Мене щиро вразила історія про Афганістан. Від словосполучення «братська інтервенція» мене аж перекосило. І ця Мамніна - просто шокуюча персона. Згадуючи її улюбленого солдатика, хорошого хлопчика, його зарізали за крадіжку. Але він все рівно синочок. Моя мати мені свого часу розказувала, що до сьогодення не розуміла чому афганці чинять супротив, адже «росія несе їм цивілізацію та культуру». Така тоді була пропаганда. Але чоловік звідти їй відповів на те, що їм не потрібна така культура. «Було в його очах щось пронизливе,» - казала мені мати.

Про любов до радянського союзу. Мій дід ліквідатор, пережив тричі переливання крові зара дуже великі проблеми зі здоров’ям, його мама пережила голодомор, але мій дід досі вважає, що другу світову виграв тільки радянський союз, я вчу не правильну історію, нам брешуть а ось він вчив правильну історію і досі любить радянський союз. І це буквально людина яка втратила багато друзів через аварію на ЧАЕС і ледь сам не загинув

@user-xh1hj8oz8h

11 ай бұрын

Стокгольмський синдром

@Elipehot

11 ай бұрын

@@user-xh1hj8oz8h теж так думаю, просто це так дивно коли тобі за 10 хвилин розказують, як розкуркулили наших пращурів, які у нас були прикраси і господарство, а потім який же чудовий був совок

@user-gc5vt7ud7f

11 ай бұрын

@@Elipehot те саме з рідними, просто у голові не вкладається, як можна з інтервалом в 2 хвилини розказувати про розкуркулення і про бесплатниє квартіри

@user-ph6sw4nt8v

11 ай бұрын

​@@user-gc5vt7ud7f😢

@irinavodopian2858

11 ай бұрын

Бідні люди, в тому числі і ментально! Сумно. Дуже сумно!

В мене під час читання з‘являлось відчуття, що автор хоче «очєловєчіти» росіян. Показати, що вони також страждали від терору, тільки вони самі обирали і прославляли цей терор, через перше, друге, компот і кав‘яр

Мене найбільше вразив момент, коли автор взяв в руки чернозем і його співрозмовник сказав, що на такій землі голод настати не міг, бо це найродючіша земля у світі. А також вразила істрорія про три бурячки і яким болем вона відзивалася в душі людини

Емма мене спозорила на весь інтернет 🤣 Чому не можна писати довгі коменти?)) Вирвано з контексту!) ⏭️На розділі "Мама Ніна- кухарка з Афганістану" я ридала, коли читала, як жінка підкидала лаврові листки в суп сумним солдатам, і як ті тішились, бо знали, що напевно отримають листа від дівчини. Називала їх всіх дітьми, бо мала вдома сина їх віку. Але вмить жалість зникала, коли розуміла, що ця ж жінка- росіянка з Кубінки, яка страшенно любила Партію, і довіряла телевізору. Прямо як її сучасники. Це повна цитата. А плакала, бо мамин брат служив. Українців не питали, чи вони хочуть їхати.

@user-nz9bm7eu4n

11 ай бұрын

Не вас одну))) не парьтесь, на то він і інтернет, щоб трохи попозиритись))) Дівчатка не злі)))❤

@Skingurushop

11 ай бұрын

@@user-nz9bm7eu4n ахаха))) 😁🫶🏻🫶🏻Звісно!))) Дівчата чудові!))

У мого дідуся німецьке прізвище Бальцер. Його батька забрали, оголосили ворогом народу і більше його небачили. Дідуся в діт. будинок. Прабабусю теж тримали під вартою але згодом відпустили. Життя було поламане у них були проблеми з працевлаштуванням. Коли з'являвся хтось з нквд на вулиці вона трусилась від страху. Але тим не менше коли сталін помер, прабабуся плакала за ним. Ось що значить пропаганда!

@natalyzjuman3755

11 ай бұрын

Це все ще треба переосмислити вже нам, бо така поламана психіка це масове явище.

@natkaniko

11 ай бұрын

Мого прадідуся теж НКВДисти забрали коли дідусю було 10 років. Додому він так і не повернувся. І мій дідусь все життя ненавидів Совєтську владу. Говорив: Америку доженемо, але переганяти не будемо, щоб не бачили дірки на штанах на дупі. У 89 році мої батьки переїхали у Львівську область. Після проголошення незалежності на заході України почався масовий ленінопад, і мій дідусь приїжджав до нас подивитись як будуть валити це опудало в нашому місті. Здається це для нього було найкраще у світі видовище.

