Кожен має свою думку. Приватну. По пам'ятки міста. Це нормальне, звичне в повсякденні приватному. В констатації, думці. В тій же приватній. Це нормально, звично, реально в нашому сьогоденні. Громадському. Зокрема. Музейному, і його іншому в історичній спадщині. Звичній. Нікого не зобов'язаний. Для державної. Цікаво. Що завдяки тому, що пам'ятка потрапила в приватні руки, власність. Збереглася для міста в своїй решті. Руїні. Для державної спадщини міста, зокрема, і як національна пам'ятка дляя України. Коли би вона була би і далі в решті бесхозній державній, так званій спадщині невизначеній, нечийній. По 1990 -92 роках. Від неї не лишалося би і сліду. За приміром інших в Житомирі. Зокрема. За прикладом. Не менш історичної на Охримовій гори каплиці Римо -католицькій єпархії. Свідченням. Не приватним.

На жаль її у нас немає і не будо. Ніхто нічого не досліджує. А скоріше не дозволяють

То чого ж нічого не робиться!? Ми втрачаємо свою історію...

І якої держави пам'ятка? УРСР, чи України, проголошення 1991-2014 років?

Якби хоч церкву відновили...

Вот именно, не будет что обновлять. Все правители риднойи Украины, начиная с Кравчука и кончая Зеленским, думают о своих выгодах и плевать им на Украину.