочеться купувати щось максимально якісне за мінімальні гроші. Борюся обмеженням: здам проєкт - куплю щось одне, це може бути просто зубна паста чи кросівки з олх (три проєкти на місяць), і роздаю, кому треба те, що лежить без діла. З продуктами роблю інакше: купую двічі на місяць все, що треба на прожиток (мінімальний БЖВ+2 порції чогось солодкого) і більше в магаз не захожу.

@PanchenkoYuliia

2 ай бұрын

Порадьте, будь ласка, де цей курс можна пройти

@lanaartorama

2 ай бұрын

@@PanchenkoYuliia , загуглила - не бачу, написала запит психологу, котра вела групу, як відповість - перекажу Вам.

@PanchenkoYuliia

2 ай бұрын

@@lanaartorama дякую Вам

@user-in3hs6jz1i

2 ай бұрын

😂😂😂

Ви пояснюєте зрозуміло і не нав'язливо, це допомагає розібратися, якщо є проблеми, чи просто замислитися і оцінити життєву ситуацію. Велика дяка!

@jon-mf8pj

2 ай бұрын

сам я в цьом не розберусь мене від всьго цього штирить по повній програмі тут не поможе задуматься може настать повна жопа

я в захваті) такі основи, але, на жаль, у нас цього не всі розуміють. Дякую, що є такі цікаві та важливі підкасти!!!

Дякую, Андрію! Як багато травм я нанесла своїй дитині. Як добре, що мій син прийшов до психотерапії і багато чого зміг пояснити мені і він був першим, хто з розумінням казав мені про те, що мені потрібно в терапію. Вже сім місяців я працюю з психологом і від цього розуміння любові, стосунків і головне себе змінилось на краще. Мені краще тепер жити, а разом з тим, маю надію, і зі мною стало тепліше всій моїй родині. З сином в нас гарні стосунки і ми можемо розмовляти про різне. Але як же кожного разу розумію,що ось зараз би вже розуміла і не робила тих дій, що робила тоді. Я дякую своєму сину за мудрість і своєму чоловіку за любов. Вони мене багато чому навчають своїм життям. Мамі своїй я вдячна за любов і прийняття, за те, що виховувала в мені свободу волі і дружність та повагу до життя.

Дякую! ❤ От би лекції з психології і виховання дітей обов'язково ввести для вивчення батькам ще до народження немовляти, щоб не робити потім купу помилок, приміром, у жіночій консультації, коли майбутня мама стає на облік. Але мрії такі мрії. )

Я свої дитячі травми нікому не передам. Свідомо не матиму дітей. Мене тими дітьми так довбали, що аж гидоту ця думка викликає. До 11 років я була «в пелині принесеш»; 12-25 - шльондра, одні хлопці на умі; 25-38 - ти б заміж вийшла, хоч за кого попало, а то яловою коровою так і лишишся, нам би внуків побачити… можеш народити і нам (батькам) віддати, і живи як хочеш, п то вже клімакс скоро.

@user-qo6ku1sw9e

2 ай бұрын

Співчуваю❤. Чесно

@user-dd2ui4px8c

Ай бұрын

співчуваю (( і дуже вас розумію 😢. Але ж цей біль можна пропрацювати з психологом і простити заради себе

@Yanalisa358

Ай бұрын

@@user-dd2ui4px8cдякую, мені не треба співчуття. А психолог для мене не лікар, і не маю бажання комусь щось про себе розповідати.

@viktorbatiy1352

Ай бұрын

Співчуваю❤

Почуваюся просто "подарунком" для психотерапевта!)) На щастя, те, що до дітей не можна застосовувати фізичного покарання, я зрозуміла ще у дитинстві, і це я реалізувала. Більш того, коли одного разу я дуже розсердилася на свого 6-річного сина і відправила його "в угол!" (пролізло "виховання"), він пішов... потім повернувся і запитав "а вугол- це де?" Це було протверезно). Ще один момент, який я зрозуміла зі свого дитинства та юності - до дітей треба ставитися як до рівних та з повагою! І з цим я теж впоралася. Приємно чути від вже дорослих синів, що я -найкраща мама. ...А от моє особисте так і не склалося. І причини цього я усвідомила пізно, коли не склалися чергові стосунки. Але, саме цей чоловік допоміг мені зрозуміти проблему, коли сказав, що він кохає мене і любить, коли я поруч... І я усвідомила, що друга частина його зізнання завжди переважала першу. А всі це любили, бо я з дитинства мала бути найкращою, щоб заслужити любов... Отака сумна історія, адже роки не повернеш, вже "трохи доросла", а безумовне кохання однаково хочеться відчути...)

