Вєста Гунченко - українська стендап-комікеса, яка здобула популярність завдяки своєму унікальному гумору, гострому розуму та здатності висвітлювати актуальні теми через призму комедії. Вона виступає на різноманітних сценах по всій Україні, бере участь у комедійних шоу, де демонструє свій талант знаходити смішне у повсякденному житті та гостро коментує соціальні явища.
Пікірлер
А, ви обіймаєтесь після випуску? 🙃 Бо я, б - да!..
1:06:20 хмаринка це прям любов 🧡
Підтверджую. Овуляція - страшний період 😅 ібати хочеться все, що рухається 😅😅😅
Мене напрягає, коли 34:29 приходять на перше побачення з квітами. Це тривожний сигнал, як на мене.
Чим тривожний?
@@-whaleщо чувак прийшов вже із серйозним наміром і т.д. А я в цей же час - просто прийшла подивитися і понюхати його. І далеко не факт, що його запах мені зайде, а от він вже стоїть красавчик, квіти приніс і щось собі уявляє
@@myro_ якщо колись і піду (ні), врахую це 🤔
Все своє життя я була з тих, хто витягує гаманець задовго до рахунку. Щоб не дай Божечки ніхто не подумав про меркантильність.😅😅 Зараз трохи змінила стратегію- просто тримаю телефон напоготові і плачу ним, якщо хлопець пропонує розділити рахунок ) Але після цього другого побачення вже не буде. Пойнт не в меркантильності, але якщо людині шкода 15 євро, то це показує, що я маю 0 value у цієї людини. А у мене психіка здорова, якщо людина не зацікавлена в мені, я автоматично втрачаю інтерес.
обожнюю ваш подкаст із мамою, відкладаю вже другий день на потім, щоб жодна справа не заважала, сісти, слухати і насолоджуватисьь розмовою двох розумних жінок
Я думаю, що про плату рахунку в закладі, це не зовсім про меркантильність. Це про установки (не знаю, чи правильно я використала це слово), закладені з дитинства. І я теж з цим реально жила років до 30, якщо не більше. Я не знаю з якого хєра в багатьох жінок закладається те, що за все має платити чоловік. Типу «я скажу татові, він купить», «тато заплатить», «попроси у тата гроші» тощо. Мабуть це повелося з тих часів, коли жінки в основному не заробляли, або заробляли суттєво менше, займалися домом, і не мали власних грошей. Я зараз свій дочці постійно наголошую, що якщо вона щось хоче, вона має сама заробити на це, а не чекати, поки їй хтось це «подарує».
🔥 Стендап - kzread.info/head/PLjEPJNTFcfyyicZGir5uVdwnAvcrrz0hG 🔥 Стендап-імпровізація - kzread.info/head/PLjEPJNTFcfyxFZFqBBjL0s3a0Fd3JbFWo 🔥 Подкасти - www.youtube.com/@vestagunchenko/podcasts
Я молода мама, і, на жаль, ваше відео навряд подивляться мої батьки. Чи можете записати розмову про те, як дітям спілкуватись з токсичними батьками, які точно не дивитимуться ваше відео, бо впевнені, що вони ідеальні батьки?
Дякую за новий випуск❤❤❤ З кожним підкастом в мене зростає бажання стосовно Вєсти... можна з Вами забухати?)))
Не розумію , чому діти не можуть допомагати батькам, якщо це можливо. Пенсії дуже маленькі, часто людям літнім потрібні ліки, догляд. Безумовно ідеальні відносини- це взаємоповага. Та на цю планету не завезли ідеальних людей. Й людина повинна в першу чергу любити себе, а не обранця, чи дітей!
Коли дорослі люди всі свої проблеми хочуть скинути на батьків- то вони точно не виросли! Батьки ( якщо вони здорові) дають дитині тільки те, що можуть. Й чекати від них психологічного професійного підходу наївно. Дуже класно цю проблему показали в фільмі «Індіана Джонс й останній хрестовий похід».
