Чудово, що тепер є канал. Мені б хотілося поговорити про агресію. Я і до війни була не дуже милотою, а тепер просто багато злюся і з причин, і без причин...

@elise.rip2077

Жыл бұрын

О так,це дуже наболіле питання

@user-kb9zd2xf7k

Жыл бұрын

Теж сиджу на заспокійливих. Маю агресію навіть в якихось дрібницях, на які до війни, навіть не звертав уваги

@nataliadermanska5708

Жыл бұрын

@@user-kb9zd2xf7k я і до війни рузчулювалася до сліз швидше від книжок і фільмів. В житті коли засмучуюся, то серджуся, не так, щоб на людей кидатися, та все ж... А зараз, майже весь час із затиснутими зубами і напруженими плечами (це інстинктивно постійна готовність до реакціі "бий"). Я використовую психологічні техніки, як от аутогенне тренування, бо седативні засоби у мене пригнічують когнітивну діяльність, а потрібно вчитися.

@U_MOII_HOLOVI

Жыл бұрын

Ну так це дуже логічно. Ти (а точніше твоя чудова психіка) відчуває небезпеку і хоче повернути до попереднього режиму. А повернення є два: втікти і вдарити. От і лупаш на здоров‘я. Лише два застереження - не можна лупашити по своїм. Бо під твою гарячу руку (ногу, нунчаки, 40-літрова каструля з окропом) може потрапити хтось з твого оточення. І не можна агресію проявляти на себе. Усвідом, що агресія то є внутрішня енергія. Вивільни її через спорт, медитацію, прогулянки, лісапета, криків в пустоту, мандала, та хоч караоке. Але не накопичуй її. Агритись це ок, якщо хтось тебе вибішує

@kurmanskaV

Жыл бұрын

мені допоміг кікбоксинг, рекомендую зайнятися чимось подібним. 3 дні на тиждень полупцюєш чи грушу чи партнера і стає набагато легше

Ну нарешті ютуб канал, людей які дають цікаву та корисну інформацію мусить бути більше на ютубі)) удачі бро😉

цей канал - просто бальзам для душі! розслабляє і дає надію на краще! ДЯКУЮ!!!

Нарешті я дочекалась самостійної передачі з Козінчуком! Вітаю зі створенням каналу) чекаю відео🤍

дяка тим, хто вмовив робити канал) питання: 1) як говорити з людьми, які постраждали від війни більше ніж ти (втратили дім, близьких тощо). 2) як планувати життя і чи варто це взагалі робити?

Пане Андрій, прокоментуйте, будь ласка, заяви про домагання з вашої сторони до пацієнтки.

Живу одним днем. Проснулася і Слава Богу. З ранку починаю думати як там наші ніч провели. У день вже легше,але всеодно прислухаєшся. Якось так.

Питань нема: просто вас обожнюю. Дякую, що запустили цей влог

"Я так чекав, тебе чекав, Що сни здійснилися" :) І дочекалася!.. Чудова новина, бо після Ваших відео стає світліше. Дякую!

@Samovpevnenuy

Жыл бұрын

Щось відчуваю що до кінця року Андрій знайде дівчину, дружину)

Дякую за ваші цінні ради. Вони дуже допомагають.

Я так захоплювалася вашими розповідями на стрімах Телебачення Торонто. А тепер є цілий ютуб канал з корисними фішками з психології. Дякую! Бажаю сил та натхнення на створення нового контенту!

Ще один мій улюблений україномовний ютюб канал. З почином, Андрію!❤

Щиро дякую за те, що тепер будете розмовляти з нами, цивільними частіше. До цього Вас було дуже мало.

Пане Андрій, розкажіть в окремому відео про звинувачення в домаганні до ваших пацієнток.

Я думаю нам всім зараз дуже потрібна психологічна підтримка. Залюбки буду дивитись ваш канал. Дякую!

Дякую, що створили канал! Лише за годину майже 5 тисяч підписників. Як Ви потрібні!

Нарешті. Цей канал має бути в тренді. Дякую 🇺🇦

Дякую за випуск! Маю питання - як побороти лють на російськомовних навколо? До війни це не було настільки проблемою, проте зараз це починає перегукуватись з відчуттям безпеки.

