Дякую! Дуже дуже про наболіле

Неймовірний вірш,неймовірне виконання!!!))

Колись я точно знав більше , аніж тепер , колись я просто міг не могти взагалі нічого. Колись я був корабель, літак , піонер, я виглядав на убогого чи сліпого, оголювався на пляжі , обговорював Бога . Я щось на себе прийняв , про що не просив . Я винен собі за щось , чого не позичив. Мені бракує тепер постійно часі і сил , я світло колись таке у собі носив , котрого, здається , не дозволяє звичай. І от що я думаю - все, що зникає з нас , коли ми стаємо прийнятні і зрозумілі , десь має лишатися.Як золотий запас. Як еталонний метр.Як минулий час. Як хвиля , котра передує наступній хвилі. І ось коли тобі звідусіль кричать ,,не впади‘‘, коли тобі в руки дають не зброю , а одразу синицю , коли ти на вісімдесят відсотків складаєшся із води , коли твій дух важить двадцять одну одиницю , коли ти вже напевне не помер молодим - потрібно зникнути , розчинитися, зупинитись. Так, як зникає над травою туман, так , як розчинаються видихи у тумані. Так , як дощ , що народжується в океані , повертається, зникаючи , в океан. І тоді ти потрапиш туди , де всі , хто зумів позбутися світу цього, прорости у нього , зустрічаються й зустрічаються , усміхнені , кожен новий приплив. І кожен легко відмовляється від усього, про що не просив . Оголюється на пляжі. Обговорює Бога .

Як завжди, чуттєво та прекрасно. Дякую.

Дякую вам. Ковток повітря. Жити ...

Дякую!

Коли Ви читаєте поезію, хочеться мовчати і слухати. Думає і говорить душа

@dashatre

Жыл бұрын

Дякую) я люблю поезію і читаю те, що чіпляє саму

@vdmytruk3629

Жыл бұрын

Дякую Вам. Значить, у нас є щось спільне. Як і у всіх прихильників Вашого таланту.

@user-nz8ir7rf4n

7 күн бұрын

Найбільш ідеальне формулювання того, що відбувається всередині, коли слухаєш вірші в саме такому виконанні!!!

НЕЙМОВІРНО❤ В самісіньке серденько, дякую за натхнення у цей нелегкий час🙏💙💛

Дарино, Ви чудово читаєте віршовані твори. Дякую

"Я, щось на себе прийняв, чого не просив..." Спасибі, Даша, за вибір та влучний меседж. Миру всім 🙏

Diosa total.

👋💐

Круто пані,дуже гарно мило і зворушливо)

Дуже щиро дякую Вам я плачу біль страшна

Дякую, що знову читаєте! Зворушливо! Нам так потрібно вірити, що ті, хто залишив нас - поруч, і ми не забудемо їх ніколи! З краплями дощу!

Ну ось, довели до сліз! Прекрасно!!!

Дариночко, ( вибачте, що не Даша), Ви неймовірна , як і кожна поезія у Вашому виконанні, дякую!!!

Ненька Україна Народжене в душі яскраве світло, Проміння,що висвітлюється волею, Нова країна пізнана всім світом, Розправила могутні крила, подаровані їй долею. Вона завжди була могутньою, Земля великих ,справжніх козаків, Самодостатньою, освіченою, самобутньою, Історія у предках, збудована серед віків. Тоді питання, що насправді сталось, Чому сльозами, не дощами вмивається земля, Ще вчора ми всім щиро усміхались, Сьогодні бачим відповідь кремля. Агресія і лють літають у повітрі, Шукають душі,щоб затиснути в кайдани, Їм не охоче ,неприємно жити в світлі, Їх сила в ньому без сліда розтане. Що нам потрібно зрозуміти, Що переглянути і відповідь знайти, Ми одного Творця маленькі діти, У нас є вибір куди і як нам йти. Нам Бог подарував велику землю, Де є поля,річки ,озера ,моря,ліси і гори, Це все в нас є, напевно недаремно, Бо мудрістю звучать народні твори. Це все нам треба зберегти, Природа у творінні ідеальна, А зараз ми несем свої хрести, Перебудова йде у всіх глобальна. І кожен відтепер свій шлях шукає, Свій вибір робить у житті, Можливо, хтось в пітьмі блукає, А хтось живе у забутті. А хтось іде назустріч світлу, І розуміє ,що воно приємне, В душі тримає чистоту розквітлу, І розуміє,що іде він недаремно. Ніхто не вище і не нижче, У кожного в житті свій шлях, Хтось в кайданах, а хтось в намисті, Хтось повзає, а хтось літає ніби птах. А в чому сила - сила у любові, Любові до землі, яку подарував нам Бог, Де ніжністю звучать вечірні колискові, Де розумінням вибудовується діалог. Де кожне місто чисте і привітне, Де люди радісно і щиро посміхаються, Де розмаїттям все навкруг розквітне, Де сльози лиш від щастя навертаються. 22.08.2022р.(Автор Наталія Петрощук)

... стільки років відчував таке саме, але не мав слів зібратись докупи. Тепер як школяр вчу ці слова напам'ять. Кидати таке не можна і дотягнутися до розуміння треба остаточно. Дякую Вам за працю що лікує, та рятує...

Дуже душевно

Красуня наша.

І знов неймовірно зворушливо. У самісіньке серце. Браво!

Краса....і вірш і Ви Даша

❤️❤️❤️❤️

💖💐😍

Даша🥺💔😭

Неймовірно❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Красиво!

Це прекрасно! Можна вам вислати один сценарій?

Це залишається у всесвіті і у чаті... більше ніде !

Закоханий...

Ні.

Дякую!

♥️