Частіше завмирає час,
Годинник щось під ніс буркоче,
Хвилини поєднали нас
В обіймах теплих дня і ночі.
І там, де обійнялись ми,
Нема ні простору, ні часу,
А наші янголи крильми
Сплелись у врат іконостасу.
Не вчені винайшли любов,
Вона належить тільки Богу.
Твій вислів - мій молитвослов.
Мовчання - крик про допомогу.
І тиша має силует.
В ній дві душі - в одних обіймах.
Дві долі - та один сюжет,
Як у різдвяних добрих фільмах.
Ще вище нас є точно хтось,
Кому підвладна воля неба.
І знають там, сакральне щось,
Чого нам знати і не треба,
Для того, щоб пройти крізь все,
Що уготовано нам звище,
І стати істини творцем,
На грані подиху і ближче...
І подумки з тобою я
Там, де торкаєшся думками,
Царин духовного буття
В житті земнім під небесами.
В молитві завмирає час,
Вінці над головами сяють.
Благословляє небо нас,
І янголи благословляють.
Алла Сігарьова, 2024.
Музика Люсьєна Шамбаллані.