Найкращий психолог України ! 🇺🇦🙏🫶

Дякую за випуск, було дуже цікаво. Теми, які цікавлять: як підтримати людей, які переживають (наприклад: обстріляли район, не можуть додзвонитися до знайомих) і як розмовляти з людьми з ПТСР.

Дякую Вам за канал, який наразі необхідний усім нам. Питання таке. Як позбавитися почуття провини . Я постійно переживаю через біль інших, тих, хто насправді пережив жахіття. Знаходжуся в умовно безпечному місці.

Психолог, якому й душу готова продати ❤️ Дякую за цей блог с: Питання таке: по роботі поїхала з безпечного міста на ближній до фронту Схід. Біда чи радість в тому, що там страху немає геть. Як би близько не "бехнуло", куди б не їхали, де б не були - не страшно. І прильоти не страшні, і військові котусики. Словом, там відчуваю себе в безпеці й спокійно, без тривог. Натомість повертаюсь у рідне місто в центрі України - і стає страшно. За котика, за себе, за хом'яків, тривожать дедлайни й те, що навколо все дуже спокійно, тихо. Це треба пропрацьовувать і вчиться боятися? Чи поки що залишити цей нюанс у спокої й жити, як живеться? 🤔

@juliadizhak8397

Жыл бұрын

Не продавайте нікому душу. Почитайте про нього більше інформаціі

Дякую❤перш за все за мега корисний український контент і за те, що все так красиво, артистично, на висоті👍🏻💪🏻🔥

Іду по вулиці. Слухаю вас, сміюсь від ваших шуток і виглядаю щастливою, слухаючи про війну. Парадокс

Вітаю! Дякую за корисний контент! Я в Польщі з дітьми, хочу повернутись, але боюсь страшенно, бо з першого дня ми були під обстрілами. Боялась дуже за дітей, боялась їх втратити. Було соромно за те, що могла б їздити волонтерити, але я виховую дітей сама, тому на мені велика відповідальність, якою не можу нехтувати. Розумію, що коли повернусь в Україну, не зможу відпустити від себе дітей, не довіряю няні, через це не зможу ходити на побачення, на зможу їздити на зустрічі з друзями. Я розумію, що мої діти мають бути поруч, щоб у випадку небезпеки тікати разом з ними в безпечне місце. Я боюсь того, що під час сирен перестану будити дітей вночі та їздити у сховище, яке знаходиться за кілька км від мене. Як зрозуміти, де вищий рівень безпеки: в ванній кімнаті приватного сектору чи в школі? Якщо щоразу їздити у сховище при кожній тривозі, як не перетворитись на зомбі? Мої діти часто граються в того, що хтось помер чи когось вбили. Це ж ненормально, так? Як престати хвилюватись за людей які на фронті? Періодично перевіряю їх по месенджерам, коли останній раз був в мережі. Чоловіки в формі здаються сексуальними. Напевно, не треба з цим боротись, так?) Боюсь, що приживусь десь і не повернусь до Україн. Від цього стає пекуче боляче...

Просто скажу що завдяки вам я повернулась до роботи, яка почала приносити мені задоволення і можливість донатити на ЗСУ! Велике дякую❤

Супер! Мільйон сердець цьому пану. Маю питання: що робити із соромом, що я не у війську, не віддаю останні гроші на допомогу збройним силам, нікого не витяг з-під обстрілів?

@MyroslavSolonar

Жыл бұрын

Тут і відповідь на ваше запитання: kzread.info/dash/bejne/c2qtsLOAo5rXfs4.html

Дякую вам за дуже корисний контент! Повністю погоджуюсь про війну в голові - давно живемо в Канаді, а чотири місяці повного депресу. Що дуже допомагає - волонтерити і допомагати Україні (це перший крок який вивів з ступору). Потім відпочинок, але активний як походи, лижі. Ще досі не дуже комфортно (і мабуть поки не буде комфортно) іти на на вечірки з Канадцями, ти наче собі брешеш що тут нормальне життя, а всередині докорюєш себе за насолодження нормальним життям. Поки працюємо з дружиною над цим.

