Поверхня кожної з великих форм рельєфу далеко не однорідна. І на рівнинах, і в горах можна натрапити на безліч дрібніших форм рельєфу. Вони також є наслідком безперервної взаємодії внутрішніх і зовнішніх сил Землі. Саме під одночасним впливом таких сил і виникає закономірне утворення й розташування форм рельєфу на певній території - геоморфологічна будова.
Типи рельєфу України безпосередньо пов’язані з тектонічними структурами й геологічною будовою її території. Крім того, на їхнє утворення дуже сильно вплинули й зовнішні чинники - кліматичні процеси, діяльність поверхневих і підземних вод тощо.
Вулканогенні типи рельєфу виникли внаслідок вулканічної діяльності. Такі форми рельєфу трапляються в Криму, наприклад згаслий вулкан Карадаг, гори Аюдаг і Кастель. Вулканогенні типи рельєфу є також і в Карпатах. І не тільки у Вулканічному хребті, а й на Закарпатській низовині. Так, в околицях міста Берегове Хустського району, де колись діяли вулкани, тепер височать численні горби.
На Керченському півострові вулканогенні форми рельєфу пов’язані з діяльністю грязьових вулканів. Їх тут понад п’ятдесят, переважно невеликих горбів заввишки інколи лише 1-2 м. Подекуди вони повільно зростають завдяки грязі, що стікає схилами грязьової сопки. Однак деякі вулкани згаслі й мають вигляд округлих невеликих прогинів, які нагадують казани. Найбільшим грязьовим вулканом Керченського півострова та всієї України є Джау-Тепе (у перекладі з тюркської - «ворожа вершина»). Його абсолютна висота становить близько 120 м, а відносна - 60 м.
Водно-ерозійні типи рельєфу, що утворилися завдяки дії текучих вод, поширені повсюдно. Найменші з них - це рівчаки й вимоїни. А серед найбільших, зокрема, річкові долини, що подекуди мають каньйоноподібну форму й сягають завглибшки 180-200 м. Наприклад, на Подільській височині утворився найдовший в Україні каньйон - Дністровський, що має довжину 250 км і сягає глибини 100-120 м. Так само глибокі (до 100-150 м) подекуди каньйоноподібні річкові долини відомі й на Приазовській височині.
Суфозійні типи рельєфу (від лат. suffossio - підкопування) виникають через вимивання дрібних часток ґрунту водами та просідання поверхні. Так, на сході Причорноморської низовини на лесовому покриві характерні численні плоскодонні западини й поди (великі западини) овальної форми. Глибина деяких подів сягає 15 м, а площа - до 1 км2.
Чимало невеликих (площею лише кілька квадратних метрів) замкнутих безстічних поглиблень і на Придніпровській низовині. За зовнішніми ознаками їх тут називають степові «блюдця».
Карстові типи рельєфу - лійки, печери, колодязі утворилися внаслідок розчинення природними водами крейдових, гіпсових і вапнякових гірських порід. За сумарною протяжністю найбільших порожнин наша країна займає одне з провідних місць у світі. Тільки в гірській частині Криму вивчено понад 800 природних печер, шахт і колодязів. Найглибша карстова печера в Україні - Солдатська, що на масиві Карабі-Яйла. Тут водам вдалося проникнути у вапнякову товщу до глибини 517 м.
Близько 100 печер виявлено на Поділлі, у Тернопільській області. Саме тут вода розчинила гіпсові породи в горизонтальному напрямку на відстані понад 200 км! Так утворилася найдовша у світі гіпсова печера, яку назвали Оптимістична. Її дослідження тривають, і тому протяжність цієї печери поступово «зростає». За останніми даними вона становить понад 240 км.
Еолові (вітрові) типи рельєфу названі за ім’ям давньогрецького бога вітрів Еола. Утворені вітром піщані горби й пасма, дюни та кучугури поширені на Поліссі. Деякі з них простягаються на десятки кілометрів, сягаючи до 25 м заввишки. Великий погорбований піщаний масив площею понад 1500 км2 - Олешківські піски - утворився також у пониззі Дніпра.
Морські абразійні типи рельєфу створені процесами абразії (від лат. abrasio - зішкрібання), тобто руйнування хвилями й прибоєм берегів морів. Унаслідок такого руйнування на берегах часто утворюються обриви місцями з вертикальними уступами.