Сьогоднi 24.02.22 дуже актуально для Украïни.

@Vermilionaspid

2 жыл бұрын

Слава Украине!

@user-ce8kt7cw9b

2 жыл бұрын

@@Vermilionaspid ГЕРОЯМ СЛАВА!

@littledogs2523

2 жыл бұрын

Це як пророчий вірш про Україну.

@user-mz4rh8rr4n

2 ай бұрын

Ще більше 26.02.2024

Те саме відчуття, коли знаєш історію і розумієш про що йдеться мова: Доканала, про окріпаченя 1783. Вольного гетьмана замучив в кайданах - це про Демьяна Многрішного (першого гетьмана котрого було заслано до Сибіру). Також, про Полуботка та інших..

От души, а то я запутался во всех ударениях. Теперь смысл понятен)

Приємно слухати, дуже гарно!

спасибо чел благодорю тебе я подготовился к уроку

У всякого своя доля І свій шлях широкий, Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, - І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята. «Нехай, - каже, - Може, так і треба». Так і треба! бо немає Господа на небі! /266/ А ви в ярмі падаєте Та якогось Раю На тім світі благаєте? Немає! немає! Шкода й праці, схаменіться. Усі на сім світі - І царята, і старчата - Адамові діти. І той... і той... А що ж то я? Ось що, добрі люди: Я гуляю, бенкетую В неділю і в будень. А вам нудно! жалкуєте! Єй-богу, не чую. І не кричіть! Я свою п’ю, А не кров людськую!

+++ нарешті повна версія!!!

Наконец-то не шипящий микрофон)

@pshlun

3 жыл бұрын

О да..по факту

Дякую

дякую....

Любіть Україну

Дякую!

красіво

Современно,актуально,трагично.

Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все-то те, вся країна Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зострічає... І нема тому почину, І краю немає! Ніхто його не додбає І не розруйнує... І все-то те... Душе моя, /268/ Чого ти сумуєш? Душе моя убогая, Чого марне плачеш, Чого тобі шкода? Хіба ти не бачиш, Хіба ти не чуєш людського плачу? То глянь, подивися; а я полечу Високо, високо за синії хмари; Немає там власті, немає там кари, Там сміху людського і плачу не чуть. Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! Бо його, бач, трохи! А онде під тином Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне.

@nataliagolovko7893

3 жыл бұрын

Хахаха , я это учу на завтра)))

@annavladimirovna7164

3 жыл бұрын

@@nataliagolovko7893 і я))💘

@user-io7of3xq8p

3 жыл бұрын

@@annavladimirovna7164 я вивчила половину цього вірша, хоча мала вивчити повністю і вчителька поставила 11 😳😳😳

@user-uv8re8wd4q

3 жыл бұрын

3:40

@rovergame5452

2 жыл бұрын

@@user-io7of3xq8p axax

Скільки вже років пройшло але й досі дуже актуально 💙💛

0:24 У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. 0:42 Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. 0:49 А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. 0:46 А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. 0:58 А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята; "Нехай,- каже, Може, так і треба". Так і треба! бо немає Господа на небі! А ви в ярмі падаєте Та якогось раю На тім світі благаєте- Немає! немає!

8:41 (для мене) дякую за відео✨

Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все то те, вся країна, Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає… І нема тому почину, І краю немає! Ніхто його не додбає І не розруйнує… І все то те… Душе моя, Чого ти сумуєш- Душе моя убогая, Чого марне плачеш, Чого тобі шкода- хіба ти не бачиш, Хіба ти не чуєш людського плачу- То глянь, подивися; а я полечу Високо, високо за синії хмари; Немає там власті, немає там кари, Там сміху людського і плачу не чуть. Он глянь,- у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! Бо його, бач, трохи! а онде під тином Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне.

👍👍✊

Спасибо большое !😛🐞🐝🐢😷

0:24 початок

3:40 )))

@piglooanimalmoments2184

3 жыл бұрын

И что?

@nataliagolovko7893

3 жыл бұрын

@@piglooanimalmoments2184 это для себя -_- , я его учила , и слушала , дабы память развить

@lIIIlIllI

3 жыл бұрын

Спасибо тебе за таймкодик)

@lIIIlIllI

3 жыл бұрын

@@nataliagolovko7893 как сдала?)

@jacktaylor2693

3 жыл бұрын

Жиза,на завтра надо с этого отрывка

0:25

18:33

16:43 17:39

3:44

4:55

Це для себе😉- 3:40 - 5:32

@user-vp1fp9kk1z

2 жыл бұрын

зрозумів😉

3:45 Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все-то те, вся країна Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зострічає... І нема тому почину, І краю немає! Ніхто його не додбає І не розруйнує... І все-то те... Душе моя, Чого ти сумуєш? Душе моя убогая, Чого марне плачеш, Чого тобі шкода? Хіба ти не бачиш, Хіба ти не чуєш людського плачу? То глянь, подивися; а я полечу Високо, високо за синії хмари; Немає там власті, немає там кари, Там сміху людського і плачу не чуть. Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! Бо його, бач, трохи! А онде під тином Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне.

