"Ялинка"(1891), Михайло Коцюбинський, оповідання. Слухаємо українське!
"Коцюбинський був і залишається одним з найоригінальніших українських прозаїків. М. Коцюбинський одним із перших в українській літературі усвідомив потребу її реформаторства в напрямі модерної європейської прози. Його творчість завжди була предметом суперечок літературних критиків. Ще і дотепер деякі дослідники про модернізм М. Коцюбинського говорять обережно, називаючи його імпресіоністом у літературі. Сучасник письменника, критик С. Єфремов так сказав про нього: «Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п'ят … був справжнім аристократом Духа без жодного силування з свого боку…». Був дуже акуратний, благородний, внутрішньо дисциплінований.
Знав дев'ять іноземних мов, серед яких грецька, кримська, циганська. Його називали Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти і дітей. Служив звичайним клерком у статистичному відділі Чернігівської управи, на роботу ходив з неодмінною квіткою у бутоньєрці. У своїх відомих на весь світ творах він оспівував цвіт яблуні, жайворонкову пісню, дитячі очі, малював словом людську біду і красу.
Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності, справжнім покликанням стає художня проза. З перших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1884), «21-го грудня, на введеніє» (1885), «Дядько та тітка» (1885).
Друкуватися Коцюбинський почав у 1890 р. - львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка». В цьому ж році він побував у Львові, встановивши творчі контакти з місцевими літераторами та видавцями, зокрема Франком. Поїздка поклала початок постійному співробітництву Коцюбинського в західноукраїнських виданнях. На початку 1891 р. він їде в с. Лопатинці на Вінниччині, де поєднує роботу домашнього вчителя в родині місцевого службовця (бухгалтера цукрозаводу) з поглибленим вивченням життя села, народної мови, культури і розпочинає серйозну літературну працю. За один 1891 рік з-під його пера виходять оповідання «Харитя», «Ялинка», «П'ятизлотник», повість «На віру», віршована казка «Завидющий брат». Твори привернули увагу літературної громадськості, засвідчили, що в українську прозу прийшов талановитий письменник (з відкритих джерел).
Пікірлер: 44
🌲📚❄Чи було у вас таке, що у вас забирали подарунок, який самі ж і подарували, а потім віддавали, чи продавали його комусь іншому? Васильку подарували ялинку, та йому прийшлося попрощатися з цим подарунком... Оповідання про нагороду за щиросердя і доброту. "Михайло Коцюбинський - майстер прози, закоханий у сонце. Його називали Соняхом, бо над усе любив світоч, квіти і дітей".
@goldenpichkurtv6385
Жыл бұрын
Я теж, уже після школи і навіть після філологічного факультету Київського національного університету, відкрив для себе майстерність цього Митця - за тим же шкільним Інтермецо.
@goldenpichkurtv6385
Жыл бұрын
І це оповідання. Щойно прослухав. Ну шедевр же - Шедевр! 🤩
@valifysenta
Жыл бұрын
Було і в мене таке,що змайстрували для мене дуже гарну гойдалку, а потім віддали іншій родині, вважаючи, що вже виросла з того,щоб на ній гойдатись. 😭
@user-tu6fd2pp8e
Жыл бұрын
У нас вдома ,пам'ятаю ,було дуже багато книжечок таких як "Харитя", "Украла", "Ялинка"..... Мама нам читала вечорами. Нераз плакала,слухаючи і шкодуючи то Василька, то маленьку Харитю...Ці моменти з дитинства незабутні. І своїм дітям ці твори свого часу читала .Яка ж прекрасна і багата наша українська література.Нехай вічно живе Україна. Перемоги нам усім та процвітання.🙏❤🇺🇦
Боже, оце серце ледь не вискочило 😢 так дитину та родину ту жаліла…Але є Бог на світі …доба до Нового року залишилась, мій чоловік зараз у БахмУті …🙏може загадаю бажання і над нами і Україною Бог зжалієтьс , та буде милосердним убереже українців від смерті та дасть скоріший мир…🥺😞🙏
@user-uk2hf7gy8r
Жыл бұрын
Хай мати божа,ангели хранителі бережуть вашого чоловіка,всіх воїнів...низкий уклін
@julimov
Жыл бұрын
Вклінно дякую вам і вашому чоловікові! Нехай Боже береже вашу родину і нашу неню! 💙💛🇺🇦🙏
Мій тато читав це оповідання нам,дітям, на Святий вечір. Пройшло багато років, це не забуду ніколи 😥
Дякую за оповідання!нехай кожна мати і кожен батько дочеквються до дому своєї дитинм живою і неушкодженою!🙏🙏🙏💙💛
Дуже з радістю прослухала оповідання яке навіяло гарні спогади далекого дитинства,і в цьому оповіданні дуже зрозуміло що пани захотіли ялинку на святий вечір,тобто 24 грудня а новий рік,мав бути ще попереду.
