Дякуємо за кожен ваш коментар, сподобайку і поширення ❤ Підтримати нас фінансово можна через Монобанку send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee www.buymeacoffee.com/porobleno або Patreon: patreon.com/POROBLENO

Вітаю,я родом з Черкащини( Звенигорлдський р- н).Моя баба завжди ходила на поховання ,поминки,звідти приносила хустку, печені дріжджові пиріжки,цукерки,бабку( лише на поминки!бабка- це запіканка з домашньої затірки( лапші), кисломолочного сиру та яєць).Коли я запитувала бабу" навіщо вона ходить по цих похоронах/ поминках,адже їсти є що і вдома", чула відповідь:" коли я помру,родичі цих людей прийдуть до мене,віддадуть мені дань".Потім це все роздавалось швидко онукам і з'їдалося( викидати не можна).Хустку баба складала в " смертельний вузол( в великій хустці лежал и бабин одяг на " смерть" і хустки/ рушники для ритуалу поховання).Баба час від часу переглядала цей вузол,звала когось з своїх дочок і розповідала,що куди призначається: те на хрест,те на вінки ,те родичам,знайомим,сусідам....і т д.Причому😂,якщо баба з кимось посварилась,або щось їй не сподобалось,то цій людині був розпорядок " пов'язувати хужу хустку( наприклад ,не шерстяну,а лляну,або зовсім не пов'язувати).

@DariaAntsybor

20 күн бұрын

Дякую, що поділилися! Тобто "сценарій" поховання мінювався залежно від динаміки стосунків з бабусями довкола:)

@Black-xu1en

20 күн бұрын

@@DariaAntsybor ,ні,сценарій поховання один і той самий,а от яку хустку( за якістю,кольором,навіть,за ціною) змінювався,бо баба сердилася,казала: " не звіть на мої похорони тітку Надю,чиГалю,бо встану з гробу,всіх порозганяю( моя баба була з гумором)

Я наші "проводки\гробки" люблю в селі саме тому, що це такий день, що приїжджає більше навіть людей ніж на Паску. Оскільки їдуть машинами здалеку - то й не п'ють більшість. Це день, коли збирається не тільки мала сім'я, а й широке коло родичів. Дорослі обмінюються новинами, гасають і намагаються увернутись від десятого пакета з цукерками діти, всі справді згадують померлих. Їжі останніми часами не так і багато, аби лиш пригостити всіх знайомих і рідних (ви скажете шо це наче й так багато, але пік був у 2007-8, бо це був пік достатку, до якого ще не звикли, а українець на свята їжею поділитись любить). Хто замовляє священника з півчими, а хто - ні, бо померлі й так навідаються на гостинці. Сільрада призвичаює людей, що треба ходити з живими квітами і навіть старі люди (які попервах звісно були проти, бо це зміна) кажуть що дійсно гарно, коли могили заквітчані справжніми квітами, а не пластиком. В оформленні могил ми помітили цікаву особливість - те як стоїть хрест, в головах чи в ногах. При чому звісно люди мають свої якісь пояснення - наприклад, кажуть що у ногах, щоб мертвець міг вільно піднятись і вчепитись за хреста коли буде вознесення, а у головах - як узголів'я. Але точно причини ніхто не знає) *Миколаївська область.

@arecestravi

24 күн бұрын

А бабуня наша, хай царствує, через поважний вік останні років 10 перед смертю так часто була на поминальних обідах друзів, сусідів і родичів, що стала справжнім борщельє і завжди могла визначити чи гарно старались щоб зробити борщ на обід. Тож у нас було завдання - на її першому поминальному обіді щоб був крепкий борщ. Дякувати чудовим жінкам які готували - перша думка у всіх, коли взяли першу ложку була "Ооо, це хороший, Вірі б сподобався".

@DariaAntsybor

24 күн бұрын

Дякую дуже за такий коментар! Мені теж здається, що в цей час цвинтарі особливо яскраві, прямо дійсно святкові. Всі інші поминання все одно не такі масштабні. А ці буквально зобов'язують. Дуже приємно чути, що у Вас відмовляються від пластику. Ми вже теж років 7 тільки живі квіти купляємо. І дивлюся, що і довкола потрошку теж люди переходять

@user-ps5bh2yt5n

22 күн бұрын

В далекі 60 роки з бабусею ходили на гробки в понеділок з пасочками,крашанками,пиріжками та солодощами.Ще несли хустинки та рушники на хрестики вішали,а зараз на мармурові не пов'яжеш.

Цікаву думку почула з якої зробила висновок про те, що традиційне сприйняття смерті через ритуали, зменшує страх перед нею

@DariaAntsybor

22 күн бұрын

Мені теж здається, що так тоді легше відчути цю присутність тих, хто вже не з нами.

@Pterodactyl3011

22 күн бұрын

Повністю згодна. Це як пройти шлях відпустити покійника. Знову ж таки, як помирають старенькі за 90 це не сумно, це зміна поколінь. А коли молоді….

