Друзі, звертаюся до вас з надзвичайно важливим проханням. Ще позавчора я виступала перед хлопцями з 21-го окремого батальйону спеціального призначення, і дізналася про їхню потребу в новій техніці. На передовій вони стикаються з серйозними викликами, і для їхнього захисту та успішного виконання завдань потрібні 3 купольні системи радіоелектронної боротьби (РЕБ) та великий дрон VAMPIR. Реквізити: 💰Банка: send.monobank.ua/jar/39ZcBxPaqY 💳Номер картки банки: 5375411209736169 PayPal: zeleniy.drug@gmail.com

обожнюю ваш подкаст із мамою, відкладаю вже другий день на потім, щоб жодна справа не заважала, сісти, слухати і насолоджуватисьь розмовою двох розумних жінок

Боже як цікаво! Якими адекватними можуть бути мами, шок😊

Я із дітьми зараз змушена жити із мамою; за ці два роки я прослухала/прочитала все що можна, щоб хоч якось підтримувати свій психічний стан; але це так важко!!! Дякую за цю розмову

@SoulmateVK

3 күн бұрын

А,яка саме проблема, якщо не секрет?

Я думала, що прогресивна мама, існую і не заважаю сину, але на прикладі "за допомогою правнука сідати у 97 років на літак до конференції" - то мені ще є куди рухатись. Дякую ❤

@vestagunchenko

7 күн бұрын

Щиро бажаю сил та наснаги, щоб прожити максимально довге і активне життя

Супер бесіда. Ви дуже круті і цікаві.

Дякую за випуск ❤ Отримую зараз другу освіту, в моїй унівесітецькій групі люди 55 років (3 дітей), 68 (1 дитина) та 72 роки (3 дітей). Моїй мамі 70 і вона з 50 говорить "та нащо ото читати, тільки очі портити" Тримати контакт дуже складно, кожен дзвінок це питання про що у нас нового та безкінечні плітки до яких мені дуже по барабану 😢 Вже б і сказала: "Мама, баста", але вони в прифронтовій зоні, виїжджати не хочуть, а мене сіпає від того, що кожна розмова може бути останньою 😢 Так і виходить, що з універсітетськими друзями її віку цікавіше, а її я "кинула"

Дуже дякую за корисний випуск. Я винесла багато що для себе як доньки і як мами.

Коли дорослі люди всі свої проблеми хочуть скинути на батьків- то вони точно не виросли! Батьки ( якщо вони здорові) дають дитині тільки те, що можуть. Й чекати від них психологічного професійного підходу наївно. Дуже класно цю проблему показали в фільмі «Індіана Джонс й останній хрестовий похід».

Щиро дякую вам обом! Дуже цікава розмова вийшла. Я поділилася з друзями і родичами.

От блін, той момент, коли якби мамі буде корисно це все глянути, але відчуваю, що може образитись таки. Розумію, що це відчуття симптоматика ще та)) ну але як є))

@OlgaJazzgirl

7 күн бұрын

Ви не одинокі. Є таке 😅

@elenanavrotskaya1673

5 күн бұрын

100%🎉

Дякую ,дуже відгукується . Ви з мамою дуже гарні і розумні жінки. Дякую вам . Поширила

Надзвичайно важлива та актуальна тема. Дякую вам за вашу роботу!

Ви дуже класні, дякую за тему і розкриття❤

Вітаю! Дякую за цей епізод. Піду зараз слухати інші епізоди. Бо дуже актуальна тема. Важлива думка, яку я почула від пані Юлії - це проговорювання очікувань щодо старості. Бо я знаю очікування батьків, але не хочу приймати їх, бо це дуже важко особисто для мене. І ми ніколи це не проговорювали. Плюс я маю власну дитину. Тож багато речей я переосмислюю зараз. Хочу, щоб в нас була здорова комунікація 🙌 Тож дякую за епізод ❤

