Зараз моїй доньці 16 вона поїхала сама закордон на 3 місяця. І я її дуже багато давала порад, а після вашої передачі я її написала повідомлення, що вона вже самостійно маєш приймати рішення..... І вона була дуже вдячна. А я вдячна вам за передачу❤

@ninakochetova7061

3 ай бұрын

Ви мудра мама🤍

@user-rt9uv2uq4v

2 ай бұрын

А я хочу почути що ви скажете коли ви самі будете в будинку пристарілих з їжею, з теплом у кімнаті та без тепла душевного 😢😅 на жаль ви не розмістите це для нас, то може поговоріть з такими людьми 😮

@andrijstorozenko5631

2 ай бұрын

А мені мама навіть в 30 років казала, що мені не можна туди то самому їхати, треба з кимось. Батьки не вірять в дітей, вважають їх прямо недієздатними, як наче вони не вміють думати. Хоча я також розумію те, що вони просто хочуть зменшити на свою голову проблеми. Легше коли дитина слухняна, піддатлива, боїться не послухатись. При цьому, така дитина не проявляється як особистість, а остерігаються когось, чогось, не робить те що хоче. Наприклад в мене був такий темперамент, що коли мені щось забороняли, коли я щось хотів, я ображався і так сильно, що ставав пасивним до того, що мені нав'язували далі і мені то що далі, вже було не цікаво. Я просто зробив висновок із якоїсь кількості таких ігнорів моїх бажань, що виражати бажання не треба, бо хтось знає краще і запропонує інше. Я в деякій мірі відчував толерантність до думок, бажань інших людей і не міг відмовити, бо мені відмовляли в моїх бажаннях. Бачите як все пов'язано. І тим самим мене використовували на свою користь, а я відчував себе не щасливим. Треба думати що я думаю, що я відчуваю, що зараз хочу, щоб запитав у цієї людини що переді мною, щоб мене зацікавило. І говорити, коли не хочеш, коли не приємно.

@user-fh5ob8bs6k

2 ай бұрын

@@user-rt9uv2uq4v дістали ці скиглення і маніпуляції "не буде кому подати склянку води на старості років" і інша лабуда. Дорослі люди вже не знають як інакше розмовляти зі своїми дітьми)

@grifon5551

Ай бұрын

@@andrijstorozenko5631 коли дитина слухняна - легше кому, батькам? а про дитину ви подумали .....((( що потім буде робити дитина коли виростить на батьківських порад і піде в самостіний життя, і батьки таку дитину з дома вигонять ..... PS усьому треба баланс, коли дитина у міру слухняна а батьки дають своїй дитині самостіной приймати рішення і нести відповідвльність за них

Дякую Вам та іншим психологам за перехід на рідну мову 💙💛

Дякую вам! здоров'я вам!!! Мирного неба!

Дякую,Вам!!

Ну закінчити розмову можна за декілька хвилин. Що робити якщо батьки з початку розмови переходять лінію? Дякую за відео але дуже мало було сказано про те як сказати ні

Дякуємо за відео,корисну розмову.Хочеться ще відео з Мариною психологом.

Дякую, дуже цікаво і влучно

Щиро дякую Вам!🤗🍀🍀🍀

Супер тема! Важлива тема. Дуже важко українцям мінятися. Але це так необхідно!

Про які 6 років декретної відпустки ви говорите, якщо наші мами, які гіперопікають і втручаються в життя дорослих дітей, в декретній відпустці були 6-9 місяців, максимум рік, бо це був совок.

@laime

3 ай бұрын

Теж не зрозуміла цей момент. Найбільше мам, які смокчуть соки від своїх несепарованих дітей саме 55-65. Привіт рад.союзу.

@grifon5551

Ай бұрын

@@laime це не залежить від союза, а від конкретних обставин життя кожної мами коли вона була дитиною .....

Дуже необхідна тема! Дякую!

Добрий день! Я дуже прошу допомоги! Мені 17 років, мене звати Настя. Я вже як рік свідомо розумію що живу в токсичній сім‘ї. Я роблю все що від мене хочуть, терплю всі образливі слова, які мені говорять, мені навіть знаходитись біля них мовчки дуже важко. Я все це терплю хоча відчуваю жахливі емоції, жахливу агресію, але терплю бо я знаю що якщо я буду якісь претензії їм говорити почнеться скандал і може дійти до того що батько мене вдарить. Я навіть звичайного його суворого погляду боюсь, не те що його рук. Він бив мене лише три рази, але я знаю що якби я не підкорилась їм то це було б не лише три рази. Матір щодня говорить мені лише претензії, вона навіть може в рандомний момент з пустого місця почати говорити про мене щось погане. Я бачу що вона навіть не перебирає слова, їй абсолютно все одно що я відчуваю в такі моменти. В мене є думка що вона просто виливає на мене свою агресію бо більше ніхто не буде її так терпіти як я. Також в мене є старша сестра, яка стала прям такою самою як батьки. Вона до мене відноситься так само як матір. Я думаю вона все життя просто мститься мені за те, як з нею поводились батьки. Сестра також може вдарити мене і вона фізично сильніша тому я теж беззахисна перед нею. Я вже не раз пробувала з ними говорити, в цьому немає ніякого сенсу. Я їх всіх вже дуже давно ненавиджу. Батьків від 12 років, а сестру ще з самого садочка. Мені ні каплі не стає легше, тільки й гірше й гірше. В мене була і спроба самогубства, і я займаюсь вже давно селфхармом, я дійсно дуже жахливо себе почуваю. З‘їхати я зможу лише через півтора року, але я не можу більше це все виносити. В мене навіть на півтора року вже немає сил. Друзів нема. З соціумом великі проблеми. Підняти собі настрій нічим не можу, крім прогулянок наодинці, але я не можу 24/7 гуляти. На роботу не можу піти бо я не витримую знаходитись серед людей більше 2 тижнів (вже була на таких роботах, з школою також проблеми через мою соціальну тривожність). Я якщо що в 11 класі. Загружена ще плюс навчанням, багато переживаю. Я дуже сильно хочу щоб мене забрали з цього дому на цих півтора року. Я не можу більше це все чути і терпіти. Мене в цьому домі тримають за ніщо. Чи можливо щоб моїх батьків позбавили батьківських прав за емоційне насильство? Я чула що тільки за фізичне насильство позбавляли, я дуже надіюсь що за емоційне також можуть позбавити. Будь ласка, скажіть чи це можливо? Якщо так, то з чого мені почати?

