Молитви царя і пророка Давида.
Κάθισμα двадцята.
ПСАЛОМ 149
(пісня оновленої людини)
Тож заспіваємо народом пісню,
хвалу́ Небесній Церкві і святи́м!
Нехай радіє вся світобудо́ва -
Сини Сиону із Творцем своїм.
Звесе́литься духовний мій Ізраїль
і хором заспівають всі Йому́
на гуслях, арфах і гучних тимпа́нах,
Спасителю великому свому́.
Бог любить люд і в небеса́ підно́сить,
звели́чується в ду́хом ве́дених сина́х.
В останній судний день Він оголо́сить,
в яких осе́ляться й раді́тимуть світа́х.
І Дух засві́титься в уста́х, як сонце.
В руках мечі́ двого́стрі оживу́ть,
щоб учини́ти мсту́ над нечести́вим,
щоб ка́ру вті́лити над беззако́нними
прийду́ть.
Ой, зв’я́жуться царі тим, що натка́ли
і славні їхні в мо́рок упаду́ть.
Все зді́йсниться, як їм пророкува́ли -
кайда́нами їх ду́ші закую́ть.
І слава буде всім святим Господнім.
Його хвали́тиме швидка́ вода небес.
Все ви́рівняється у святу́ приро́ду,
бо Дух, що схо́дить,
схо́дить до небе́с.
Віршований переспів
Велика Крихта ©CaelestisLeucius