"Я не вірю, що страждання ушляхетнює..." Ефір - капітальний. Я в екстазі. В екстазі від розумних дівчат, які жанглюють фактами. Книга дуже сподобалась, аж купила "нагодувати диктатора". Так, в ній багато от цього толерованого ссср, і тим не менш ...кожен дивиться ще й через власну призму. Мене вбило на епізодах про те як ховали родину царя; як вмирали діти в садочку; як тікали від сусідки яка з'їла своїх малят; як кримських татар виживали десятиліттями і що це "не помилка", а наказ; тарілка про Чорнобиль - то взагалі оскаженіти можна; як Сталін жер все попідряд. При прізвищах Бєляєв і Путін мене теліпало, бо зараз Україну ґвалтують і читати про злочинця важко. Дууууже цікаве поєднання їжі і людей. І дуже шикарне обговорення. Емма і Яна підмітили все, на що я звернула увагу. І ця цитата про жертовність і шляхетність закарбувалась в моїй пам'яті. Дівчатам - браво👏Дякую

Страшна книга - страшна саме тим, що усвідомлюєш, що за поребриком нічого не змінилось, що машина терору все ще жива і процвітає. Дуже з вами згодна, що не вистачає офіційного і масштабного визнання срср, як абсолютного зла. Найбільше вразили саме люди, які ностальгують за совком, маючи доступ до інформації. Найстрашніша історія персонально для мене - Чорнобиль та Афганістан

Просто супер! озвучили більшість моїх думок. Якраз сьогодні дочитала і переповідала чоловіку як сильно мене вразила історія про Чорнобиль. "Братня інтервенція", схвалення крадіжок, "Якщо не кричать вже добре" , не піддавати сумніву слова керівництва - це ж так знайомо. А в розділі про космонавтів мимоволі згадався Іво Бобул (вибачте😅) "балувані стали" колись за ідею а зараз за шубу. Словом , емоцій отримала стільки, скільки не очікувала, різних. Спонукає дізнаватися більше, думати більше, аналізувати

Дівчата, дякую вам за чудовий огляд багатьох книжок, важливих для нас. Мені взагалі подобається, як ви обговорюєте українську сучасну літературу, від вас дізналась про твори з сучасної шкільної програми, яких не було в програмі, за якою вчилася я. Але коли ви зараз критикуєте всіх тих, хто жив в радянському союзі, то ви не праві. Ви забуваєте, що українці теж воювали в Афганістані, як і росіяне, українців було багато серед військових в тих військах, які насаджували радянський режим на половині Європи. Всі ми, на жаль, - нащадки тих, кому довелося бути радянськими українцями. Так, далеко не всі з нас сумують за тими часами, хтось ненавидів все радянське від народження до розпаду цієї страшної країни, але так мало насправді можуть похизуватися тим, що їхні батьки та діди якось боролися з тим режимом. Хоч багато хто має тих рідних, хто загинув за радянськи часи - чи в голодомор, чи в війнах, чи через репресії. Тому коли вам незрозуміло, яко можна було терпіти - спитайте своїх батьків, бабусь та дідусів: "а чому ви мовчали, чому нічого не робили, як ви взагалі могли там жити, закриваючи очі на все і як ви живете з цим зараз, знаючи все?"

Дякую вам, дівчата. Книгу прочитала за вашою рекомендацією. Всі ці совкові баби, яких я бачила багато за своє довге життя, постали перед очима.Вони з задоволенням ламали життя багатьом і при тому вважали себе правильним і хорошими. Мама ніна просто класичний зразок. Всі їх розповіді і поведінка говорять самі за себе, і додаткових коментарів, на мою думку, просто не потрібно.Чекаю на наступні випуски, буду читати наступну рекомендовану вами книгу💙💛

Я спитала профа з Гьоте Університету,чому в Німеччині не засуджується радянський режим. Він сказав, що совок був переможцем, а переможців не судять. А ті, хто щось намагався пискнути проти,одразу були віднесені до нацистів і до тих, хто не розкаявся.

Через оце "недотисли", я не змогла дочитати, хоч і читається легко. Думаю для людей, яким СРСР був чимось близьким ця книга може бути корисною. Але для людини, у якої діда репресували через те, що він накормив дітей, які їхали в евакуацію, ця книга була аж занадто лояльна. Читати про доброго царя Нікалая чи Сталіна, який щось не знав, це виявилося вище моїх сил. Але читається вона досить легко, є важливі моменти подані непогано для тих, хто не в курсі. Тому варто рекомендувати її тим, хто тужить за сересером. Може це буде їх початок знайомства з реальністю.

