Січень 2022. Записала у блокнот свої цілі та бажання на майбутнє: відвідати хоча б декілька країн Європи (ніколи до цього не виїзжала за кордон), отримати візу та відвідати свою сестру у Штатах. Що ж, в Європі я прожила 6 місяців, маю дозвіл на проживання в США і тепер живу в одному місті з сестрою. Клята росія вторглась у мій дім вже двічі, чого би я тільки не віддала, аби цього ніколи не ставалося.

@K1BERMAN

11 ай бұрын

Всім похуй

Переглянувши фільм "Амелі" ,розмріялась про роботу в маленькій затишній кав'ярні...зараз мию підлогу в приватній харчєвні😂

Хотів схуднути і відпочити від роботи > 24.02.2022 повномасштабка > окупація (в окупації нема шо жерти я схуд і не працював під час окупації) мрії збулись D:

мріяла побачити Німеччину - почалася повномасштабка і мені довелося туди поїхати,- не туристкою але біженкою(

@shadowmarlen

11 ай бұрын

Мріяла почати життя в іншому місці і змінити коло спілкування.. Теж саме, поїхала жити у Швецію, перестала спілкуватися майже з усіма кого знала. Ось так реально треба боятися своїх бажань

@choseensoi

11 ай бұрын

Та ж фігня, мріяла пожити у Польщі...

@Kostiantyn-yl3bm

11 ай бұрын

⁠@@shadowmarlenчому саме ви хотіли змінити коло спілкування? Доречі в якому місті ви мешкаєте? Я теж у Швеції, проблеми з соціалізацією тут не такі страшні як здаються якщо ви не у селі де зі співрозмовників лише ведмедь та лось

@chipichipichapachapa567

11 ай бұрын

До речі, як вам там живеться? Чи багато там небілих мігрантів (з країн Африки, Близького Сходу тощо)? Просто цікаво, я там ніколи не була, але хотілося б побувати один раз в якості туриста.

@K0nvaliya

11 ай бұрын

Ооо, да мріяла побувати у Європі ...

в далекому дитинстві хотіла, щоб я була єдина дитина в сім'ї, в цьому році війна забрала мого брата, вірного і хороброго воїна-патріота нашої країни!...

@Milizaa1776

11 ай бұрын

:(

@TheTusyazay

11 ай бұрын

Прийміть мої співчуття. 😞 не картайте себе, бо в тому, що сталося, винна русня...

@irynaskalozub4361

11 ай бұрын

Співчуваю Вам😥

@user-fm6co2yd4j

11 ай бұрын

Співчуваю... Тримайтеся

@lagrange3110

11 ай бұрын

Мої співчуття 💔

Хотіла знайти роботу закордоном, щоб мати більше грошей. Виявляється якщо ти живеш і працюєш за кордоном, то грошей всеодно не вистачає😅😅

О! Це мій випадок. Все життя хотіла потрапити до Європи, і, можливо, навіть жити там. Чомусь раніше я думала, що там буде набагато краще, ніж в Україні. Що ж, це дійсно сталося, я потрапила в ЄС, але зовсім не туди, куди хотіла, да і це сталося виключно через війну. А тепер я не можу повернутися в рідну країну, бо моє місто окуповане і повністю зруйноване...і повернення залежить не від мене, нажаль. Така собі ситуація 😶

@user-bl9qr3id5d

11 ай бұрын

Тримайтеся. Все буде Україна.

Почитала коментарі, таке відчуття що ми цю війну самі собі колективно побажали 😁 прям джин здійснивший всі мрії

@I_am_Kamitel

11 ай бұрын

Ніхто не бажав війну. Всі просто хотіли подорожувати 😢

@s.4e944

11 ай бұрын

@@I_am_Kamitel та таке ж, війна це горе, добре що не суцільне, важливо залишатись в ресурсі щоб все пережити, то просто чорний гумор.