Який корисний та цікавий ефір, маю двох хлопців, читаю як виховувати, але щось заюувається, жається взнаки втома фізична і моральна, а такі відео надихають, ви такий кайфовий тут, знову підзаряджусь і буду виховувати своїх хлопчиків спокійніше, дякую

Піду обіймати своіх батьків))) Дякую!

Який хлопець чудовий Андрій!!!! Клас! Яка мова українська у нього смачна! Дуже дякую за енергетику і за корисні поради! Люблю Вас слухати!

Я дійсно не можу відпочивати поки не ухайдокаю себе😢

Люблю вас дуже сильно!!!🥰♥️Ви -мій пухнатий позитивчик!!!Обожнюю вас слухати і бачити!!Хай щастить!!Дякую🥰🇺🇦♥️

Вітаю,так,спочатку помити посуд ,винести сміття( до сих пір це для мене якийсь треш - винести вдень сміття!)- потім гуляти. До сих пір Попелюшка і всіх домашніх строю і гризу😂😂😂 .

Дякую за цей випуск. Розплакалась, наче дитина🥲 Тихенько Вас обіймаю.

Буквально недавно прочитала "Не переймайтесь тим, що дитина вас не чує, думайте про те, що вона вас постійно бачить"....от тепер я, маючи підлітка і 4-річку, постійно про це думаю - що мої діти всотують в себе мою поведінку. Дякую за відео❤

Додивилась ваше відео, сиджу і плачу. Хоча я останнім часом часто плачу (думаю, що це через війну, але мабуть не тільки). Заплакала в той момент, як ви сказали - слухайте своїх дітей, коли вони вам щось розповідають. Мама мене завжди слухала, щоб я їй не розказувала, а от тато майже ніколи. Він більше розповідав про своє дитинство, свої досягнення, а про мої - йому було нецікаво. Я вже і забула за це. Але коли почула ваші слова, що для дитини в той момент це звучить ніби дитина не цікава, просто покотились сльози... Дякую за відео, дуже круто все розказали, багато є над чим задуматись.

@user-ps2fe8od3f

Ай бұрын

Теж заплакала на цьому моменті. Дуже знайомо, на жаль(

@user-rv6vb4jw8l

Ай бұрын

У мене так робила бабуся і розповідала про свої досягнення, і мама себе увесь час хвалила, а мене знецінювала - а що ти там зробила і я НІКОЛИ не цінувала свою працю і свої досягнення. Я не вважала, що моя праця - це вклад.

@junel8205

Ай бұрын

@@user-ps2fe8od3f надіюсь у нас вийде впоратись із цим минулими, і зробити все, щоб не передати таку травму своїм діткам🫂

@junel8205

Ай бұрын

@@user-rv6vb4jw8l надіюсь, ми впораємось із цим і зможемо нарешті цінувати себе і свою роботу🫂

Я сама себе іронічно називала Попелюшкою. Це жах. Потрібно зробити ВСІ справи, навіть якщо вони не важливі. Дійшло до того, що за всі три роки універу я не могла дозволити прочитати книжку, яку так хотіла. Книжку я дочитала значно пізніше, коли кинула універ😊😊 Пс, який я вибрала навмання, бо до омріяного поступити мене не підтримали. А піти проти слова батьків і сказати "Ні" я тоді ще не вміла. І всеодно я лишилась "розчаруванням"

Я жив в селі з бабусею та дідусем. І бабуся була з гіпєропєкою. Тож мені неможна було гуляти з друзями на вулиці. А якщо я й вибирався кудись, то були постійні дзвінки на телефон. Вимикав телефон, вона джзвонила на домашній, щоб батьки знайомих зателефонували їм і дізналися як я там. Коротше зі мною ніхто не гуляв. Я виріс і зараз не доганяю як взаємодіяти з людьми. Типу нашо кудись ходить, в парк, на концерти, паби. Якщо можна сидіти вдома і буде норм. І от завів ти собі людину, а як зробить із неї друга також не зроз. І от дівчину завести типу хочеться, а шо з нею далі робити хз. І якщо знайду то якщо вона буде не з мого "світу", то її треба буде вигулювати, і шо взагалі робити з людиною з якою у тебе немає общіх тем, також не зрозуміло. А якщо знайдеш зі спільним інтересами, то шо далі. От так от і живу.

