30 вересня прийнято вітати жінок із іменами Віра, Надія, Любов та Софія. А Церква цього дня згадує історію юних мешканок Риму, які прийняли мученицьку смерть за християнську віру, а тому разом із матір'ю зарахованих до лику святих. Перші свідчення про відзначення дня Віри, Надії, Любові та Софії стосуються VII століття.
Згідно з деякими джерелами, дівчатка Пістіс (Віра), Елпіс (Надія) та Агапе (Любов) - це не реальні особистості, а збірний образ трьох християнських чеснот. Інші дослідники стверджують, що вдова з трьома дітьми справді жила у II столітті і змалечку виховувала дочок у християнській вірі. Тому дівчатка відкрито відмовилися поклонятися язичницьким богам, за що були страчені імператором Адріаном.
У народі іменини трьох сестер та їх матері перетворилися на день шанування всіх жінок. Цього дня не займалися рутинними домашніми справами, а ранок розпочинали з традиційного плачу-оберегу. Як свята Софія плакала за своїми доньками, так і жінки давали волю почуттям і молилися, щоб не довелося справді проливати сльози близьким.
У церкві жінки купували три свічки - на честь Віри, Надії та Любові. Одну з них можна було принести додому, щоб потім ще раз разом помолитися за сім'ю та всіх родичів.
У День чотирьох святих не влаштовували галасливих гулянь і не проводили церемонії вінчання, але домовлялися про сватання та весілля.