Олена з Червоного Поділля може й досі не розповідає дитині, що триває війна.
Їй приходилося багато працювати навіть в окупації, щоб прогодувати дитину. Вона на власні очі бачила ворожих солдатів та жахи, які вони коїли.
Не минає ні дня, щоб вона без тривоги згадувала своїх родичів, які не змогли покинути окуповане місто.
Важко дорога до Дніпра залишила відбиток на психіці Олени та її маленької дитини. Донька тепер часто хворіє, не може забути той стрес.
У Дніпрі їм стало легше, завдяки піклуванню волонтерів та їх допомоги. Жінка мріє повернутися до дому та обійняти своїх живих рідних.