Дякую за добірку! Неймовірно щемляці навіть короткі перескази, читала багато з них, але ще до повномаштабної ❤️

@Book_dealerka

Жыл бұрын

Дякую за коментар та перегляд. Так, а попереду ще точно багато таких книг.

@Light-fu9ht

Жыл бұрын

Дякую за таку актуальну тематику. Мене як не дивно навпаки зараз тягне саме на таку тему почитати. Тому що це хоч болюче але своє, це наша історія сьогодення, як можна від цього себе позиціонувати, не розумію. " Цуцик" Запеки теж читала, мила, щира та щемлива історія, яку хочеться прочитати усю і відразу. "Східний синдром" книга Юлії Ілюхи теж дуже сподобалась, про війну на Донбасі 2014 року, рекомендую.

Дякую за дуже важливу добірку! Погоджуюсь, комусь їх не бажано зараз читати, щоб не травмуватися повторно або ж не натрапляти на ті ж травмуючі події, які відбуваються в реальності. Я, наприклад, після новин з деокупованих регіонів не можу читати в книжках про насилля над жінками. Так само з книжкою Асєєва - досі стоїть на полиці, бо знаю, про що вона і що це не вигадка. Але якщо брати книжку "Лінія термінатора", то я б її радила читати всім переселенцям. Мені такої книжки дуже не вистачало у свій час, і я радію, що вона тепер є, для розуміння, що ти не сам, що твій досвід переживають інші люди, ти можеш просити допомоги і тобі обов'язково дадуть руку! "Абрикоси Донбасу" обожнюю, хоч зовсім не читаю поезію. Але це не поезія, це біль душі. Вдячна Любі за неї і за все, що вона робить для Донбасу і України.

@Book_dealerka

Жыл бұрын

Я так "Жінку в Берліні" читала весною. І, якщо чесно, то огляд досі не можу зняти. Бо боюся вибрати "не ті" слова. Адже жінки в Україні зараз теж ставали жертвами.

Чому такі книги майже всі називають складними-важкими-болючими. Це антиреклама. Уявляю автора, який пише, що є реальним, щоб донести людям історію і чує, - прочитаєте книгу через років тридцять, а поки не розстроюйтесь.

@Book_dealerka

Жыл бұрын

Тому що наша війна триває восьмий рік. Ми не можемо відрефлексувати у повній мірі про те, що ще не має закінченої дії. Як і пережити, чи усвідомити усе, що відбулося. Мені здається, що будь-які воєнні книги більш резонують по завершенню війни. І знову ж - читати зараз про той же Світлий шлях - це ретравматизація. Є люди, які готові зараз до цього, а є - ні. І це нормально. Бо ми живемо в країні, де іде війна і де щодня емоційні гойдали туди-сюди. Тому суб'єктивно, я думаю, що зараз не всі можуть читати ці книги. І дуже радію, що саме на такі книги продаються права на переклад. Аби люди за межами України могли читати

@user-jr2fm6ir4k

8 ай бұрын

​@Book_dealerka мені здається авторка коменту мала на увазі, що непотрібно вішати ярлики складна чи легка книга. У кожного свій досвід і відчуття того що відбувається. Вам може важко відрефлексувати, а комусь завдяки книжці навпаки легше. Я під час ПМВ читаю багато саме таких книг, бо мені вони резрнують із тим, що відбувається і я так більше. А романтичні історії чи комедії, вони видаются штучними. Краще вже поділитися конкретно своїми враженнями, якщо є бажання, ніж робити огляд на книжки, а не називати їх складними і відштовхувати читачів. Кожен сам вирішить, чи складно ймо у читати зараз про війну