У вас мабуть якійсь дар від Бога.Ну так приємно вас слухати.Такий спокій на душі стае,ну на любу тему.Дай Бог вам здоров'я.
@Useruser-xt2nb27 күн бұрын
Царство Небесне всим нашим рiдним.🙏😪
@user-di6td8jk7t27 күн бұрын
Спасибо,Лариса,что напомнили!Я тоже помни поминальные дни,мы со школы бежали на кладбище,где родители с родственниками поминали наших родных и близких!А сейчас все по-другому!Тогда люди были ближе друг к другу,несли на поминки все самое лучшее,мама запекала курочку,покупала колбасу ,свою домашнюю обжаривала,вкусную рыбу покупала!Это был праздник!Люди знали друг друга,общались,вспоминали умерших и на душе было тепло и приятно!Царствие небесное всем ушедшим в лучший мир!
@user-jn5zm5hx8p27 күн бұрын
Царство небесне вашим покійним а вам довгих років життя миру і добра
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Дякую.
@lydasaliy27 күн бұрын
Матусі вашій здоров'я, всім нам миру й добра
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Дякую.
@user-ov5qt9mt9d27 күн бұрын
Мені 70років і я пам'ятаю, коли була малою, то теж на наших кладовищах скраю застеляли клейонку і всі в один ряд сідали, все так як у вас. На візку привозили чавуни з капусняком і тушеною картоплею. Та як повідкривають, почнуть насипать, то такі аромати стоять..... Ну точно так як ви розказуєте. А надалі все стало мінятися, хто багатший, поробили столи, і бідніші вже знали що туди сідати не можна, хоч вони боли довгі. Я коли вже стала заміжня і прйшла на те кладовище, бачу, на тому місті де люди сідали на землі, стоїть довгий стіл. Ну я свою корзинку і поставила. То один дядько зауважив: твій брат строїв цього стола? То я була шокована і відійшла. С того часу люди стали потроху відокремлюватись і робити кожен біля своїх рідних свої столики. Я з київщини. Живу в селі. Поминання відбувається так як і у вас. Батюшка править службу, панахида, на могилки ложемо кульочки з цукерками, коржиками, пасочками. Дітки бігають збирають, ми поминає, спілкуємося.
@user-mg5hx6sk5u27 күн бұрын
Дякую вам за спогади. Допоки ми пам'ятаємо, згадуємо наших предків вони нам помагають, але зміни летять невпинно й хто зна що чекає нас попереду. До речі нашому селищу за 350, але поховань раніше післявоєнних немає вже.
@user-cv6zw3fv4v27 күн бұрын
Мабуть екстрасенси, зробили свою роботу, все говорять,що не можна їсти на кладовищі, бо їжа стає мертвою. Мені 61 рік і все життя ми приходили в цей поминальний день, клали пакунок на могилку і самі повинні були з'їсти хоть цукерку, печево. Це ми в гості прийшли до своїх рідних до їх постійних домівок і вони нас пригощають. Ви праві Лариса , щось не те вже спілкування, прибігли, поклали, і побігли до дому, а леж такий день раз на рік. Треба починати відновлювати після війни ці наші традиції.
@user-be6qr3tp9r27 күн бұрын
А в нас все галопом,забiгли,квiти поставили,поминання роздали i по хатах.Правий берег Каховського моря,шумно в нас тут.
@user-iu4mx5om7q
27 күн бұрын
Вітання з Нової Каховка!!!Все буде Україна!!!❤
@user-zs2qc1th8z27 күн бұрын
Я була мала, але пам'ятаю гробки, поминання, село було як одне ціле, як і Ви розповіли, зараз і тих людей не має, і села майже теж. А кладовище стало як ціле містечко. Поминать приїжджають правнуки, яких і не бачив, і не знаєш. Такі настали часи.