@userresu13

2 ай бұрын

Історія наче про мого брата... тільки в нього гіперопіка від мами. 22 роки-ні друзів,ні дівчини,нікого. Каже-мені й так ок,нащо з кимось кудись йти

@user-xh1so5gl1u

2 ай бұрын

Жах...

@user-ld3lx7rk1o

Ай бұрын

Друже, подивись серіал "Смерть у раю" (назва страшна, та серіал насправді прикольний). Виділю британців як головних героїв: вони дивні, кожен з якимось тараканчиком у голові, зі своїми манерами, принципами, болячками та страхами. Та це самі улюблені герої фільму, за них найбільш уболіваєш. ❤

@sergzinch3585

Ай бұрын

звісно це не моя справа, але є одне питання. кожна людина потребує поваги, розуміння - а це вимагає залучення інших людей. а що до вас?

@Sxnarr

Ай бұрын

@@sergzinch3585 Перефразуй питання. Ти питаєш: чи я хочу поваги, розуміння і т. д. від інших? Чи як я відношуся до людей навколо?

Дякую за відео. Ходжу до психотерапевтки. Починалось все з запиту про те, що ми з сестрою не можемо не сваритись, якщо перебуваємо в одному просторі більше двох днів. Розібравшись, виявилось, що батьки не навчили нас вирішувати конфлікти, вони завжди сварились на те, що ми сваримось, хоча самі між собою ніколи не сварились, принаймні ми як діти цього ніколи не бачили. Тепер стосунки з сестрою налагодились, навчились чути одна одну і не ображатись на те, що в іншої друга думка. Ще один момент: в терапії прийшло усвідомлення, що все , що робили батьки, робилось з любові, навіть те, чим вони завдали травми. Мені дуже допомогло, коли тато під час загострення депресії просто вибачився, сам, за всі свої вчинки і сказав, що завжди хотів тільки найкращого для мене. Я ніколи прямо їх не звинувачувала, хоча проговорювала моменти, які були мені в юності та дитинстві неприємні. Як раз відсутність звинувачень з мого боку дозволила побудувати здоровий діалог з батьками. Сестра, на жаль, досі ображається за юнацькі травми та звинувачує батьків, тому в них стосунки не такі теплі.

@kazhankazhanovych6895

2 ай бұрын

але хіба є хоч одна людина на світі яка усе робить з любові. Навіть серед найсвятіших такої, гадаю, не знайдеться.

@user-ui9uq9jm4q

2 ай бұрын

@@kazhankazhanovych6895 здається, хороші батьки, до своїх дітей справді все роблять з любові. Я радше про значні речі, ніж про кинуті поспіхом фрази від великої втоми

Уважно прослухала цю тему. Скинула відео чоловіку і сину. Бо знаю , що є проблеми. Надіюсь , що вони послухають. Бо ніхто з них психологів не сприймають. А Вас велика подяка

'Сделал дело - гуляй смело' так завжди каже моя мама. Настрій у мене гарний тільки коли зробила щось корисне...

@smugasta

2 ай бұрын

Моя теж так казала постійно

@natamor9008

2 ай бұрын

І в мене) Але я так і не розумію, що тут поганого) Є список задач, які треба виконати, гульки/розваги - після них, це ж дисциплінує

Працювала в дитсадку і з досвіду знаю,як фантазують діти.Вони щиро вірять в придумані історії,а батьки сердяться,що дитина бреше.Пояснювала,що дитячі розповіді ,якщо не правдиві,це нормально.Записувала за дітьми з 3років,а на випускному розповіла батькам і дітям і разом сміялися.

