Ласкаво просимо на KZread-канал книгарні «СЕНС» - місце, де ми говоримо про книжки та сенси. Наша мета - зробити книжки частиною щоденного життя людини, створити комʼюніті читачів, і цей канал - ще один крок до її досягнення.
Тут ви знайдете:
- книжкові відгуки на новинки української літератури та перекладні твори, видані в Україні
- цінні книжкові поради від гуру літературного світу, аби завжди знати що почитати
- відверті та цікаві інтерв’ю з письменниками, літературними критиками та іншими представниками книжкової спільноти
- прямий ефір книжкового клубу книгарні«СЕНС»
Долучайтеся, з нами книжково! І не забувайте підписатися на Ютуб-канал книгарні «СЕНС», щоб не пропустити найцікавіші книжкові обговорення.
Пікірлер
Книга просто офігезна, я не могла пропустити вільну хіилинку щоб взятися за неї. Дуже крута, але встм кому дурно від усіляких медичних штук - там їх дуже багато тож враховуйте це))
Василь Байдак, рідна душа!
косача почитаю, дякую!
«Щось говорить у мене між бровами» писав у «Словах» Жанр-Поль Сартр про таку жінку. Кожен чоловік має таку Анну, кожна жінка «половинку» чоловічої статі. Вони - одна душа, повʼязана коханням, фізіологією, мозком і т. і.
Наче відчувала, купила "Царівну" Кобилянської , на наступному книжковому клубі зобов'язана бути😊
Прекрасний вибір! Беріть неодмінно щоденничок 😜
@@NastiaEvdokimova Зайду в "Сенс"❤️
Дуже цікаво. Звісно прочитаю Юрія Шевельова про Бу-Ба-Бу, Підмогильного ранні оповідання, Ю.Шевельова про Хвильового, і дуже хочеться більше публікацій Соломії Павличко!
щоб до кінця зрозуміти всі думки автора, потрібно зануритися в атмосферу того часу, проаналізувати життя автора, переглянути всі інтервю стосовно роману. в той час ми (батьки, діти) жили на інстинктах, ніхто не думав про виховання, духовне наповнення. діти були як сироти при живих батьках. я знаю артема дуже давно, але навіть не уявляла наскільки важко йому було на душі, які в нього особисті травми стосовно батька були, що навіть в романі він його (тодішнього) поховав. на мою думку фелікс це саме найкраще, що сталося в житті тимофія, він був певним чином останьою краплею для ольги, щоб щось змінити в своєму житті, тимофію показав всі "прелесті" життя, що спонукало мислити про хороше і погане. яким би був тимофій, якби не було фелікса ? скоріше за все ольга не наважилася поїхати до києва, тимофій закінчив би школу, вступив на філологічний, і став би звичайним вчителем літератури. тимофій "загубився " в масі інших середноьстатистичних людей. фелікс - це емоції, гарні, погані не має значення, ці емоції формують свідомість. стосовно питання, "хто ти такий? його потрібно читати російською "ты кто такой?", це питання не потребує відповіді. в девяності в певних колах, це питання було типу лякалкою, визначенням, що ти ніхто, а той хто його задає, має над тобою певну владу.
Дуже відгукуються книжки Євгенії. 4 жабки (-1 жабка за кінцівку)
з ХХ років лише Місто в школі. у Збаражі наразі чудова погода, мабуть тому, що я не там. і місто тішиться
Хто це така? Чому я це бачу?
дякую за чудове інтерв'ю, класне відео зі вставками фото та відео фрагментів. Анастасія Євдокимова дуже приємна інтерв'юерка. бажаю успіхів, ви молодці!
ахахахахахахахаххахахахахах
не думала шо колись це напишу але лайк на підтримку каналу
Цікаво слухати щодо інтерв'ю, адже зараз так само пробую себе в якості інтерв'юєра на ютуб каналі "На! Читай"
Книга Мирослава "Бахмут" має бути читана кожним українцем у тилу. І нашими дітьми, і внуками...