@user-ok8or3us8v27 күн бұрын
І в нас сиділи на могилках вже років 35-40 як не сидять, священик обходить три рази кладовище зпівчими і кадилом оспівають,тоді до фігури,так у нас називають,вірніше перед цим люди зносять поминальні книжечки,плату за служіння,пасочки,проходить служба моління,тоді священник обходить,як я написала раніше,на могилках кладуть по кілька цукерок,печиво,кусочок пасочки,не накладають багато щоб розводились комахи,краще роздаєм діткам солодощі,квіти висаджуємо живі,приносим теж живі,щоб менше було пластмасового сміття,це так на Хмельниччині у нас,вічна пам'ять померлих та здоров'я і витримки нашим дорогим військовим❤
@SamsungA-te8ic27 күн бұрын
Христос Воскрес!Ви Лариса розповідаєте ніби дитинства.А вже більш як 10 років сім'ями по хатах.Всім миру,здоров'я,добра.
@dashavas103327 күн бұрын
Я теж памятаю як на маминій малій батьківщині стелити рядна, діставали хто що приніс і гульбенили трохи відійшовши від могил, один раз в дитинстві я там знатно отруїлась, більше 20 років минуло, а досі пам'ятаю. А в тата в селі, там поминальні дні на трійцю, то завжди провідували могили рідних, а потім йшли додому і збирались обідати сім'ями чи з ближніми сусідами збирались. Одна область, але такі різні традиції
@user-id2ut3cs4b27 күн бұрын
Дякую за відео
@OlyaRetsukevych27 күн бұрын
Дякую, тобі Ларіса, за відео!❤
@user-tm2xe1oy4s27 күн бұрын
А у нашому селі шість кладовищ. У нас і зараз хто сідає, у кого є ще родина більша,а в кого два, три чоловіка, то прийдуть покачають яйця, покладуть цукерки, пасочки і йдуть додому.
@user-cp7sn4lh8g27 күн бұрын
В Зорівці столи беликі та лавки й так давно там не була але дійсно років 10 ще були обіди…. А зараз я й не знаю- сестрині там родичі живуть по чоловіку… спілкування було таке тепле та душевне…
@user-rs2jb5xl3e27 күн бұрын
Лариса, всегда ваши видео интересные.Всегда на душе такое тепло идет когда смотрю вас.Дай Бог вам здоровья,всего только хорошего, МИРА .❤Привет с Германии.❤
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Дякую.
@olgazubko605427 күн бұрын
❤❤❤❤❤❤❤
@Useruser-xt2nb27 күн бұрын
Миру Вам🙏👌👍
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Дякую.
@user-iq6sg9sr2e27 күн бұрын
Да Лариса правда, а в нас в силі було готовили борщ, такий казан великий, а на друге жіночки різали локшину а туди яйця і ото все мяско яке варилось у борщі, і хоть у нас село велике, кладовищ багатенько но тільки на двох так робили, успіхів вам 💙🙏💜
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Дякую.
@user-hd7oy9ep1h27 күн бұрын
Я старше Вас,поэтому,хоть и живу всю жизнь в городе,но хорошо помню поминальные дни.Почему-то мне всегда было не комфортно кушать на кладбище и я всегда удивлялась этому всенародному гулянию.На меня даже обижались,но мне реально кусок в горло не лез.А дома всегда делала поминальный обед и ела с удовольствием.Так что,всё субъективно.
@lidia639
27 күн бұрын
Я теж, не можу поминальний день назвати якимось святом. Це поминки. В колі родини, чи друзів, але поминки.
@user-bc7pq6tz9x27 күн бұрын
Лариса дякую тобі за відео які ти знімаєш. Ти купувала розсаду у Люди , і вона казала що підживлює все Кеміра плюс , це універсальна підживка. Я собі її купила ,попідживлюю все , і вже буду хозяйка😄.Дякую 👍
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
І якуплю таку підживку,теж хочу,щоб все росло гарно🙂
@user-xi3mm9qq3w27 күн бұрын
Вчора була Дарна неділя ,такий звичай давній український ,вшанування пам'яті померлих . Відвідують могили тих ,хто був і залишився дорогий серцю.Люди були більш згуртовані раніше , ви запам'ятали це, зараз час інший ...
@user-cp7sn4lh8g27 күн бұрын
Дружина чи сестра вашого чоловіка якщо родичі племінниць? Трохи розгубилась- не зрозуміла
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Родичі це дід баба,дядько і мама поховані.Дружина мого брата.
@lidia63927 күн бұрын
І куди тоді всі ті продукти, які люди на несли, діваються? Колись давно, ( скажемо, років 30 тому) розказували люди, коли хтось пішов додому до нашого батюшки по якихось справах і побачив, як багато хліба і пасочок валяється у свиней в базку. Люди і священника годують і його свиней. От молодці.