Оце слухав може не дуже уважно але тема дуже близька. У мене була дуже сурова бабуся яка постійно сварила домашніх, тож тепер психологічні травми розбираємо не тільки мої але і материні. Тож у мене букет: Знецінення себе і своєї праці, важкість у концентрації уваги та відсутність дисципліни. З мотивацією та творчими потугами зараз маю кризу. А ще зараз маю часті приступи істерики бо я просто не можу покрити свої проблеми, бо не можу знайти роботу. Іноді просто хочеться щоб вислухали без засудження і просто частіше хвалили і любили.

Дуже цікава тема! Андріє, ваші відео дуже допомагають! Підтримують, мотивують і повертають радість життя. Я стала помічати, що почуваюсь краще відколи вас дивлюсь ) І стала більш функціональною ) Ви такий молодець! Дуже вам дякую! У мене є така тема, що коли я помиляюсь роблячи щось на роботі, навіть якщо це щось незначне, я починаю себе "гризти" та "карати". Звернула увагу на те, що це такий внутрішній імпульс, що завдає самій мені болю... Жах ))) Але я пряцюю над цим. Важливо, що я це помітила.

@U_MOII_HOLOVI

2 ай бұрын

Дякуємо вам, дуже приємно таке читати🙏 Ви молодець, що помічаєте такі нюанси - це перший крок до вирішення проблеми 👌

Пхах, моя травма в тому, що я знаю, хто такий Алєг Газманов. Як від неї лікуються? 😂

@U_MOII_HOLOVI

2 ай бұрын

Тут психологи безсилі, то треба до бабки 😂😂😂

@5kopiyok

2 ай бұрын

@@U_MOII_HOLOVIкраще до молодиці))

Дякую вам! Це дуже важлива тема. Мої батьки навчили мене казати "ні" і те,що "ні" це завершене речення. А зараз я ходжу по лезу виховуючи двох своїх підлітків 😂 час покаже ,що вони будуть розказувати психологу🤞

лЮблю Вас, капєц! Дякую за Вашу діяльність!

@U_MOII_HOLOVI

2 ай бұрын

Дяка за підтримку та ❤🙏

Вдячна за контент! У мене гарні батьки, але були якісь моменти. З іншого боку, коли сама стала мамою зрозуміла - як це важко. І любити, і знайти золоту середину у вихованні.

Дякую, пане Андрію. Дуже приємно Вас слухати. Корисно.

Так, є трохи "Попелюшкового виховання" ) не можу відпочивати, поки не зроблю обов'язковий список справ. Спочатку : те, що треба, потім - відпочинок. Поки не подолала. Що рятує: планування конкретного відпочинку.

@U_MOII_HOLOVI

2 ай бұрын

Так, нажаль, це дуже розповсюджене явище. Круто, що ви навчилися з цим боротися 👌

О, попелюшкове виховання - це точно про мене. Бо для того, щоб відпустили погуляти ввечері чи на дискотеку - треба було день працювати, якщо була в Києві - прибирання, приготування їжі, уроки, прання тощо, якщо у бабусі в селі - то по господарству (догляд за тваринами) + город і + будинок (прибирання, приготування, посуд тощо). І головна умова - не "виступати", тобто ніяким чином не озвучувати власну думку, не сперечатися, не казати ні. До самого вечора мене тримали в напрузі дозволять чи ні, а так як я якби мала заслужити розваги, то роботи накидали стільки, що до вечора в мене вже не було сил навіть помитися. Якщо я таки йшла гуляти, то мені обов'язково ставили часові рамки, наприклад, всі знали, що дискотека починається о 22.00, значить вдома я маю бути о 23.00, час на дорогу, ясне діло, ніхто не вважав за потрібне враховувати. А потім це "виховання" вийшло на новий рівень - за пів години до часу, коли я мала бути вдома - мені дзвонили і сповіщали, що в мене 30 хвилин, потім за 10 хвилин ще дзвінок і вже з додаванням погроз покарання. Все це закінчилося тим, що я в 17 років просто пішла з дому, бо моя психіка просто не витримувала оце. За 2 роки окремого життя батьки зненацька виявили, що я вже достатньо доросла дівчина, маю власну думку і ігнорувати її не вийде. Мама визнала свою провину, довго вибачалася і почала вчитися вибудовувати відносини зі мною і сестрою молодшою (в неї вже таких приколів не було, до неї було в рази більше довіри, і відсутність ультиматумів працюєш=гуляєш). Зараз мама чує про наші потреби, в нас прекрасні стосунки, не лізе в наші життя, але завжди поруч. Батько просто пішов вслід за кораблем разом зі своєю "правотою" і баченням, що ми погані доньки і ганебні діти. Його останні 10+ років життя ми з ним не спілкувалися. В результаті допомогло справитися: дуже відверта і дуже важка розмова з мамою, визнання помилок з обох сторін, вибачення, бажання побудувати нормальні здорові стосунки рідних людей і терапія.