Щиро дякую, пані Юлія та пані Вєста! Ваші подкасти для мене потрібні, цікаві та важливі 🤍 Це той випуск, яким я точно поділюся з сестрою та перегляну ще раз (а, може, й не один). Кілька речей дуже відкликнулись: про "присідати навпочіпки", про маніпуляції, про "обрану матір". Я давно відчувала, що мої батьки люблять мене як функцію, як "їх дочку", але я не цікава їм як особистість. Поки слухала вас сьогодні, це стало прям очевидно. Парадоксально, але це усвідомлення звільняє мене від великої частини болю та відчуття невідповідності. Бо що б я не робила, ніколи не стану достатньо хорошою донькою. Дякую за терапію! А ще за вашу щиру відкритість: коли пані Юлія спитала, що вона може дати як мати своїй дорослій дочці, коли ви говорили саме про ваші відносини, не гіпотетично - я затамувала подих! Хотілося бути дуже делікатною й тихою в цей момент, наче я стала свідком чогось дуже інтимного. Це наче боїшся сполохати метелика, що сів тобі на плече. Ви неймовірні.

Дуже дякую за цікавий і пізнавальний матеріал!

@vestagunchenko

6 күн бұрын

Дякую за відгук! Це важливо для нас!

Дякуємо!❤Дуже цікаво і дуже корисно! Культурі спілкування дійсно треба вчитися,особливо,коли йдеться про дорослих дітей та батьків! І ,подивитись на себе зі сторони(принаймні спробувати),незавадить..

Дякую за чудове відео ❤ ваша мама і ви супер❤❤❤

Дякую, це дуже важлива тема, особливо про те, що треба брати на себе відповідальність за сепарацію від батьків. Мені здається, це в цілому надзвичайно актуальна тема для нашого суспільства. У мене доволі багато друзів і знайомих у дорослому віці (30+) досі не сепарувалися від батьків і навіть не усвідомлюють, що це можна зробити, хоча це створює в їх житті багато проблем (за їхніми ж словами).

Мені 29,в мене своя сімʼя,і я мушу сепаруватись від батьків.Це боляче,тому що мама не розуміє цього,а я не маю сил навіть пояснювати,надіюсь з часом вона зрозуміє

@user-cb7ib6ur2d

2 күн бұрын

Хочеться вас підтримати , ви в цьому не одна , й розумію що таке сил немає пояснювати. Це важко , але бажаю вам успіхів в цьому питанні й знайти метод здорового спілкування.

Те, що сепаруватись треба - це якраз зрозуміло, хоч почути таке елегантне обґрунтування і є окремим задоволенням для мене. А от як? Як сепаруватися від матері, яка на іншому кінці світу примудряється дістати і розказувати про не такі борщі і неправильне виховання дітей?

@hiddenhel1992

6 күн бұрын

А яким чином можна нав'язати спілкування після чіткого ні? Якщо людина не вміє відмовляти - це вже робота людини навчитися

@LyudaKuchernyuk

5 күн бұрын

Дякую, мене цікавить думка саме думка Юлії, ви для мене не референтна група.

Обожнюю ваші подкасти, дякую вам! Цікаво було б якось послухати вас на тему про про дружбу у доролому віці. Як ідея :)

@vestagunchenko

6 күн бұрын

Цікаво. А що саме вам би хотілося дізнатися? Як заводити нових друзів? Ревізія старих?)))

@lenataranenko

4 күн бұрын

@@vestagunchenko все це 😁 і про те як зберегти дружбу на довгі роки)

Дякую ❤ Ви таку важливу справу робите,дуже подобається атмосфера передачі!

@vestagunchenko

6 күн бұрын

Дякую вам. Ми стараємося

Вітаю, дуже гарний та впжливий випуск, дякую за працю. Мені 14 років, досить складні стосунки з мамою, тож цікаво послухати досвід від інших, особливо дорослих людей, що вже прорефлексували свій досвід. Хотіла б також поставити запитання: Що робити коли в такому ранньому віці, батьки взагалі не поважають почуття та права дитини, часто завдаючи болю та кажучи (навіть коли речення будується: я почуваюся у цій ситуації так) говорить, що знає краще?