Добре, що тепер є особистий канал!! А то ганяйся за Козинчуком по всьому Ютубу

@Lana_kr

Жыл бұрын

Це точно)

Радію, що створив власний канал. Приємно слухати те, як ти подаєш інформацію. ❤️

Андрію, дуже рада, що у вас з'явився канал! Спасибі, що популяризуєте такі важливі теми.

Дякую за вашу працю, я живу в Херсонській області і після шести неділь - слухання Арестовича -почалася депресія (я три рази ждала , що через дві неділі , все скінчиться і перемога настане )і дождалася , постукала безнадьога .Завдяки вам Андрію , потихеньку повертаюся до життя .

@tataluga7055

Жыл бұрын

Радійте, у вас є електрика, є зв'язок, на Донбасі (окупованому) цього всього немає.

@tatianacholak4204

Жыл бұрын

@@tataluga7055 Радіти чому ? Можуть вбити , коли їм заманеться , а ми їх не звали , нас не треба було спасати .

@tataluga7055

Жыл бұрын

@@tatianacholak4204 , радійте тому, що маєте зараз, що можете вийти в інтернет, зателефонувати рідним, приготувати їжу, спати в ліжку. Їх ніхто не запрошував ні зараз, ні у 14 році. Що робити, якщо маєш скаженого сусіда? Ми маєм навчитися. А вбити можуть кожного і будь де, аби не катували, я тільки цього дуже боюся. Поки не померли, треба жити, а як помремо, то нам вже буде все одно.

@tatianacholak4204

Жыл бұрын

@@tataluga7055 Да , я теж так думаю .

@MyroslavSolonar

Жыл бұрын

Порада Андрія для вас ось в цьому інтерв‘ю: kzread.info/dash/bejne/c2qtsLOAo5rXfs4.html

Красунчик! Вдячні, пане Андрію, за виокремлений канал (бо зазвичай вишукуємо Вас деінде). Будемо працювати з Вами над собою. І, звісно, все буде Україна!!!

Неймовірно рада, що врешті цей канал народився.

Дякую за корисну інформацію. Завжди із задоволенням Вас слухаю, Ви доступно і дотепно подаєте складні речі. Успіхів і розвитку каналу!

Прекрасний почин! А назва каналу варта окремої літературної премії! Андрію, дякую вам за вашу працю й уміння поділитися своїм експертним досвідом! Перестала пити седативні, відколи побачила вас на Телебаченні Торонто! Ви просто дивовижний 💙

Нарешті))) це буде легендарно)

Андрій чудовий настрій після твого, відео.Дякую ! Слава Україні.

Щиро дякую вам за працю. Слава Україні! Разом до Перемоги!

Мені подобається такий формат подачі з заголовками тем.

клаас, нарешті є канал ❤🔥 Дякую, Вам!! Ці розмови дуже рятують та дарують більше тверезого усвідомлення війни 🫶

Так. Дуже крутий випуск і канал. Таке питання: як не відчувати сором, коли бачиш знайомого пораненого знайомого, через те що він воює а ти працюєш у мирному місці і при зустрічі навіть не знаєш як розмовляти або уникаєш зустрічі

Той випадок, коли ще не додивилась відео, але вже однозначно ЛАЙК. Дякую за вашу роботу 🤝🏼

Козінчук то любов!

Дякую за якісний український контент. Все буде Україна!

Андрюша - то любов! Дякую за дуже корисну інформацію і злами цих йобаних шаблонів в голові багатьох людей. Сподіваюсь що багатьом допоможе!

По-перше, це - прекрасно. Козінчук - красавчик.

ЧУДОВИЙ Андрій! ДЯКУЮ тобі, ти як сонечко💛

Андрію, дякую за спілкування! Настрій та ставлення до світу зараз нагадує штормове море... десь є спокійні гавані, і там можна відновитися, але до них іноді неможливо потрапити самому. Ви нас рятуєте, без перебільшення! Наснаги Вам витримати це навантаження!

