Дякую, що дали можливість подивитись на рідні місця з висоти. Яке ж воно гарне моє любе село.

@vicont02

3 жыл бұрын

Добре, що Вам пригодилося!

@vicont02

3 жыл бұрын

Дякую, приємно, що Вам сподобалося!

Дивлюся це відео сидячи дома в теплі дощливим холодним ранком кінця листопада і плачу! Хочу знову літо, хочу знову спеку, хочу їздити цими дорогами між селами, хочу знову гуляти по цим лісам, схилам, ставкам, полям! ПС. Скільки проїжджав і проходив мимо цього Дзюркала, навіть багато раз зупинявся, яблучки у бабусь купував і навіть не знав, що це якесь джерело і що воно так називається. Дякую за інформацію.

@vicont02

3 жыл бұрын

Дякую, Рома!

Грушківка-батьківщина мого дідуся до 2 світової війни, а коли я прочитала : десь там село Косари, аж серце защемило, я так сумую за своїм домом, за своїми рідними, яких нема вже... У Мельники дядько возив інколи нас на рибалку....

Дякую, шановний! Колись давно, у дитинстві, їздили влітку до бабусі у Грушківку. Сива давнина ))

@vicont02

2 жыл бұрын

О! Там гарно влітку!

Батько родом з х. Буда, моє дитинство там пройшло. Пам'ятаю коли ще дуб не був таким розпіареним і можна було пробувати на нього вилазити

@vicont02

3 жыл бұрын

Так, раніше дуба можна було обняти, посидіти під ним... огорожі не було, під дубом кожен рік коней закопували , щоб підживити його

@sHP1L

3 жыл бұрын

@@vicont02 Так, моєму дідові партія Зелених гроші платила, щоб той новонароджених телят хоронив біля дуба на підживу

@vicont02

3 жыл бұрын

Через те дуб ще і живий!

18 вересня брав воду в Дзюркалі, довго!

@vicont02

3 жыл бұрын

Так, Вовчик, дощів не було, вода ледве тече

Привіт все красиво! А можна зазнят околиці Кам'янки у вечірній час коли сві дружньо здійснюють "священний ритуал" паління. Було цікаво глянути на задимленність бо скоро задихнемося...

@vicont02

3 жыл бұрын

Можна, Юра!

Был я на ставке в Грушковке и в церкви но что то не могу с ориентироваться где ето находится. Спасибо за хорошие информативные видео.

@vicont02

3 жыл бұрын

Церква там на 4.50 хв. Але здалеку.

@vovabor

3 жыл бұрын

Да я увидел где все находится. Спасибо!

@user-ku2pg6do3r

3 жыл бұрын

Бiля Грушковки (чи в самiй Грушковцi ) був колись пioнерський табiр.....

на 3:10 що за пагорб там?

Де ви викопали таку музику , страх

Низький Вам УКЛIН i ПОДЯКА, що я маю тепер можливiсть кожної митi побувати в любiй моєму серцю i душi Грушковцi, "побiгати" знову тими дорiжками, котрi топтали мої маленькi босоногi дитячi нiжки, коли я проводила своє дитинство та лiтнi канiкули в моєї бабушки Марфи Iванiвни, котра навчала не одне поколiння грушкiвчан, дєдушка Степан Акимович до вiйни був директором школи i викладав iсторiю, а бабушка росiйську мову i лiтературу, вони були єдиною росiйською сiм"єю на все село. На другий день вiйни дєдушка пiшов на фронт, загинув пiд Сталiнградом, в званi полковника. А бабушка так i залишилася у Грушкiвцi, полюбивши цей простий, щирий народ i землю, там на кладовищi вона i похована поруч зi своєю сестрою... Звичайно Грушкiвка вже не та, що в дитинстi..., зруйновано садибу графа Бобринського, в котрiй була школа, чудовий парк з озером зарiс, збереглися ще будинки, котрi граф Бобринський побудував для iнженерно-технiчного персоналу свого цукрового заводу, збереглася чудова дерев"яна церква, але, але... нема вже того ЛЮДУ, НЕ ЧУТИ вечорами як перемовляються на другому кiнцi села жiнки, кличуть своїх дiтей додому... Коли я буваю в України я намагаюся хоча б на кiлька годин повернутися в рiдну, любу Грушкiвку, провiдати могилки бабушок i побувати у Холодному Яру, куди ми щолiта ходили з бабушкою збирати гриби.... Людмила

@vicont02

Жыл бұрын

Дякую Вам! Гарно розповіли про життя! Дякую!

@uwewullkopf9074

Жыл бұрын

@@vicont02 Дякую i Вам, що Вам не байдужа рiдна земля, хоча багато вже хто i вiдцурався i забув, що народився в Грушкiвцi, на чиєму хлiбови та молоцi виросли.... Я ще добре пам"ятаю як люди прямо вiдрами зачерпували в"юнiв, так весною прямо кишiв той вузенький рiвчачок, що бiг до ставка, i подiляв село на двi половини, мiсток дерев"яний був через його i колодязь з журавлем поруч, ми, котрi "на горi" жили брали воду та носили на коромислах додому, а на березi рiвчачка росли шампiньйони, менi так хотiлося попробувати, хоч один єдиний раз того в"юна, але бабушка говорила менi, що вони гiрки, мабуть боялася їх, на жаль все засипано i замiсть мiстка лежить тепер асфальт... Це були мої найщасливiшi роки безтурботного дитинства, так хочеться закинути всю цю цивiлiзацию i знову вернутися до дитинства, а якi лiтом ночi були!!! Чорнi, чорнi, хоч очi виколи, теплi, бархатнi..., цвiркуни навколо спiвали i повiтря настояне на квiтах i травах.., матiолою, полинем пахло... Людмила

Якщо разочок побував в цих місцях то завжди буде тягнути до них бо вони святі якось були в яремчі повернулись поїхав в мельники і землю свою цілував бо кращої нема