Фух, я начиталась позитивних рецензій на цю книжку і мені реально почало здаватись, що я вигадала собі якісь позитивні вібрації до деяких героїв від автора, але тепер бачу, що не вигадала. Я і сама інколи починала проникатись якимись добрими почуттями в деякі моменти, до того ж бєляєва, але за хвилину вже витверезняла саму себе, нагадуючи, що це все про кухню терору, не просто так. Але мені все одно дуже сподобалась книжка. Я читала її на одному подиху, хоча інколи забувалась, що це репортаж, а не художня література (мозок все ще інколи відмовляється сприймати те, що таке може відбуватись в пальному житті)

Круті та розумні українські дівчата! Бажаю вам мільйони підписників. З Україною в серці!

Також відповідальність має нестись не лише за дії а й за бездіяльність

Дякую за обговорення! Не вистачало чіткого засудження режиму, постійно відчувала навпаки якусь романтизацію, тугу за тим минулим і пошуки виправдань... тому ще раз дякую за обговорення, де це все підсвітили

Дівчата, дякую за етер! Не змогла подивитись прямий ефір тому дивилась у запису. Дякую, що допомогли переосмислити деякі тарілки та монологи. Іноді, складалось враження, що Вітольд симпатизує росіянам, царю, сталіну, надихається Біляєвим, "оказазалось, что не показалось". Напевно, найемоційніше для мене були глави про Голодомор та Афганістан. Мама Ніна, просто зашквар якийсь, як можна жити з реальним розумінням шо відбувається навколо і при цьому говорити "ти не повинен нікому довіряти - побратиму, другу, мені! Тільки партії!". Після всього, що ти знаєш і бачиш навколо. Якою ж треба бути нелюдяною, жорстокою та ліцемірною людиною!

З частини про Афганістан дуже запап'яталась частина про нібито відсталий Афганістан, в який мамНіна везла гасову лямпу, але при цьому з цієї "відсталої" країни салдатікі пробували вивезти магнітофони, джинси, електроніку, яку в совку було дістати зась, а там було доступно😑

@user-ot9cg4gm5i

11 ай бұрын

Ох … як це по советски 😢😢😢 яких жах

@user-hb9un7zj7u

11 ай бұрын

Теж запамʼятався цей момент

@oksanakhomych7029

11 ай бұрын

ви ще поцікавтесь, як одягались афганські жінки та дівчата до 1979 року … радянським жінкам така мода тільки снилась

@user-cj9jx8pc9m

10 ай бұрын

​@@oksanakhomych7029 сподіваюся, що вони зможуть повернутися до цього життя😢

Дякую за книжковий клуб. Читати таку літературу зараз нема ні сил, ні часу, ні бажання, але із задоволенням послухала огляд! ❤

Мені сподобалось зокрема як ви згадали те що російська імперія і радянський союз були утвореннями, які вважали що страждання ушляхетнює, і бідність ушляхетнює. І це такий маячок для того щоб зрозуміти про що ці утворення. І знаю, що мій коментар багато кому не сподобається, але я не раз помічала, і мені було бентежно від того що православ'я (принаймні та його частина з якою мені протягом життя довелось ознайомитись) та біблія також ушляхетнює страждання і бідність, і засуджує дієвість, багатство, щастя та впевненість у собі

@_oria_

11 ай бұрын

Згодна з вами. Мені здається релігія - в більшості такий самий тоталітарний режим, тільки в іншій формі. Хоча я поважаю людей і їх вибір у що вірити.

Ваша робота - це щось неймовірне❤ Дякую вам, що несете людям світло🥰

Дякую! Цей книжковий клуб - справжня інтелектуальна насолода. Крім того, я іншим поглядом подивилася на цю "Кухню терору". Круто переосмислювати певні речі після ближчого розгляду❤

Скажу відверто - якщо б не книжковий клуб Вовчиць ( ‼️ с котрим я читаю вже свою десяту книжку!! Дякую безмежно) , я б, попри все активне читання в соцмережах, на цю книгу увагу б не звернула. По-перше, колись давно я «наїлася» нонфіку і зараз мені він дається дуже тяжко. По-друге… Мені ніколи не було цікаво дізнаватись що завгодно про совєти і росію, а зараз тим паче. Але! Дякуючи вам у мене була нагода познайомитись з такою серйозною працею. Працею про працю, яку оминають майже завжди. Бо кухарі майже завжди в тіні своїх власних витворів. Я навіть на третьому розділі, Гані та Віри, що пережили голодомор, гірко плакала. Як же боляче було це читати! Ну а передостанній розділ був прям в моє кримське серденько 🤍