Андрію, дякую!!!!!! Як я радію, що ви створили цей канал! Він дуже потрібний!!!! Дякую за кожне слово, що ви проговорюєте все те, що в моїй голові крутиться, але я незнаю як з цим всим бути.....дякую, що говорите і дякую, що я Вас чую......!!!!!!! ❤‍🩹💌

Щаслива, що маю це джерело інформації. Тепер відчула, що мої страхи, тригери і часом тривожність - норма, хоч я і за кордоном. Просто трошки такий час

Про повісити плакат Винника на стіні був гарний жарт.

Дякую, що важливі речі доносите легкою мовою💙💛🥰

Мені Андрій нагадує ту волшебну таблеточку, яку можна прийняти і незалежно від складу легше стає від розуміння, що ти її випив. А тут при цьому бонусно і склад реально лікувальний. Але є єдине зауваження - для лікувального ефекту однієї мало зазвичай)Величезна дяка тим хто вмовив відкрити канал. Окрема дяка за тему чи можна і чому можна радіти в цей час. Було дуже зворушливо і чуйно. І, вцілому, дякую Вам і бережить себе.

Дякую за канал і за контент. Питання: як жінці пережити загибель чоловіка, особливо якщо є діти, особливо коли залишилась одна в чужій країні.

класний дядько, Слава Україні!!!

Дякую 💜 ясно і класно! Цікавить все що пов'язано з комунікаціями з іншими людьми тепер - про страхи, очикування, вимоги, звинувачення, ярлики

Дякую, Андрій, дуже круто, що ви таке робите! Є питання: соромно навіть казати, розуміючи через що проходять наші бійці або ті, хто фізично чи ментально тяжко постраждали, але все ж - що робити з втомленістю від війни? Енергія дуже швидко закінчується, пробуджується апатія і таке інше. Як бути з цією втомою?

@user-gb8xq8tk1g

Жыл бұрын

так... особливо про "соромно" - мені здається що це мене гнітить ще більше ніж сам факт втоми. коли хочеться понити і пожаліти себе тупо не можу цього робити, одразу думки "не гніви Бога, в тебе все ок" "як ти можеш так думати коли кругом таке твориться а ти в теплій квартирі з ноутом працюєш собі" і таке інше. потім спіраль розкручується і думаєш "якщо я буду думати що мені погано то доля ще покаже що таке насправді погано".. але якщо мислити тверезо то мені здається що якщо не дозволяти собі втому, без сорому то стан може погіршуватися

@user-ok9vf5fp3e

Жыл бұрын

Я в такому випадку завжди доначу на ЗСУ, мені допомагає

@pro100olga

Жыл бұрын

Я для себе зрозуміла, що треба відпочивати, піклуватись про себе. Коли я залишилась одна з дитиною в чужій країні, то дуже чітко зрозуміла, що моє здоров'я і самопочуття має бути першим пріоритетом, бо якщо зі мною щось станеться, то нікому буде подбати про дитину. Але і без дітей логіка така сама

@bo_ot1541

Жыл бұрын

Відчуваю дуже схоже, роблю менше ніж до війни, але постійно почуваюся втомленою. А час йде якось дуже швидко навпаки, не встигла закрити ноутбук від роботи вже вечір і хочеться спати

@U_MOII_HOLOVI

Жыл бұрын

Є тільки один дієвий спосіб від втоми - це відпочинок. Відпочинь. І зосередься на тому, що відроджує, а не знищує. Війна на Сході. І на Півдні. Але виведи її зі своєї голови

Дякую тобі за те, що люди бачать, хто такий психолог. На жаль я можу це все розказати тільки близьким. Не зупинявся!!!

Як же я рада цьому каналу і цьому відео ! 🐧🐧🐧🐧🐧 Щиро бажаю Андрію шаленої популярності і мільйони підписників, бо він, таки, того вартий ! Я, як майбутній психолог, щиро захоплююсь цією людиною, його легкістю, професійністю, неповторним стилем та подачею! Зичу добра. 🤍

Дякую Вам за цей канал. Довго роздумувала, а чи варто мені описувати свою проблему. Наважилась. І хоч я знаходжуся в безпеці зі своєю 10ти літньою донькою і двома 4-ох річними онуками, але залежність від новин не відпускає. Читаю, дивлюся, слухаю постійно, розумію, що від цього нічого не залежить. Стараюся боротися, займаюсь домашніми справами, онуками, донькою, але все одно інколи нападає ступор дня на два. Виходжу зі своєї кімнати тільки чаю зробити і в туалет. Останнього разу з цього стану невістка вивела за допомогою стакана вина. Але ж це не вихід ...