@I_am_Kamitel

11 ай бұрын

@@s.4e944 бережіть себе ❤️

@user-vy5jh2dn7n

10 ай бұрын

​​@@s.4e944був фільм жахів , 1997 року випуску , " Виконувач бажань " про джина , який виконував бажання з чорним гумором в обмін на душу . Він казав " бійтеся своїх бажань "

@tanyaalex3767

8 ай бұрын

​@@s.4e944дибільний гумор

Мені іноді бувало трохи соромно, що я з маленького міста, про яке ніхто не знає. Я з Бучі. Ну, і ще хотіла поїхати вчитися за кордон. Не можу сказати, що це сталося лише через війну, бо зарахували мене ще до початку, але знижку дали саме у зв’язку з цим.

Хочу кінця росіянам. Чекаю результати 😉

@user-sm4hz3mv3j

5 ай бұрын

Ми тут говоримо про погані наслідки після отримання бажаного, а в твоєму випадку то всім буде тооочно краще.

Раніше я дивилася на зорі, і їх було дуже погано видно, тому я мріяла, щоб вночі ліхтарі перестали вмикати. Коменданська година:_)

Дуже боляче і дивно, як війна зруйнувала наше життя, але виповнила бажання багатьох

Хотів був змінити освіту і майбутню працю (4 роки профукав не на ту освіту), з ветеринарії на щось інше - найкращим варіантом на той час мені здавалась армія. І от, після 24.02.22 я точно переконався у своїх ідеях стосовно ЗСУ)

Коли зоозуміла, що заповітні бажання врешті вилазять боком, якось перестала чогось бажати. Просто живу і дякую за те, що маю.

Хотів з'їхати від батьків і я пішов на війну

@YevhenMartovytskyi

11 ай бұрын

Хотел получать ( 2022 год) хорошую зарплату, тоже ушёл в армию... Если что не думал , что когда-либо снова буду в армии.

@smallpandochka

11 ай бұрын

Дякую за те, що захищаєте нас ❤

@YevhenMartovytskyi

8 ай бұрын

@@smallpandochka Пожалуйста, вы б знали насколько всё тут не так как в официальных телеотсчётах) Не в смысле именно военных действий (поскольку не стреляю,- не знаю), а в смысле армейского бардака, воровства и бреда , который необходимо выполнять...

@smallpandochka

8 ай бұрын

@@YevhenMartovytskyi в мене багато знайомих з 2014 воюють, тому я нажаль в курсі деяких таких моментів. Тим більше моя повага до хлопців та дівчат, що нас захищають.

@YevhenMartovytskyi

8 ай бұрын

@@smallpandochka Если фото на аватарке реальное - Вы очень красива)

Батьки мого чоловіка завдали мені дуже багато прикростей за час нашого подружнього життя. Особливо його батько. Був час, коли в мене було єдине бажання, щоб його вже скоріше не стало. Зараз батьки чоловіка живуть в місті, в якому немає жодного військового об'єкта, але яке постійно рандомно обстрілюється росіянами, і я щодня молюся, щоб вони залишилися живими

Осінь-зима 2021-2022. Я тимчасово жила у бабусі. Вона надзвичайно балакуча, вона розмовляла майже не припиняючи годинами. Я мріяла побути на самоті. Через велику війну вимушена жити сама в глухому селі. Я годинами, днями на одиниці із собою. Точно не цього хотіла

@user-tm4mf5mv8d

11 ай бұрын

Маю схожу історію , довгий час мріяла зїхати від батьків, але фінанси не дозволяли самостійно винаймати житло.Почалась війна, я посеред чужої країни, винаймаю сама житло, а поруч абсолютно нікого. Від батьків я таки зїхала. Обіймаю вас. Все налагодиться.

Перед війною я завагітніла і мріяла до пологів потрапити на море і трохи проїхатись Європою на машині. Після повномасштабного вторгнення і перебування в окупації, поїхала народжувати до Португалії- через всю Європу на машині. І так, я побачила не море, а океан.

Дуже захопилася вивченням іноземної мови, мріяла потрапити в мовне середовище. За півроку моя мама захворіла і мені довелося їхати на заробітки в ту країну. 5 років самотності, пекла і важкої роботи. Мені було трохи більше 20-ти років.