@yulicim

11 ай бұрын

А, ну і про Чорнобиль. У мене дядько ліквідатор, скільки памʼятаю його, стільки він гниє заживо, немає живого місця на шкірі. Про цю тему не хоче розмовляти, періодично відключає памʼять травою чи алкоголем. І - фанат есересер і зараз в захваті від всього того, що в Криму. 🤦🏻‍♀️🤷🏻‍♀️

Дякую вам за вашу роботу і цей клуб! Слухаю в записі (книгу ще не дочитала), зараз мова йде про блокаду лєнінграда і коментар, що не було шкода. Коли я читала цей розділ, зловила себе на думці, що мені не просто не шкода, а якась частина мене хотіла б, щоб тоді їх померло більше. Не тому що я така кровожерлива, а щоб менше народилось потім і прийшло на нашу землю вбивати зараз. Дуже розділяю ваші думки та заключення з приводу прочитаного, мені так само місцями не вистачає голосу автора чи якогось безпосереднього транслювання меседжу, шо совкі - це зло, бо інколи здається враження, що є якась симпатія чи сентимент (знаю, що не так, але враження є) і певний час із-за цього було складно читати.

@viktoriiakomarovska

11 ай бұрын

Коли дочитала до розділу про путіна і його родину в блокадному лєнінграді, все стало на свої місця. Шкода, що вони тоді не вимерли, хоч не факт, шо не було б якогось іншого путіна.

Відео як завжди супер. В мене в школі за кордоном не вивчають СРСР як пекло, а тільки що вона швидко економічно розвилась. Тому було б чудово якби були нормальні субтитри англійською, бо тут часто недоперекладають або перекладають неправильно автоматичні субтитри. Якщо у вас знайдеться трохи більше часу, то було б круто писати субтитри до ваших відео, бо ці теми дуже важливі і хотілося б донести їх хоч трохи до вестернів

Обожнюю ваші книжкові клуби! Жінки, ви чудові!

Читала книжку польською в папері, доречі, вона не тільки має іншу назву, але й іншу обкладинку. Коли відкрила книжку побачила фото автора, здалось знайомим, пізніше зрозуміла що підписана на нього в фб. Такий тісний той світ). Дуже багато є рефлексії щодо прочитаного, всього не напишеш. Читалося складно, почувала відразу до більшості героїв і роздратування до того, як автор нічого з цим не робить. Для людини не в контексті, ця книжка не дасть жодного усвідомлення злочинності тієї влади і людей, які її породили (народец). Жодного. Для людей, які вже пройшли важке усвідомлення, позиція автора - неприйнятно слабка. Більшість цих історій - схожі на спроби оповідачів-росіян прикрасити свої жалюгідні життя, додати шляхетного вигляду свому занадто гнучкому хребту. Треба прочитати про розстріл і поховання царя з родиною - все. Все, що треба знати про росію. Селян, які копали могили, треба було відганяти від мертвих роздягнених тіл царської родини, бо вони постійно намагалися їх мацати за інтимні місця. А перед цим родину застрелили, спочатку царя і повара, залишилися цариця і дочки - їх застрелили пізніше. В книжці не написано чому, але я не маю сумнівів що їх гвалтували. Що ж це за люди такі???

Дякую за все, що ви робите. І за цей клуб - окреме і величезне!

Мене страшенно вибісила ця книжка, бо автор спокійненько розказує про всіх цих рускіх любителів лєніна і сталіна, шовіністів і нікчем. А потім через кому про наш Голодомор, кухарок ЧАЕС і кримських татар. І якщо чесно, я не помітила в книзі, що ці сюжети автор якось протиставляє. Він майже ніяк про це не натякає, просто дає читати історії про бідних нещасних рускіх. Думаю люди вже докрутили самі, що це було для контрасту наративів. Мені, як українці, більшість персонажів не було шкода ні секунди

@nataliiamaslova2343

11 ай бұрын

Повністю згодна з вашою думкою

Читаючи книжку, ловила купу флеш-беків. Після аварії на Чорнобильській АЕС мене разом з усім класом погнали на "пєрвомайську дємонстрацію", а потім ми з мамою проходили через принизливу процедуру перевірки на "радіоактивність", коли зійшли з потяга у пітєрі (приїхали до родичів за 3 місяці потому); мого чоловіка (тоді, звісно, майбутнього) відправили до Прип'яті у той самий час після закінчення енергетичного технікуму "на стажування", після якого він отримав статус "постраждалого від аварії" та хронічні захворювання... 1991 рік теж чудово пам'ятаємо. Саме тому ностальгії за совком ніколи не мали. Сама книжка сподобалась, а от "тарілка", де вели розкопки залишків "мальчіков" теж здалась дивною. Подумала, що то просто моя власна "поплава" нашою війною. Послухавши вас, зрозуміла, що ні.