Я щиро радію, коли мама мені не дзвонить протягом дня без особливого приводу. Хоча, коли обстріли, я сама буває дзвоню дізнатися чи все гаразд. Але, дзвонити щодня бабусі зранку і ввечері для мами і моєї тітки, то ж святе. 🫣🫣🫣 А я ота сама онука, яка може зіпсувати настрій бабусі, а їй же не варто хвилюватися. 😂😂😂

Дякую, дуже цікаво!

Подача інформації примітивна

Спасибо за передачу

👍

А чому батьки не можуть казати дітям ні?якщо відмовляються сидіти з внучкою то стаєш ворогом.ви говорите односторонньо.незалежними в сім'ї бути неможливо.в сім'ї повинна бути взаємність.

Цікава тема

« Ви- і є моє життя, я живу новинами про вас, я живу вами»- каже 93- річна мама підстаркуватим дітям і навіть онукам- правнукам.. І це не корегується. Телефонує через кожні 2 години із запитанням « ну, що там у вас? Розкажи щось, бо стіни не говорять» ,я називаю це телефонним тероризмом, терплю і терплю, а потім зриваюся, мама жахливо ображається: « нащо мені це життя: я нікому не потрібна, чому бог мене не забирає, щоб я вам не мішала»?.. і так- постійно.

А взагалі ніколи не працювати😊 навіть якщо тільки одна дитина. Це ж ми)

Йой в італії також повно сімей де батьки опікуються задовго, що мені виглядає ніби то мамині синочки чи дочки.. То я хз чи варто порівнювати. Але взагальному все змінюється у світі..

Так мало переглядів бо БІЛЬШОСТІ ПОФІГ

ГРУДДЮ ГОДУВАТИ ПОТРІБНО 2 РОКИ А ДЕКРЕТНА ВІДПУСТКА 3 МІСЯЦІ ( ГЕНОЦИД )

А що робити тим, хто не може собі дозволити винайняти житло?! Не всі ж власники міжнародних шкіл

@user-zx8ix6kc9y

3 ай бұрын

Власники міжнародних шкіл купують житло. Люди, які є найманим працівником орендують.

@helenevegan1918

Ай бұрын

Капець яке дурне питання. Йти робити щось корисне для людей, заробляти гроші, а не сидіти на шиї у батьків після повноліття.

як думаєте, варто це рекомендувати до перегляду моїм батькам?)))

Пані Марина застигла у минулому, совку. Під час війни, та людині із хронічними депресивними, тривожними станами, пропонує підтримку бадамі, магній попити, заспокоїтися. Це не серйозно та невідповідально.

@valentynaserkiz1089

3 ай бұрын

Розмова відбулася 10 жовтня 2021року

@OleksandrZaytsev-cw5kq

3 ай бұрын

@@valentynaserkiz1089 із моїм родичем сесія була нещодавно. знаю що базікаю. сам вумний. дякую за уважність

Батьки не гребують шантажем. На кшталт: " Або ти робиш, як я хочу, або я не колотиму собі інсулін!" Як вам такий варіант? (один з багатьох)

Не скорше а борше

I'm 82 years old, 4 children, 11 grandchildren, 2 great-grandchildren and a 12 square meter room. I don't have my house or my loved things anymore, but I do have whoever makes my room, makes my food and bed, takes my stress and weighs me down. I no longer have the laughter of my grandchildren, seeing them grow, hug and fight; some come to see me every 15 days; others, every three or four months; others, never... I no longer do croquettes, no deviled eggs, no meat rolls, no stitch, no crochet. I still have hobby to do sudoku that entertain something. I don't know how long I'll stay, but I have to get used to this loneliness; I go to occupational therapy and help those who are worse off than me, though I don't want to get too intimate. They disappear quite often. They say life gets longer and longer. For what? When I'm alone I can look at pictures of my family and some memories of home I brought back. And that's just that. I hope the next generations see that the family is formed to have a tomorrow (with the children) and give back to our parents the time they gave us raising us. "To take care of those who have already taken care of us, is the greatest honor." " Atte: Your mother, your grandmother, or maybe you or me, in the future..