@muradchahin3426

11 ай бұрын

Про яку саме країну йде мова

Хотів подивитися на наше смт. без увімкненого світла на стовпах, але щоб електроенергія була. Ну типу темно красиво, романтично. Почалося повномасштабне вторгнення і світломаскування. Подивився...

друг-ідіот пролив пиво на всі мої зошити. як же я не хотів йти на пари наступного дня. На наступний ранок інший друг:"збирайся до дому, війна почалась - вже до Києва доходять"

наприкінці 2019 так замахалась що все чого бажала це посидіти вдома.. у 2020-2021 думала над тим як було б прикольно пожити у Швецїї..

@Kostiantyn-yl3bm

11 ай бұрын

Чому саме сюди, до Швеції? Чи відрізняються враження від очікувань?

У мене було багато різних бажань і я помітила що вони, нажаль, здійснилися через прихід повномасштабної війни. Тепер, коли я чогось бажаю, то уточнюю в своїй голові, що "хочу, щоб це відбулося без шкоди мені та моєму оточенню"

Коли навчалася в школі хотіла відвідати Німеччину, подорослішав хотіла звільнитися, займатися вдома своїми справами, вчити мови, які подобаються і отримувати за це гроші. В січні 2022 року планувала нарешті змінити місце роботи, з'їхати від батьків й помандрувати чи то по Україні, чи то закордон. Зараз в Німеччині, ходжу на курси, отримую грошову допомогу, живу окремо від батьків. Думаю про те, що дуже хотіла відвідати Японію і тепер стрьомно за яких обставин може здійснитися це бажання, якщо інші реалізувалися ось так...

Повномасштабна війна здійснила багато мрій, на жаль. І мою також: завжди хотіла жити у приватно у будинку, як можно здогадатись, постійні обстріли мого міста загнали мене у маленьке містечко до моєї бабусі на 1,5 роки. І хоч, це був непоганий період мого життя, однак тепер я дуже обережна в бажаннях😂

Десь зимою 21-22 року у мене почався прикол що я ніяк не міг йти спати. Доходило до того що я просив когось сказати мені піти спати і тоді лише я йшов. Я не зотів йти спати бо я не хотів починати наступний день, йти в школу, усе таке. Бажав часто щоб сталось щось грандіозне і школу відмінили. А потім стало 24 лютого блять.

@volka3592

11 ай бұрын

Аналогічно, тільки з роботою😢

Моєю мрією була подорож Україною. Хто ж знав, що через війну я проїду через всю Україну, і на рік оселюся за 800 км від рідного міста. Краще б ця мрія не здійснювалася.

Мене дуже сильно достали сусіди, казала не хочу їх більше чути, і тут в мене почались проблеми з вухами, майже рік нічого не чула😂

"от би не піти в коледж завтра" ніч з 23.02 по 24.02 2022

В мене попередні стосунки двічі були дуже жахливими. Безкінечні сварки і зради від обох колишніх. У другому випадку навіть почав руку підіймати на мене, піся чого я пішла. Тож я мріяла, щоб в мене був чоловік, який буде спокійний, чемний, поважати мене і ніколи навіть не подумає про зраду. І я такого знайшла. Виявилось, він хікан, виходить на вулицю лише за необхідності - робота чи магазин, тож з ми майже не гуляємо разом. А про подорожі, які я обожнюю, та відпустки я взагалі мовчу. Весь його світ - це робота і відеоігри. Але я адаптувалась - у подорожі з мамою або подругами, з друзями гуляю сама, дуже рідко виходить його витягти із собою. Він не проти, що я без нього, тому що розуміє, що вдома мене тримати теж не варіант. Ми до цього різного ритму життя у стосунках звикли, до того ж відеоігри я і сама дуже люблю, а він розуміє, що я йому не зраджу, бо по перше знаю, як це боляче, по друге, в мене є принципи, які я йому вже неодноразово доводила. Ну і я його обожнюю, він дуже хороша людина, ми вже більше десяти років разом і я жодного разу не пошкодувала, що погодилась на ці стосунки. Тож це, скоріше, усвідомлений компроміс, бо не буває всього і одразу