@U_MOII_HOLOVI

Жыл бұрын

Ааааааа. Два 4-х річні онуки. Це ж близнюки чи двійнюки. Яка прекрасна штукенція. Шось я відволікся. Слідкувати за новинами це норм, бо це наша базова потреба. При відсутності інформації може натрапити страх. Але, знову це довбане але. Без вольових якостей не обійтись і дуже важлива дисципліна. Розплануй собі час на новини. Нехай це буде тричі на день. Не можна читати новини раніше години після сну і пізніше години до сну. Суть не в тому аби їх не читати, а в тому аби так урізноманітнити своє життя таким наповненням, аби ти сама стала новиною. Наприклад внуками. Двома. Однаковими. Я млію

@yuliyabelkina5989

Жыл бұрын

@@U_MOII_HOLOVI Андрій, не млій)) ще пару твоїх відео і я готова народити тобі двійню. Це в нас сімейне , так що вирогідність дуже велика)). А якщо серйозно, дякую! Насправді, дуже важливу справу робиш, витягуєш наш з цього мороку

@user-ty5ed2gb5n

Жыл бұрын

@@U_MOII_HOLOVI Дякую, спробувала, трошки виходить. Тепер наступна і остання найбільша проблема. Ми з невісткою зараз в Бельгії. вона знає англійську, тепер вчить нідерландську, а я ні, бо сиджу вдома на хазяйстві з донькою і онуками - двійнятами, але дуже схожими. Хочу додому до чоловіка, а невістка - ні. Вже планувала на глибоку осінь поїздку додому, але ці страшні ракетні обстріли... Ми з- під Києва, Ірпінь. Тікали - страшно згадати. Боюся знову повторювати той шлях. Мені 53 роки. Себе за кордоном я не бачу. Повторюся, але дуже хочу додому, до чоловіка і батька моєї 10- ти літньої доньки. Дякую, що залишаєтеся небайдужим до наших проблем.

Гарна подача, легка та лаконічна, без зайвиг професійних термінів, коли нічого не можеш зрозуміти, якщо сам не спеціалист в цій темі. А стосовно критики, то дуже довгі і недоречні ставки. Вони нічим не допомогають, а лише відвлікають, коли понуруєшься в тему. Для цього формата, можливо, найкраще буде проста розмова простими словами одним дублем.

Андрій, дуже рада тому, що в тебе з’явився канал ❤️ Мені б хотілося почути твої думки про апатію, а також про проблеми у близьких стосунках під час війни.

Нарешті відеоблог! Дякую 🙏🏻 Дуже чекаю на відео про ролі, бо шось так накриває періодично, а ще оці розмови деяких американських конгресменом про те, що у нас «неправильна війна», бо кафе працюють 🤦‍♀️

@tataluga7055

Жыл бұрын

Я кожного дня їм у кафе, бо живу в готелі. Мені що тепер взагалі не їсти, якщо війна? Кафе - це заклад громадського харчування, а не танцпол. От людей, які "активно" святкують з музикою і піснями не розумію, стільки горя навколо, багато людей втратили своїх близьких.

@virakravchenko

Жыл бұрын

@@tataluga7055 згодна, святкування я також зовсім не розумію. Просто навіть не розумію звідки у людей на це є моральні сили? Але таке ставлення, що всі мають йти зі зброєю на фронт - це теж трохи дикість, особливо в нинішніх умовах, як мені здається. Я, наприклад, можу допомагати фінансово, бо працюю, але а фронті не знаю на скільки я була б корисною

@tataluga7055

Жыл бұрын

@@virakravchenko , я вас дуже розумію, у мене ситуація навіть гірша, я почуваюся гадюкою, яка більше не може вкусити. Я собі по декілька разів на день нагадую, що там я була би тепер лише тягарем. Не я б допомагала, а мене б треба було захищати, рятувати і ділитися їжею, в тому те що я тепер у безпеці, дає змогу хлопцям там працювати краще. Крім того, слід розуміти, що за кожним на фронті стоїть ланцюг тих, хто їх забезпечує: їжею, амуніцією, БК, зброєю, ліками і ще багато чим, в все це треба закупити, а до цього виробити. Тобто кожен важливий на своєму місці.