Дякую, Анастасія і Софія, за фантастичну розмову! Я дивилася це відео зі штату Вашинтгтон. Два роки намагаюся зануритися в український контекст. Може тому що я з Северодонецьку, починала майже з нуля. З часом, завдяки KZread та сучасним блогерам типу Тетяни Микитенко та проєкту 'Ісландії' віднайшла подкаст 'Культ', 'Шалених Авторок', 'Читомо', тощо. Почала читати українських авторів, але поки що не натрапила на цікавий жіночій образ в тих небагатьох книжках українських авторів які я щойно прочитала. (Доречі, один з нещодавних літературних відкриттів для мене була 'Московіада' але там с жіночімі образами не дуже, хіба що в геніальній, на мій погляд, сцені де герой не допиті заговорив словами Лесі - 'ні, я живий, я буду вічно жити...'. Може Маріам з 'Одержимої' з її допитливостю і наполеглівістю? Завдяки 'Шаленим Авторкам' дізналася про Де Бовуар і Мердок. Прочитала Мердок 'Message To The Planet' англійською. Образ Франкі яка була змушена терпіти коханок чоловіка і з ними жити викликав в мені дуже неоднозначні ємоціі. Хотілося щоб вона його якось провчила чи помстилася. Трансіормація її відбувалася, вона дорослішала але все ж таки повної емансіпації, мені здалося, так і не відбулося. Бевуар вразила не жіночими образами а сама собою, як інтелектуалка. Це неімовірно наскільки вона освітчина! Ще, років три потому мене сильно вразила історія життя Katherine Graham, власниці Washington Post. В свої 45 років вона опинилася в ситуації коли її чоловік в стані ємоційної кризи застрелив себе залишивши Катрин з пятьма дітьми та ще й з усіма спавами і проблемами видавництва. Вона зуміла не тільки не втратити батькову спадщину а зуміла навпаки розширити і зміцнити її. Мадлен Олбрайт теж сильна жінка яка вражає тим що відмовилася бути другою статтю, доречі вона чеських коріннь. Ще раз дякую!
Обговорення цікаве, а Аллу з її постійними недоречними коментарями та руснявими відсилками сподіваюся серед спікерів Сенсу більше не побачити 🥰
дякую Насті за згадку про "Сад Гетсиманський". так само, коли читаю про злочини росіян, а особливо про катування людей, емоційно вибухаю - ледь не в один в один як написано в Саду, росіяни робили це десятками років і роблять досі!!! хочу щоб усі європейці прочитали спершу книгу, а потім найстрашніші наші новини!
Я відкладала дивитися це відео, бо думала: що може бути для мене нового, я ж не пропускаю жодного відео/аудіо/проекту з цими коміками і комікесою... Але розмова дійсно чудова, дякую людям, які придумували запитання 🥰
А яка чудова ,,Месопотамія,, - шикарна мала проза! Є в планах?❤
Жадан це Любов.❤
Софія Андрухович - ван лав❤ А ,,Амадока,, планується)?❤
Забужко це - невичерпна глибина ❤
Його творчість завжди буде сучасною та актуальною - письменник поза часом❤
Хотів би побачити ,,Амадоку,, ❤
Артем Чех - блискучий письменник!!! Один,,Район Д,, чого вартий❤
Один з найулюбленіших моїх письменників, сучасних❤! ,,Амадока,, це шедевр!
Тетяні і читачці із залу особлива вдячність за рефлексії на розвʼязку на ,,Будиночок над кручею ,, Дуже актуально для сьогодення
Да хто я така, аби не лишити коментар, коли на екрані бачу собаку!?
🥹❤️
Дякую за зустріч та за цікаву розмову. За презентацію твору, який я напевне тепер шукатиму , щоб прочитати самому. Приємно було почути цікаві та дотепні думки щодо сюжету, героїв - подібна презентація мені дала можливість "увійти в тему" не читаючи самого твору. Правда, роман "Місто", "Повість без назви", оповідання Валер'яна Підмогильно мені вже були знайомі. Чекав чи "зустріну" щось ще. І хоч не шукав чогось спеціально, але зустрів це на вашому каналі. Не вимірюватиму "будинками" якість дискусії, але скажу що аплодую і організаторам, і чудовому колу читачів, яких побачив і почув на каналі. Це була справід маленька драма... Особливо, коли знаєш історичний контекст, у якому писав свої твори Пімогильний, і те, як могли розвиватися/закінчуватися особисті історії його героїв, і наш контекст. Бажаю вашому інтелектуальному клубу розвиватися та радувати новими відкриттями своїх шанувальників. І добрих сенсів вам.)
Побачила песика - пишу коментар 😊 була найбільше здивована, як Підмогильний багато писав про біохімію, навіть подумала, що це його фах чи освіта, але ні)
Якраз закінчила читати сьогодні "Невеличку драму") і мені дуже зайшов цей текст. Тепер з радістю послухаю ваше обговорення 😊
Дякую за ціннісний контент, дякую за вашу працю❤❤❤
РІч не в тім ( не тільки в тім) що війна заборонила постачання російських книг.. Їх просто викреслили з життя, + багато людей їх піратили, багато чого можна було знайти в доступі ( та мабуть і зараз) Наших же авторів, тим більш в такі скрутні часи хочеться тільки підтримати, як і іноземних письменників, які нас підтримують, як от Кінг, тому полички більш охоче стали поповнюватися саме нашими крутими авторами, яких би й рука не підіймалася піратити, + останні роки дійсно багато чого крутого почало з'являтися саме від наших письменників і видаватися нашими видавництвами, тому народ охоче біжить купувати улюблені твори видані саме українською мовою
Дякую за чудовий контент, дякую за вашу працю❤
Цікаво, подивилась інтерв'ю через 7 місяців після виходу і саме перед цим замовила книгу, яку дарують в кінці за коментар. Твори Софії ще не читала, буду знайомиться. З інтерв'ю передчуваю, , що повинні сподобатись
Одразу пішов шукати ГоГайГо! Книгу спогадів Мілоша узяв ще після Запаха слова
Спасибі за цікаве інтерв'ю, спасибі за самобутнього гостя. Взяла для себе кілька думок, щоб відрефлексувати.