@pav0cristatus

21 күн бұрын

Дуже цікава обрядовість, про яку раніше нічого було знайти, а зараз по крихточці можна слухати такі відео, як це! Дякую за вашу роботу❤ ви круті! П.с. ще дуже цікаво було послухати про традиції та кухню обряду хрещення діток

@DariaAntsybor

21 күн бұрын

@@pav0cristatus дякую Вам! Саме ці теми досить непогано представлені в етнографічних записах, бо весілля і смерть завжди всіх дослідників цікавили, але тут дійсно питання, що якщо ніколи це не вивчав, то рідко коли знаєш, де такі речі шукати. Тому ми і робимо ці епізоди, щоб люди, які професійно займаються вивченням, розповідали більше, а хто зацікавиться, то вже буде розуміти, де і кого шукати й питати:))

Для мене відсутність пиятики це великий плюс ,це те що нас якісно відрізняє від сусідів.

По ☦️православному вченню церкви перші три доби душа перебуває на землі,а потім піднімається до престолу Бога,проходячи митарства,коли біси і демони затримують душу,показують🖤 її нерозкаяні гріхи. Хто пройде ці перепони,тільки той піднімається на небеса і на 9 день душа поклоняється Богу ,а потім їй буде показано місця🔥 пекла,і вже на 40 день доля цієї людини буде вирішена ,враховуючи молитви і милостині за неї рідних і православної церкви. Тому важливо молитися за упокій,важливі 40 усти в церкві,панихиди за померлим. Православні християни,що не пройшли успішно митарства ,маючи нерозкаяні гріхи,потрапили в пекло,то за них теж треба молитися,за прощення їх гріхів,тому що це допоможе їм ,покращить їх становище,навіть є можливість вийти з пекла до раю,тому що Бог має неосяжну владу і в Нього є ключи від пекла. Об'явлення 1:18☦️

Дякую за ваші відео, обожнюю їх. Виросла наче у якомусь закритому куточку, де збереглися всі традиції. Мене, звісно, ніхто не питав, але вирішила поділитися нашими традиціями з Київщини, що над Черкащиною😊 “Вилки" не можна на поминках і досі. Якщо дають ложками їсти "суху їжу" у звичайний день, кажуть: "ми що на поминках", "вилок" подайте. Також обов'язкові кисіль, борщ та коливо, і "Батюшка" за обіднім столом. Також гроші потрібно завжди приносити на похорон та допомогти у приготуванні їжі, навіть якщо ти не ідеш "на обід". Всі вікна та дзеркала завжди "завішують", а "Баба" місцева має всю ніч співати за покійника. Хліб з водою завжди стоїть коло ікони, поки покійник у хаті, а потім на могилі ставлять. До року заборонено ставити пам'ятник, лише дерев'яний хрест, чекають наступні Проводи, щоб охрестити пам'ятники. Потім вивішують на "несячені" пам'ятники рушники, так "Батюшка" розуміє, що потрібно підійти, або рідні просять "посятити”. Ми так дітьми могли розуміти, наскільки довга буде вся ця процесія, до того як можна вже буде "конфети" збирати. Якщо багато білих рушників - можна ще зі своєю бабою "пройтися по всіх родичах". Роздавання "конфет" завжди починається або ще у церкві - коли це поважна людина і її "відспівують" у церкві, або у дома, де покійник лежить, і потім всім, кого зустрічаєш на “кладвищі”. А на Проводи завжди роздають всім по 4 цукерки за своїх рідних, навіть якщо давно вже померли, всім, хто приходив на могилку привітатися з покійником. На проводи завжди застеляють рушник, який обов'язково купують наперед. Серветка паперова лише для найстаріших могилок. Ще деякий час тому на Проводи у деяких маленьких селах стелили багато покривал на підлогу, і всі рідні, а їх в одному маленькому селі, це всі всіх родичі, то всі сідали й снідали. Сміємося інколи з мамою коли в інтернеті якусь традицію називають "забутою". Нещодавно також балакаємо з мамою і вона сказала щось, а потім що не хоче йти "у вишеньки". Чоловік запитує, що це таке, хоча він із того ж містечка, але в них вся родина колись давно переїхала у цю місцевість (як каже моя баба - вони не місцеві. По відстані село одне від одного може бути у 20 хвилин. Як я зрозуміла, головне - щоб це село було або через річку, або за свою історію його ніколи з вашим не об'єднували), а мої жили тут, мабуть, ще за динозаврів і я весь час дивуюся, як взагалі, ти не знаєш, це ж і так всім зрозуміло. Загуглила - інтернет каже, забутий вислів. Дякую за вашу працю.

@DariaAntsybor

24 күн бұрын

Ооо, який розлогий коментар! Дякую😊 а чи є пояснення якесь, чому саме 4 цукерки? І про рушник, яким заставляють, - це про стіл біля могили чи саму могилу?