@mariiasmolianenko8536

7 күн бұрын

Ти просто молодчинка рефлексувати так. Мені 25 зараз, і в мене були такі ж самі проблеми з матірʼю( але вона була дуже подавляюча та тираном), тому мені допомогла психотерапія методом психоаналізу, і тільки і 23 роки в мене почала виходити агресія на батьків( а саме на матір) за всі мої подавлені ємоції на протязі всього дитинства. Я зрозуміла одне, що наші батьки не зрозуміють того що вони в чомусь не праві, і десь меньше можуть знати навіть за своїх дітей, і це їм буде заважати зробити ЕГО. Бо тільки сильна людина може признати свої недосконалості і поважати всіх навколо себе( авжеж тільки тих хто буде поважати й її) нажаль наші батьки цього не бачили від своїх батьків і залишились в інфантильній позиції-«якщо в мене так було, і якщо мені так казали, то я буду теж саме повторювати зі своїми дітьми» і це коло повторюється. Але у тебе є шанс це розірвати, і працювати над собою, а не намагатись змінити когось біля себе. В тебе все вийде

@anastasiavasylenko3585

6 күн бұрын

​@@mariiasmolianenko8536💯💯🤝🏼❤️ Точнісінько така ж ситуація як в тебе,і ми однолітки навіть. І коли я їй приводила ті ж самі аргументи, вона їх просто знецінювала і казала, що, давайте разом: "Мама знає краще". Їм просто боляче усвідомити та прийняти свої помилки. Після твого коментаря я зрозуміла, що мабуть тільки психолог нам з цим допоможе,мене мама ніяк не сприймає.

@vestagunchenko

6 күн бұрын

Я щиро співчуваю такому досвіду. Наскільки я розумію, дійсно є батьки, яким надзвичайно важко визнати суб'єктність, а тим більше дорослість своїх дітей. Набагато простіше знеціеювати і казати, це "дитячі проблеми", "тобі здається", "я все про це знаю" тощо. Втім, сумна частина тут в тому, що вони можуть так і не зрозуміти, я бачила сімдесятирічнтх батьків, які досі не вважають своїх п'ятдесятирічних дітей дорослими чи здатними на власні думки. Отже, сепарація - задача дітей. Різниця в тому, чи підуть ваші батьки потім на зустріч. На жаль, я цього не знаю, але щиро бажаю сил і успіху. Знайте, що ви важливі, і комусь може тільки здаватися, що ваші проблеми дрібні. Вони важать, і ваші почуття важать, бо це саме те, чим ви живете. Обіймаю вас. Ну і подумаємо шодо окремого випуску про підліткову сепарації, якщо в нас достатньо таких молодих глядачів

@SmyrfTaya

6 күн бұрын

@@mariiasmolianenko8536Дякую за похвалу, допомагає впевнитись, що я все це не вигдала. Співчуваю вам, нажаль, нам обом знайомий цей травмуючий досвід, коли люди що мали бути нам Батьками, ігнорують потреби дитини. Щодо его, цілком згодна, "важлива тільки я й мої потреби", також помітила в неї хронічне відчуття провини (в спілкуванні з її партнерами, наприклад) і її психіка наче захищає себе тим, що коли в неї є можливість (скорше влада) вона несвідомо намагається викликати таке саме відчуття провини у оточуючих( добрий день нескінченний запас пасивної агресії і маніпуляцій). Щодо передачі травм по спадковості. Ооо, так! Абсолютно точно прослідковується, тож маю надію, що якщо довго та плідно працювати та рефлексувати, то це коло нарешті обірветься на мені. Тож справді дякую, надвичайно важливо й приємно! А також хочу додати, що в вас наче це також вже виходить, ви неймовірно сильна людина, рада, що ви частина нашого суспільства)

@SmyrfTaya

6 күн бұрын

@@vestagunchenko Так, на жаль, емоційна незрілість і нездоровість проявляється саме так та впливає не тільки на саму людину. Дякую за підтримку!

