Я по собі зрозумів, що я себе перед іншими людьми постійно обезцінював і від того впадав в позицію жертви, якогось заручника. Від цього не було мотивації думати що я хочу, бо всеодно того чого я хочу, не отримую, не можна. Як я зрозумів, це пішло з раннього дитинства. Я хлопчик був дуже чутливим і тому сприймав заборони дуже глибоко, як образа, або те, що мої бажання не важливі і не потрібні. Що за мене всеодно інші вирішують. І я продовжив так про себе думати, себе так поводити, і не розумів, чому люди так до мене відносяться. Я ж не нав'язуюсь нікому, нічого не прошу, не вимагаю, взагалі ніяких труднощів не завдаю іншим. То чому люди так до мене погано ставляться, і все більше використовують, та знущаються. Я від цього не мав друзів, майже постійно сидів вдома. Звісно з дівчатами не знайомився, бо себе обезцінював. І ось висновок, все так тому, що я не відчував себе окремою особистістю. Перед людьми я знаходив за що себе обезцінити, і тим самим показував, що я такий і є, як я думав, що про мене можливо думають. Не намагався показатись кращим. А коли сам, не було перед ким себе обезцінювати, я робив все добре, все виходило. Я просто не робив те, що хочу, бо боявся критики людей, обсміювання. От тому не дослухався до своїх бажань.

Супер,дякую! Якраз на етапі сепарації і не розуміла деяких моментів. В голові трохи більше роз'яснилось. Лайк і підписка😊 Виписала собі,щоб повертатись і перевіряти чи щось в мені змінилось " Мама мене злить чи я злю себе своєю мамою Ти моя найкраща донечка ,а не ти найкраща Якщо я не конфліктую з мамою в реальному житті, а в своїй голові ,то сепарація не відбулася Контрзалежність це залежність Так як все рівно відштовхуюсь від батьків Коли ти зробиш те що сказала твоя мама незважаючи на те,що сказала твоя мама Взаємозалежність "

Дякую вам. Відео на цю тему дуже не вистачає в українському ютубі.

Ось ця фраза - "Я злюсь" vs "Мама злить", це геніально. Дякую )

Дякую, як завжди, актуально для любого віку

Є такий період в людей, коли вони сприймають себе через батьків і нічого нового вони для себе не можуть собі дозволити. Чекають якогось дозволу, підтвердження, згоди, чи тобі можна. І ось цей період, зазвичай починає відбуватися в 16 років, де вони можуть самі собі дозволити щось лише тому, що вони хочуть, бо відчувають себе окремою особистістю. Відчуття, що вони можуть щось спробувати, навчитись і подивитись чи вийде, байдуже що батьки думають, що хочуть, і це їх життя. Так би мовити вони готові до того, що будуть самі на себе заробляти, якщо батьки від них відмовляться. Але є і такі, що живуть з батькам і після 20, 30 років і далі піддатливі батьківському впливу, їх маніпуляціям, де вони їх і далі не сприймають повністю дорослими, хоч і заробляють якісь гроші. Я вважаю, ось це все, через різницю в енергійності дитини. Коли дитина допитлива, жвава, хоче про все дізнатись, не боїться висловитись, проявляє свої бажання і виконує їх, не боїться батьків, але дослухається до них. При цьому має свою думку. От коли дитина спокійна і її ще пресують за її бажання, тоді дитина взагалі губиться і починає сліпо слухати батьків, при цьому не думаючи. Коли дитина боїться проявити якісь свої бажання, бо тут батьки, будуть кричати. Вона і так спокійна, а тут стоїть мовчить, сидить біля батьків, не знає що вона вже хоче. Їй нічого не треба. Я до того, що сенс дорослішання в дослідженні простору навколо, де батьки щось пояснюють, підтримують, якщо щось не зрозуміло, де він виконує свої бажання. Швидкоплинні бажання і їх реалізація формують нас як особистостей, а всі заборони без пояснень, де не обговорюють неможливість виконання їхнього бажання, або відтермінування на коли, змушують дитину почуватись заручницею батьків.

Лайк до перегляду. Корисну справу робите. Цікаву темку підкину: психологія відносин - баланс значимості чи довіритись щастю ))

Дякую, гарне питання - подивилась на відносини з мамою з іншої точки зору🤔

Проблема дуже актуальна Дякую!

Щиро вдячна Вам за розкриття важливої теми ,дуже цікаво і актуально , як, доречі, і всі Ваші п'ятихвилинки. Слухаю вже рік - все актуально та на час і❤

чудове питання. дякую Вам

Клас...постійне відчуття браку)))) і страх репарації) Дякую, Мар'яна! Є вектор куди рухатися ;)

❤

Боже, який у вас спокійний голос. Для мене це мед для вух😊

Законспектувала. Дякую. Корисно.

Дуже актуально!

Дякую ❤

Дякую, розповідаєте коротко і дуже зрозуміло.

Дякую!

дуже злю себе думками про батьків, не знаю як це зупинити. перестала повністю з ними спілкуватися

Дякую за корисну інформацію. Підкажіть, якщо маю друга 26 років, який вважає, що мати має його утримувати матеріально, бо він без роботи наразі. Це непройдена сепарація? Адже, він дорослий фізично розвинутий чоловік. Проте, шукає ідеальну роботу. І при цьому, містить образу на матір через те, що вона не дає йому достатньо коштів. Дякую

@andriyandriychuk

10 ай бұрын

Класика дисфункції

Живу з батьками. Психіка висідає . Боюся вийти на роботу.

27 років, живу у батьків. Яка порада психолога, як втікти звідси?

Мені минає 20, не пройшла сепарацію . Як це змінити?)

❤