@virakravchenko

Жыл бұрын

@@tataluga7055 саме так! Тому я дуже рада, що є ті, хто нагадує про це :) Психологи зараз особливо важливі ❤️

Як же класно що такий канал з'явився! Щиро дякую Було б цікаво про визначення своєї ролі і про "агресуйте правильно" (а правильно це як?)

Війна в думки теж прийшла, не лише в конкретне місто - як же влучно сказано! Питання - як позбутися фізичної напруги постійної? Воно ж з голови теж іде Зазвичай коли якісь погані події закінчуються, вона проходить (вдавалось видихнути нарешті з полегшенням) - війна ж на довше... Якби і вижити хочеться (бути зібраним щоб вберегти себе), і насолоджуватись тим життям якого можливо ще не багато лишилось. Все, що допомагало до війни, не працює. Банально масаж, ванна з піною, або кава в затишному кафе - а сиджу з підсвідомим настроєм "Так ану не розслаблятись! Зараз може початись (і перебираю всі події яких мені не хотілось би)"...

Круто! Радий бачити що таки запустили свій канал! Бачив ваші надзвичайно круті промови у Телебачення Торонто, однак про ваш канал дізнався вже у Андрія Шараєвського)

Дякую тобі, Андрій. Нарешті твій власний канал. Ура!!! 💛💙

Пане Андрій, дякую! Чудове відео. Дуже цікаво буде послухати про соціальні ролі. Знаю по собі і думаю, що не тільки в мене є така проблема знецінення власних почуттів і переживань. Умовне "а в Африці діти голодують" - йде війна, обстрілюють міста, гинуть люди - але ти не маєш права жалітися, бо в тебе є робота, житло і жива родина. Поки твоє місто не на нулі або в окупації, поки тебе не вбило ракетою - ти не можеш себе вважати постраждалим від війни. Абсолютно дурна думка, докорінно невірна, але десь глибоко в душі звинувачуєш себе за те, що живий і неушкоджений. І от як себе переконати, що все насправді зовсім не так?

Андрію, дякую вам ! Помітила, що часом моя психіка виробляє вихиляси від тотального плюса до тотального мінуса. Фатальність чи як це, або добре або зле. Середнього нема. Від цього відчуття, що здається втрачаю розум

Дякую, що вийшли в ефір! *комент для підтримки контенту: Хочеться бути раціональним і думати в першу чергу про себе й свій ресурс, навіть якщо дуже хочеться (бо це здається зрозумілою й тим простою відповіддю) стати саме тим героєм, якого відправлять в пекло чи то завжди бути першим волонтером - але не з ресурсом, а з позиції "приносити себе в жертву"

Даю зворотній зв'язок. Подобаються бесіди. Війна вразила тих хто живе дуже далеко від війни. Парадоксально сильно. Що вже казати про тих, хто реально від неї постраждав. Від війни сильно старішають люди.

Питання: Я розірвала стосунки з людиною, з якою я була разом 8 років, але більше не хочу. Проте відчуваю свою провину за те, що зробила це саме у воєнний час. Як боротися у цьому випадку з почуттям провини та чи правильно я взагалі вчинила?

привіт!!! ВЕЛИКЕ СПАСИБІ Вам! 👍🏼

Ви неймовірний, дякую. Бачити і слухати це уже діє заспокійливо.

💙💛 Дякую ! Слава Україні ! Героям Слава ! 💙💛🌺

Просто дякую, що ви в нас є💜

Вітаю з відкриттям каналу. Будемо слати питання))) Який Ви позитивний ,дякую Вам!!!,

Слухаю з відкритим ротом. Це так просто розуміти і так цікаво. Дякую. Дуже круто.