Дякую, це перший мій книжковий клуб. Книжка дуже цікава😊 дякую за обговорення! Слухала правда не прямий ефір, бо не встигла прочитати вчасно,але добре що був запис🎉

Не читала книжку, але все одно було цікаво. Про южниє пірожкі прям у саме серденько. Було боляче

Цікавий один момент з книжки, який викликає сумніви щодо правдивості - як "зберегли зоопарк блокадного ленінграду", що працівниця зоопарку віддавала свій хліб бегемоту. Я пробувала знайти інфу про це і всюди знаходить лише русняві сайти із однією і тією ж статтею, а коли погуглила інфу англійською - то та ж стаття перекладена на англ🙃 Як на мене- це брехня, те ж інструмент пропаганди- якщо у блокадному місті так дбали про тварин, то про людей тим паче. Але я вважаю, що це було нереальним, і дивно що це є в книжці.

Про Авганістан, там така фраза була: "мабуть, лише під час тої розмови з комендантом до мене дійшло, що це можливо, й не зовсім братня інтервенція". Ну так вже, так вже різонуло і так вже щось нагадало😑. І як аони нічого не розуміли, і як вони на "учєніх".

Мені було некомфортно читати розповіді персонажів з росії. Інфантильна безхребетність помножена на безкінечну імперськість. Роки йдуть, а ці стовпи російської тожсамости даються взнаки. Малєнькій чєловєк перейшов від «братньої інтервенції» в одній країні до «звільнення братнього народу» в іншій. Всюди, де московія використовує однокорінне до «брат», ллється кров та ламаються життя. Це так по Орвеллівські. Дякую за ефір, Емма та Яна. Хай квітне український KZread!

Дякую вам за ефір та натхнення до читання.

Дякую за рекомендацію цієї книги! Вона водночас легко читається, але зупиняєшся щоб "переварити" і усвідомити складні тези. Книга для людей, які застали рад союз, та що там говорити, мене, яка тільки народилась, і він розпався, твір викликає нотки ностальгії, переживання до героїв і водночас ти вертаєш себе до реальності, перечитуєш розділ про голодомор, розділ про Чорнобиль, в цьому можливо і суперечливість книги. Ти маєш сам зробити висновок, після свідчень очевидців і знань, які у тебе є. Стосовно тези, що в Афганістані хлопчики мали зрозуміти, ставити питання до влади, що вони там роблять і саботувати, думаю то зовсім не та історія. Всі боялись, в цьому ж і є фішка тоталітаризму. А ще оці конкурси їдалень, прикрашання столів, вигадування нових страв для космосу, людям запудрювали мозок, щоб не виникало багато питань, щоб голова і руки були зайняті, іноді, зовсім безглуздою роботою.

Той момент коли книжку на липень купила ще у травні 🐣тепер точно прочитаю.

Дуже рада, що ви є. Тепер я маю змогу читати книги які для себе навряд чи б обрала. Не любила нонфік, але бачу даремно. Приємно, коли мої висновки співпадають з вашими, цікаво помічати щось пропущене)

Дивлюсь ваше відео у записі І ви так зацікавили розмовою про цю книгу Кухня терору, що я жалію, що не долучилась 😢 Тому йду купляти цю книгу і теж буду читати . Ну бо дуже цікаво ви її обговорювали Дякую )

Я не читала книгу, але було дуже цікаво слухати! Дякую! У вас картинка - ✨

Пропустила цю книгу, бо не дуже цікавлюсь гастрономією, але завдяки вашому клубу зрозуміла, наскільки вона більша і цікавіша за звичайні історії про бенкети еліти і захотілось прочитати, дякую

Дякую за огляд! на моменті з солдатами я перестала читати книжку. Мені стало фізично боляче читати. Але ви переконали мене дочитати до кінця! (тарілку про солдатів мабудь пропущу)

Це був шикарний ефір! Дякую дівчата за вашу роботу) Було дуже цікаво слухати , попри те , що книжки я не читала.

