ПСАЛОМ 54
(пророчий.
написаний під час перебування
Давида в пустелі.
коли випробовують ду́шу спокусами)
Прийми́ молитву, праведний мій Боже.
Зійди в спусто́шене само́тнє серце Сам.
Я не́мічний у де́нних справах і на ложі.
Без Духу слово не довіриться вуста́м.
Почуй молитву, зглянься на блага́ння.
Ути́скують, біжа́ть нечи́сті по сліда́х.
Знесла́влюють без жодного вага́ння,
хуло́ю закида́ють мій життє́вий шлях.
Страх наздогнав на цій вузькій дорозі,
тріпо́че серце, жах само́тній охопи́в.
Терпіти цю напру́гу вже не в змо́зі.
А кри́ла б мав, то полетів і відпочи́в.
Полинув якнайда́лі у пустелю жи́ти,
моли́ти крила залиши́ти назавжди́.
Мій Боже, покаяння дай зверши́ти
та від людей перебува́ти вдалині́.
Спекотне і безводне місце добре.
Тут натовп озвірі́лий не знайде́.
Душі́ моєї їм не бу́де зна́не го́ре.
Життя важке́, але Господь спасе́.
У місті беззако́ння, ворожне́ча,
насилля, зрада, підступи і крик,
а чоловік, що називався другом,
блуди́ти та лукавити у серці звик.
Нехай загибель зійде на лихі́ осе́лі.
Ой, Господи, не йди посеред них.
Не я, насправді, а вони в пустелі.
Тож спраглого веди́ до вод живи́х.
Молитву не спиняю вранці і опівдні.
Благаю вдень, увечері, вночі: Прийди́!
Зроби́, щоб відступи́ли ни́ці та оги́дні.
Нехай напа́сники не вчи́нять нової біди́.
Не мають каяття́, а з вуст тече олива.
Готують стрі́ли, Бога у серця́х ганьблять.
Душа їх від народження зрадли́ва,
бо тільки перед сильними тремтя́ть.
Знов піднімають ру́ки на невинних
і оскверня́ють запові́т святий Його́.
Копають вчинками самі собі могили,
а я тримаюсь правди Господа мого́.
Врятуй, мій Боже, від мечів злодіїв.
Підтримай у скорботах, вірних захисти́.
Допоможи бездомним і голодним,
а кровоже́рливим прозрі́нням відомсти́.
Віршований переспів
Велика Крихта ©CaelestisLeucius