@sapriniti

11 ай бұрын

Ви можете спокійно гратися з чоловіком у відеоігри й навчилися нормально жити разом? Певно, теж треба собі когось саме такого шукати (звісно, з купою застережень). Мій колишній, наприклад, узагалі відеоігор не визнає, а ще вважає, що завше має рацію. Тож кількаразово мусила вдаватися до світової статистики, щоб довести, що не його правда... А Ви свого хікана справді цінуйте. Якщо він така НЯшка, поважає Вас і поводиться як людина, а не як один із моїх колишніх, то й чудово!

@Jktu000000

11 ай бұрын

а за гарячим сексом з попередніми двома не сумуєте?) Ред: хіба що може "хікан" якось вивозить цей момент)

@luba6435

11 ай бұрын

В мене такі самі стосунки ,в мене теж були такі погані стосунки як у вас ,на мене теж піднімали руки, але зараз в мене такі самі стосунки як у вас

@yuliia7929

11 ай бұрын

Якось стало сумно коли прочитала вашу історію 😢 Або чоловік аб'юзер або хікан, це якось взагалі вибір без вибору 😅

@martagp3562

11 ай бұрын

@@Jktu000000 взагалі ні. Скоріше, гидко пригадувати, що він взагалі був з такими людьми

я мала хорошу англійську, але не вистачало мовної практики. останні пів року перед війною виїжджала в Європу, але марила постійним проживанням в англомовному середовищі, говорила сама з собою. тепер вже більше року спілкуюсь з оточенням виключно англійською. думаю, не варто говорити, що віддала б бажання в обмін на те, щоб все повернулось як було

Я хотіла березового соку, керосинову лампу, відпустку, пожити ближче до природи, - війна, ми місяць в глухому селі. Всі бажання збулись одночасно 🫤

У мене з такого тільки не бажання здавати екзамени. І воно спрацювало) спочатку корона потім повномасштабне.

Дуже хотів почати жити окремо від батьків - в результаті після вторгнення росіян батьки з молодшими братами переїхали в інше місто, а згодом і в іншу країну

у 2021 вперше провела день у Львові, всю зиму жила з думкою, що дуже б хотіла пожити у цьому місті. 2022 року почалося вторгнення і довелось переїхати до Львова. прожила там чотири місяці; закохалась у місто і людей там

Вже певний час живу і працюю в Італії, і весь цей період мріяла поїхати додому (знала, що це не скоро станеться, але просто марила цим) і от через 8 місяців, моя мрія здійснилася, я їду додому... На похорон тата, йому було всього 51...

@anastasialiulina8819

11 ай бұрын

Мої співчуття(

@rrremarrr

11 ай бұрын

@@anastasialiulina8819 дякую 🫂

Завжди хотіла бути дитиною щоб про мене піклуватися і любили. Але я виросла але досі велу себе як дитина, що досить мене бісе

О так, за кожне своє бажання я дуже дорого розплачувався і до тепер розплачуюсь, тому живу майже як аморфне створіння. Добре що хоч те що я зараз мигцем бажаю не здійснюється бо розплату я не впевнений що витримаю 😅

Як най краще покарати людину? Дати їй те,що вона хоче, тіки в двічі більше!

@blackwolf_365

11 ай бұрын

хочите, щоб я від нудьги помер?

@dianapanchuk1459

11 ай бұрын

@@blackwolf_365 можливо колись, коли виздихає русня і всякі ковіди пройдуть і новини знову стануть "нудними".