@DariaAntsybor

24 күн бұрын

Щодо "піти у вишеньки", то у Косівському районі на Франківщині колись записувала, що це означає померти, бо в них якраз у вишняку цвинтар був) я потім про цей кейс розлого у себе писала в дисертації, треба буде у тг виставити:))

@EmmieWoodard

24 күн бұрын

​@@DariaAntsybor У нас всі пояснення зводяться до "бо так баба моя робила", тому точно не скажу, завтра запитаю. Але думаю, що якщо людина багатша, то може і давала більше, але я завжди була на "старому кладвищі", де всі старенькі, і думаю, що це їм було б дорого. Бо це завжди потрібно мати як мінімум "корзину" "конфет" і роздавати всім, хто підходить. Новий рушник обов'язково кладуть на могилу, також може бути хустка, але яка нова і нею не користувалися, а на ньому зверху бабка та крашанки з "конфетами". Сам стіл коло могили рідко коли застеляють. Застеляють лише, якщо у вас збирається велика родина з різних куточків світу. Накривають стіл, як кажуть, для "солідності", бо поряд накривають інші. Але все одно накривають стіл або старою "клійонкою", або якоюсь старою скатертиною, яку не шкода потім викинути, бо нічого з "кладвища" нести не можна. (Її звісно везуть потім додому, але вже лише у "повітку" кладуть) На "кладвищі" це більш символічно, щоб побачити всіх родичів, які живуть далеко і мають у цей день точно приїхати "провідати родича". Потім вже йдуть "нормально обідати" всі разом додому до найстарішого рідного. А у маленьких селах, просто брали рядно (покривала) і у вільній частині, де не має могил, кладуть вздовж "рядна" і обідають, то тоді дома не збираються.

@EmmieWoodard

24 күн бұрын

@@DariaAntsybor Я з Київщини, і у нас як лише потепліє і баба виходить на порозі погрітися, і починає всіх згадувати, то починає плакати та казати що їй теж у вишень вже потрібно. Або коли старі жартують про смерть, то часто про вишеньки згадують. Але я завжди дивувалася як моя баба завжди на чорний день мала тумбочку одягу з хустками, і її було суворо заборонено відкривати, лише коли вона час від часу відкриває і розказує у що її вдіти, кому що і де покласти, яку куди хустку зав'язати. Я ще у це сильно не занурювалася, це зараз моя мама має вивчати куди жовта хустка, а куди синя, а куди з китицями.

@DariaAntsybor

23 күн бұрын

@@EmmieWoodard А з якого саме Ви району на Київщині? Я ще оце подумала, що 4 - це ж просто може бути що парне число. Бо на цвинтар намагаються дуже часто саме парну кількість брати. А про оці сценарії поховання, які старші люди готують собі на смерть, то ми в попередньому випуску теж з пані Оленою згадували. Там навіть у коментарях дехто згадував, що баба видавала зошит з детальними поясненнями, що робити й кого запрошувати

Важкий трішки був випуск, бо знову були порівняння із нещодавніх похорон мами. Так от скажу, що пам'ятаю за Первомайськ, Миколаївської області. На всіх поминальних обідах завжди є борщ, коливо (рис солодки) і лапша з котлетами. Стоять цукерки на столі, які мають всі розібрати після обіду. Під час обіду по бажанню згадують покійну, типу тост. А от на 9, 40 днів вже говорять, що кому снилось. Моїй тітці, приснилось, що мама без тапочок і вона купила і віддала на вулиці комусь капці. Три дні тато обов'язково насипав сніданок і на маму. На другий день носили сніданок ( нарізка, горілка, хліб, цукерки ). Яке потім обов'язково треба комусь віддати по дорозі. Ніколи з кладовища нічого не можна приносити.На кладовищі наливали водичку в стакан. Вдома горіла свічка 9 днів біля портрету і стояли якісь цукерки. Кожного разу йдучи на кладовище берем гостинця і обов'язково віддаєм( як правило, там поряд є копачі і вони забирають). Знаю, що залишали на могилках, але зараз забирають, щоб собаки не розбирали. І ще заходити на кладовище обов'язково через центральний вхід.(Там де заносили покійного). А взагалі, я раніше не звертала увагу на ці всі забобони, типу здути з лавки, чи насипати їсти. Вже після втрати ти якби наближаєшся до рідного з усіма цими приколами і стає легше психологічніше. Втрата не така болюча.

@DariaAntsybor

24 күн бұрын

Дуже співчуваю через твою втрату😔 Дякую, до так детально змогла поділитися! Земля пухом твоїм чудовій мамі! І дійсно в такі дні особливо хочеться вірити в можливість, як сказала Олена Олександрівна, переходу між світами, щоб погостювати...

@alla_spivala

24 күн бұрын

@@DariaAntsybor ❤️❤️❤️

@user-rx6le4qx6v

22 күн бұрын

Моя мама з Центральної України.Живемо на Заході більше 50р.Тож можу порівняти регіони.Слід сказати що ритуали збереглися лише по селах.В містах лише поверхнево.Ніхто не вникає в суть,хіба керує хтось з старших,а молоді все одно.На Зах.України дотримуються більше релігійних ритуалів.Забобонів мало.Кладовища по селах більше впорядковані і більше відвідувані.Від бабці змалку знала всі ритуали.Коли ховали дотримувалися.На гробки їздили щороку коли не виходило то на Престольний празник.Вражала масова пиятики,сміття на поминанні.Ввечері приїжджі цигани збирали рушники,залишки їжі,квіти,хусточки з хрестів.Від поч.ковіду і війни не була.Можливо зараз по іншому.Могилки доглядають знайомі.

У нас на Слобожанщині (Луганська обл.) обов'язково на поминальному обіді був не борщ, а капуста (це капусняк з пшоном і томатом). А ще рисова кутя. І наступного ранку після похорону несли снідання на могилу, кутю та цукерки й печиво. Та й таке...

