Проти імперії: постколоніальне в прозі сучасних письменниць | Шалені авторки | В. Агеєва, Р. Семків
Цей випуск створено у співпраці з Львівським Book Forum і медіа про книжки ЧИТОМО та реалізовується за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку USAID "Зміцнення громадської довіри (UCBI)".
Цьогоріч фестиваль відбувся в онлайн форматі та наживо у Львові. Переглянути події фестивалю у записі можна на сайті Book Forum: bookforum.ua/p/1530/
А ознайомитися із медіа ЧИТОМО можна тут: chytomo.com/
00:00:00 Intro.
00:00:31 Розмова про постколоніальні наративи в творчості сучасних письменниць.
00:01:15 Українська культура виходить з колоніального статусу.
00:02:28 Проблематика пам’яті і непроговорені травми ХХ століття.
00:03:58 Сучасні письменники говорять відразу за три покоління, які мовчали.
00:04:51 Від музею до цілого зниклого озера: метафори пам’яті у романах Оксани Забужко, Софії Андрухович і Анастасії Левкової
00:09:28 Повернення як спосіб подолати колоніальний стан.
00:11:51 Про сучасний контекст романів “Музей покинутих секретів” і “За Перекопом є земля”.
00:14:45 Про які ще сучасні українські тексти можна говорити в контексті постколоніалізму.
00:16:02 Чому великі тексти про пам’ять пишуть жінки?
00:18:42 Про недовіру до великих наративів і увагу до приватного переказу й усної історії.
00:20:01 Медіатори пам’яті: фотографії, шрами, слова.
00:23:34 Коли українська література почала говорити про пам’ять.
00:25:31 Як підтримати “Шалені автор(к)и”.
00:25:43 Запитання до глядачів: Ким можна доповнити список авторів і авторок, які пишуть про проблематику пам’яті?
00:26:11 Після титрів: Про регіональні відмінності історичної пам’яті.
Дивіться також:
Ірина Вільде: фемінізм, УПА і львівські пляцки
• Ірина Вільде: фемінізм...
Забужко, УПА і помста: розмова про «Музей покинутих секретів»
• Забужко, УПА і помста:...
Конкістадорки сучасного письменства
• Конкістадорки сучасног...
"За Перекопом є земля" Анастасії Левкової - бестселер Книжкового Арсеналу
• "За Перекопом є земля"...
#шаленіавторки #література #фемінізм #українськалітература #ідентичність #постколоніалізм #форумвидавців #bookforum #читомо
_______________
Підтримайте нас на KZread: www.youtube.com/@shaleniavtor...
чи на Patreon: / shaleniavtorky
Telegram: t.me/shaleniavtorky/
Facebook: / shaleniavtorky
Instagram: / shaleniavtorky
Google podcast: cutt.ly/CZgDOEL/
Soundcloud: / shaleniavtorky
Megogo: megogo.page.link/CDb3/
Пікірлер: 45
Дякую за черговий чудовий випуск! Побігла дочитувати Амадоку 🫶🏻
Дякуюі вподобайка каналу! Мене цікавить листи Л. Українки! Залюбки послухаю Ваш коментар! ❤
Лайк каналу! Уклінно дякую за професійну розмову, пані Віро, Вас приємно слухати!
Мало, хочеться довших випусків, вас можна слухати годинами!
Моя книга, яка досі залишилася непрочитаною, «Музей покинутих секретів» зосталася на тимчасово окупованій території. Коли дійшли чутки, що з бібліотек окупантами знищуються усі українські книжки, я свої книжки обгорнула і заховала, тому що вивозити у одній валізі було ніяк та ще й небезпечно.
Ви озвучили 3 надпотужних романи, дякую! За перекопом - це просто книга, яка вразила до глибини, не могла зупинитися, читала ночами! Музей в процесі, Амадока поки лякає об'ємом)) Свого часу дуже сподобався роман "Баборня" Лаюка. Текст про пам'ять, зріз історії. Неймовірно. Ну, і, звісно ж, синенька книжечка пані Віри "За лаштунками імперії" Має прочитати кожен/кожна українець/українка 💛
Як же вас цікаво слухати! Щиро дякую за вашу працю!❤
Кожна Ваша розмова -- ,якесь відкриття для мене . Лише зараз я зафіксувала для себе, що родинні історії і з маминої і з батькової родин, мені розповіла мама.
дякую за такі чудові випуски. "Музей покинутих секретів я читала, а от "Амадоку" і "За перекопом є земля" ще ні.
Дуже дякую за чудовий випуск, дуже цікаво
Я стала шанувальницею укр.літ після вашого каналу. Після нелюбові в школі
Щодо запитання про сучасних авторів, що пишуть про проблематику пам'яті, то саме зараз читаю "За лаштунками імперії". І по дорозі на роботу електронну "Хмари" Нечуя -Левицького, хоч не сучасник, але теж дуже сучасно і болюче відчувається сюжет. І судячи з відгуків, сама ще не читала, то це "Мова-меч" Євгенії Кузнєцової. Дякую за випуск!!!