Про попелюшкове виховання. Вперше чую і тепер розумію чому я відчуваю себе винним, якщо за день щось не зроблю

На сьогодні в просторі ютюба дуже багато психологів. І, якщо зробити загальні висновки, то все моє дитинство суцільна травма, а доросле життя - наслідки😢. Моя мама завжди жила у своїй бульбашці. Наподивши мене в 17 років і залишивши без батька, все своє життя вона шукала йому заміну😢 Можливо колись книгу напишу 😊. Це не одна історія. Дякую за цікаву тему.❤ дуже Вас поважаю, Андрію. Слушні поради даєте. Все буде Україна 💛💙

@jon-mf8pj

2 ай бұрын

у мене все житя с плошна травматизація як мені це близько

Ефір - БОМБА! Коротко і по суті про найважливіші питання. Якось мої друзі хотіли похвалити мене, і виразили в подяці батькам за добре виховання... А в мене сльози на очах, аж до ридання дійшло. Якраз в той момент усвідомила, що саме такою як я є на сьогодні я стала всупереч їхньому вихованню і прикладу. Боло майже все з Вами перерахованого жаху... Маю двох синів. Виховую? Ні. Вони живуть в моєму домі так як їм зручно і комфортно. Шанують кордони один одного, піклуються про тварин, допомогають мені по мірі необхідності чи можливості. Без примусу!!! Вміють готвати їжу і прати одяг. Вони гості в моєму домі, виростуть і підуть створювати свої сім'ї. Нас багато років вчать професії, а як взаємодіяти один з одним і як виховувати дітей - зовсім ні. Я йшла в самостійне життя лише зі знанням як нів якому разі не можна поводитися з дітьми і партнерами. Всі мої "промахи" і успіхи - лише методом проб і помилок. Величезна вдячність каналу "У моїй голові" за дуже важливий контент! Ви СУПЕР!!!

Дякую за висвітлення надважливої теми, мені 52, і нарешті, я так думаю, сприймаю себе такою , яка є. ❤

Дякую за чудове тепле відео! Зазвичай, я не потребую фізичного контакту, але Вас хочеться обійняти😊

Дуже важлива тема. На превеликий жаль час назад не повернеш і помилок не виправиш. Сама собі пробачити не можу,бо зрозуміла запізно,що псувала дитинство своїм дітям 😢

@user-qo6ku1sw9e

2 ай бұрын

Чому запізно? Якщо всі живі (реалії часу), то спробувати поговорити, попросити пробачення. Хоч спробувати.❤

@jon-mf8pj

2 ай бұрын

жаль що час не можна повернуть скільки можна було б виправить

Люди в яких відносно нормальне та щасливе дитинство, за вас дуже радісно, чесно, але так було не у всіх, було б класно як би ви в коментарях не обезцінювали досвід якого у вас не було. дякую за ваші поради)

Дякую вам за простоту донесення.Аби ще знать це все ,коли стала мамою,але й тепер є чому повчитися,а головне наважитися пробачитись і пробачити,хоч це і нелегко.❤

чесно, випадково натрапила по рекомендаціям, але дуже сподобалося, особливо за гумор) лайк та підписка і комент в підтримку каналу)) важлива тема і цікава подача.

