Навіть за 6 місяців війни армія РФ так і не позбавилась комплексу зверхності щодо українців. Командування окупаційних військ хоч і бачило накопичення сил нашої армії, але вважало, що а) удар буде в іншому місці, і б) що в наших воїнів все рівно нічого не вийде.
Хоча ЗСУ в цьому випадку змогли ідеально втілити "класику" військового мистецтва, та для прориву на ділянці фронту в 7 км накопичили сили, що 10-тикратно переважали противника саме на ділянці прориву.
При цьому орки суттєво переоцінили свої сили. Вони чомусь подумали, що якщо вибулі кадрові частини "замістити" підрозділами зі складу "1-го та 2-го армійського корпусів", то цілісність їх бойових порядків ніяк "не постраждає". Але практика показала зворотнє - першими "посипались" якраз підрозділи з "1-го та 2-го АК" на "Ізюмському плацдармі".
"Технологія" відступу російських окупантів окремо спрощувала задачу їхньої "утилізації" для ЗСУ. Бо, наприклад, росіяни іноді підривали на Харківщині мости так, щоб перекрити шлях для відступу своїм же військам. Окрім всього іншого, безладний відступ окупантів заодно "оголив" тили частин 1-ої танкової армії, що власне й дозволило ЗСУ нарешті "добити" це з’єднання.
program for Ukrainian Diaspora
language UA and RUS
Невигадані історії 2022 10 01