Отець Піо нерідко переживав напади сатани, про що підтверджували і свідки побаченого. На тілі священника залишалися побої, відчуття втоми і розгром у кімнаті. Сатана з’являвся святому і в різних постатях.
Один із перших контактів падре Піо з князем зла відбувся в 1906 році. Однієї ночі падре Піо повернувся до монастиря і не міг заснути через сильну літню спеку.
Почувши чиїсь кроки з сусідньої кімнати, він подумав: «Мабуть, і братові Анастасіо не спиться». Він подумав, треба його покликати на бесіду.
Підійшовши до вікна, він спробував гукнути, але не зміг виговорити ані звуку. На підвіконні сусіднього вікна сидів пес великих розмірів.
Пізніше падре Піо розповідав з жахом у голосі: «Я бачив, як у вікно ввійшов величезний пес, і з його пащі йшов дим. Я впав на ліжко, і почув голос собаки з глибини: «це він, це він». Поки я ще лежав на ліжку, звір стрибнув на підвіконня, звідти на дах і зник».
Диявол нападав на падре Піо численними спокусами. Отець Авгостіно також підтвердив, що диявол з'являвся йому в різних образах.
«Сатана з’являвся в постатях молодих оголених танцівниць, як розп’яття, як друг монашества, як Духовний Отець, як Папа Пій X, Ангел-Охоронець, св. Франциск і навіть у постаті Пресвятої Діви Марії».
Диявол також з'явився падре Піо у своїх власних жахливих образах, в супроводі армії пекельних духів. Він мучив його оглушливим шумом або покривав блювотою... Отець звільнявся від цих утисків, згадуючи ім’я Ісуса.
Боротьба падре Піо з сатаною стала важчою після того, як отець почав звільняти тих, хто був одержимий злими духами. Отець Тарчізіо розповідав, що не раз диявол, перед тим як залишити одержиме тіло, кричав: «Отче Піо, ти завдаєш нам більше клопоту, ніж святий Михаїл» або «Отче Піо, ми залишимо тебе у спокої, якщо ти припиниш красти у нас ці тіла».
Падре Піо описував ці диявольські атаки в багатьох листах, надісланих своїм духовним отцям.
В одному зі своїх листів до отця Августина (18 січня 1912 року) він писав: «Диявол не хоче програти цю боротьбу. Кілька днів він з'являється разом зі своїми злими духами, озброєними палицями та різним залізом.
Найважчим є те, що вони постають у різних іпостасях. Кілька разів вони витягували мене з ліжка та зі спальні. Проте я терплячий і знаю, що Господь Ісус, Матір Божа, мій Ангел-Охоронець, св. Йосиф і св. Франциско завжди зі мною».
В іншому листі до отця Августина (5 листопада 1912 року), падре Піо пише: «Дорогий отче, з ласки Божої, пишу мій другий лист до Вас, і він буде подібний до першого. Отець знає про війну, яку ведуть проти мене нечисті апостоли, демони.
Отче мій, вони не можуть перемогти мене через мою відданість. Я мушу описати вам пастки, які вони поставили на мене, і спокуси, які мають на меті нехтування вашими пропозиціями. Ваші листи мене заспокоюють, і я дякую Богу, що вони водночас спантеличують їх.
Я не можу вам описати, як сильно вони мене атакують. Іноді мені здається, що я помру. У суботу я думав, що мене справді хочуть убити - не знав, якого святого благати про допомогу. Я звернулася до свого Ангела-Охоронця, але він навмисне запізнився. Зрештою він прийшов до мене, співаючи гімни Богові своїм ангельським голосом.
У наступному листі до отця Августина (18 листопада 1912 року) падре Піо пише: «Ворог мене не покидає; він постійно нападає на мене. Він намагається отруїти моє життя своїми пекельними пастками.
Він сердиться на мене за те, що я передав вам ці факти, і пропонує мені зберегти їх для власного знання, як мою та його таємницю.
Каже мені описувати лише ті добрі новини; говорить, що тільки такі листи приносять вам радість.
Пастор проінформований про боротьбу, яка мені належить, і стосовно ваших листів, він запропонував мені відкривати їх лише в його присутності.
Тож після того, як прийшов ваш перший лист, я пішов до його кімнати, щоб відкрити його там. Але як тільки я його відкрив, ми з пастором побачили, що він увесь був у чорнилі.
Чи це була помста диявола? Я не вірю, що ви надіслали мені такого листа, бо ви знаєте, що мій зір поганий. Спочатку ми не могли прочитати цей лист, але потім поставили на ньому хрестик і змогли прочитати деякі уривки».
У наступному листі до отця Августина (13 лютого 1913 року) падре Піо пише: «Минуло двадцять два дні відтоді, як Ісус дозволив дияволам злити свій гнів на мене. Отче, все моє тіло посиніло від безжального побиття наших ворогів, яке триває й досі. Кілька разів навіть знімали з мене сорочку, щоб мати можливість бити мене по голому тілу».
Дух Христа жив у святому отці Піо.
Апостол Павло у посланні пише : І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Себе Самого (Галатiв 2:20).
Бездуховність людської натури не має влади над вами. Дух керує вами, якщо справді Дух Божий живе у вас. А як хто Духа Христового не має, той не належить Христу.
З іншого боку, якщо Христос живе у вас, тіла ваші мертві через гріх, але Дух є життя для вас, бо ви стали праведними перед Богом (Римлян 8:9-10).