@DariaAntsybor

23 күн бұрын

Оце на Полтавщині капусняк теж дуже важливий. І в книзі своїй Олена Боряк теж часто його згадує. А рисове коливо я, наприклад, бачила в Києві вперше, коли дідуся ховали

@user-ps5bh2yt5n

22 күн бұрын

Запорізькій області м.Гуляйполе готували борщі з м'ясом чи рибною консервою.На Полтавщині дитиною згадується капусняк, дуже смачно.А цукерки просто по бажанню та спроможності,але завжди парна кількість.Всі принесені в двір солодощі роздавали в руки на кладовищі після поховання і запрошували на поминальний обід.Також копачам обов'язково носили торбу з їжею та горілкою.Ще у бабусі був вузлик одягу на різну пори року,про який казала:,,Хай буде''Ми сердились,а вона сміялась:,,Не бійтеся цим не умертвиш''.

@user-xy4wu7yh9q

21 күн бұрын

В нашому регіоні коливо(пшенична крупа), а ще горохове пюре зразу після колива. Рівненська область (окремі райони)

@irynamospaniuk2373

20 күн бұрын

У нас коливо це рисова каша з цукерками-драже (Волинь, села біля Луцька)

Я з Харкова, добре пам'ятаю похорон мого любимого дідуся у 2000р. Багато що співпадає з розповіддю, хоча й ми містяни. Мені було 11р. Тато підвів до труни де ноги, та казав потримати за ніжку, щоб не боятися дідуся💔 важкий для мене день був, але я зараз радію, що була присутня. Це моя така дорога людина була ❤️‍🩹

@Nata-bk6yn

19 күн бұрын

Ще пригадую, що коли їдуть на цвинтар, перша їде машина з труною та нікому не можна її обганяти, бо помреш

Дуже велика увага приділялася їжі, якимсь прикметам. У мого чоловіка на батьківщині в Польщі головне на похоронах це молитва в костелі. Читання молитв вдома. Поминальнийх обідів немає

@DariaAntsybor

22 күн бұрын

У поляків було багато дуже схожих практик, але через дуже сильну політику католицької церкви з часом вони витіснялися все сильніше. Втім, це не означає, що раніше не було тризни або що у віддалених від міст селах це ще не зберігається.

У нас на Миколаївщині обовʼязково роздають улюблену страву покійного. Я навіть знаю: бабуся Галя - булки і солодкий хліб, бабуся Тамара - огірки. Дід Саша - голубці. Сьогодні дзвонила зранку мама, каже «наснилася мені баба Маша, що мене гляділа як я була малою, просила мамалиги зварити для неї і вона прийде». Після чого довго доводила мені що все це не збіг 😅 (це після 2 днів прибирання на кладовищі)

@Pterodactyl3011

22 күн бұрын

А якщо піст - то роздають платочки чи рушнички, не їжу.

@DariaAntsybor

21 күн бұрын

О, ну це дійсно звучить як пряма заявка на вечерю з мамагилою! ❤️

Щиро дякую за Вашу працю. Слава Силам Оборони України! Слава Героям України!

Теж трошки додам від себе спостережень) Луганська область, м. Первомайськ (шахтарське місто, Донбас): на поминах завжди була солодка кутя з рису і також був борщ, друга страва це пюре картопляне і котлети, пили узвар, також були цукерки. І ще завжди було багато духових пиріжків, пам'ятаю зокрема начинку яйце і зелена цибуля, і до сих пір з пересторогою до неї ставлюсь))) Що цікаво, моя сім'я змішана, українці і росіяни, але борщ - то святе, готували саме його. І коли справляли помини в ритуальному кафе, то так само, був борщ на столі і кутя. Що теж яскраво пам'ятаю, то це цукерки з печивом - і на кладовище гостинцем на могилки приносили, і людям роздавали, і ми дітьми в поминальний день (гробки у нас він називається) збирали ці цукерки з могил, де сім'я вже пішла, бо поки сім'я поминає, то не правильно забирати гостинця.

На Чернігівщині, а саме на ніжинщині коли несуть снідать,печуть млинці(оладки),пісні з медом- в піст,а скоромні зі сметаною і цукром

Щиро дякую Вам за таку цікаву розмову! Дякуючи моїй мамі, я застала традицію "дідів", або в нас ще казали поминальна субота. Не пам'ятаю, скільки разів на рік вона була, але точно більше 2. І поминальною була саме субота, не п'ятниця. Зранку мама йшла до церкви на поминальну службу, а ввечері обов'язково вся родина сідала до столу вечеряти. Обов'язково запалювали свічку, яку мама з церкви приносила. Після вечері зі столу їжу не прибирали, лишали на ніч, щоб покійники теж поїли. Це було 90-ті - початок 2000-х.