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Я такого не чула. Батюшка нам сказав самим віддать панахиду нужденним Я свою віддала одинокій, старенькій бабусі.
@lidia639
27 күн бұрын
@@user-pm2ie9rn9x Ви не чули, бо це у нас в селі таке було. І взагалі у нас люди не дуже люблять церковних "працівників" саме за це....Мовляв люди нанесуть в церкву всього, а вони ділять - ти сьогодні бери цукор, а я олію, а на другий раз поміняємось...
@lidia63927 күн бұрын
У нас раніш люди говорили: " Весь час людей несуть на кладовище і лишень в цей день несуть з кладовища". Я думаю, Ви зрозуміли про що мова.
@user-ox9qy1rm4l27 күн бұрын
Так і в нас було...У Вас така добра ,світла аура,дуже приємно слухати Ваші речі,наче близьку людину слухаєш.
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Дякую.
@user-xs4lb4oz6q27 күн бұрын
На львівщині нема обичаю обідати на цвинтарі
@user-cg2ed4vt1i13 күн бұрын
Звичай їсти на кладовищі- це не радянщина. Не знаєте не говоріть дурниць. Це ще дохристиянський звичай. Провідувати рідних і ділитися з ними дарами. Все, що їсте в цей день і кладете буде і в них на столі на тому світові. Почитайте класиків наприклад Квітку Основяненка твір Маруся, як він описує поминання. В цей день люди спільно сідали, бо це спільність роду. Гуртувалася родини, всі згадували покійних та бажали здоровя живим. Діти і старі ходили і збирали дарунки, да і так їх обдаровували. А тепер така дибільна думка, що цей наш звичай це щось не пристойне, і навіть біля своїх могил не сідають, не їдять. А капусняк чи борщ варили, бо за віруваннями душі харчуються парою через те і на похорони і поминки всі століття готували цю ритуальну страву.
@user-ot7tk7hb4u27 күн бұрын
На Київ нові паски печуть на гробки і яйц красть, а не тижневої давності. Теж не розумію, як можна їсти, пити на кладовищі, треба відходить від цеї радянщини
@user-cv6zw3fv4v
27 күн бұрын
Це не радянщина, це зовсім інше, не треба все притягувати до радянщини бо при радянщині ми не ходили в церкви, центральна, східна , південна та північна Україна.
@user-jh7hj2eq7i27 күн бұрын
П.Ларисо чому батюшка це ж расєйською по нашому свящкнник,в нас такого нема,щоб нести на цвинтар пасочки,а тим більшк там їсти.Це слово "батюшка"мене вбиває вибачте.
@user-mg8fd8kh6l
27 күн бұрын
Моя ридня на днипропетровщини теж кажуть БАТЮШКА, або ПИП
Пікірлер: 46
У вас мабуть якійсь дар від Бога.Ну так приємно вас слухати.Такий спокій на душі стае,ну на любу тему.Дай Бог вам здоров'я.
Царство Небесне всим нашим рiдним.🙏😪
Спасибо,Лариса,что напомнили!Я тоже помни поминальные дни,мы со школы бежали на кладбище,где родители с родственниками поминали наших родных и близких!А сейчас все по-другому!Тогда люди были ближе друг к другу,несли на поминки все самое лучшее,мама запекала курочку,покупала колбасу ,свою домашнюю обжаривала,вкусную рыбу покупала!Это был праздник!Люди знали друг друга,общались,вспоминали умерших и на душе было тепло и приятно!Царствие небесное всем ушедшим в лучший мир!
Царство небесне вашим покійним а вам довгих років життя миру і добра
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Дякую.
Матусі вашій здоров'я, всім нам миру й добра
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Дякую.
