Нема в світі правди. Старовинний український народний кант. Виконує: гурт "Отава" та Київський кобзарський цех. Nema v sviti pravdy. Antique Ukrainian poem by group "Otava" and Kyjiv Kobzar workshop.
-------------------------------------------
Сергій Єфремів про цю пісню писав:
Взагалі нарікання на занепад життя, на його, сказати б, меркантилізацію, на збочення від етичних вимагань старовини - це звичайнісінький мотив тих українських пісень, що виявляють світогляд і своєрідну життєву філософію народу. Міняється життя, старий побут занепадає, одмирають давні форми, несучи щось таке, чого не може прийняти народний світогляд і на що він свої скарги складає до скарбниці вистражданої поезії.
Вже тепер не так, як було давно,
Як було давно, за старих людей;
Бо син на вітця поривається,
Дочка з матір'ю суперечиться,
А брат на брата ніж винимає,
Сестра на сестру чарів шукає,
Сусід сусіда до війта вдє,
В війта неправдов його обмовляє...
І ці порізнені штрихи сучасного життя пісня зводить нарешті до одного гнітючого висновку:
Так ся минула стара правдочка, -
Стара правдочка та й старих людей.
Умерла стара правда... Що ж замість неї приносить сучасність? Відповідь на це, а разом і резюме філософського світознання, синтез народних поглядів на сучасне життя, на світ та стосунки людські дає знаменита пісня про правду, де на загально-людській основі змальовано цілком конкретні форми того соціального ладу, що найтяжче одбивається на народних масах. Зважаючи на це, вже наперед можна сказати, що сумний то має бути синтез. І справді -
Нема в світі правди, правди не зиськати,
Бо тепер неправда стала панувати.
Уже тепер правда стоїть у порога,
А тая неправда сидить кінець стола;
Уже тепер правду ногами топтають,
А тую неправду медом наповають;
Уже тепер правда сидить у темниці,
А тая неправда з панами в світлиці;
А вже тая правда сльозами ридає,
А тая неправда все п'є та гуляє.
Десь ти, правдо, вмерла чи ти заключенна,
Що тепер неправда увесь світ зажерла?
Багато лиха треба зазнати, ще більше гіркого спити, щоб так безнадійно різнути, що "нема в світі правди" й що "неправда увесь світ зажерла". Але разом же це й показує, який потяг до правди великий живе в народних масах, як їх мучить оця зажерлива неправда й як прагнуть вони тієї правди ясної в людському житті. Це, може, найсимпатичніша риса народної поезії, і ми побачимо далі, що й наше письменство цілком засвоїло її, зробивши ту ж таки правду своїм ідеалом, якому служить цілком свідомо й без перестану.
-----------------------------------------------------