дякую ! наснаги ... ! і успіху ... !
Лайк за контент та на підтримку українського ютюбу ❤❤
"Жінки бережуть історію, родинний переказ, родинна пам'ять" дуже цікаво, ви вмієте розкрити нові виміри улюблених книг. дякую. І погоджусь що надто коротко, хочеться слухати ще
У мене з темою пам'яті асоціюється роман Танго смерті, де Львів показаний у 2-х історичних вимірах. І саме мелрдія танго повертає героям пам'ять про минуле життя Дякую за випуск
@ageyevavira9147
8 ай бұрын
Я також вважаю "Танго смерті" дуже добрим романом, автор фіксує неймовірну культурну вищість українців та неможливість порозуміння з окупантами. Нічого не змінилося 2022 порівняно з Другою світовою. Їм знову хочеться примусити нас жити гірше, бо як "сміємо" мати кращий асфальт, ніж у них.
Можливо, я б ще додала "Забуття" Тані Малярчук
@ageyevavira9147
8 ай бұрын
Малярчук мені видається уважною більше до біографічних вимірів пам'яти. Сподіваюся, ми ще про неї поговоримо. Дякую за пропозиції, вони нам дуже цінні.
Амадока для мене одне з найкращого, що я читав. Я не лише про укрліт
Дякую за випуск. Нехай квітне український ютуб
Як точно пані Віра підмітили про жінок і передачу родинних історій .Моя бабуся називала комуністів "грабителями" і розповідала про свою розкуркулену сім'ю,а мама дивувалася: бо їх же в школі вчили ,що більшовики були прекрасні люди ,які боролись за щастя всього людства.
Велике дякую за працю! Неймовірно цікавий та важливий випуск!
Дякую за відео! Обржнюю цінуй науковий дует) тема памʼяті -її відсутності піднята у романі «Весілля Настусі»
Зараз читаю «мова-меч» Евгенії Кузнєцової, теж про проживання колективної пам’яті. В нашій родині пам’ять теж передавалась по жіночій лінії, тож продовжу її
Так багато можно цікавого із ваших відео дізнатись. Дякую! ☺
Просто неймовірно вдячна вам за цей контент, дуже цінно ❤👏👏👏
Дякую! Вас так цікаво слухати❤️
Дякую за випуск❤ Тільки відкриваю для себе українських авторів і українську книжку . Прочитала за перекоси… і хочеться все більше поглинути та розібратись зі своєю історією. Від Забужко я взахваті як від лекторки. Можна слухати і слухати. Придбала декілька її книжок буду знайомитись 🎉
Люблю вас, пані Віро, що капець. Прочитала кілька місяців тому три книжки Домонтовича. А що є таке ж круте як Домонтович? На жаль, Місто і Хмари зовсім не зайшли. Хвильового перечитала, він інший. Хочеться такого ж задоволення, як від Домонтовича!
@ageyevavira9147
8 ай бұрын
Спробуйте "Недугу" Плужника і "Подорож ученого доктора Леонардо та його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію". Йогансен для мене один із улюблених. НУ і Ірина Вільде, "Повнолітні діти". "Еней і життя інших" Косача
@irynapovkh4564
8 ай бұрын
@@ageyevavira9147 дякую!😍
Треба таки прочитати «Амадоку» 😊
Дякую ❤
!!!!!!! 💙💛💙💛💙💛💙💛
Марія Матіос ще мабуть. А так, тільки ті що ви назвали. Хотіла в коментарях щось цікаве для себе знайти, але щось майже ніхто не додає(((
Зізнаюся щиро: із усіх українських письменниць Анастасія Левкова вплинула на моє життя найбільше. Вона відкрила для мене таку правду про людину, яку я, може, і не хотіла би знати 😂🤔🤦♀️
"Мобільні хвилі буття" Володимира Рафєєнка
Яке знайоме: закопані книжки. У нашій родинній памʼяті теж закопані дідусем видання «Червоної калини», Українського видавництва в Кракові і т.п.
Оффтоп, але чи плануєте ви випуск по Андруховичу ?
@yuliadanylenko789
8 ай бұрын
Він так зашкварився останніми роками 🤦♂️
@Khvylovy
8 ай бұрын
@@yuliadanylenko789 а колись називали феноменом в українській літературі ((
Ніна Кур'ята "Дзвінка" - книга про те, як дівчинка росла в часи радянського союзу і дома усе було справжнє (мова, спогади, пам'ять про минуле), а у соціумі зовсім інше - пропаганда радянського союзу російської мови і його "цінностей".
@ageyevavira9147
8 ай бұрын
Мені "Дзвінка" теж дуже сподобалася, якраз оце протиставлення свого - і нав'язаного, яке завжди зоставалося чужим.