@LusyElfenLied

6 ай бұрын

я хочу мільйон доларів, тож дайте мені два))

Минулого літа тато знайшов дике каченя неподалік від нашого дому. Ми йому дали травички, води. Тато вже планував його залишити у нас назавжди, зробити загорожу в дворі. У той вечір, я гралася з цим каченям, воно було активне... Подзвонила своїй подрузі, чи зможе вона його виховувати (так як у неї на той момент були кури, качки). Але її батьки не дозволили прийняти дикого каченя. Я люблю тварин. Але! Почувши, що каченя залишиться з нами, а це означало, що на моєму подвір'ї буде місце де смердітиме лайном і буде міститися болото - я не взлюбила це каченя. Я не хотіла його доглядати. Вночі воно стало млявим (як сказали батьки), і на ранок воно було вже мертве. Я досі думаю, що це моя вина, що активне ввечері каченя не дожило до ранку. Немов я вбила його силою думки. У мене вже більше 5 років є пес і кіт, і я люблю їх всім серцем. Ситуація, яка сталася два дні тому: я йшла по тротуару і на рівному місці підвернула ліву ногу. Дуже сильно. Я не могла ступати на неї, біля кісточки опухло і трішки посиніло. Поїхали до травматолога, на рентгені не видно перелому чи тріщини. Порвала зв'язки. А Я ХОТІЛА, ЩОБ мені було, що знімати цікавого у сторіз! І те, що я на рівному місці отримала травму - це чудовий інфопривід. Зараз вже з ногою все добре (вона майже не болить, хоча ще пухлість і синець не зійшов).

Зимою 2022 подумала, що мене дістало їздити до батьків через півкраїни кожні місяць - півтора. Хотіла їздити не частіше ніж раз на 3 місяці. 24.02.2022 відбулося повномасштабне вторгнення і я не приїжджала до них цілий рік.

Дякую за контент українською!

@vo-rasputin

11 ай бұрын

Задовго до нього був ще "Wishmaster", ото трешатина...

@sapriniti

11 ай бұрын

Ув одному з сезонів "Баффі" є серія про хлопчика, котрий упав у кому після невдалої бейсбольної гри і пройшов крізь пекельну браму. Після цього почали втілюватися найгірші людські страхи. По-перше, серіал крутезний, раджу до перегляду, а по-друге, знаєте, я потім довго міркувала про цю тему. Й хоча величезні оси мене щиро вразили, а все-таки мій найгірший жах би знищив усі Всесвіти. Я боюся зміни того, що вивчають квантова фізика й астрофізика! А Ви?

@oiseau_libre

11 ай бұрын

@@sapriniti Також

@sapriniti

11 ай бұрын

@@oiseau_libre Ух... Тоді Ви мене добре розумієте. Погодьтеся, що руйнування Всесвіту - це гаплик...

@user-vy5jh2dn7n

10 ай бұрын

фільм 1997 року " Виконувач бажань " про джина , який виконував одне бажання в обмін на душу . Хто не дивився , раджу переглянути першу частину

я в 2021: блін, так хочу щоб моя онлайн подруга зі сходу приїхала до мене на закарпаття, жаль що ми на різних кінцях україни живемо, а я ще й закохана в неї.. 2023: вона живе буквально в моєму домі, вчиться в моєму місті, а ще вона моя дівчина. але є один нюанс...

Коли мені було 12 років після перегляду фільмів жахів я дуже хотіла потрапити до психлікарні щоб бути далеко від школи та вітчима ,ще я дуже хотіла бути не такою як усі ,хотіла мати психічне захворювання щоб бачити галюцинації, хотіла бути одержимую демоном ,стати вампіром або зомбі ,я мріяла захворіти анорексією ,все це здійснилося ,я стала не такою як усі тому що в 15років почала зловживати різними речовинами ,психічне захворювання з'явилося ,в мене часто буває тривога ,в мене анорексія і булімія ,часто буває безсоння , галюцинації я теж бачила та чула коли зловживала ,дуже швидко я стала схожа на зомбі ,в мене з'явилася сильна анемія із-за недоїдання як у вампіра ,і якщо в мене не вийде побороти анемію тоді мені потребує уколи або переливання крові ,моя шкіра стала біла як бумага ,я вела себе як одержима демоном (в 16 років мені навіть проводили екзорцизм) і в решті решт в 19 років я потрапила в псих лікарню з вагою в 40кг при рості 168 і довго лікувалася ,тепер мені 20 скоро, буде 21 і я вилікувалась, моя залежність покинула мене коли підлітковий вік пройшов ,я її переросла , але анорексія ,булімія ,стрес , безсоння та тривога залишились ,це і робить мене до сих пір не такою як усі ,хоча я дуже стараюсь стати як усі ,я дуже сильна , хоча і дурна ,або по крайній мірі була дурною ,зараз я напевно більш розумна чим була ,діти та підлітки,якщо ви це читаєте будь ласка будьте обережні