Дякую, Андрію, дуже!👏😍🙌 🇺🇦🎉5:4

Дякую! Чекала на цей момент, гарне рішення почати вести канал! Питання щодо людей поряд. Зараз війна розложила пріорітети по спілкуванню, з кимось перестаєш спілкуватись взагалі, з кимось все як було, і ти відчуваєш цінність дружби. але як боротися з відчуттям ніби колишнього життя, коли почав спілкуватися з давніми друзями, коханцями. коли деякі з людей різко пропали до війни , а зара через обставини в останній час фізично частіше поряд з'явилися зненацька, нагадали про життя яке було роки тому ( здається що пройшла вічність). Тобто зараз абсолютно новий формат реальності, а люди ніби тягнуть у минуле, і незрозуміло погано це чи добре.

Дуже рада і дуже дякую що ви створили канал і неймовірна подяка за те що ви робите для ментального здоров‘я людей Питання: 1. Як це все вивозити? Ковід, війна, помер батько, росіяни вбивають жорстко наших людей і дітей ще і зловтішаються. Не можу витримувати цю несправедливість в житті. 2. Дуже боюсь що коханого можуть мобілізувати на війну. Він взагалі не воїн і не здатен воювати. Але він ефективен на своєму місці працюючи з ранку до вечора щоби перечисляти гроші купляти обладунки і автівки для зсу. Завдяки тому шо він працює я волонтерю, готую і роблю кікімори для зсу. Чому наша влада без розбору мобілізує і змушує іти м‘ясом чоловіків які значно ефективніше в тилу і які приносять гроші економіці, яка вже майже лягла?

Добре що ви є пане Андрій! Дякую що ви нарешті зробили канал 🥰 ви дуже кльовий!

Дякую за відео😘🥰 Це було чудово і змусило мене задуматись на деякими речами: 1. Що я зараз відчуваю? 2. Чому я відчуваю провину за те, що (суб’єктивно) мало роблю для перемоги? 3. Що я роблю для перемоги? До повномасштабного вторгнення, я весь час ховалася від реальності, що на нас насувалася. Вірити не хотілось. Жити в постійних панічних атаках, то таке собі задоволення. От так проходили мої 8 років війни: допомога ЗСУ, час від часу по можливості (зараз переросло в стабільний донат куди тільки можна), очікування повномасштабного вторгнення, панічні атаки, бажання жити, знову допомога ЗСУ (інколи тупо якими штуками, типу шкарпетосів). Після 24.02 в середині все заклякло. Всі накопичені лють, страх кудись сховались. Залізли кудись глибоко в підсвідомість. Не можу відчувати навіть сум. Замість цього, просто працюю, навіть в безпечному місці під час тривог. Є відчуття провини, за те, що зараз відбувається, і тривога за майбутнє. Це трошки не про війну, а про те, зо буде після. Хочеться робити ще більше, але, на жаль, ресурс виявився обмеженим(( тому обрала для себе економічний фронт. Працюю і сплачую податки, донатю на перемогу і намагаюся нічого не забувати. Це зараз єдине, що я можу робити. А стреси та внутрішні переживання зараз проявляються в: нічних кошмарах і… безглуздих нав’язливих діях, типу: оновити рахунок на банківській карті чи тупе оновлення сторінки з підписками на ютуб😑 це дещо лякає і бентежить😰 Тому чекаю на нові відео☺️

Вітаю зі створенням каналу🎉 Цікавлять стосунки під час війни (які знаходяться на етапі зародження, пізнання одне одного), якщо він на фронті. Та як правильно підтримувати його. Дякую!

@ksiushaksiusha2520

Жыл бұрын

Вибачте, що втручаюся. Мала невеликий досвід "зародження стосунків" під час війни. Познайомилися в інтернеті, він на передовій. Три місяці я його підтримувала, перживала, допомагала, щоранку "чи живий?", щовечора " вдалого чергування", з нетерпінням обоє чекали відпустку. Але коли приїхав, бажання зустрічатися у нього не було.

