Перший дует Одарки та Карася
С.Гулак- Артемовський - опера Запорожець за Дунаєм
(з однойменного к/ф 1953 р.)
Виконуть: Марія Литвиненко-Вольгемут та Іван Паторжинський
ДУЕТ ОДАРКИ И КАРАСЯ
ОДАРКА:
Відкіля це ти узявся,
Де ти досі пропадав?
Хоч би бога побоявся,
Хоч би трохи сором мав!
Де ж це так ти веселився,
Де ж це так бенкетував?
Як крізь землю провалився!..
Дома чом не ночував?
ІВАН:
Ось послухай, що вчинилось..
Страх мене бере й тепер!
Лишенько таке зробилось,
Трохи, трохи я не вмер!
Занедужав у дорозі, -
Та й набрався ж я біди!!
Так що ледве вже на возі
Привезли, привезли мене сюди!..
ОДАРКА:
Чи це ж випив на дорогу,
Чи в дорозі вже напивсь?
ІВАН:
Ні, не пив, не пив, їй-богу!
От не гріх, що й забоживсь.
ОДАРКА:
Випив, мабуть, з добру кварту
Або випив цілий ківш!
ІВАН:
Ні, не пив, кажу без жарту:
Випив чарочку - не більш.
ОДАРКА:
Ти гуляєш дні і ночі,
Я ж, сердешна, все одна,
Ізсушила карі очі,
Сидя в хаті, у вікна...
Цілу ніч я ждала, ждала, -
Поки зіронька зійшла, -
Все в віконце виглядала,
Ніч в сльозах всю провела!
ІВАН:
Ой, лукава вража жінка,
Зараз в сльози - голосить!
Бач... злякати чоловіка,
Щоб не знав він, що й робить.
ОДАРКА:
Ой коли б я перше знала,
З чоловіком як-то жить...
Лучче вік би дівувала,
Ніж тепер так сльози лить!
Жить не хочу більш з тобою,
Їй же богу, розведусь...
Лучче буду жить вдовою
І без тебе обійдусь!..
ІВАН:
От, і в мене вражі очі
Плачуть трохи, далебі,
Бо не спали вже дві ночі...
Треба ж трапиться біді?!
Збився, бачиш, я з дороги
І прийшлось хоч пропадать!
Та спасибі, - до небоги
Втрапив якось ночувать.
ОДАРКА:
Так оце ти у небоги
Цілі сутки пропадав?
Щоб на тебе перелоги,
Щоб тебе нечистий взяв!..
Постривай же, мій козаче,
Будеш, будеш пам'ятать, -
Будеш тямить, небораче,
Як-то жінку шанувать!
Макогоном руки й ноги
Поламаю! - будеш знать
Ночувати у небоги, -
Дома як не ночувать!
ІВАН:
Ей, Одарко, годі, буде,
Перестань-бо вже кричать.
ОДАРКА:
Ні! Нехай же чують люди,
Ні, не буду я мовчать!
ІВАН:
Жить не хоче більш зі мною.
Хоче, хоче розвестись...
Ей, Одарко, бог з тобою,
Ну-бо, - годі, вгомонись!
ОДАРКА:
Жить не хочу більш з тобою,
Їй же богу, розведусь, -
Лучче буду жить вдовою
І без тебе обійдусь.