Дякую. У мене аж серце в п'ятах забилось.Бережіть ,люди,своїх діточок,не наражайте на небезпеку навіть у скрутні часи. Усіх з прийдешнім Новим Роком !!!! 🌲⛄🌲⛄🌲⛄
Велика подяка за твір, та нашу рідну мову!🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Дякую. Згадала дитинство . Колись читала .Дуже гарно прочитано.
Дякую. З прийдешнім Новим роком. Миру усім українцям.
Дякую Вам,мед для душі🙏🙏🙏
Дякую, за цікаве оповідання 👍🇺🇦🇺🇦
Дякую! Як приємно чути нашу мову , мову святої України! Всім бажаю Перемоги в 2023 році!
@user-ni2mr8xf7h
7 ай бұрын
Скоро 2024 😔
Люблю українську літературу! Гарний твір!
@user-jr4ct9hn5z
Жыл бұрын
Аналогично,менi тож подобаэтся))👍👍👍✌✌✌✌🇺🇦❤💙💛❤🤝
Дякую за хороше читання.
Дякую за шкільні спогади,наче знову опинилася на уроці української літератури.Які ж то були чудові часи...
Дякую ,дуже гарно прочитано ❤
Дякую ! Повернулась у дитинство, мама читала нам малим, а потім і я своїм дітям ❤
Дякую, вдячний. Також оповідання спливло у споминах з дитинства.
Оповідання з нашого дитинства. Дякую за приємні спогади.
Дякую велике!
Дякую прекрасний голос❤❤❤❤❤❤🥰🥰🥰🥰
Дякую,дуже гарно читали.Я вжей сама переживала за Василька.
Дуже гарне оповідання.І виконання теж
Дякуємо ,яке гарне іціікаве читання!
Читання прегарне. І де вона береться така щира любов? І той, хто пише, і той, хто читає, люди з великої літери.
Слава Богу у этой историй счастливый конец
Хм... Залишу свої думки при собі, бо лаятися нема бажання. Просто пригадаю прислів'я "Нема ума, вважай каліка". Боже, дай розуму усім людям! 😍🙏 А потім вже здоров'я і щастя! 😉 Миру усім нам!
Чого бідний бо дурний , а чого дурний бо бідний. А батько що не міг з дитиною поїхати? Навіть якщо занедужав , наранок всеодно ж поїхав шукати. Українська література як і пісні завжди жалісліві , сумні і трагічні , нажаль . Певно від життя трудного в Україні. Коли ж вже буде просвіт і настануть радісні дні в моєї Неньки України? Так хочеться вже бачити українців щасливих. Дякую за гарне прочитання оповідання.
@natalijabrazenko301
Жыл бұрын
Головна думка твору: Ніколи не можна втрачати присутності духу, завжди потрібно намагатися знайти вихід зі скрутного становища. Українська література, як і її пісні мають сенс і зміст. Важливо вміти його знайти. Або знати де знайти. Наприклад відкрити хрестоматію за 5клас.
Дякую вам за працю❤
Скільки переживань!! Жаль та тривога
Повчально.Ніколи не любила зрубаних ялинок.
Дякую
дякую ❤
Згадую дитинство...ще мама читала мені...
Нажаль є такі батьки, які вирішують свої питання за рахунок дітей😢 У нас сусіда завжди посилав пізно ввечері дитину за пивом у ларок