@DariaAntsybor

22 күн бұрын

А який самий район і область? Дуже цікаво 😊

@KaterynaLyakhno

22 күн бұрын

@@DariaAntsybor Чернігівська область, Ріпкинський р-н колишній, смт Добрянка

Я з Рівненщини. Ось деякі цікавинки: -коливо роблять або з печива, або з рису (прикрашається лише світлими родзинка, бо так красивіше) - хліб на домовину обов’язково круглий - у жодній страві, зокрема випічка, печиво і так далі , не має бути маку - дуже багато речей , які обов’язково мають бути в домовині(гребінець, шапка, перстень…) - віничок, яким священник кропить святою водою ,роблять родичі з туї, ялівцю - рік після поховання сімʼя не фарбує яйця на Великдень

Спасибі вам за таких цікавих гостей! Купила книжку пані Олени, це скарб ❤

У творі "Маруся" Квітки-Основ'яненка є опис Радуниці. Душа це енергія, яка розчиняється, з'єднується із Всесвітньою енергією

@DariaAntsybor

24 күн бұрын

Так, дякую за згадку. Квітка-Основ'яненко взагалі дуже багато цікавезних етнографічних замальовок нам залишив.

Зараз на Черкащині коливо варять із рису, приправляючи консервованими вишнями і ріденьким вишневим сиропом. З гарячих страв найголовнішим є капусняк, котлети з гречаною кашею, голубці і, звичайно, налисники з сиром. Пиріжки забирали з собою. Після обіду гостям давали цукерки з печивом

@DariaAntsybor

22 күн бұрын

Дуже цікаво щодо додавання вишні, дякую за Ваш коментар! А капусняк дійсно дуже поширений, часто є головним він, а не борщ. Нижче теж дедто згадував про капусняк.

Дякую за неймовірно цікавий та цінний контент! Нехай процвітає український ютуб ❤

@DariaAntsybor

24 күн бұрын

Дякуємо, що підтримуєте😊

Величезна дяка, дівчата! Продовжуйте робити цікавенний контент!

Село Могилів, північ Дніпропетровщини. На поминках на клАдовищі усім дають по три ложки кануну ( переважно рис із солодкою водою) та пиріжок. Пиріжки взагалі важлива частина поминальних обрядів. У піст із картоплею або капустою, а у м'ясоїд можуть бути і з сиром. За поминальним столом зазвичай є знову канун, борщ, риба, котлети, картопля або каша, пиріжки, сметана. Може бути і ще щось інше. Господарі чекають, доки усі поїдять, а потім роздають "милостину": пофасовані у кульочки цукерки, печиво та пиріжок. Цю "милистину" треба дати прямо в руки, класти на стіл чи передавати через когось не прийнято. Це сигнал до того,що гостям пора розходитися. Отримавши "милостину", гості йдуть додому. Копачів годують зазвичай після усіх гостей. Ще пізніше обідає сім'я покійного, навіть якщо вони й сідали за стіл з усіма.

Коливо в нас готують з пшениці( майже як кутя) ,добавляють цукор ,мед,родзинки. А головні перші страви це,горох та капустняк. Горох ,як пюре ,а капустняк,як суп. Хмельниччина.

Дякую ,гостя дуже обізнана і чудово розказує.Дуже цікаво було слухати.

"холодні ніжки"😂це зробило мій ранок)))

М. Київ, завжди розстеляли поминальний обід на могилі біля пам'ятнику. А от в області поминали переважно за столом біля могили. Припускаю, що така відмінність банально через наявність місця для столу🤷🏻‍♀️

@marhun

22 күн бұрын

Красно дякую за відео! Багато спогадів "розблоковано"❤️‍🩹

я тому ложкою ніколи не їм в побуті, тільки рідке типу суп, ніяких каш, бо то як на поминках. бо на поминках не їдять виделкою.

В мене на поліссі нещодавно померла бабуся. Впізнаю деякі традиції. Наприклад хліб мав бути освячений священником і залишався йому. Пам'ятаю колево, така незрозуміла не смачна страва. Руки мили теж. Мама постійно консультувалась із бабусіними подругами, які знали що як треба робити. Дуже цікаве відео, дякую)

@DariaAntsybor

23 күн бұрын

Співчуваю Вашій втраті. А яке саме коливо у Вас робили? У Києві роблять часто дуже схоже на кутю, а на Полтавщині влітку була на похоронах, то там була рідка водичка солодка і печиво "Марія" покришені.

Супер канал,сподобалося відео .

ще згадала, не знаю чи буде це цікаво. в Молдові родичі, у них прийнято на поминках домашнє вино пити, так от, його пʼють з одного келиха, який носить типу виночерпій і кожен з нього пʼє. також всім, хто заходить на двір дарують подарунки, нові: постіль, килимки тощо на згадку про померлого. мені трохи лячно таке брати😀 і ще в них зберігся постмортем, обовʼязкове фото з гробом, щоб покійника було видно.

Дуже цікава передача, дякую!❤ ми теж несли цукерки та печіво в окремих маленьких кульочках і не можна назад додому нести

Обожнюю ваш канал! Було дуже цікаво дивитися цей випуск, дякую вам

@DariaAntsybor

23 күн бұрын

Дякуємо Вам, що дивитеся!

Щиро дякую за вашу роботу! Дуже важливу в наш час. Наша спадщина - це наш скарб. Ще б було корисно дізнатись, і доречно, як відзначали троїцю. Чому в різних реніонах відвідини могилок, після Паски по різних термінах? Чому "проводи"?

