зараз цей вірш звучить зовсім інакше. плачу щоразу, як його чую
@nastyakvashnina
Жыл бұрын
Війна насправді з 2014. Просто тоді, нажаль, це мало кого хвилювало.
@tetianasolomadina1588
Жыл бұрын
@@nastyakvashnina та ви шо, дякую за правду!
@_kvit
Жыл бұрын
Так…
@user-lf5yx8tc2n Жыл бұрын
Щемно до сліз... Яку неймовірну ціну воїни платять за нашу свободу! Будьмо гідні їх і допомагаймо чим можемо.Все одно будемо завжди перед ними в боргу- і перед полеглими,і перед живими. Дякую Сергієві за його поезію. Вона справжня.
@user-is6ms4ug3g3 ай бұрын
Цей вірш у виконанні гурту "Тимчасова Назва" взагалі неперевершений!
@T_And_ Жыл бұрын
неперевершено ! дякую ! 👍 СЛАВА УКРАЇНІ !!! 🇺🇦
@katerinakaporina4803 Жыл бұрын
Це дуже гарна поезія, викликає емоції і запам'ятається...
@user-zg9hm1wc3x Жыл бұрын
Перехоплює дихання... 😭😭😭❤️❤️❤️
@user-qt4qd1yy2s2 жыл бұрын
Сергію, я безмежно дякую вам за вашу поезію. Люблю вас
@user-nx2di1kh6m2 жыл бұрын
Завжди подобалась проза Жадана, а на поезію не звертав увагу. Тепер зрозумів : вона теж геніальна!
@sashaparkhyts98162 жыл бұрын
З випаленими очима й залізом в ключиці жити далі потрібна вагома причина. І вона говорить йому, дивлячись в застиглі очниці: не хвилюйся - тепер я буду твоїми очима. Я завжди зможу дати якусь пораду. Я оповідатиму, яка погода. Я тебе надто люблю, щоби казати неправду. Твоє небажання жити - просто погорда. А він відчуває, що в тілі його забагато металу, А він знає, як чорно буде йому до кінця його віку. А він чує голоси тих, хто виходить з вокзалу. А він знаходить сльозу, торкнувши мертву повіку. І каже: тоді розкажи мені, чого я не бачу? З чого зараз складається небо над нами? Скажи, як ти переконуватимеш мою душу незрячу? Скажи, як домовлятимешся з моїми снами? Ти не бачиш, - говорить вона, - як нам бракує удачі, як вперто протоптують стежку ранкові трамваї, а ще не бачиш, як постаріли ті, кого ти бачив, і як забувають про тих, кого вже немає. Я зможу, - говорить вона, - бути легкою, як видих, бути як звір, що нікому не вчинить кривди. Єдине, чого не зможу - зробити так, щоби ти забув про своїх загиблих, щоби тобі не снились ті, хто ніколи не прийде. …І навіть якщо ця зима буде тривати роками, навіть якщо світ болітиме кожним вдихом - будь його диханням і руками, будь голосом його, будь його сміхом. Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить, Маєш тепер любити за тих, хто не любить, Цієї зими навіть дерева стоять, неначе вони теж втомилися, вони теж, як люди. Будь продовженням його збитих пальців, будь закінченням його довгих речень. Зимове небо над вами вранці складається з доказів і заперечень.
Пікірлер: 16
зараз цей вірш звучить зовсім інакше. плачу щоразу, як його чую
@nastyakvashnina
Жыл бұрын
Війна насправді з 2014. Просто тоді, нажаль, це мало кого хвилювало.
@tetianasolomadina1588
Жыл бұрын
@@nastyakvashnina та ви шо, дякую за правду!
@_kvit
Жыл бұрын
Так…
Щемно до сліз... Яку неймовірну ціну воїни платять за нашу свободу! Будьмо гідні їх і допомагаймо чим можемо.Все одно будемо завжди перед ними в боргу- і перед полеглими,і перед живими. Дякую Сергієві за його поезію. Вона справжня.
Цей вірш у виконанні гурту "Тимчасова Назва" взагалі неперевершений!
неперевершено ! дякую ! 👍 СЛАВА УКРАЇНІ !!! 🇺🇦
Це дуже гарна поезія, викликає емоції і запам'ятається...
Перехоплює дихання... 😭😭😭❤️❤️❤️
Сергію, я безмежно дякую вам за вашу поезію. Люблю вас
Завжди подобалась проза Жадана, а на поезію не звертав увагу. Тепер зрозумів : вона теж геніальна!
З випаленими очима й залізом в ключиці жити далі потрібна вагома причина. І вона говорить йому, дивлячись в застиглі очниці: не хвилюйся - тепер я буду твоїми очима. Я завжди зможу дати якусь пораду. Я оповідатиму, яка погода. Я тебе надто люблю, щоби казати неправду. Твоє небажання жити - просто погорда. А він відчуває, що в тілі його забагато металу, А він знає, як чорно буде йому до кінця його віку. А він чує голоси тих, хто виходить з вокзалу. А він знаходить сльозу, торкнувши мертву повіку. І каже: тоді розкажи мені, чого я не бачу? З чого зараз складається небо над нами? Скажи, як ти переконуватимеш мою душу незрячу? Скажи, як домовлятимешся з моїми снами? Ти не бачиш, - говорить вона, - як нам бракує удачі, як вперто протоптують стежку ранкові трамваї, а ще не бачиш, як постаріли ті, кого ти бачив, і як забувають про тих, кого вже немає. Я зможу, - говорить вона, - бути легкою, як видих, бути як звір, що нікому не вчинить кривди. Єдине, чого не зможу - зробити так, щоби ти забув про своїх загиблих, щоби тобі не снились ті, хто ніколи не прийде. …І навіть якщо ця зима буде тривати роками, навіть якщо світ болітиме кожним вдихом - будь його диханням і руками, будь голосом його, будь його сміхом. Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить, Маєш тепер любити за тих, хто не любить, Цієї зими навіть дерева стоять, неначе вони теж втомилися, вони теж, як люди. Будь продовженням його збитих пальців, будь закінченням його довгих речень. Зимове небо над вами вранці складається з доказів і заперечень.
@user-zg9hm1wc3x
Жыл бұрын
❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️
❤
👏👏👏
Неискренне