Слухала я паню Марію і плакала, бо це ніби розповідь моєї мами, яка разом з татом була вивезена в Сибір! Було це в листопаді 1947року ! Уявіть собі таку картину : 3 - тя година ночі. Стукіт в двері і голос: "Аткрой! " А потім, як каже пані Марія, в товарняк і везуть невідомо куди! А у вагоні люди різного віку -- і молоді, і старики, діти, і навіть було двоє діточок, яким не було ще й року! І про ці бараки мама теж розповідала. Хіба ми можемо про це забути! Простити! Ніколи!!! А що вони витворяли в 40- вих роках, коли ,,визволяли" Західну Україну! Вчиняли страшні злочини, бо в срср панувала політика атеїзму, а це означало, що БОГА нема і ніякої кари за скоєне не буде! А свої злочини приписували воїнам УПА, які самовіддано захищали свою землю! Якщо хтось не вірив цьому, то тепер маємо приклад і бачимо, що витворяє ця рашня ! Їхня мерзенна, диявольська душа не змінилася і, мабуть, ніколи не зміниться !!!

Приїдьте на Київщину, вам старі люди розкажуть про голодомор. Моя бабуся пережила і ці розповіді страшніші, ніж сьогоднішня війна. Моя бабуся була для мене живою історією України, її життя було страшним.