Магічне джерело, королева Генріетта і чудовий збіг або не пий з калюжі «козеням станеш».

Знай лорд Норд казочку про Оленку і братчика Іванка, не існувало нині міста Royal Tunbridge Wells.
У далекому 1606 вельмишановний сер Дадлі Норд, поїхав із екологічно неблагополучного Лондона у квітучі і цілющі хащі сільського Кента. Швидко надихавшись свіжим повітрям і намилувавшись красотами, лорд вирішив вертатися домів. Здоровʼя не поправив, та від нудьги ледь не вмер. Дорогою у Лондон, просто серед лісу трапилась йому дивна помаранчева калюжа, а точніше невеличке джерельце. Лорд не роздумуючи наповнив срібний кухоль і хильнув тієї водиці, а подумати б не завадило. На щастя після цього експерименту шляхетному пану стало так добре, що по приїзді додому лікарі констатували у нього цілковите одужання. Чутки про магічне джерело швидко розповсюдились. Знать і навіть особи королівської крові почали навідуватись до цього лісу у очікувані чуда.
Влітку 1629 королева Генріетта Марія, дружина Карла І, після важкої вагітності і втрати свого первістка була відправлена «на води», сюди у майбутній Танбрідж Веллс. Ніякого міста тут не було, королівський двір розмістився серед поля у просторих наметах. Королева пила воду, дихала повітрям і гуляла, а через рік подарувала королю бажаного спадкоємця - майбутнього монарха Карла ІІ.
Після такої реклами джерела не мали шансу залишитись покинутими, навколо почалось будівництво. Спочатку це були дві хатинки, для жінок і чоловіків, що приїхали поправити здоровʼя, а після того, як у 1684 тут зʼявилась церква Танбріджські джерела почали перетворюватись на місто.
Цікаво, що у місті Танбрідж, що знаходиться у 7 кілометрах від джерел, на території монастиря є криниця із точнісінько такою ж водою. Але так вийшло, що лорд Норд випив саме із лісової калюжі і тому англійська знать вимушена була пів століття жити у наметах, в дикій природі, а не у красивому місті, збудованому ще древніми римлянами. Та може це і краще, де ще в Англії знайдеш оригінальний спеціально збудоване СПА?
Перші 100 років Танбрідж Веллс наповнювалось відпочивальниками весною і влітку і повністю вимирало на осінньо-зимовий сезон. Вода, збрагачена залізом, кальцієм, калієм і магнієм разом із свіжим повітрям та здоровим сільським харчуванням творила чудеса. В середині 18 століття щоденно із Лондона і назад курсували 9 екіпажів. Пошту доставляли двічі на день. Для розваг були збудовані ігрові кімнати, такий собі мікро Лас Вегас, а із появою у місті одного із найславетніших модників у англійській історії Бо Неша Танбрідж Веллс став обовʼязковим місцем для відвідин кожного англійського денді. Королева Анна, привезла сюди не лише себе, а й 1000 фунтів на які було вимощено каменем 160 метрову торгову вулицю The Pantiles, яка збереглась і до тепер. Сьогодні вона добре відома не лише модникам, а й шанувальникам джазу. Щорічний фестиваль Джин і Джаз проходить тут у травні.
У 1827 тут провели газове освітлення вулиць. Майбутня королева Вікторія відпочивала «на водах» цілих три місяці із двором і свитою, а пізніше відвідувала Танбрідж Веллс разом із чоловіком, вже у монаршому статусі. Такі візити не пройшли для містечка даром і наприкінці 19 століття воно стало районним центром. А у 1909 отримало префікс «Королівський», і відтоді це місце зветься Royal Tunbridge Wells.
У 1902 тут зʼявився оперний театр. Розкішний, на 1100 місць. В 30-х його переробили на кінотеатр, пізніше у зал для гри в бінго, сьогодні тут наливають пивас і годують бургерами, піцою і карі.
На відміну від Бата, куди добиратись було довго і не зручно, сюди у Кент з Лондона було їздити швидко і приємно. Маленький лісовий потічок став центром світу. Відпочиваючі так гарно проводили час, що неодмінно хотіли привезти з собою щось на згадку. Так Танбрідж Веллс став першим у Англії продавати сувеніри. Виник навіть особливий вид декоративного мистецтва - танбріджська інкрустація по дереву, яку у світі часто називають англійською.
На жаль мода на такі вироби швидко пройшла і на початок ХХ століття із 9 фабрик, що робили танбріджську інкрустацію залишилась лише одна, яку закрили у 1927. Останній майстер, помер у 60-х, а разом із ним і унікальне мистецтво, яке щоправда сьогодні намагаються відродити.

Пікірлер: 6

  • @alinaiskorostenska9743
    @alinaiskorostenska9743Ай бұрын

    Дівчата, ви дуже класні! Дякую за таку цікаву екскурсію.🤗 Натхнення вам!

  • @BritStorii_sussex

    @BritStorii_sussex

    Ай бұрын

    Дякуємо! ❤️❤️❤️

  • @user-tj1ku1oq7l
    @user-tj1ku1oq7l29 күн бұрын

    Цікаво і пізнавально😊

  • @user-rn6zz3cm2b
    @user-rn6zz3cm2bАй бұрын

    Отличный видос) Жаль, маловато просмотров но помочб может ютифайесли что. почаще снимайте видосы, ставлю лайк)

  • @ludmilaludmila7434
    @ludmilaludmila7434Ай бұрын

    Щиро дякую, це справжня екскурсіяї. Чи влаштовуєте ви "живі" екскурсії?

  • @BritStorii_sussex

    @BritStorii_sussex

    Ай бұрын

    Дякуємо за відгук! Поки ні) Але готові подумати🤔

Келесі