Щиро дякую, пані Юлія та пані Вєста! Ваші подкасти для мене потрібні, цікаві та важливі 🤍 Це той випуск, яким я точно поділюся з сестрою та перегляну ще раз (а, може, й не один). Кілька речей дуже відкликнулись: про "присідати навпочіпки", про маніпуляції, про "обрану матір". Я давно відчувала, що мої батьки люблять мене як функцію, як "їх дочку", але я не цікава їм як особистість. Поки слухала вас сьогодні, це стало прям очевидно. Парадоксально, але це усвідомлення звільняє мене від великої частини болю та відчуття невідповідності. Бо що б я не робила, ніколи не стану достатньо хорошою донькою. Дякую за терапію! А ще за вашу щиру відкритість: коли пані Юлія спитала, що вона може дати як мати своїй дорослій дочці, коли ви говорили саме про ваші відносини, не гіпотетично - я затамувала подих! Хотілося бути дуже делікатною й тихою в цей момент, наче я стала свідком чогось дуже інтимного. Це наче боїшся сполохати метелика, що сів тобі на плече. Ви неймовірні.
Моя свекруха заходила до нас зранку і чепурилася біля дзеркала. Я придумала і зробила ремонт, де не було дзеркала більше. Але, в цілому, це не не допомогло😢
Випуск назвали дуже прямолінійно, щоб це можна було показувати батькам під соусом "о, цікаве відео! і ви подивіться))" Але випуск дійсно цікавий!
Дякую
Вітаю! Дякую за цей епізод. Піду зараз слухати інші епізоди. Бо дуже актуальна тема. Важлива думка, яку я почула від пані Юлії - це проговорювання очікувань щодо старості. Бо я знаю очікування батьків, але не хочу приймати їх, бо це дуже важко особисто для мене. І ми ніколи це не проговорювали. Плюс я маю власну дитину. Тож багато речей я переосмислюю зараз. Хочу, щоб в нас була здорова комунікація 🙌 Тож дякую за епізод ❤
Дякую!😊
Дякую за випуск ❤ Отримую зараз другу освіту, в моїй унівесітецькій групі люди 55 років (3 дітей), 68 (1 дитина) та 72 роки (3 дітей). Моїй мамі 70 і вона з 50 говорить "та нащо ото читати, тільки очі портити" Тримати контакт дуже складно, кожен дзвінок це питання про що у нас нового та безкінечні плітки до яких мені дуже по барабану 😢 Вже б і сказала: "Мама, баста", але вони в прифронтовій зоні, виїжджати не хочуть, а мене сіпає від того, що кожна розмова може бути останньою 😢 Так і виходить, що з універсітетськими друзями її віку цікавіше, а її я "кинула"
А ось мені здається, що головна трагедія довкола сепарації криється у когнітивному дисонансі в головах дорослих дітей. А саме: вони хотіли б мати у себе вдома маму-функцію з борщем-варениками-голубцями, яка миє посуд і прибирає, пере і прасує. Але дітям заважає фвзичне тіло тещі чи свекрухи, яке вештається під ногами і заважає безхмарному щастю молодят. От що з цим робити?
Ви - функція. Ваші діти не цікавляться вами, як людиною. Дозволяю собі так сказати, бо сама є такою. Що робити? Я почала це озвучувати. Стало ще гірше. Почула, ну, тоді не треба нічого робити і йдіть собі. І ми нічого не просили. Занотувала, що, коли і як просили, озвучила. Ми могли б і самі зробити. Добре, але ж не зробили? Коли бачила, що навіть моє існування дратує - давала зворотній зв'язок. ПочиналасЯ сварка, але потім вдавалось щось прояснити. Отак крок за кроком, 2 роки виборюю повагу і розуміння. Доходило до смішного - якщо зять бачив, як я роблю фізичні вправи, його починало теліпати. Я так розумію, що коли жінка вдвічі старша за тебе слідкує за фізичною формою, а ти, молодий ледащо не можеш себе змусити 1 раз на місяць піти до фітнес-центру, де в тебе абонемент на послуги 2 р/ тиждень проплачений, це дратує. Але ж я тут ні до чого. І почала значно менше для них робити. Моя порада - знайдіть свої сенси в житті і перестаньте давати тим, хто вам за це не вдячний. Можливо, вони потім зрозуміють, як багато ви їм допомагали
Може сконцентрувати всю увагу на собі? Дозволити бути найважливішою людиною для себе.
