Дорога шкільна родино!
Сьогодні подвір’я нашого ліцею порожнє, тихе, пронизане ранами: не бігають діти в українських костюмах, не видно випускників зі стрічками, учнів з квітами, кольоровими кульками, батьків зі сльозами та усмішками. Лише тихо шепочуть дерева у парку, ніби чекають на останній шкільний вальс. Війна відібрала в нас гомінке шкільне життя, а наших дітей розкидала по всьому світу...
Сьогодні, у день останнього дзвоника, вітаю всю шкільну спільноту з традиційним святом, яке завжди нагадуватиме про щасливі дитячі роки. Хочу щиро сказати: «ДЯКУЮ!» нашим воїнам, мужність, честь, сміливість яких дають щодня надію на перемогу, на мирне життя; учням та вихованцям нашої школи - родини, які протягом навчального року не переставали вірити, навчалися під звуки сирен, брали участь у конкурсах і перемагали; випускникам, для яких навчальний рік став випробувальним етапом, але вони, як найстарші в ліцеї, завжди були впевнені в своїх силах та незламності; пишаюся своїми колегами, які вистояли перед ворогом , стартували на початку навчального року і показали свій професіоналізм під час дистанційного навчання; батькам, які ніколи не переставали вірити у знання своїх дітей, розуміючи і підтримуючи їх; ветеранам педагогічної праці, бо саме вони, як ніхто, знають, що таке горе, лихоліття, є прикладом сміливості та витримки; усім техпрацівникам , які в окупації продовжували працювати, вірити у звільнення, а також щиро дякую начальнику і всій команді військової адміністрації, жителям села, колишнім випускникам, волонтерам - усім, хто разом з нами наближає Перемогу, хто робить неможливе, щоб кожен повернувся додому.
Слава Україні! Слава Героям! Вічна пам'ять полеглим!💙💛