Ця зустріч відбулася під вечір 1 липня 2020 р., коли я спускався з г. Петрос на полонину Головчеську. Вівчар гнав отару через Петрос на полонину Шеса, звідки я прийшов. Вівці повинні постійно рухатися, інакше молока у них буде менше. В день отара проходить близько 20-25 км. Праця вівчарів дуже важка. Спати їм практично ніколи. Вранці та ввечері треба подоїти сотні овець. Кожна вівця дає в день приблизно 1 л молока. З нього на полонині роблять молодий сир будз, а з сироватки - смачну вурду. Цім рецептам вже сотні років. Допомагають вівчарам собаки. Вони не тільки охороняють отару від вовків, а головне слідкують, щоб вівці не загубилися. Як тільки якась вівця піде кудись нітуди, собака самостійно загоняє її в отару. Без собак праця вівчарів була б ще більше важкою.