@@user-hm3yd2oh7g А може бути окремою людиною, але не концентрувати всю увагу на собі? Є ж люди поруч. І ти такий - мені на вас все одно, я сконцентрований на собі. А раптом щось трапилось, тобі хтось потрібний, чи просто для спілкування - " дай-ка, друг, закурить! А вокруг тишина". Здається, сьогодні психологія якось кидається в крайнощі. В Іспанії, наприклад, живуть і досі сім'ями, причому це не азійська країна. Всі живуть своїм життям і при цьому радіють тому, що поруч є інші члени сім'ї, у взаємоповазі та взаємодопомозі. На іншій чаші терезів лежить одинока старість, відчуття непотрібності. Я думаю, ви знайдете слова, щоб мені зауважити. Але, на відміну від вас, я вже майже прожила життя і бачила багато, тому дивлюсь, так би мовити, з іншого краю на цю історію
Дякую, це дуже важлива тема, особливо про те, що треба брати на себе відповідальність за сепарацію від батьків. Мені здається, це в цілому надзвичайно актуальна тема для нашого суспільства. У мене доволі багато друзів і знайомих у дорослому віці (30+) досі не сепарувалися від батьків і навіть не усвідомлюють, що це можна зробити, хоча це створює в їх житті багато проблем (за їхніми ж словами).
З 18 сторіччя саме почалась релігійність, разом з індустріально революцією😂
Я із дітьми зараз змушена жити із мамою; за ці два роки я прослухала/прочитала все що можна, щоб хоч якось підтримувати свій психічний стан; але це так важко!!! Дякую за цю розмову
А,яка саме проблема, якщо не секрет?
Дякую, цікава тема. Якщо можна прокоментуйте ситуацію: син сепарувався з 17років(навчання в іншому місті), з тих пір все, що відбувалось в його житті мені невідомо, тобто на весілля мене запросили, коли народився онук запросили на один день познайомитися з ним, коли онук підріс мені його привозили на кожні вихідні, відпустку вони також проводили вдвох, я була з онуком і от з початком війни, коли невістка виїхала з дитиною(моїм онуком) за кордон мій син сказав мені одну річ, яку я не можу зрозуміти: "від тебе помочі з онуком нуль." А що треба було зробити, щоб було не нуль?
Можливо, запитати у них, якої помочі вони очікували, але прямо про неї не просили?
Не беріть зла, Ви усе робили, що могли
Дякую, топові тема та розбір, як завжди
Якщо батьки не хочуть (і це я м'яко кажу) йти з тобою у терапію, а більше того, засуджують та займаються висміювання тим, що ти у терапії, а партнерка навпаки допомагає з терапією, їде у парну терапію, щоб зрозуміти як правильно з тобою спілкуватися (в мене міжособовий розлад), то як бути? Додам, що батьки одна з причин загострення мого стану
Дуже дякую за цікавий і пізнавальний матеріал!
Дякую за відгук! Це важливо для нас!
Обожнюю ваші подкасти, дякую вам! Цікаво було б якось послухати вас на тему про про дружбу у доролому віці. Як ідея :)
Цікаво. А що саме вам би хотілося дізнатися? Як заводити нових друзів? Ревізія старих?)))
@@vestagunchenko все це 😁 і про те як зберегти дружбу на довгі роки)
Дякую ❤ Ви таку важливу справу робите,дуже подобається атмосфера передачі!