Отак, ідучи попідтинню З бенкету п'яний уночі, Я міркував собі йдучи, Поки доплентавсь до хатини. А в мене діти не кричать І жінка не лає, Тихо, як у раї, Усюди божа благодать - І в серці, і в хаті. Отож я ліг спати. А вже підпилий як засне, То хоч коти гармати, І усом не моргне. Та й сон же, сон, напричуд дивний, Мені приснився - Найтверезіший би упився, Скупий жидюга дав би гривню, Щоб позирнуть на ті дива. Та чорта з два! Дивлюся: так буцім сова Летить лугами, берегами, та нетрями, Та глибокими ярами, Та широкими степами, Та байраками. А я за нею, та за нею, Лечу й прощаюся з землею: "Прощай, світе, прощай, земле, Неприязний краю, Мої муки, мої люті В хмарі заховаю. А ти, моя Україно, Безталанна вдово, Я до тебе літатиму З хмари на розмову. На розмову тихо-сумну, На раду з тобою; Опівночі падатиму Рясною росою. Порадимось, посумуєм, Поки сонце встане; Поки твої малі діти На ворога стануть. Прощай же ти, моя нене, Удово небого, Годуй діток; жива правда У господа бога!"

7:13

3:40

Как про сегодняшний день, схватили - скрутили и в армию одиноких бедолаг.

0:25 2:05

1:02 2 стовпчик

@marialitynska1

3 жыл бұрын

0:25 початок

@marialitynska1

3 жыл бұрын

1:22 останній як ягнята

1:08 -В того є ім'я по перше. По друге не тільки храми а ще школи для християн, трохи попускає кріповласників і за часи Миколи І кріпатство понизилось з 57% до 35%. 12:23 -цариця була психічно хвора бо пережила "Восстание Декабристов" під час цього вона від страху впала на коліна і в свому щоденнику вона писала "людьми была заполнена вся площадь. Когда я упала на колени. Я так молилась, так я ещё никогда не молилась Чисто моя думка і скарга до Т.Г.Ш. не хотів нікого образити

‌У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає,- Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. ‌Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки,- І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. ‌А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! ‌Як ягнята; «Нехай,- каже,- Може, так і треба». Так і треба! бо немає Господа на небі! А ви в ярмі падаєте Та якогось раю На тім світі благаєте? Немає! немає! Шкода й праці. Схаменіться: Усі на сім світі - І царята і старчата - Адамові діти. ‌І той... і той... а що ж то я?! Ось що, добрі люди: Я гуляю, бенкетую В неділю і в будень. А вам нудно! жалкуєте! Єй-богу, не чую, І не кричіть! Я свою п'ю, А не кров людськую!

0:49

10:14

0:27 1:07

2:06

1:42

00:06

рон

0:24 , 2:06

00:25-1:49

3:40 3:49 3:57 4:05 4:18 4:26 4:35

Проротство...й путлер й мертвечук проглядається, і колобаранти и найглядачі...

Произношение конечно такое

Хоч би трохи потренувався перед тим як записувати.

Чому так непрофесійно? Чи й так пройде.

Жах

Жахливе прочитання. Шевченка так читати не можна!

Дякую

Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все-то те, вся країна Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зострічає... І нема тому почину, І краю немає!

У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята; "Нехай,- каже, Може, так і треба". Так і треба! бо немає Господа на небі! А ви в ярмі падаєте Та якогось раю На тім світі благаєте- Немає! немає! Шкода й праці. Схаменіться: Усі на сім світі - І царята і старчата - Адамові діти. І той… і той… а що ж то я-! Ось що, добрі люди: Я гуляю, бенкетую В неділю і в будень. А вам нудно! жалкуєте! Єй-богу, не чую, І не кричіть! Я свою п'ю, А не кров людськую!

18:45

0:25

3:36

0:25 2:06

7:13

1:19

3:40

0:24 1:48

У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!..А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята; "Нехай,- каже, Може, так і треба". Так і треба! бо немає Господа на небі! А ви в ярмі падаєте Та якогось раю На тім світі благаєте? Немає! немає! Шкода й праці. Схаменіться: Усі на сім світі - І царята і старчата - Адамові діти.

@user-qz9ov7uh3g

3 жыл бұрын

0:23

@user-qz9ov7uh3g

3 жыл бұрын

0:40

@user-qz9ov7uh3g

3 жыл бұрын

0:58

0:24

0:24

0:25

У всякого своя доля І свій шлях широкий, Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, - І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята

У всякого своя доля І свій шлях широкий, Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, - І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята. «Нехай, - каже, - Може, так і треба». Так і треба! бо немає Господа на небі! /266/

0:25

0:23

3:43

0:23

3:41

0:26

16:43

У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята; "Нехай,- каже, Може, так і треба". Так і треба! бо немає Господа на небі!

0:23