Дівчата, за вашими рекомендаціями купила книгу, багато емоцій. Тепер буду дивитися ваш розбір для розуміння повної картинки.Дякую вам за цікавий контент

Дякую за вашу працю. Завдяки вам знову насолоджуюсь читанням. ❤❤❤

Буду читати цей опус за вашою рекомендацією. Мій дідусь - інженер - мав велику гординю у тому, що ніколи не спускався до хабарництва та "підробітків". Мене ростили у думці, що тільки працюючи на одній позиції, у одному ВНЗ я зможу бути щаслива... Бо інакше ж не буває. Він же знає, в нього скільки років досвіду... Але отримавши освіту я пішла у приватний сектор викладацтва. І ніколи не мала вражень, нібито у чомусь програю викладачам у ВНЗ...

Ще раз хотілось би підкреслити, що поляки дуже свідомо сприймають свою історію, в якій українці пов'язані з Волинською трагедією, де Львів - то для них досі польське місто і вони не наголошують на своєму імперіалістичному минулому. Звісно, що не всі такі, але я спілкуюсь з багатьма поляками в Польщі і знаю їхню позицію. Тому "брататися" і шукати там підтримки - не варто.

@YevgenyevaAlena

11 ай бұрын

Тільки Волинська різня чисто розпіареного радянщин як Бандаре. І Поляки далеко про неї правди не знають… то як москалів «деди воювали..»

моя думка, що любов до совєтского союзу обумовлена тим, що людей буквально берегли від поганих новин, від правди, навіювали думку, що вони живуть в ідеальному світі, що великі дяді все вирішать, а простий народ повинен просто працювати. Їм не треба було робити тяжких виборів, а світові проблеми та катаклізми їх не зачіпали, той вони сумують за часами коли все було "ідеально" просто.

Дякую за ефір. Я читала книгу в оригіналі, тож хотіла б доповнити стосовно борщу. На початку книги автор писав “barszcz ukraiński” і в Польщі то є наш традиційний борщ. В розділі про космонавтів він написав просто „barszcz”, і в розумінні поляків це інший борщ (не український). В Польщі теж свій борщ є (але це просто відвар з буряків). Тому, на мою думку, він писав про щось типу «російського» борщу, але нічого не стверджую.

Дівчата, дякую Вам. Читаю книгу і тішусь, коли у вас є книжковий клуб записаний про неї) вчора закінчила «За перекопом є земля», цікаво було почути ваші та коментарі підписників. Замовила Кухню терору, цікаво почитати і обовʼязково хочу дати її почитати родичам, яким союз був гарною страной

Не встигла прочитати до книжкового клубу, стримую себе, щоб подивитись коли прочитаю. Але лайк ставлю вже зараз!

тіки відкрила відео, не можу не помітити яке гарно намисто в Емми ❤

До речі про погляди самого автора та його меседж: оригінальна назва книги "Rosja od kuchni. Jak zbudować imperium nożem, chochlą i widelcem" що дослівно перекладається як "Росія з кухні. Як побудувати імперію за допомогою ножа, ополоника та виделки". Загалом, дякую за рецензію про цю книгу. Буду її читати. Полюбляю ваш книжковий клуб

Часто читаю із запізненням, але дуже важливо переглядаю вже у записі. І це так круто, тому що не у ютубі мені важко з ким обговорити книги. Дякую вам!💌

Як завжди, цікаво слухати вас, дівчата! Стільки любові до України у ваших серцях ❤ Надихаєте читати, вірити, боротися. Чи можете розглянути ідею читання книги Івана Багряного «Сад Гетсиманський»? Дякую!

Усі книжки клубу Вовчиці читаю в Лібраріусі. Якщо книжка дуже подобається, купую її паперовий варіант або собі, або родині. Дякую дівчатам за харизму та вроду!

Я була пару тижнів тому у містечку Мондорф-ля-Ба в Люксембургу. І там у парку побачила пам'ятник...Гагаріну. Реально здивувалася - для чого? У Мондорфі гарні СПА процедури. Можливо, Гагарін там був колись 🤪

Щойно дочитала, переймалась що не встигаю до 17:00. Уявляла як вам там всім палає, коли була на тарілці «казковий ліс». Моторошила згадка про Запорізьку станцію. Конкурс на «кращу їдальню» порвав. І все одно, скільки б моя галерея не була забита окремими абзацами , які я надсилала батькам, подрузі, Дідусю. дочитавши останню «третю появу Бєлова», зрозуміла, присмак- рус😵‍💫фобія цієї книжки, все одно, недостатня))

Книжку не читала, бо не мала сили після "Перекопу". Але обговорення подивилась із задоволення, дякую! Чекаю шось легке для прочитання тепер, треба чергувати

Дякую вам за обговорення, за важливі теми!