@1vengo

Жыл бұрын

дуже хороше питання. на етапі переведення "текстових/фото"-стосунків у реальні починаються проблеми, на собі відчув

Ура, я дочекалася цього каналу! 🥳 Питання є, але тяжко його сформулювати. Воно про сором і причетність. Війна застала мене за кордоном, бо тут живу зараз. Але при тому і про повернення мрію, і ще купа нюансів. Над моєю головою не пролітали ракети, жодного разу не чула сирен. Більшість родини в умовно безпечному місті. Через війну накрились деякі важливі плани, які мали бути цього року. В голові все одно проживаєш весь цей біль, і страх, і ненависть, і планувати не можеш і оце вот всьо, хоч і мій побут нібито і так був тут, він кагбе не порушений. На початку працювати взагалі не виходило, хотілось тільки волонтерити і бути причетною. Потім все одно прийшлось вернутись до відносної норми, але дуже виморожували питання місцевих мешканців типу чого ти так реагуєш, ти ж тут в безпеці. Наскільки я маю на це право? Мій біль так само має місце бути, як і біль тих, хто в Україні? Кароч написала шось таке незв'язне, але не знаю, як ліпше сформулювати.

Дякую, що наважились і знайшли час на ці відоси. Я тепер буду рекомендувати їх перегляд оточуючим, бо важлива інформація подається у доступній формі, а людям дуже важливо зрозуміти, що з ними коїться і що з цим робити. Врешті, своїм завданням я вважаю збереження психічного здоров'я населення країни у ції ситуації і буду робити все для цього, бо це моя професія і я це вмію. Дякую, колего, за це один інструмент у цій роботі. Удачі і натхнення!

Ще одне корисне доповнення до україномовного контенту 👍

Нарешті ютуб канал! Дякую

чудовий стиль у відео, дякую всім хто долучився , я оцінила естетику, ну і звісно знання ! Я теж за егоїзм в раціональному його вигляді

Ура) наш улюблений психолог тепер має свій канал , вітаю всіх нас 🎉

Нарешті! Чекаємо!

Дякую за створення каналу. Раніше тішилася кожному вашому інтерв'ю, слухала по кілька разів. А тепер цілий канал! І зараз навіть від одного відео стало набагато легше на душі. Нам це зараз дуже потрібно. Хоча б почути, що твої почуття і дії є нормальними. Бо багато людей засуджують інших, дозволяючи собі вголос звинувачувати їх за страх, за сльози, за радість і сміх (таж війна йде, а ти стендап дивишся!), за те що виїхали, за те що не виїхали, за те що повернулися чи чому ще не повертаються додому... І не завжди можливо від цього відгородитися фізично, треба якось вчитися будувати захист в своїй голові... Поки в якості фідбеку чисто технічне прохання: можете озвучувати питання й підзаголовки, які йдуть відбивками у відео? Наприклад "як війна вплине на мене?" Справа в тому, що я ролики майже не дивлюся, більше слухаю, і просто не можу читати ці відбивки. Дякую 🙂

Безмежно вдячний за надзвичайно цікавий та корисний контент.

Вас дуже легко слухати, неймовірно крута подача інформації. Дякую за канал!

Дякую що запустили цей канал! Будемо дивитись.

Пане Андрію, дякую вам. Хай щастить.

З першої хвилини полелися сльози. Кожне словечко болить. У вас дуже класна подача, вже звикла до вас з етерів на Телебачення Торонто. Чекаю нових відео! Дякую.

Перш за все, дуже дякую, що вирішили виділити свій час на цей проєкт. Перше відео подивилась з великим задоволенням. Щодо безпеки відчуваю прогалину у пункті "що ти робиш, аби убезпечити себе". Адже живу в однокімнатній квартирі і правила 2ох стін дотриматись не можу, сховища в домі немає. Під час кожної тривоги враження, ніби граю в рулетку "прилетить не прилетить". Цілковита відсутність контролю. + З самого початку війни і потім у найбільш стресові її моменти було відчуття, ніби нічого не відчуваю. Роблю якісь штуки на автоматі, а в голові - вакуум.

Те, що треба. Чекаємо)