@DariaAntsybor

24 күн бұрын

Дякую Вам! У нас є минулорічне відео про Трійцю. Може, воно вже деякі з цих запитань Вам покриє. Подивіться, будь ласка, воно одне з наших ранніх:)

@user-mu2qy5oz7w

23 күн бұрын

''Проводи''-від Провідної неділя перша неділя після великодня. Кажуть що на великодні свята душі померлих приходять святкувати до рідних домівок, там де жили, а на провідну неділю вертаються назад у вічне царство, то живі родичі проводжають їх і пригощають солодощами. Різні терміни певно більше про відправи священником на цвинтарі, коли є змога у священика правити на могилах, наприклад якщо погана погода -дощ чи буря , то переносять на іншу неділю. Так було у нас в селі, Або велика парафія у священника -3-4 села і не має можливості відправити відправити в один день(неділю) в усіх селах.

Дякую! Цікавезно! Чекаю найступного.

11:01 мені теж так мати каже. А я згадую анекдот: мати готує пиріг, перед духовкой, краєчки обрізає і викидає. Дочка питає: нащо так робиш? Мати каже: моя мама так робила і я роблю. Донька йде до бабусі з тим ж питанням. Та каже: мати так робила і я роблю. Йде до прабаби, питає, чому краєчки викидаєш? А та каже: так в мене протвень маленькій.

Дякую за відео і за гостю, глибоко обізнану у своїй справі. На Полтавщині також часто на поминки готують капусняк. Колись також пам'ятаю звичай, що на поминальному обіді поминали горілкою з однієї чарки по колу, три рази за обід. Зараз, звичайно, цей звичай відійшов у минуле. Ще зараз вразило, що на Полтавщині зараз на обіді мало говорять тостів про померлого. До речі, раніше, коли пили по колу з однієї чарки, то кожен, коли пив, казав хоча б мінімальний тост на кшталт "Земля пухом..."

@DariaAntsybor

23 күн бұрын

Дякую за розлогий коментар! Оцей звичай про одна чарка по колу, то дуже довго і на весіллях був. На Гуцульщині мені таке розповідали про не такі й давні часи, щось наче як про 1990ті навіть. Капусняк у книзі Олени Боряк теж дуже часто згадується. Теж така страва, що маркована як обрядова.

@user-mu2qy5oz7w

23 күн бұрын

На поминках тостів не казали , пам'ятаю це добре,

@user-uo8ic9ir9c

23 күн бұрын

Тости - це щось схоже з радянщиною. Царство небесне казать же не можна було.

@DariaAntsybor

23 күн бұрын

@@user-uo8ic9ir9c це умовна назва. Йдеться не про "тости" у традиційному розумінні, а про словесне висловлення пошани померлому, часто зі згадкою історій про його життя.

@DariaAntsybor

23 күн бұрын

@@user-mu2qy5oz7w а взагалі щось казали у Вашій місцевості чи просто мовчки їли? "Тости" - це умовна назва, звісно

у поляків теж схожі традиції, католицька церква свого часу забороняла всю цю їжу на кладовищах, годувати дідів, тому зараз не їдять на кладовищі в більшості.

А ще Даря, ти тут дуууже вишукана і гарна❤

@DariaAntsybor

24 күн бұрын

Дякую, Алло. Як можна легко побачити, це одна з моїх улюблених суконь😅

Дякую за неймовірну гостю і цікавий матеріал! ❤

Ось цікаво, коли рис у куті (колеві) заступив пшеницю? Чи не опісля Голодомору? Чомусь впевнена, що наші дідусі/бабуси рису не знали на початку ХХ ст.

@DariaAntsybor

22 күн бұрын

Рис у куті згадується ще в часи Гетьманщини

@npav641

22 күн бұрын

@@DariaAntsybor дякую, а чи можна посилання на документ?

@DariaAntsybor

22 күн бұрын

@@npav641 це було, наприклад, в книзі Олексія Сокирка "Кулінарна мандрівка в Гетьманщину" і в кількох його статтях.

@user-xu5ex7gy9w

22 күн бұрын

​@@DariaAntsyborСокирко, мабуть, здійснив подорож у машині часу прямісінько до козацького казанка? не смішіть, "дослідниця" минувшини. Рис потрапляв до України з 16-17 століття, це правда, але як рідкісна чудернацька заморська крупа, яку знати не знали у козацькому побуті. Культивування у промисловому значенні почалося лише з 19 ст., і навіть тоді селянство його не вживало. Звичайною українською крупою було пшоно.

@DariaAntsybor

22 күн бұрын

@@user-xu5ex7gy9w ну от він і писав там про те, хто саме робив з рису і про те, кому було це доступно в часи Гетьманщини. Ви ж почитайте спершу, а потім вже думайте, чи знецінювати таку кропітку роботу в архівах 🤷🏻‍♀️

Дякую за працю, пізнавально❤

Я рік тому була на похоронах в Макарівському районі Київської обл. І на поминальному обіді мене вразило те що там обов'язково співають. В кінці літні жінки співають ряд певних народних тужливих пісень. Це було гарно і дуже зворушливо. Ще пам'ятаю той період коли на похорон в Миколаєві запрошували оркестр, який супроводжував труну від будинку до автобусів якими всі їхали на кладовище. Була хода від будинку до якогось певного місця і от ця хода була в супроводі оркестра. Це десь 15-20 років тому.

Дякую за дуже цiкаве вiдео ❤

Дуже цікаве висвітлення поховальних традицій, дякую !

