Всім вітання і подяка за Ваші перегляди та Вашу активність!

Впродовж відео, у звуковому ряді час від часу з'являлася раптово, на кілька секунд, музична вставка, досить гучно, що заважало чути Вашу співрозмовницю. Було би добре у майбутньому без таких звукових завад

Як це важливо, особливо в наш нелегкий час, мати змогу переглянути такі пізнавальні, життєствердні, сповнені оптимізмом передачі. Відпочиваємо і радіємо слухаючи вас.

Дуже класний випуск. Олеся розповідає про Львів, про вулицю Вірменську та так багато цікавого. Це наче гуляти по Львову і дихати його історією.

Наша вулиця! Наша земля, наша любов. Львів я люблю тебе!

В сенсі ніколи не мали своєї держави вірмени? Мали, велику державу та втратили. Тому і оселилися де могли. І допомагали розбудовувати середньовічні українські міста, займаючись купецтвом.

Співрозмовниця дуже цікава, світиться ерудицією ненав'язливо!

Співразмовниця така собі... що знаю, то розповім, а що не знаю, то повигадую... на колоні дата є... 🤦‍♀️

Цей коментар для подяки за чудову прогулянку і для просування контенту. Дякую! А для різноманітних відгуків додам прохання, показувати не тільки співрозмовників, але й те , про що вони розповідають. Іноді того не вистачає. Буду дивитися далі, добре що знайшла такий блог❤️👍

Дуже цікава співрозмовниця. Велика подяка за гарну екскурсією улюбленою вулицею.

домініканський костел, а ніяк не собор. Бо собор - це те саме, що й катедра, а що таке латинська катедра у Львові - знають чи не всі. і вона одна.

Цікавий випуск!

Львів- неймовірне місто! Частина мого серця залишилася у Львові!💙💛 Ірина, Київ

Надзвичайно цікава бесіда на фоні колоритного кварталу. Пані Олесю можна слухати годинами). Дякую за гарно проведений з Вами час!

Там де я говорю що в 1260-х почали будувати вірменську церкву - то правда. Просто в теперішньому вигляді вона постала в 1360-х. Але заклали її в 13 столітті. Священник Вірменського собору теж так казав.

Дякую! Ви вернули мене в 1978 рік., коли я приіхав до Львова вчитись.На жаль , вже 25 років я не можу пройтись тими вулицями.Ще раз дякую!

Величезний Лайк за відео!

Пані Лесю і Тарасе.Я не львів'янка, але дуже люблю це місто.А особливо Вірменську вулицю, на яку я попала вперше у 1976 році .Я чомусь ,будучи підлітком, який був другий раз у Львові, причапала саме на Вірменську у церкву.І чомусь в мене виникло відчуття,що я знайшла щось, що довго шукала.Потім, багато років, як тільки я бувала у Львові, я приходила ще й сюди.Пройшло30 років.Я викладала українську мову на Сході України.Літом я поїхала в Крим, на море.А як поїхала. Так сталося,що я одна залишилася дома Ввечері я зібрала літні речі,купальник і поїхала на вокзал.А там великі черги до кас Я вистояла чергу,дійшла до віконця і на запитання касирки до якого міста давати білет, попросила до любого, у Крим.Пані криво усміхнулася і штампонула мені Феодосію. На другий день я вже була там.Через день,коли я зайшла у двір, де арендувала квартиру,там біля " швидкої" купчились відпочивальники.Виявилося, що захворіла дитина жінки із Сум, але в лікарню не взяли.бо приїжджі.Дитині тільки зробили укол.Ранком ця мамочка сиділа на лавці і ридала.Температура знов підскочила, а дитина ( 5 р.) сиділа і рюмсала.Я глянула і попросила мамочку винести води і окраєць хліба.Зробила обряд зняття вроків і пішла на пляж.Я ще сказала мамі, що через годину буде все добре.Приходжу під вечір, а всі кумасі,що збиралися в дворі, дружно встали і втекли по " норах". А десь через годину підійшла володарка дому і сказала,щоб я шукала нову квартиру.Я спитала чому.Вона сказала, що так просять відпочиваючі, бо я відьма." А що- кажу- дитина померла?" " Ні- каже вона- вчора викликали дві " швидкі", а температура потім ставала ще більша.А Ви щось пошептали на воду , покришили хліб, полювали, плюнули через плече, і дитина вже бігає здорова" Коротше, я з'їхала.А на новому місці,жартома, сказала перед сном, щоб наснився віщий сон.І сниться мені вірменський монастир, в горах.Я монах, в рясі.І тут налітають ,подібно до татар, якісь воїни.Розрубують мене наполовину шаблею, і я падаю в прірву.Аж проснулася від жаху.Потім знову заснула,і сниться мені, що я вірменка, молода, з дуже красивим чоловіком, якого я дуже кохаю.Ми йдемо кудись.І тут знову налітають якісь воїни і вбивають нас шаблями.На другий день, на пляжі, я сонна заснула.Проснулась, а біля мене сидить гарна молода жіночка з двома хлопчиками років по 15. Один блондин, а другий чорненький і дуже гарний.Я спитала звідки такі парадокси Дамочка сказала, що чорний- то друг їїсина ,і попросився з ними на море.Вони виявилися з мого міста.Я подивилася на вірменчика і думаю,що десь його бачила.А він, як мене побачив і застиг! Стоїть і перелякано дивиться.Я питаю:" Дружок, що сталося, в мене рог на лобі від сонця виріс?"Це мені 45 р.А йому 15-16.Він каже,що я йому снилась.А я йому розказую, як ми йшли, і на нас напали? Пацан ридав в істериці.Ледве ми його заспокоїли.До кінця мого перебування дитина не відходила на пляжі від мене.Добре, що квартиру вони винаймали десь в іншому місці.Весь пляж думав, що це мій син, бо я чорнява і він.І всі дивувалися, що син так мене любить ,що, як вірний пес, завжди біля мене.І він мені розказав, що йому ще до ма снилася якась дивна вірменська церква.Я спитала чи він був колись у Львові? Він сказав,що ні Тоді я стала описувати йому Львівську Вірменську церкву.А він доповнював. Під кінець я втекла з Феодосії на день раніше, бо мені було ніяково мучити цю дитину.Ми ж не винуваті, що є реінкарнація і деколи бувають отакі проколи в часі.

Люди добрі але ж то файне відео, мільйон разів там ходив , а тепер повно нового дізнався про ті місця , супер дуже дякую Тарасе за ваш блог, як завжди цікаво та інформативно👍🏻👍🏻👍🏻

Лесі вітання!!! Дякую за гарну прогулянку!!! 👍😍