Вірш
18 березня 2022р
23 день війни, якщо не помиляюсь був
О Україно!
Ти мене ніколи не тримала,
А я надіями жила втекти...
Тут все своє не так цікаво,
А там все зовсім інше і таке нове...
Навчання на якому рівні!
І ставлення та прийняття людей!
Яке майбутнє там у ЄС світлі,
Серед прогресу та особистостей!!!
Але...
Але війна і ось він шанс стрибнути,
В ту світлу та прекрасну далечінь.
Як зміни я відчула в Україні
Той дух відваги, зібраність людей!
І вмить відчула я той поклик,
Душі... Чи може волі в ДНК?!
Що хочу тут з моєю великою сім'єю,
Свої домівки берегти від зла!
І дякую ...
І дякую я всім солдатам,
Для мене ви всі тії козаки...
Які так славно боронили неньку
З шаблюкою вбивали ворогів...
Зеленському, Арестовичу та Кіму
За те що з нами, до кінця!
За спокій, віру та незламність духу,
За те, що людьми залишилися!
Багато хто тримається та діє,
Не спить ночами, мери та ТРО
О дякую зіркам за кожную людину
Хто послан нам богами, перемогти!
Всім хто зібрався, ІТ - сфера,
Народи рідні нам по мріям та зіркам,
Та просто людям та великому народу,
Які виборюють право на життя.
Людям, що підтримують країну
І не важливо "на каком это языке"
Важливо чесний та відвертий поклик
Який лунає вже по всій землі...
P.S.
Вірші писати я не люблю,
Бо десь в кінці вони міняють ритм.
Але я вірю в перемогу України,
Бо навіть світ, вже загомонів.
Нарешті світ побачив світ....
Як той ліхтарик серед ночі,
Який однісенький весить
Посеред вулиці на розі.
Так от почула я свої думки
Та відчуття і душу,
Люблю я Україну і людей,
Які живуть зі мною, тут у серці.
Останнє що додам я тут в кінці.
Це те що в мене (сьогодні) є в душі!
Шукати щастя не в далі,
А там де є ти і не на чужині...
Литвинчук Ольга ✍️