Дякую вам. Ми стараємося
Боже як цікаво! Якими адекватними можуть бути мами, шок😊
Ще хотіла додати,що 'мудаки' не обов'язково виглядають,як 'мудаки'😂.. Моментами було справді кумедно😅.Обережно ставлюсь до такого формату "навчальних розмов",бо кожна людина індивідуальна. Тільки згодом зрозуміла,що суспільство дуже 'тисне',щоб же ж було багато сексу,а нікого не цікавить,чи 'воно тобі треба' на різних етапах життя.. Одним словом,я за якість,а не кількість. Як для жінок,так і для чоловіків. І ,взагалі,всі ці 'пошуки' і 'спроби' актуальні допоки людина не зустріне того,хто справді підходить.. Стосовно моменту з вибором одягу..Коли йдеться про більш тривалі стосунки(не обов'язко шлюб),то це нормально разом обрати для нього одяг(тільки для нього,як було в вашому випадку)(турбота один про одного,з цієї точки зору),без додаткових подарунків для неї(вона ж не на роботі?😂). Навіть,це мило . Але,якщо це ще 'ознайомчі' побачення,то краще не треба,бо воно якось неоднозначно.. І,взагалі,ви жодного разу не використали слово 'Любов'..? Секс без кохання? Може,тому не 'все' получається😂.."миши бігають на великих відстанях"..😂
Я тільки про останнє скажу. Чесно, на мій погляд, тут дійсно йдеться не про кохання, а скоріше про взаємодію в парі. Від кохання тут залежить тільки те, чи знайдуть і чи шукатимуть лбди спосіб взаємодіяти так, щоб партнер був щасливий, а чи просто намагатимуться реалізувати в стосунках свої бажання, задачі, інтереси
Вітаю, дуже гарний та впжливий випуск, дякую за працю. Мені 14 років, досить складні стосунки з мамою, тож цікаво послухати досвід від інших, особливо дорослих людей, що вже прорефлексували свій досвід. Хотіла б також поставити запитання: Що робити коли в такому ранньому віці, батьки взагалі не поважають почуття та права дитини, часто завдаючи болю та кажучи (навіть коли речення будується: я почуваюся у цій ситуації так) говорить, що знає краще?
Ти просто молодчинка рефлексувати так. Мені 25 зараз, і в мене були такі ж самі проблеми з матірʼю( але вона була дуже подавляюча та тираном), тому мені допомогла психотерапія методом психоаналізу, і тільки і 23 роки в мене почала виходити агресія на батьків( а саме на матір) за всі мої подавлені ємоції на протязі всього дитинства. Я зрозуміла одне, що наші батьки не зрозуміють того що вони в чомусь не праві, і десь меньше можуть знати навіть за своїх дітей, і це їм буде заважати зробити ЕГО. Бо тільки сильна людина може признати свої недосконалості і поважати всіх навколо себе( авжеж тільки тих хто буде поважати й її) нажаль наші батьки цього не бачили від своїх батьків і залишились в інфантильній позиції-«якщо в мене так було, і якщо мені так казали, то я буду теж саме повторювати зі своїми дітьми» і це коло повторюється. Але у тебе є шанс це розірвати, і працювати над собою, а не намагатись змінити когось біля себе. В тебе все вийде
@@mariiasmolianenko8536💯💯🤝🏼❤️ Точнісінько така ж ситуація як в тебе,і ми однолітки навіть. І коли я їй приводила ті ж самі аргументи, вона їх просто знецінювала і казала, що, давайте разом: "Мама знає краще". Їм просто боляче усвідомити та прийняти свої помилки. Після твого коментаря я зрозуміла, що мабуть тільки психолог нам з цим допоможе,мене мама ніяк не сприймає.