@dr.rehotun

11 ай бұрын

Сподіваюся, у вийде остаточно побороти своїх "демонів"! Вірю у вас!

@luba6435

11 ай бұрын

@@dr.rehotun дуже дякую за підтримку 😊

Ще історія, я ненавиділа зиму через ожеледиці, мріяла і вголос промовляла, що хотілося б отак раз - і вийти на весняну вулицю. В січні я ламаю ногу , складний перелом, я з дому вийшла лише у травні....😮 Отож бажання потрібні конкретні, як угода з десятками пунктів))))

6:00 😰Була схожа історія: Я з братом і псом гуляли. Гуляли дуже довго тому я посадив на плечі брата. 🛣Вже повертаючись до дому, ми вийшли на асфальтовану дорогу. В якийсь момент я подумав що БУДЕ ПРИКОЛЬНО дати брату повідок. 🐈Наступної миті на дорогу вийшов кіт, пес кинувся на нього, я побіг за псом. Брат не відпускав повідок, тому пес почав завалювавти нас у перед й ми почали падати. В останню секунду перед падінням я кинув брата у траву (ми йшли біля поля). На щастя все закічнчилось «добре», брат потрапив у кропиву, й трохи поплакав, я отримав шрам в зоні тазу.😮‍💨 😱Тепер коли я згадую цю ситуцію у мене починаются панічні атаки і я ніби знову опинаюсь у тій ситуації.

Хотіла нарешті взяти нормальну відпустку, бо кілька років працювала як зараза, а поїхати нікуди не могла - батьки їздять тільки до села, якого я не люблю, а сама куди подамся? Тож сиділа з невістчиним котом удома й не бачила в цьому всьому сенсу. Коли почалося ПВ, то колишній і батьки виперли мене з дому (нерви згоріли, тож я не могла нічого сама вирішувати, инакше б лишилася). Опинилась у Польщі й, оскільки маю відповідну освіту, то вирішила принаймні тимчасово попрацювати у школі з нашими дітьми, допомогти їм опам'ятатися й почати розуміти польську мову. Діти попросили на рік лишитися з ними, ЮНІСЕФ саме дав на це грошей, отож рік не жила, а працювала, а потім поверталася ввечері до кімнати й цілком буквально падала. Водночас на роботі вдома мусила взяти річну неоплачувану відпустку. Ліпше не питайте, яким саме чином я зуміла постійно донатити ЗСУ й водночас мати що їсти. Навчальний рік у Польщі закінчився, тож я нині роблю документи і збираю речі. Водночас намагаюся відпочити зараз, бо від першого серпня моя домашня неоплачувана відпустка закінчується, себто після повернення матиму якийсь десяток днів, а потім знову гайда виправляти помилки наших академіків. До речі, коли я минулого разу хотіла відпустку, то вивихнула коліно й місяць валялася з ортезою, а потім рік ходила з паличкою. Певно, мені справді треба нарешті почати видавати книжки й робити за ними серіали, щоб могти відпочити спокійно, а не оце от усе. Бо чомусь мої прагнення дуже дивно впливають на життя... Цікаво, принаймні те, що я зичу кацапам горіти, працює правильно? Чи знову боком?

