- І в кожному, в кожному барі, в кожному ресторані - в усіх телевізор, і там показували новини, показували пряму трансляцію Києва. І це все лунало, ця вся тривога… І я от в кожен, в кожен бар, ресторан заходив, дивився на цей екран і не міг повірити, що це дійсно відбувається. Це наче такий сон, дуже страшний сон.
- Звичайно, можна було цей [військовий] конфлікт перечекати, а потім з певним досвідом, з певними фінансами на білому коні приїхати на свою Батьківщину як лицар Д’Артаньян. І потім би при будь-якій спробі висловити свою точку зору, як треба, мені би сказали: «А де ти був, коли гриміло?».
- Я взагалі не планувала жити в Україні. І повернулась сюди тільки щоб її оборонити.
- Вас, ваших дітей, ваших онуків хочуть або вбити, або перевчити на «бути хорошими росіянами». Відповідно, у нас варіантів інших не існує.