Так, тарілка про Чорнобиль найбільше вразила. Дякую за книжковий клуб!

Дякую ! Прекрасний розбір! Мені теж дуже не вистачало думок автора . Майже всі тарілки хотілось побити на голові тих кому призначались 😞 фізично вернуло від різного ступеня пристосуванців - або ідєйників🤮 дуже боляче від глави про Чорнобиль та Крим ! Але найбільша печаль в тому що все одно дуже повільно доходе або і зовсім не доходе до людей що є за ширмочкою обкладинкою такої канфєткі як совок😢

Мене теж найбільше вразила історія про чорнобильських кухарок, особливо страшно в сучасних реаліях 🥲 і мамніну теж, багато рефлексій. Дякую за ефір, уже сьогодні куплю нову книгу 🫶🏻

Дякую за ефір і за підбір цікавих книг😍

Слава нації!!! Вподобайка за відео ❤ Хай квітне український ютюб ❤

Дякую вам страшенно за рекомендацію цієї книги , ви у цьому відео все розклали на полички. А щодо тарілки , що найбільше вразила,то це Афганістан та Чорнобиль

Мене найбільше вразила «тарілка» про Голодомор, я плакала, коли її читала. Про Афганістан - згодна з вами. І в цілому було таке враження від книги, ніби автор не надто засуджує СРСР, і історії не протиставляються одна одній, а просто йдуть через кому, тому залишилася розчарована після прочитання.

дуже дякую за вашу працю. Коментар для просування відео🥰

Дякую за ефір! Дуже згодна з тим, що не не вистачало нагадування про контекст від автора. Чесно кажучи, після того, як ви це озвучили, зрозуміла, чому мені так тяжко книжка йде. Не змогла її дочитати до ефіру саме з цієї причини.

Дякую за те, що ви робите❤

ДЯКУЮ, СЛАВА УКРАЇНІ, СМЕРТЬ ВОРОГАМ 💛💛💙💙❤️❤️

Мені здається цю книгу можна рекомендувати до прочитання тільки в парі з цим відео

@natalyzjuman3755

11 ай бұрын

💯

дівчатка, дякую Вам велике, читала цю книжку довго, з великими перервами, бо важко було то все усвідомити, в розділі про Афганістан було шкода і того хлопчину, і ту жінку, але ваші слова мене просто поставили на місце, дякую вам за вашу роботу.

Привіт! Із-за того, що моє ім'я та прізвище назвали в прямому етері, то мушу вже читати 😊. Взяла в оренду книжку "Завтра, завтра, завтра" і, схоже, що тепер у вашому книжковому клубі)))

Дуже цікава буда глава про космос, але так вразило про голодомор. Скільки чуєш і читаєш про нього, та все одно читаєш і просто берешся сиротами

Про діток в садку… як ви тримаєтесь, щоб не плакати? 🙏🏼😭

Книгу за вашими рекомендаціями купила. В очікуванні цікавого читання

Як же хочеться, щоб Лібраріус нарешті зробив версію для айпада. Такий великий вибір книжок, але з телефона читати просто не комфортно(

Мене тригернуло трошки те, як ви говорите про солдат в Афганістані Бо досвід моєї сім'ї: дядю в 19 років забрали в армію і через пів року служби листи до нього моя бабуся стала отримувати назад. І від нього нуль вісток. І тільки через пів року повної тиші, адже про цю "інтервенцію" не одразу сказали, батьки дізнались де їх син. Дядя з тієї війни повернувся з залежностями, надзвичайно травмований. І я не можу його винити за це. Він ніколи навіть не говорив про свій досвід там. Для України та війна теж стала трагедією коли молодих людей відправили м'ясом вбивати або бути вбитими. І тим льошею міг бути і українець.

Дякую вам за ваші чудові відео ❤️

неперевершено, дякую вам

Дуже цінно!

Дякую за емоції та інформацію. Корисно та актуально.

Книга дуже крута, тепер хочу прочитати як нагодувати диктатора. Дякую вам! Бест оф ще Бест як завжди

Треба кардинально змінювати оптику і називати СРСР як є - імперією, а країни, які були туди втягнутими - колоніями. Слова «союз» там не має бути.