Прикольно, що гостя кладовище назвала «мОгилки», у нас так казали. Кладовище/цвинтар - це вже для мене була літературна незвична назва

6:52 о, в нас теж є Холодні Ноги для поминок)))

@annanikolaieva4339

22 күн бұрын

А це народна назва чи офіційна?

@lolamanzenko3784

5 күн бұрын

@@annanikolaieva4339 раніше була офіційна, а останні років 6 вони існують без вивіски взагалі, того тепер народна)

Дуже дякую і гості, і всім авторам коментарів

Взагалі то Мар'янка чотири кілометри від Донецька, ми жили на окраїні міста і влітку ходили в Мар'янка пішки.

@DariaAntsybor

24 күн бұрын

Звісно, то дуже умовно, але ґуґл каже, що 29 км до центру міста. Цікаво, що так легко пішки було діставатися. Хоча я думаю, всі розуміють, що це донецька агломерація, як та ж Макіївка чи Горлівка.

@annanikolaieva4339

24 күн бұрын

Офіційно відстань між населеними пунктами вимірюється і зазначається від головпоштампа до головпоштампа (основного або єдиного відділення пошти), тому можуть бути розбіжності між реальною відстанню від Вашого району і офіційною.

@anastasiaborodina7740

23 күн бұрын

І ще навколодонецькі пгт та села навіть у 2013 говорили українською чистіше , ніж російською.

❤❤❤

"Холодні ніжки" в польській мові - це холодець, а ніяк не те, що пов'язане з покійником.

А у нас три чарки за упокой души. По единой так батюшка каже.

Кафе «холодні ноги» дуже популярне 😅

@DariaAntsybor

23 күн бұрын

Але на карті коли я шукала "реальні" такі кафе, то знайшла тільки в Стрию і в Астрахані)))) Таки дійсно глибоко народна назва)

@kaplirina

22 күн бұрын

А у нас таке кафе біля кладовища називають "Остання путь", треба було б "Останній шлях", але вже як є...

@DariaAntsybor

22 күн бұрын

@@kaplirina але ж слово "путь" цілком собі існує поруч зі "шляхом". Це синоніми

Хочу прочитати книжку гості. Дякую

@DariaAntsybor

23 күн бұрын

Ми в описі лишили деталі, як зв'язатися з пані Оленою. А книгу про бабу-повитуху можна просто скачати на її сторінці на "Академії". Теж всі посилання там є

А помиральні ями існували раніше, чи то зовсім новітня історія? ;-)

@DariaAntsybor

23 күн бұрын

Це таки дещо інший випуск і не та історія:))

Про якого батюшку йде мова? В українських церквах панотець або священик. Коли ж нарешті московські традиції відійдуть у вічність разом із їх носіями. Скільки ще треба бомбардувань?

@DariaAntsybor

22 күн бұрын

У багатьох місцевостях називають зазвичай батюшкою. Ви ж чули, що пані Олена здебільшого досліджувала Полісся, там це слово і є звичним. Україна величезна, і різні слова в різних місцевостях будуть більше притаманні, в інших - менше.

@user-xu5ex7gy9w

22 күн бұрын

​@@DariaAntsyborтак, так, московщина глибоко в'їлася у голови і серця. ніяк не хочеться декому відкараскатися тих батюшок разом з їхніми жрачками на могилах. Ще й подається це неподобне дійство тут як народна духовність, народна релігія. 😢

@DariaAntsybor

22 күн бұрын

@@user-xu5ex7gy9w можливо, якби Ви захотіли дійсно дізнатися більше про українські традиції і про те, що Україна - це не лише Ваше усталену уявлення про неї, то побачили б, якою різноманітною вона може бути (і не тягнули б всюди російські впливи) 🤷🏻‍♀️ І так, термін "народна релігія" або "lived religion" вже дуже давно є поширеним серед антропологів

@user-xu5ex7gy9w

22 күн бұрын

@@DariaAntsybor так ви ж визначтеся, яку саме релігію пропагуєте. Якщо згадуєте батюшок, то це релігія східного московитського так званого "православ'я", а народна релігія, як ви звете сукупність прадавніх людських звичок, укорінених з часів язичництва, це свідчення і наслідок забобонів, які панували над розумом людини в глибоку давнину через незнання явищ і життєвих процесів навколишнього світу. В кого ж вірити тому бідному народу - в Христа чи в Перуна?

@DariaAntsybor

22 күн бұрын

@@user-xu5ex7gy9w вірте абсолютно у будь-що, в що Вам хочеться, ми нічого не пропагуємо. Ще раз повторюю, що як люди на певній території вживають слово, то і дослідниця його теж так само і вживала. Ми досліджуємо традиційну і сучасну культуру і розповідаємо про наші звичаї, ось і все.

