вірш Ан. Бук-Стефко
чита Тарас Григоришин
Вітер в травах завиває
На могилі сурма грає
Стоїть мрець , коня сідлає
Мов вогнем душа палає
Як зірки ясніють очі
Дніпро дивиться, регоче
Каже.:
.Брате.. - козаку
МАЄШ КАРУ НА ВІКУ
ЗЕМЛЮ й Мертвим.
БОРОНИТИ
БО ОТІ Незрячі ДІТИ
НЕ ГОДЯЩІ І СЛАБКІ
ТОЖ..
ВСТАВАЙТЕ, КОЗАКИ!
Є БАГАТО ВАМ РОБОТИ
ВИРОСЛИ ПОЛКИ СВИНОТИ
Може Досить Годувати?
Час на Палі ПІДНІМАТИ?
КАЖЕШ ПРАВДУ, БАТЬКО МИЛИЙ!
- МОВИВ КОЗАК .МАЮ КРИЛА
МАЮ ВОЛЮ. МУШУ ВСТАТИ
ВОРОЖЕНЬКІВ ПРИВІТАТИ..
Ан. БУК-СТЕФКО