Вподобайка пану Андрію, дуже корисна розмова, дякуємо)) щасти Вам))

Доброго дня, Андрію! Мені 24, пройшла етап відкриття у собі дитячих травм, Назарам починаю працювати із психологом щодо вибудовування правильних стосунків і, найголовніше, кордонів з батьками. Ви говорили про Попелюшкине виховання. Це про мене))) Причому, проявлятися це може так: сиджу, туплю в телефон. Мозок з однієї сторони: ну, я ж можу відпочити! От і буду сидіти і робити те, що мені подобається! А з іншої сторони: не можна! Купа роботи! Чого сидиш? Іди працюй! В результаті, ніби собі самій назло сиджу далі, причому до "посиніння" , і це реально вже саме " туплю", бо нічого не розумію ні навколо, ні у самому телефоні. А потім, коли нарешті телефон відкладаю, просто з'їдає величезне почуття вини.

@user-dd8bq5vq6f

2 ай бұрын

І ще: дуже важко виховувати дітей, коли не хочеш, як батьки, але не знаєш, як😭

Певно кожен себе побачив в цих прикладах) Дякуємо за чудовий розбір теми та дієві поради 🙏🏼

Дякую за контент. Я маю такий букет із різного досвіду, що сам дивуюсь як взагалі дожив до 33-х. Безліч моїх ментальних проблем зараз відсовуються та відкладаються днсь подалі на високу поличку, бо навищий пріорітет зараз має мобілізація. До цього якись час допомогало усвідомлення себе у теперішньому часі, вдавалося відпускати минуле та відчути себе трохи легше. Але як починаю аналізувати причини моїх реакцій та думок, то докопатися можна аж до дитинства. Складно.

@jon-mf8pj

2 ай бұрын

у мене теж такий букет травм теж дивуюсь як я дожив

І я вас люблю,Андрію!ви такий теплий! дякую,що зігріли❤

Ой від совкового виховання, з батьком алкоголіком, емоційно холодноб матір'ю, яка постійно на роботі, старшим братом який постійно принижував, я виросла ще поріаняно нормальною, але не можу створити сімю, спочатку вибирала аб'юзерів, поки не усвідомила в чому проблема, зараз сама, а комплекс попелюшки то тоже моє. Як не зроблю щось то просто крутить)) силою заставляю себе.

Мої батьки були відсторонені, їх шлюб не склався і тому кожен був зайнятий собою, ото так і жили..іди їсти, і ..мабуть все! І прикро, що саме таку модель я перенесла і на свою дитину..зараз, мій син дорослий, і має залежність, яку тепер намагаємося подолати! Ми з ним свідомі чому так відбувається і вірю нам це вдасться! Все буде в нас добре!

Попелюшкове виховання. Син навчив, як позбавитись. " Если хочешь поработать - ляг поспи и все пройдет". Прийшлось вивчити та повторювати, коли є " приступ" прибирання але падаєш з ніг.

О боже! Оце відкриття! Я жертва Попелюшкового виховання. Я взагалі не можу собі дозволити (в голові) відпочити. Навіть коли відпочиваю, думаю, що мала б щось робити і відчуваю провину.

Особисто я борюсь зі своїми травмами за допомогою подібних відео ) Це дійсно довгий процес

@jon-mf8pj

2 ай бұрын

так це довгий процес

Мене мама після школи змушувала робити уроки, а вже потім розваги. Якраз в цей час йшли мої улюблені трансформери. Вона закривала двері і включала мульт щоб стимулювати мене все зробити і дивитися. У підсумку я просто дивилась через проміжок між підлогою і дверима. Боже це так тупо було 🤦🏻‍♀️ Характерно що улюбленою казкою мами була якраз Попелюшка

Дуже дякую Вам, пане Андрію, за ваші важливі та корисні поради, за вашу працю, за ваші цікаві та корисні україномовні випуски!)

Вітаю Андрію. Батьки виховували як уміли з огляду на свій досвід та епоху у якій жили. Неідеально, з помилками. Але вже час пережити, зрозуміти, відпустити та подорослішати. Не можна всі свої невдачі прикривати невдалим дитинством чи недоліками батьків.

@user-wn7zm8kc6k

2 ай бұрын

Але значна кількість проблем іде саме звідти, і це нерозумно знецінювати чи просто казати "переживіть"

@user-ds2md5yz2w

2 ай бұрын

Нажаль, дуже просто сказати відпустити та подорослішати і дуже важко це зробити.