Українські традиції помирання

Цікаво які з обрядів язичницьці

@DariaAntsybor

19 күн бұрын

А насправді тут неможливо відділяти на цьому етапі. Це все народна релігія, симбіоз і давніх локальних вірувань, і тих, що були насаджені церквою, і власних інтерпретацій, і впливу ЗМІ тощо

Немає на цвинтарі духів!!!Це просто поминальніобряди для живих ,тих хто пам'ятає про своїх близьких

Ці поминнання тільки від Язичництва,незнання Бібліїї,спрощена Тризна,🎉😊🎉 ми ніколи не будемо в Європі коли на могилах буде частування

@DariaAntsybor

23 күн бұрын

Ви здивуєтеся, скільки цвинтарних пікніків і досі робиться в цих "європах" і "америках". Це все чудово собі існує і там, і якщо Ви про це не знаєте, це не привід думати, що там цього нема

@user-ub8id7jl9j

22 күн бұрын

Як на мене, то в Європі зв'язки з Язичництвом набагато тісніші залишились, ніж в Україні. Ви просто не були в Європі, якщо так кажете. І, знову ж таки, як на мене, але нехай краще Європа приходить в Україну і несе хороше зерно своєї культури до нас, чим Україна має йти в Європу, втрачаючи себе. У нас все набагато краще. За виключенням корупції, олігархату і обікраної, тому збіднілої нації. І так, я не була скрізь, але цвинтарі поміж живими у Європі - це норма, іноді навіть круто. Багато того, що для нас є дивним.

@user-wz3oi2sq3e

22 күн бұрын

Я не православная и знаю как вести себя на кладбище ,уборка по мере возможности поддержание чистоты то есть уборка лишней травы и опавших листьев а стояние над могилой с опущенной головой и раскладывание кулечков с едой первому это дикость противоестественно,передачей вы распространяете чушь Библию не знаете ,учитесь у евреев ничего подобного на кладбищах они не празднуют,водку не пьют и пьяными не ходят

Оці всі обряди, пов'язані з їжею, яку носять на кладовище - це відлуння язичницьких ритуалів, які тисячу років зберігаються в народі. Думаю, що підкріплюються ці традиції столітнім впливом московщини, де це явище поширене дуже. Ці звичаї непережита дикість, яку сприймати і плекати дуже дивно. До речі, на заході України немає цього.

@annanikolaieva4339

23 күн бұрын

Рекомендуємо Вам прочитати останній допис на нашій ютубспільноті, а також ознайомитися з терміном народна релігія. Дослідники фіксували такий звичай і на Закарпатті, і на Поліссі, а хіба це не захід? Якщо більш глибше вивчити цю тему, то думаю можна знайти згадки на інших теренах. Дуже легко звинувачувати у всьому, що нам у нас самих не подобається сусідів, але що це дасть?

@DariaAntsybor

23 күн бұрын

Та як нема на заході, коли все є і живе?))

@user-xu5ex7gy9w

23 күн бұрын

@@annanikolaieva4339 я з Закарпаття, мої діди-прадіди тут народилися, і ніколи я таких звичаїв не знала. Що це є традиціями, які ідуть з глибини тисячоліть, - я переконана. Відомо, що попри християнізацію, народ століттями опирався християнству, вперто продовжуючи дотримувати обрядові звички та вірування, які наділяли потойбічний світ тими ж якостями, що й світ живих. От звідти і збережені, хоча і безглузді, первісні традиції. Хочете - називайте це народною релігією, як на мене це - забобони, які ані християнство, ані безбожність комуністичного режиму так і не викорінили.

@annanikolaieva4339

23 күн бұрын

@@user-xu5ex7gy9w я і моя родина теж багато звичаїв не практикує, але це ж не означає, що цього немає. А народною релігією це явище називають дослідники і термін "народна релігія" не має негативного забарвлення і засудження, бо це нормальний історичний процес. А те, що християнство спеціально пристосовувало свій календар та свята під місцеві звичаї Вам відомо? Це одна з причин цієї збереженості. Якщо протягом століть з місцевими звичаями та віруваннями боролися, але так і не змогли викорінити, то можливо у людей у цьому є потреба? Можливо вони виконують якусь функцію? І чому приймаючи християнство Ви не хочете визнавати й приймати місцеві звичаї, а бажаєте їх викорінити?

@user-zi7wk3bl4q

22 күн бұрын

Не знаєш, не мели!У нас, на заході несуть обрядову їжу на цвинтар.

Понятно,що поминання померлих не має нічого спільного з християнством..це все пережитки язичницького вірування.Цтого робити не варто,цього немає в Біблії тому не думаю,що ці традиції схвалює Бог

Для чого пропагуєте забобони? Люди і так далекі від Бога його заповідей. Краще б покликали духівника щоб пояснив як повинно бути. Найкраща жертва для душі покійного це молитва і Святе Причастя щоб ви прийняли і пожертвували за душу. Дуже доступно цю тему пояснює священник Василь Колодій! Забобонниці.....

@DariaAntsybor

23 күн бұрын

Не уявляю, де Ви побачили пропаганду забобон, коли весь час просто розповідалося про питомо українські традиції й приклади з народної релігії (так, саме так це і зветься насправді)). Ви всіх дослідників традиційної культури будете забобонницями називати, як я зрозуміла😏

@user-eh1nu2nd5b

23 күн бұрын

@@DariaAntsybor так забобонцями бо люди не знають для чого Бог прийшов на Землю які Його Закони Його правила і заповіді Його устрій на Небі а ви забобони червоні нитки вогнища чарування і ви це рахуєте традицією? Традиція коли дртримуються Божих заповідей і мають страх Божий і віру в Бога живого а не ідола.

@user-zi7wk3bl4q

22 күн бұрын

Ну це точно коментар сектанта!