Дякую, дуже важлива тема. Поділилася з рідними і друзями. Довелось пожити і з своїми батьками і з батьками чоловіка. Пресинг відчувався з обох боків. Живемо вже давно окремо від батьків, а сварки частіше виникають саме через батьків. Сама мама трьох хлопців, і тому не хочу бути завадою і перешкодою дітям. Ще раз дякую. G P.s. коли постало питання про створення родинної групи для спілкування у соціальній групі ( війна внесла свої корективи у спілкування), шляхом голосування вирішили не включати бабусю в групу, і чоловік на щастя це прийняв, бо врешті - ми родина.

@vestagunchenko

22 сағат бұрын

Круто чути, що ви всередині родини тримаєтеся єдиною командою. ❤️

Класний випуск! Але питання ще лишилися )) Як не боятися сепарації, коли страшно втрати прийняття і підтримку? А точно є велика вірогідність, що це втратиться? Дякую

Дякую, топові тема та розбір, як завжди

Якщо батьки не хочуть (і це я м'яко кажу) йти з тобою у терапію, а більше того, засуджують та займаються висміювання тим, що ти у терапії, а партнерка навпаки допомагає з терапією, їде у парну терапію, щоб зрозуміти як правильно з тобою спілкуватися (в мене міжособовий розлад), то як бути? Додам, що батьки одна з причин загострення мого стану

А ось мені здається, що головна трагедія довкола сепарації криється у когнітивному дисонансі в головах дорослих дітей. А саме: вони хотіли б мати у себе вдома маму-функцію з борщем-варениками-голубцями, яка миє посуд і прибирає, пере і прасує. Але дітям заважає фвзичне тіло тещі чи свекрухи, яке вештається під ногами і заважає безхмарному щастю молодят. От що з цим робити?

@Klassiko642

5 күн бұрын

Ви - функція. Ваші діти не цікавляться вами, як людиною. Дозволяю собі так сказати, бо сама є такою. Що робити? Я почала це озвучувати. Стало ще гірше. Почула, ну, тоді не треба нічого робити і йдіть собі. І ми нічого не просили. Занотувала, що, коли і як просили, озвучила. Ми могли б і самі зробити. Добре, але ж не зробили? Коли бачила, що навіть моє існування дратує - давала зворотній зв'язок. ПочиналасЯ сварка, але потім вдавалось щось прояснити. Отак крок за кроком, 2 роки виборюю повагу і розуміння. Доходило до смішного - якщо зять бачив, як я роблю фізичні вправи, його починало теліпати. Я так розумію, що коли жінка вдвічі старша за тебе слідкує за фізичною формою, а ти, молодий ледащо не можеш себе змусити 1 раз на місяць піти до фітнес-центру, де в тебе абонемент на послуги 2 р/ тиждень проплачений, це дратує. Але ж я тут ні до чого. І почала значно менше для них робити. Моя порада - знайдіть свої сенси в житті і перестаньте давати тим, хто вам за це не вдячний. Можливо, вони потім зрозуміють, як багато ви їм допомагали

@user-hm3yd2oh7g

4 күн бұрын

Може сконцентрувати всю увагу на собі? Дозволити бути найважливішою людиною для себе.

@Klassiko642

4 күн бұрын

@@user-hm3yd2oh7g А може бути окремою людиною, але не концентрувати всю увагу на собі? Є ж люди поруч. І ти такий - мені на вас все одно, я сконцентрований на собі. А раптом щось трапилось, тобі хтось потрібний, чи просто для спілкування - " дай-ка, друг, закурить! А вокруг тишина". Здається, сьогодні психологія якось кидається в крайнощі. В Іспанії, наприклад, живуть і досі сім'ями, причому це не азійська країна. Всі живуть своїм життям і при цьому радіють тому, що поруч є інші члени сім'ї, у взаємоповазі та взаємодопомозі. На іншій чаші терезів лежить одинока старість, відчуття непотрібності. Я думаю, ви знайдете слова, щоб мені зауважити. Але, на відміну від вас, я вже майже прожила життя і бачила багато, тому дивлюсь, так би мовити, з іншого краю на цю історію