@olgatomenko1828

2 ай бұрын

Так, ми дорослі люди. Звинувачувати батьків - не вихід, щоб жити краще. Але ідентифікація своєї дитячої травми та її опрацювання, іноді зі спеціалістом, допомагає в тому, щоб зараз жити краще

@user-ds2md5yz2w

2 ай бұрын

@@olgatomenko1828 Сто відсотків. Звинувачувати дійсно не вихід, вони це не зі злим помислом робили, просто так склалося. Але у більшості випадків, без спеціаліста ці травми не пропрацювати. По собі знаю, нажаль.

@olgatomenko1828

2 ай бұрын

@@user-ds2md5yz2w і звернення до спеціаліста - це дорослий поступок

Дуже люблю Ваші передачі, Ваш стиль. Однак, мені заваджають певні русизми у Вашій мові, як- от: "біль" в українській мові - іменник чоловічого роду, а Ви його вживаєте як у російській, де "боль" - іменник жіночого роду. Вибачте, будь ласка, за це зауваження - звичайно, важливіший зміст, а не форма, і зміст у Вас дуже якісний. І саме тому хотілося б, щоб і форма була відповідною до змісту. Подальших успіхів Вам у Вашій дуже важливій роботі!!!!

В мене це попелюшкове виховання, і я не думала, що це погано. І під час перегляду цього відео я зрозуміла, що саме так виховую своїх дітей.😢 Тепер я зрозуміла, чим саме це погано і буду намагатися це змінити. Дякую.

@U_MOII_HOLOVI

2 ай бұрын

Дякуємо вам за те, що подивилися й головне - зробили висновки. Це найкращий мотиватор для нас 🫶🫶🫶

не перестану дякувати Вам і Вашій команді за таку круту і потрібну працю. Тема й справді дуже широка і цікава. Ваша подача мегакорисної інформації з чудовим гумором просто фантастісссііімо 🫶 "шоб дитина випадково не загуглила хто такий Алєг газманов"-засміялась вголос😂

Дякую вам дуже за цікаве та корисне відео ❤ мені зараз 37 і я відрізав останні тонки ниточки з мамою. Це неймовірно складно та болюче, я відчуваю як їй болить і вона саботує ці процеси. Але настав час закріплювати власні ємоційні кордони, та нести відповідальність за свої рішення та вчинки. І доросле життя прекрасне ❤

Дякую, як завжди дуже доходчиво , зрозуміло і весело Ви пояснюєте. Як не смішно, ( мені 62 роки), але я зараз впізнала деякі випадки сказаного вами про виховання ( наприклад - попелюшкове виховання, мене в дитинстві навіть називали Елекриомотопопелюшка). І дітей виховували як знали і могли , та очевидно не дуже правильно. Зараз дочка вже 2 роки ходить до психолога ізза свого невдалого шлюбу і розлучення. Напевно причина цого в дитинстві, я позлучилася з чоловіком, коли дочці було 12. Все взаємопов'язано

Дуже цікаве питання, де, хто, коли, як виховає з дитини воїна, самостійну сильну людину, яка зможе приймати важки рішення, яка зможе жити поруч зі злом, брехнею, коли треба боротися, коли треба обходити, виходити сухим з води, живим з пекла??? Щасливе життя залежить від правильно прийнятих рішень, а правильно приймати рішення ми можемо тільки грунтуючись на досвіді, а досвід набувається з висновків після НЕ правильно прийнятих рішень)) Як з колін встане побита людина, побита і фізично і ментально, якщо з дитинства ця людина ні коли не мала досвіду вставати з колін? А?

@kazhankazhanovych6895

2 ай бұрын

тут кілька разів радять наважитись та звернутися до спеціаліста. Принаймні, це можна спробувати, щоб потім не шкодувати що цього не зробив.

Дякую,що разом до Перемоги!!! Дякую за ще один шикарний відос!!! Дякую за безумовну любов😊!!! Я щаслива - у мене гарні відносини і з батьками, і з дітьми, але ж вдосконаленню меж не має😅😅

Дуже дякую за Ваші відео! Відновлюю свої знання з психології та згадую свої помилки в вихованні своїх уже дорослих дітей! ❤Психологію вже вчила, коли діти виросли, на жаль. Свої дитячі травми пропрацювала давно й відпустила.