Мені 70років і я пам'ятаю, коли була малою, то теж на наших кладовищах скраю застеляли клейонку і всі в один ряд сідали, все так як у вас. На візку привозили чавуни з капусняком і тушеною картоплею. Та як повідкривають, почнуть насипать, то такі аромати стоять..... Ну точно так як ви розказуєте. А надалі все стало мінятися, хто багатший, поробили столи, і бідніші вже знали що туди сідати не можна, хоч вони боли довгі. Я коли вже стала заміжня і прйшла на те кладовище, бачу, на тому місті де люди сідали на землі, стоїть довгий стіл. Ну я свою корзинку і поставила. То один дядько зауважив: твій брат строїв цього стола? То я була шокована і відійшла. С того часу люди стали потроху відокремлюватись і робити кожен біля своїх рідних свої столики. Я з київщини. Живу в селі. Поминання відбувається так як і у вас. Батюшка править службу, панахида, на могилки ложемо кульочки з цукерками, коржиками, пасочками. Дітки бігають збирають, ми поминає, спілкуємося.
Дякую вам за спогади. Допоки ми пам'ятаємо, згадуємо наших предків вони нам помагають, але зміни летять невпинно й хто зна що чекає нас попереду. До речі нашому селищу за 350, але поховань раніше післявоєнних немає вже.
Мабуть екстрасенси, зробили свою роботу, все говорять,що не можна їсти на кладовищі, бо їжа стає мертвою. Мені 61 рік і все життя ми приходили в цей поминальний день, клали пакунок на могилку і самі повинні були з'їсти хоть цукерку, печево. Це ми в гості прийшли до своїх рідних до їх постійних домівок і вони нас пригощають. Ви праві Лариса , щось не те вже спілкування, прибігли, поклали, і побігли до дому, а леж такий день раз на рік. Треба починати відновлювати після війни ці наші традиції.
А в нас все галопом,забiгли,квiти поставили,поминання роздали i по хатах.Правий берег Каховського моря,шумно в нас тут.
@user-iu4mx5om7q
27 күн бұрын
Вітання з Нової Каховка!!!Все буде Україна!!!❤
Я була мала, але пам'ятаю гробки, поминання, село було як одне ціле, як і Ви розповіли, зараз і тих людей не має, і села майже теж. А кладовище стало як ціле містечко. Поминать приїжджають правнуки, яких і не бачив, і не знаєш. Такі настали часи.
І в нас сиділи на могилках вже років 35-40 як не сидять, священик обходить три рази кладовище зпівчими і кадилом оспівають,тоді до фігури,так у нас називають,вірніше перед цим люди зносять поминальні книжечки,плату за служіння,пасочки,проходить служба моління,тоді священник обходить,як я написала раніше,на могилках кладуть по кілька цукерок,печиво,кусочок пасочки,не накладають багато щоб розводились комахи,краще роздаєм діткам солодощі,квіти висаджуємо живі,приносим теж живі,щоб менше було пластмасового сміття,це так на Хмельниччині у нас,вічна пам'ять померлих та здоров'я і витримки нашим дорогим військовим❤
Христос Воскрес!Ви Лариса розповідаєте ніби дитинства.А вже більш як 10 років сім'ями по хатах.Всім миру,здоров'я,добра.
Я теж памятаю як на маминій малій батьківщині стелити рядна, діставали хто що приніс і гульбенили трохи відійшовши від могил, один раз в дитинстві я там знатно отруїлась, більше 20 років минуло, а досі пам'ятаю. А в тата в селі, там поминальні дні на трійцю, то завжди провідували могили рідних, а потім йшли додому і збирались обідати сім'ями чи з ближніми сусідами збирались. Одна область, але такі різні традиції
Дякую за відео
Дякую, тобі Ларіса, за відео!❤
А у нашому селі шість кладовищ. У нас і зараз хто сідає, у кого є ще родина більша,а в кого два, три чоловіка, то прийдуть покачають яйця, покладуть цукерки, пасочки і йдуть додому.
В Зорівці столи беликі та лавки й так давно там не була але дійсно років 10 ще були обіди…. А зараз я й не знаю- сестрині там родичі живуть по чоловіку… спілкування було таке тепле та душевне…
Лариса, всегда ваши видео интересные.Всегда на душе такое тепло идет когда смотрю вас.Дай Бог вам здоровья,всего только хорошего, МИРА .❤Привет с Германии.❤
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Дякую.
❤❤❤❤❤❤❤
Миру Вам🙏👌👍
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Дякую.
