Казка українською мовою про ріпку. Як дід ріпку посадив та не зміг витягти без допомоги маленької мишки.
Ріпка
Був собі дід Андрушка,
а в нього баба Марушка,
а в баби - онучка Мінка,
а у внучки - собачка Жучка,
а в собачки - киця Варварка,
а в киці вихованка - мишка Сіроманка.
Раз весною взяв дід лопату
та й скопав у городі грядку велику,
грабельками розрівняв,
зробив дірочку дрібку
та й посадив ріпку.
Працював дід не марно:
зійшла ріпка гарно.
Щодень ішов дід у город,
набравши води повен рот,
свою ріпку поливав,
їй до життя охоти додавав.
Росла дідова ріпка, росла !
Зразу така, як мишка, була,
потом, як кулак, потом як буряк,
потім як два, а накiнцi стала така,
як дiдова голова.
Тішіться дiд, аж не знає, де стати.
"Час, - каже, - нашу ріпку рвати".
Пішов він на город - гуп, гуп!
Узяв ріпку за зелений чуб;
тягне руками, вперся ногами,
мучився, потів увесь день,
а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе вiн бабу Марушку :
"Ходи, бабусю, не лежи,
менi рiпку вирвати поможи !"
Пiшли вони на город - гуп, гуп!
Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за плече.
Смикає дiд рiпку за гичку,
смикає баба дiда за сорочку,
працюють руками, упираються ногами -
промучилися увесь день,
а рiпка сидить у землi, як пень.
Кличе баба онучку Мiнку:
"Ходи, доню, не бiжи,
нам рiпку вирвати поможи!"
Пiшли вони на город - гуп, гуп!
Узяв дiд рiпку за чуб,
баба дiда за сорочку,
онучка бабу за торочку -
тягнуть руками, упираються ногами,
промучились увесь день,
а рiпка сидить у землi, як пень.
Кличе онучка собачку Хвiнку:
"Ходи, Хвiночко,
не бiжи, нам рiпку вирвати поможи!"
Пiшли вони на город - гуп, гуп!
Узяв дiд рiпку за чуб,
баба дiда за сорочку,
онучка бабу за торочку,
собачка онучку за спiдничку -
тягнуть руками, упираються ногами,
промучились увесь день,
а рiпка сидить у землi, як пень.
Кличе собачка кицю Ваварку:
"Ходи, Варварко, не лежи,
нам рiпку вирвати поможи!"
Пiшли вони на город - гуп, гуп!
Узяв дiд рiпку за чуб,
баба дiда за сорочку,
онучка бабу за торочку,
собачка онучку за спiдничку,
киця собачку за хвостик.
Тягнуть i руками, i зубами,
упираються ногами;
промучились увесь день,
а рiпка сидить у землi, як пень.
Кличе киця мишку Сiроманку:
"Ходи, Сiрочко, не лежи,
нам рiпку вирвати поможи!"
Пiшли вони на город - гуп, гуп!
Узяв дiд рiпку за чуб,
баба дiда за сорочку,
онучка бабу за торочку,
собачка онучку за спiдничку,
киця собачку за хвостик,
мишка кицю за лапку -
як потягли, як потягли,
так i покотилися.
Упала рiпка на дiда Андрушку,
дiд на бабу Марушку,
баба на онучку Мiнку,
онучка на собачку Хвiнку,
собачка на кицю Варварку,
а мишка - шусть у шпарку.