І ми Вас любимо❤ дякую, що Ви є!

Козинчук, дякую, ти прекрасний! Виходь за мене))

Дуже важлива тема. Дякую величезне. Чекаю.

Дякую, що говорите про важливі речі простими словами

32:00 Почуття довіри - базове почуття у житті людини.

Класне відео! Чудово підсумовані поради батькам - дійсно важливе з усього різноманіття цієї теми. Дякую!

Надзвичайно корисне відео❤ Спасибі за контент та працю 😊 Однозначно підписка й лайк від тої самої "папуги")

Дякую, Андрію та команді, за вашу роботу! 👍

Дякую, що підняли цю тему. Вона заслуговує на цілий цикл розмов, щоб хоча б перелічити всі аспекти. Для мене вона надважлива і надважка. Я у щасливому шлюбі двадцять сім років, маю трьох дітей. З мамою не спілкуюсь вже років чотири. Таке собі поєднання...

Пане Андрію, щиро Вам дякую за те що говорите про такі важливі речі!!!! Мене мама виховувала сама без батька. Я дуже невпевнена в собі людина( тут 100 процентне попадання з психологічними дослідженнями) Довго працювала з психологами, бо перетворилась на сама собі маму. Все, що б я не зробила, перетворюю на : « Всі так вміють» , не зважаючи, яких зусиль коштувало мені нове нове вміння. Коли ви говорили про « синдром попелюшки» це було про мене)))). Зараз трохи простіше, бо розумію, що всю роботу ніколи не переробити. Процентів на 30 змінила на турботливе ставлення до себе. Сама себе підтримую… Ти хороша, ти зможеш… Якось так.Вибачте за сумбур))) бвгвтт переживань і думок викликала Ваша розповідь. Такі відео точно потрібні!!!

@U_MOII_HOLOVI

2 ай бұрын

Дякую за те, що поділилися🙏 Це дуже цінно длянас 🫶

Як же я вас обожнюю 🥰 дякуюююю за всі ваші відео 😊

Дякую Вам велике! Як завжди все так просто про складне!

Я не прибіраю в домі. В мене вже двоє дітей, а в квартирі срач і наводжу я порядок раз на тиждень і те умовно, щоб не виникло дизинтерії. Додому я не запрошую нікого з друзів, бо не хочу, зоб вони жахались мого житла. Але мені тут комфортно. Це тому, що в дитинстві мені весь час навязували чистоту з додатком " що люди скажуть" і коли я перестала жити з бвтьками, для мене стадо не важливим, що чкажуть інші, а хотілось лиш комфортк для себе. Тепер тут моє кодло, в якому я ховаюсь ввд світу серед розкиданих тряпок і дитячих вграшок.

@Maria_Fedosova

Ай бұрын

Аналогічна історія із запрошенням гостей)))я не вдаю з себе кращу людину,а всім кажу,що таку засранку ще треба пошукати)))

Дякую вам, ви-крутий👍🙂💗

Це НЕЙМОВІРНО корисне і цікаве відео ! Чогось я не знала ,а щось дивилась в різних місцях ,а тут все зібрано в одному !! Дууууже ,дужеее дякую ❤

Дякую за вашу роботу та окреме дякую, за легку та доступну мову для сприйняття інформації!😊

Класний канал, дякую Вам за цікавий та важливий контент! Для себе багато чого прояснила.

Багато всього було. І "попелюшкове виховання", і насилля, і вічна критика від мами. Довгий час жила не своє життя. Спочатку намагалась бути ідеальною відмінницею, був і трудоголізм, і дієти-зриви, і прагнення до ідеальної чистоти, а потім мені все це набридло і "пустилася берега". І це привело до залежностей і аб'юзивних стосунків з "поганим хлопцем", бо просто хотілось кудись втекти з дому. Але зараз, нарешті, в 30 я живу тим життям, яке обираю сама. Звісно, буває важко відстоювати кордони з мамою або дозволяти собі бути неідеальною, але я нарешті роблю, що я справді хочу)