ЗАЗДРІСТЬ
Прошу скажи, що ти зі мною мною дружиш!
А то вже геть погасла моя радість
Мені приємно що мене ти чуєш
Не впізнаєш? Це ж я, це твоя заздрість!
Недавно так кортіло подружитись
Я вже ось-ось тебе завоювала
Але тоді пішла ти помолитись
І Богу все про мене розказала
З тих пір вже важко вдертись в твоє серце
Воно для мене- заздрості, закрите
Та що погане можу я принести?
Лише ненависть…і бажання вбити
Та ні чекай, це крайності конкретні
Я лиш бажаю щоб ти мала більше
То не погано коли люди вперті
І хочу б мати, те, що мають інші
То що душа? Подружимось ти згідна
Пора тобі дізнатись мої фішки
Я дуже зла, коли хтось на машині
А я повинна шкандибати пішки
А ще як в сторіс хтось запостить квіти
І щей приліпить там якесь сердечко
Тоді мені не хочеться радіти
Я теж так хочу, моя злість доречна
А ще недавно, як хвалили інших
Я так ридала аж попухли очі
Мене не хвалять, але хвалять гірших
Ну хто тут розриватись не захоче
Про свій недолік я і не говорю
Його як завжди у мені немає
Я не мовчу, я маю думку свою
І в інших людях мінуси шукаю
І також дружу з осудом, брехнею
Я би сказала - що вони родина
Коли разом навіюєм ідеї
Чомусь нещасна робиться людина
Не люблю правду бо вона не легка
Тому так рідко хтось іі сприймає
Та щей любов - якій потрібна жертва
Заміть а я лиш дружби вимагаю…
Я гарнатую ми пройдем вершини Закритикуєм там , де цього треба
Якщо немає заздрості в людини
То це не добре, це уже проблема….
Лиш не кажи, що ти цього не хочеш!
По суті збрешеш, ти ж мене приймаєш!
Коли зубами на людей скрегочиш
Коли когось невдахою вважаєш
Чи маєш втіху у чужих помилках
Замітиш те, що не замітять інші
Ну що ж душа! Ти просто молодчинка
Вже потім з часом станеш щасливіша
Дивись на себе, як ти часто кажеш
Що ти страшна, негарна , не потрібна
Це мій відбиток, і ти добре знаєш
Як часто я робилась тобі рідна…
Раніше часу, треба щоб ти знала
Є Божа сила, що мій план руйнує
І щоб душа від мене вільна стала
Він дуже пильно дивиться, працює
І та людина, що живе вже з Богом
Нажаль мій голос і слова не чує
Я їй говорю, скажи гостре слово!
А їй всерівно, бо вона вже любить…
Я так кричала! Подивись на себе!
Тобі ніколи кращою не стати!
А ця підняла голову до неба
І почала людей благословляти!
Кажу, що світ тебе не зрозуміє
І за любов на тебе зверхи плюнуть
Повчися в тих , хто заздрити уміє
Відповідай упевнено і грубо..
Я так боюсь, побачити цей стан !
Терпіння, ніжність…фу! Це так банально!
Лише не це…ти що ідеш душа?
Таж свято жити, просто не реально!
Ти провалиш цю спробу, ти ніхто!
Вже краще просто заздрити в спокої
Я Бачу Бог тебе переконав…
Як жаль що я прощаюся з тобою…
Тут вже починає друга людина :
Ось так зі мною говорила заздрість
І з середини я повільно гнила
І проявлятись почала ненависть
Хоч не бажала мені зла людина
Боротись важко з цим гріхом у серці
Бо він як рак, повільний і підступний
Вбиває все, і ти духовно мертвий
Хоча на зовні все здається супер
Проходить час, і заздрість вилізає
Її сліди в розмовах і у справах
За нею гордість корінець впускає
І через неї був убитий Авель
Це делікатно гостре відчуття
Насправді грає в небезпечні ігри
Що врешті решт закінчує життя
А починалось просто з лицемірря
Та ще цей гріх засмучує Творця
Коли жадаєш те, що має ближній
Душа втрачає щире співчуття
І всі довкола завжди їй повинні
Невдячність тисне каменем в грудях
І у молитві тяжко говорити
«Хай буде Твоя воля, не моя…»
Бо моє Я, по свому хоче жити
Що на устах, походить з середини
І в багатьох вже звичка і залежність
Позаздрити чужій людині
Закривши очі на свою нечесність
І навіть тих, яких здавалось любиш
Яких ти другом подругою кличеш
За їх спиною заздриш і нервуєш
І ні не їхню, свою душу нищиш
Чому так низько падаєш людино?
Чому собою не зупиниш заздрість
Скажи їй стоп, давайте ми припиним
Закриєм серце, розум,свої вуха
Якщо хоч раз ти бачив ті проблеми
Які від всіх людина ця ховає
То заздри їй ти і надалі.
Хоч краще життя в декілька раз маєш
Нехай, всі заздрять що ж тут всі так роблять
А ти як всі? Кого ти копіюєш?
А ти б хотіла, чи хотів сміятись
Коли б дізнався, що з тобою поряд
Повеселився також і диявол
Аплодував під заздрість й сквернослов‘я?
Радів від того, як ти ненавидиш
Як комусь заздриш, вдавши супер друга
І як все більше в серці забуваєш
Що Божа милість - не твоя заслуга
Не наші справи, тільки Любов Божа
Дає нам сили жити в цьому світі
Невже тебе ні каплі не тривожить
Що ти не можеш Господом радіти
Якщо це звичка, передалось з віком
То Бог є сильний щоб її забрати
І цю твердиню знести сильним вітром
І всякий гріх у тобі зруйнувати
І ти здобудеш силу в Ньому
І ти покладеш гнилим думкам крапку
Скажи Йому всім серцем як дитина :
«Допоможи мені у цьому Татку»
Якщо в стараннях більш не допускати гнилої думки у свій розум
Ти впадеш знову, і комусь позаздриш
Бог сто разів готовий піднімати
Ти перемогу разом з Ним…здобудеш
Радій за інших, а не заздри їм
І ти відчуєш,що насправді воля…
А вдячним серцем досягнеш глибин
Які відкриють Бога по новому…