Після історії про таксиста з Інгушетії я згадала скандал кількорічної давнини пов'язаний з інгушетами. Російські стендаперши зробили сценку де виставили жінок з Інгушетії повіями і це стало причиною великого скандалу. Обурені інгушети добре так макнули в гівно тих камеді вумен. Камеді баби пізніше записували відеозвернення де їх обосрані пики мямлили якісь там вибачення. А потім в інтерв'ю вони пояснювали, що їм було дуже важко і прикро через це, бо ніколи не знаєш чи ти когось образиш своїми жартами. Тобто називати жінок з суворого мусульманського регіону повіями це на їх думку ок і вони просто НЕ ЗНАЛИ що можна когось образити називаючи всіх жінок певної національності повіями. Бо всі гівно крім росіян. І всі наїх думку мусять це визнати.🤦‍♀️

Мені особисто було не стільки важко, скільки якось неприємно читати про прославляння тих російських ресторанів. Як і зрештою, навіть перейнятись емпатією до жінки в Ленінграді. І якось аж це злякало

Так як не всі читають книжки, але багато хто б зацікавився цією розмовою і тезами , було б круто якби заголовки були інші. що розмова про союз , на базі книги, але не важливо чи ви її читали. Ну бо реально, дуже цікаво вас слухати просто, а читачів подивитися може сотня

Мене ще здивувало, що дача сталіна саме в Абхазії. Я знав, що він грузин, але саме там... Можливо, для росіян у відновленні СРСР є приємний бонус у тому, що вони повернуть батьківщини двох "єжоворукавічних важдєй": Сталіна та Брєжнєва. Бо вони ледь не приносять жертви цим двом, знаючи, що вони не з "узкаґа народа".

Дякую

Мене теж найбільше вразила частина про Чорнобиль. Як столи ломилися від делікатесів, а ліквідатори на те все не зважали і хотіли тільки пити, бо вони вже тліли зсередини.

Нажаль, ефір дивлюся у записі, але хочу поділитися своїм загальним враженням від книги - іноді я просто не могла фізично її читати, бо лобизання сраки совка просто нереально багато, і я повністю з вами згодна - майже жодної оцінки автором. Жодного розуміння

дякую за вашу роботу, цей клуб пропустила бо вже фізично нудить від совка, особливо через призму іноземців, потрібна перерва. Але вподобайка і коментар для просування тут

Хотіла доєднатись до клубу цього місяця, кілька разів то клала в кошик цю книгу, то видаляла. Врешті рада, що так і не купила, бо хочеться волати, коли про московію і всі її імперські м'ясорубські жахи написано настільки політкоректно, що на ґудрідз іноземці у відгуках пишуть про нинішню московію винятково із захопленням. Злість бере страшна. Ну і плюс подача "погляду з тієї сторони" без додаткових коментарів і контекстів - це дуже зручна нейтральна позиція, яка дає совєцьким нелюдським жахам право на існування, а сьогоденним іноземним читачам - можливість співчувати московитам і вибілювати їх сучасних.

Емма з Яною, схоже, щиро вважають, що книжка в оригіналі називалася "Кухня терору". Насправді ніт, погугліть -- там трохи інша назва. Бо на момент написання автор сам трохи був якщо не зовсім совкодрочер, то принаймні людина з потягом до вєлікай русской культури, яких у Польщі було хоч греблю гати -- щонайменше до початку вторгнення

@user-nz9bm7eu4n

11 ай бұрын

Так напишіть же оригінальну назву))) так люблю подібні дискусії, коли кажуть "погугли"

@ar.nazarenko

11 ай бұрын

Ну то написали б вже, як же вона називалась в оригіналі

@user-kj6cr9xi5o

11 ай бұрын

Схоже, що в оригіналі (польською мовою) книга назвається "росія з кухні" (якщо я правильно прочитав польську назву 😂)

@tetianan

11 ай бұрын

Росія від кухні. Як збудувати імперію ножем, черпаком і виделкою.

@svetophil

11 ай бұрын

@@user-nz9bm7eu4n вважаю, що в цьому конкретному випадку трансформація назви настільки неймовірна, що мені б не повірили. Але так, оригінальну назву тут вже написали

🔥🔥🔥🔥🔥

🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦✌️✌️✌️✌️

Мені здалося дивним, що він жалів царя, що він poor unfortunate soul, а "баярє плахіє". Типу, це ж він підписував усі накази, за нього росіяни знищували культуру у Львові, але він "хароший узкій і малєнькій чєловєк". Звісно, людину жаль, але виглядає не дуже.