За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.
18 Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»
19 Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.
20 Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?»
21 Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»
22 Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була.
23 Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.
24 Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»
25 Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене.
26 Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.
27 Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,
28 і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
29 Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!
30 Я і Отець - одно.»
31 Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.
32 Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?»
33 А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але - за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»
34 Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви - боги?
35 Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, - а Писання годі усунути! -
36 то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, - бо я сказав, що я - Син Божий?
37 Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!
38 Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»
39 І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.
40 І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, - і перебував там.
41 Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, - була істина.»
42 І увірували у нього численні.
(Йо. 10, 17-42)