прощай руска мова і рускі вірші. дякую пані Даша

Не зупиняється! Чудове декламування! Мої друзі - яки роз'їхалися: ви їх страждання - описуєте росповідаєте ! Все це вони пережидли ! Не зупиняйтеся - робіть що до цого робили 👏👏👏🐏

❤ від всього серця. Дякую, що ви є. Я переживаю наяву кожну строку. Небагато хто зміг так розворушити. Викликати такі емоції. Переживання, проникаючись у історію кожною клітиною. Дякую

Дуже потужно. Це важкий вірш. Я вперше почула про цього автора. Чудове читання. Я плакала.

Дашо, дякую Вам за чудові прочитання. Радуйте наші душі частіше. Дякую.!!!❣

Це неймовірно! Даша, ви з автором так донесли до глибини душі всю біль України і кожного з нас, що не можна стримати сльози! Україна переможе! Україна вже перемогла! Дякую!

Біль, сум, пригнічення, лють, ненависть ... Але віра, що Бог допоможе і все скоро закінчиться!! Молімося... Україна сильна, наш народ сильний!! Дашо, щиро дякую Вам за прочитання цього вірша! 💙💛

просто немає слів, скільки горя і скільки сили. дякую

Як сильно!!.... Сльози.. Біль... Надія... Дякую

Шкода, що таких як Настя багато, але від думки, що кожен день таких стає ще більше, крається серце.

Дякую за те що зробили своїм читанням цей вечір гарним...Слава Україні

Дякую. До болю, до сліз! Ви неймовірні

Дуже сильне та емоційне прочитання! Тому від мене це однозначно вподобайка!

Моя донєчка без тата майже півроку

❤це дуже гарне декларування і неймовірно сумно😢

Ось вона , мотивація... Жалко , що в раші цей вірш не зрозуміють.Мову

Я юрист І як би я зараз хотіла бути снайпером… Але сижу в Польщі з дитиною і ніяк не можу почати жити без думок як я можу допомогти

Біль в кожному слові, видиху...

Блискуче читання віршу 👏👏👏Жаль, що написаний на реальних подіях і подібних історій дуже багато... Чіпляє до глибини душі....

Живе у Львові. Їй майже шістнадцять. Її звати Настя. Вона точно знає тепер, де знаходиться місто Щастя. Вона тепер знає, взагалі, всі ці міста - південні й східні - Але саме у Щасті її тато ще у лютому підірвався на міні. Ще півроку тому Настя була щаслива і хотіла бути юристом, А тепер вона знає різницю між - буденними вже - "двісті" і "триста". По сигналу тривоги Настя вже не мчить стрімголов до підвалу - Йде без поспіху та шепоче з ненавистю: "Як же ж ви, підари, заєбали..." Тиждень - ходить до школи, тиждень - навчання онлайн удома. Вчитись - бажання зовсім немає. Є тільки гнів та втома. Добре, що є ноутбук - подарунок Олега, татового побратима. У Олега немає ноги - в цьому винна та сама міна. Олег хороший, але іноді Настя хоче його запитати: "Чому, блядь, у тебе немає тільки ноги, а в мене немає цілого тата?!" У такі моменти вона хоче кричати і Олега їй зовсім не шкода, І єдине, що стримує - це браслет її тата, сплетений з паракорда - Брудний та поплавлений - він ледь не спадає з зап'ястка тонкого - Та Настя його не зніме і не віддасть - нізащо, ніколи й нікому. Татові речі пахнуть його "Фаренгейтом" - так щемко, страшно й солодко. У Насті всередині, здається, немає нічого, крім чорного холода. І очі її - такі недитячі - мов пара блакитних скальпелів. Настя більше не хоче бути юристом - їй тепер до вподоби професія снайпера. Василь Мулік Український офіцер-вертолітник, письменник, поет

@user-bg1mp7wd3r

Жыл бұрын

Дашо, я Вам безмежно вдячна.

Плачу. Дякую вам

В самісіньке серденько💔 Читайте нам вірші частіше🙏💙💛

Дуже сильно❤

дуже дякую за настрій, 🥺 емоції в саме серце 🇺🇦💙💛

Дашо 💔💔💔 Дякую! 💙💛

Сильно до болю💔

Дякую за емоцію!!!

Дякую

Дуже гарно❤

Дашуля, браво 🧡

До сліз

дякую 🇺🇦

Спасибо.❤️

😪❤️😪❤️😪❤️😪❤️

Люба 🇺🇦

💐💖

😢🥺💔

🥺🥺🥺

Моментами из-за громкой музы не слышно слов

Боже,храни Царя.....

Сльози і ненависть.

Немає слів.........