Я щиро співчуваю такому досвіду. Наскільки я розумію, дійсно є батьки, яким надзвичайно важко визнати суб'єктність, а тим більше дорослість своїх дітей. Набагато простіше знеціеювати і казати, це "дитячі проблеми", "тобі здається", "я все про це знаю" тощо. Втім, сумна частина тут в тому, що вони можуть так і не зрозуміти, я бачила сімдесятирічнтх батьків, які досі не вважають своїх п'ятдесятирічних дітей дорослими чи здатними на власні думки. Отже, сепарація - задача дітей. Різниця в тому, чи підуть ваші батьки потім на зустріч. На жаль, я цього не знаю, але щиро бажаю сил і успіху. Знайте, що ви важливі, і комусь може тільки здаватися, що ваші проблеми дрібні. Вони важать, і ваші почуття важать, бо це саме те, чим ви живете. Обіймаю вас. Ну і подумаємо шодо окремого випуску про підліткову сепарації, якщо в нас достатньо таких молодих глядачів
@@mariiasmolianenko8536Дякую за похвалу, допомагає впевнитись, що я все це не вигдала. Співчуваю вам, нажаль, нам обом знайомий цей травмуючий досвід, коли люди що мали бути нам Батьками, ігнорують потреби дитини. Щодо его, цілком згодна, "важлива тільки я й мої потреби", також помітила в неї хронічне відчуття провини (в спілкуванні з її партнерами, наприклад) і її психіка наче захищає себе тим, що коли в неї є можливість (скорше влада) вона несвідомо намагається викликати таке саме відчуття провини у оточуючих( добрий день нескінченний запас пасивної агресії і маніпуляцій). Щодо передачі травм по спадковості. Ооо, так! Абсолютно точно прослідковується, тож маю надію, що якщо довго та плідно працювати та рефлексувати, то це коло нарешті обірветься на мені. Тож справді дякую, надвичайно важливо й приємно! А також хочу додати, що в вас наче це також вже виходить, ви неймовірно сильна людина, рада, що ви частина нашого суспільства)
@@vestagunchenko Так, на жаль, емоційна незрілість і нездоровість проявляється саме так та впливає не тільки на саму людину. Дякую за підтримку!
Дякую за чудове відео ❤ ваша мама і ви супер❤❤❤
Мені 29,в мене своя сімʼя,і я мушу сепаруватись від батьків.Це боляче,тому що мама не розуміє цього,а я не маю сил навіть пояснювати,надіюсь з часом вона зрозуміє
Хочеться вас підтримати , ви в цьому не одна , й розумію що таке сил немає пояснювати. Це важко , але бажаю вам успіхів в цьому питанні й знайти метод здорового спілкування.
Дякуємо!❤Дуже цікаво і дуже корисно! Культурі спілкування дійсно треба вчитися,особливо,коли йдеться про дорослих дітей та батьків! І ,подивитись на себе зі сторони(принаймні спробувати),незавадить..
Надзвичайно важлива та актуальна тема. Дякую вам за вашу роботу!
а я була вражена тим, що величезна кількість моїх знайомих (35-40+ років) переїхали до батьків, коли почалася війна. і це було абсолютно бездумно, просто зібралися і поїхали до батьків. незважаючи на те, що ці батьки живуть на кордоні з росією (я із Сумської області). потім жили у землянках, під обстрілами, хоча ми у Сумах щасливо пережили окупацію. до цих пір не можу для себе це пояснити
Краще батьків забрати, дуже дивно
Дуже дякую за корисний випуск. Я винесла багато що для себе як доньки і як мами.
Просити дівчину обрати речі, просто тому, що вона дівчина, а не тому що вона професійний стиліст...це очікування турботи від дівчині рівня мами, коли тобі ще мало рочків.
А Вам не хочеться свого чоловіка вдягати?) Краще відправити хай сам розбирається, бо не маленька ж дитина?)
@@sasha.kyivskyiзвичайно :) ну він ж мене не вдягає)
@@Valerie-mw6ih а тут вже питання до Вашого чоловіка, пробачте за втручання в особистий простір 😉 Милуватись своєю жінкою - то окреме задоволення