Дякую, цікава тема. Якщо можна прокоментуйте ситуацію: син сепарувався з 17років(навчання в іншому місті), з тих пір все, що відбувалось в його житті мені невідомо, тобто на весілля мене запросили, коли народився онук запросили на один день познайомитися з ним, коли онук підріс мені його привозили на кожні вихідні, відпустку вони також проводили вдвох, я була з онуком і от з початком війни, коли невістка виїхала з дитиною(моїм онуком) за кордон мій син сказав мені одну річ, яку я не можу зрозуміти: "від тебе помочі з онуком нуль." А що треба було зробити, щоб було не нуль?

@LyudaKuchernyuk

5 күн бұрын

Можливо, запитати у них, якої помочі вони очікували, але прямо про неї не просили?

@elenanavrotskaya1673

5 күн бұрын

Не беріть зла, Ви усе робили, що могли

Дякую!😊

Я думала, що сепарувалась, у 18 поїхала в інше місто навчатись, потім вийшла заміж, перші роки бачидись рідко, 8 років тому народилась дитина, мама практично кожні другі вихідні приїждала "допомагати" (дуже внука любить)... Були ньюанси, але незначні... А потім війна... Жили десь півтора роки разом, уже більше ньоюансів, аідстоювати "сепарацію" сил не було, плюс була залежна бо треба було щоб хтось дитину доглядав. А от коли нарешті склались певні обставини щоб можна було роз'їхатись, тут все і почалось: яка я невдячна від того, що вона навила мене ходити - що вона нас сама тягнула до що півтора роки побут мені вела. Спроби поясгити, що я їй дуже вдячна і люблю її, але у мене оурема сім'я (словосполучення взагалі табу, бо за її словами, у неї тоді взагалі сім'ї немає) і іноді я хочу побути сама розбились об глухий кут. Майже 4 місяці практично не спілкуємось...

@vestagunchenko

2 күн бұрын

Я співчуваю, це складний досвід. Сподіваюся, все вляжеться, і знайдуться сили на розрулювання стосунків

Дякую

а я була вражена тим, що величезна кількість моїх знайомих (35-40+ років) переїхали до батьків, коли почалася війна. і це було абсолютно бездумно, просто зібралися і поїхали до батьків. незважаючи на те, що ці батьки живуть на кордоні з росією (я із Сумської області). потім жили у землянках, під обстрілами, хоча ми у Сумах щасливо пережили окупацію. до цих пір не можу для себе це пояснити

@user-zm2ke3xu7w

7 күн бұрын

Краще батьків забрати, дуже дивно

Випуск назвали дуже прямолінійно, щоб це можна було показувати батькам під соусом "о, цікаве відео! і ви подивіться))" Але випуск дійсно цікавий!

А, ви обіймаєтесь після випуску? 🙃 Бо я, б - да!..

Я молода мама, і, на жаль, ваше відео навряд подивляться мої батьки. Чи можете записати розмову про те, як дітям спілкуватись з токсичними батьками, які точно не дивитимуться ваше відео, бо впевнені, що вони ідеальні батьки?

Моя свекруха заходила до нас зранку і чепурилася біля дзеркала. Я придумала і зробила ремонт, де не було дзеркала більше. Але, в цілому, це не не допомогло😢

Слухаю і розумію як я люблю борщ і котлетки свекрухи. І те, що вона ніколи до нас не приходить, хоч близько живе)) Дякую, дуже корисна і цікавезна розмова!

Не розумію , чому діти не можуть допомагати батькам, якщо це можливо. Пенсії дуже маленькі, часто людям літнім потрібні ліки, догляд. Безумовно ідеальні відносини- це взаємоповага. Та на цю планету не завезли ідеальних людей. Й людина повинна в першу чергу любити себе, а не обранця, чи дітей!