Приємно усвідомлювати, що ти не один юрист, який віддає перевагу літературі.
Подяка за виставку Світ Сковороди! Пірнання вдалося з усіх аспектів! ..Розмову хоч до каші додавай - вершково)
Макс Кідрук - це людина натхнення! як хочеться, щоб у кожній сфері праці були такі люди! я не дуже читаю його книги, а купую більше на подарунки, але як митець, як видавець, як людина, яка горить своєю спавою він мене захоплює!
От наче хороша ідея взяти інтерв'ю в хорошої письменниці. Дуже люблю книжки Софії Андрухович, але слухати її - це прям боляче для вух, настільки їй важко формулювати свої думки вголос. Правду казала Наталка Ворожбит: "Якби я вміла усно формулювати, я б не стала письменницею". Вдихаю-видихаю і перемотую назад, щоб зрозуміти, що хотіла сказати Софія)
Віктор Петров (Домонтович) глибокий письменник. Прочитав три його основні романи: Доктор Серафікус, Без грунту та Дівчинка з ведмедиком.
Коментарі Анастасії та Андрія щодо кострубатої стилістики та надлишкової сентиментальності я теж поділяю. На якихось моментах мені навіть здавалось, що авторка не поважає читача, розважаючи його дитячими прийомами. А деякі моменти видавали письменський потенціал, але він вигулькував якось недоречно, неочікувано, тому тканина твору або провисала або натягувалась знову. Чи це зруйнувало мій читацький досвід? Трошки, але катарсис таки відбувся. Сентиментальність перемогла, історія зачепила мої персональні моменти. А це я вважаю успіх. Мені неймовірно прикро не побачити розгортання авторського потенціалу Вікторії Амеліної.
Для мене це роман про пошук себе в собі, як індивідуально, так і для українців як нації. Бо перед смертю і полковник і пудель - рівні, а прожити життя хочеться не в гонитьбі за мріями, а з впевненої та неспішної розбудови дома в собі і себе в домі. І про єднання, бо хай би то минуле залишається в минулому, але тепер, що колишній комуніст, що колишній упівець - обидва українці, обидва - циглини в майбутньому молодої держави. І зрозуміти можна кожного, бо в кожного своє горе, навіть у бездомної жінки, що проклинає собаку зі страху, з озлобленості через злидні. Безмежний гуманізм Вікторії Амеліної вражає. Опис сну собаки - де минуле розгортається, доходить до щасливої кульмінації ніби ця велика колективна травма українського народу не витримує і лускається як надувна кулька і весело падає на землю «зернами, вцілилими хлібними корками» ніби нічого не було, - це ніби заповіт авторки майбутньому України. Це про прощення українцями себе і свого минулого, загоєння цих ран і нарешті готовності та відкритості до майбутнього. Щоб зірвати вже нарешті ті шпалери, продати скриню - і зажити на своїй землі.
Станісевіч більш поважно виглядає в "Запах слова". От що світло та ракурс з людьми робить
Підмогильний - my ❤!
Дякую за вибір книги. Я після прочитання її довго роздумуваланад персонажами. Це, безумовно, роман, який хочеться перечитувати. Для мене ведмедик Зини це символ її бажання бути дорослою поєднаний із розуміннням не готовності. Тут не зрозуміло для чого жінці знання з хімії, математики, якщо її готують тільки для сумирного сімейного життя.
Дякую за вашу роботу! Дуже цінно звірятися з думками інших після прочитання. Цього разу неймовірно здивована, адже вперше зовсім не збігаються думки учасників з моїми після прочитання… Іполит не «ніякий», як на мене, він психічно незрілий, не вміє проявляти себе і своїх почуттів, глибоко переживає, хоч і погано рефлексує (дуже яскравий момент з поштарем на початку). Так само як і Зина, яка не розуміє, чого насправді прагне, натомість намагається бути «над» усіма, і переживає врешті-решт особисту трагедію через власну помилку і недбале ставлення до власних почуттів. Але це лише одна зі сторін їхніх особистостей - кожен з них набагато цікавіший та «опукліший». Роман глибокий, на мою думку, і персонажі також. В тому числі, можливо, і вчителька, яка хотіла бути зручною для чоловіка з якихось власних міркувань і пережитого досвіду, та це не означає, що вона була «ніякою»… Забракло також вашого обговорення інших ліній, окрім основної любовної. Зокрема, «достоєвщини» у міркуваннях головного героя і виправданні «убивства з любові», яке є чи не найбільш контраверсійним і обурливим питанням, порушеним у романі.
Треба Олександру кликати ще
Ми завжди раді гостям на нашому книжковому клубі 🥰