Да Лариса правда, а в нас в силі було готовили борщ, такий казан великий, а на друге жіночки різали локшину а туди яйця і ото все мяско яке варилось у борщі, і хоть у нас село велике, кладовищ багатенько но тільки на двох так робили, успіхів вам 💙🙏💜
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Дякую.
Я старше Вас,поэтому,хоть и живу всю жизнь в городе,но хорошо помню поминальные дни.Почему-то мне всегда было не комфортно кушать на кладбище и я всегда удивлялась этому всенародному гулянию.На меня даже обижались,но мне реально кусок в горло не лез.А дома всегда делала поминальный обед и ела с удовольствием.Так что,всё субъективно.
@lidia639
27 күн бұрын
Я теж, не можу поминальний день назвати якимось святом. Це поминки. В колі родини, чи друзів, але поминки.
Лариса дякую тобі за відео які ти знімаєш. Ти купувала розсаду у Люди , і вона казала що підживлює все Кеміра плюс , це універсальна підживка. Я собі її купила ,попідживлюю все , і вже буду хозяйка😄.Дякую 👍
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
І якуплю таку підживку,теж хочу,щоб все росло гарно🙂
Вчора була Дарна неділя ,такий звичай давній український ,вшанування пам'яті померлих . Відвідують могили тих ,хто був і залишився дорогий серцю.Люди були більш згуртовані раніше , ви запам'ятали це, зараз час інший ...
Дружина чи сестра вашого чоловіка якщо родичі племінниць? Трохи розгубилась- не зрозуміла
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Родичі це дід баба,дядько і мама поховані.Дружина мого брата.
І куди тоді всі ті продукти, які люди на несли, діваються? Колись давно, ( скажемо, років 30 тому) розказували люди, коли хтось пішов додому до нашого батюшки по якихось справах і побачив, як багато хліба і пасочок валяється у свиней в базку. Люди і священника годують і його свиней. От молодці.
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Я такого не чула. Батюшка нам сказав самим віддать панахиду нужденним Я свою віддала одинокій, старенькій бабусі.
@lidia639
27 күн бұрын
@@user-pm2ie9rn9x Ви не чули, бо це у нас в селі таке було. І взагалі у нас люди не дуже люблять церковних "працівників" саме за це....Мовляв люди нанесуть в церкву всього, а вони ділять - ти сьогодні бери цукор, а я олію, а на другий раз поміняємось...
У нас раніш люди говорили: " Весь час людей несуть на кладовище і лишень в цей день несуть з кладовища". Я думаю, Ви зрозуміли про що мова.
Так і в нас було...У Вас така добра ,світла аура,дуже приємно слухати Ваші речі,наче близьку людину слухаєш.
@user-pm2ie9rn9x
27 күн бұрын
Дякую.
На львівщині нема обичаю обідати на цвинтарі
Звичай їсти на кладовищі- це не радянщина. Не знаєте не говоріть дурниць. Це ще дохристиянський звичай. Провідувати рідних і ділитися з ними дарами. Все, що їсте в цей день і кладете буде і в них на столі на тому світові. Почитайте класиків наприклад Квітку Основяненка твір Маруся, як він описує поминання. В цей день люди спільно сідали, бо це спільність роду. Гуртувалася родини, всі згадували покійних та бажали здоровя живим. Діти і старі ходили і збирали дарунки, да і так їх обдаровували. А тепер така дибільна думка, що цей наш звичай це щось не пристойне, і навіть біля своїх могил не сідають, не їдять. А капусняк чи борщ варили, бо за віруваннями душі харчуються парою через те і на похорони і поминки всі століття готували цю ритуальну страву.
На Київ нові паски печуть на гробки і яйц красть, а не тижневої давності. Теж не розумію, як можна їсти, пити на кладовищі, треба відходить від цеї радянщини
@user-cv6zw3fv4v
27 күн бұрын
Це не радянщина, це зовсім інше, не треба все притягувати до радянщини бо при радянщині ми не ходили в церкви, центральна, східна , південна та північна Україна.
П.Ларисо чому батюшка це ж расєйською по нашому свящкнник,в нас такого нема,щоб нести на цвинтар пасочки,а тим більшк там їсти.Це слово "батюшка"мене вбиває вибачте.
@user-mg8fd8kh6l
27 күн бұрын
Моя ридня на днипропетровщини теж кажуть БАТЮШКА, або ПИП