Ніколи не хотіла нікуди перїжджати хоча чоловік американец, одружені чотири роки. Все не могли вирішити хто до кого має переїхати жити. Я не хотіла покидати своє місто. Він був не проти переїхати в Україну, але тільки коли підростуть його діти. Але війна вирішила за нас. Може колись повернемось в Україну вже разом. Але, схоже, я здійснила мрію свєї колеги. Вона марила Америкою, про що я дізналася, коли вона вже отримала дозвіл на в'їзд (взагалі її спілкування зі мною поза роботою почалося тільки с того, що вона через фейсбук дізналася, що в мене чоловік американець). Брехала мені про обставини, які начебто з нею відбувалися, жалілася в які жахливі умови потрапила "тікаючи від війни", що з неї майже знущаються щодня, аби я її "врятувала" і забрала по програмі для українців. Мало того, що вона використовувала і використовує всіх і вся, швиденько вискочила заміж за розрахунком аби отримати грін карту. Шкода цього чоловіка, він порядний і наївний вірить цій істоті. А взагалі, читаю коментарі і якось сумно. Може ми жили у настільки різних Українах, що стільки людей мріяло покинути рідну країну 😢

ага я так заміж вийшла за найкращого хлопця про якого я могла тільки мріяти, але нажаль я не найкраща дружинадля нього і не можу витягувати його рівень((

@beauxarts1386

11 ай бұрын

Як само це проявляэться?

@svaleks566

11 ай бұрын

Це його слова-тікайте Ваші-насолоджуйтесь

На початку лютого 2022 року сказала чоловіку, що наступного разу коли будемо їхати до моїх батьків в гості, то я хочу залишитися на довше. Все так і сталося, 25 лютого приїхали до них і виїхали в кінці квітня

Не знала, що цей вираз має таке значення. Його вимовив лікар, коли побачив мою руку. Після спроби самогубства не працює великий палець бо сухожилля порізані. Мабуть лікар мав на увазі що якесь моє бажання вийшло мені боком але я не пам'ятаю, щоб загадувала таке.

Хотіла взимку 2022 з’їздити в Берлін на відпочинок. З’їздила на евакуаційному потязі

Цікава підбірка історій. Дякую за вашу роботу 🎉

У віці восьми років прочитала книжку «Тоня Ґлімердал», про дівчинку, яка жила у норвезькому селі серед гір, і сказала мамі, що хотіла б жити у подібному місці. Мама сказала, що такі місця гарно побачити, але жити хочеться у рідному Донецьку. Скоро почалася війна, а потім ми уїхали на південь Німеччини, у місце досить схоже на те, описане у книжці.

Мрію про власний будинок і фінансову стабільність, а також можливість вільно мандрувати світом. Нічого з цього поки не трапилось, тож як на мене ця штука не завжди працює...склалося все якраз навпаки, ррррр

Хотіла щоб час зупинився, бо я нічого не встигала, робота дім, дім робота, бажала щоб все просто завмерло І шо? Пандемія, все завмерло)

Моя сестра хотіла зустріти турботливого чоловіка, який би її кохав після 20 років абьзивних відносин. Зустріла такого, але він виявися одруженим. Зі свого прикладу. В 2021 загадала бажання в Умані на могилі єврейського пророка, знайти нову роботу. Почався 2022 я виїхала з країни та влаштувалася посудомийкою та обирачкою овочей. Полумала тоді що щось пішло не так повернулася до України на стару роботу та врешті знайшла нову роботу, яку хотіла. Висновок загадувати бажання треба правильно, але ти ніколи не зможешь врахувати всіх факторів, тому беріть ініціативу в свої руки😊

Вступила до універу і здобула другу вищу. Думала нова робота в новій сфері дасть більший прибуток. Але зарплата на іншій роботі виявилася ще меншою. От такий облом.

Хотів, мріяв, марив тим аби мати розумну, красиву, сексуальну дівчину, яка вміє готувати та допомогти. Через місяць після цього вона з'явилась. Розпочалась війна, вона з своїм колишнім, а я тепер беземоційна люлина на антидепресантах. Курс лікування завершиться через місяць. Ах да... Тепер у мене немає друзів Будьте обережні зі своїми бажаннями

Саме смішне що бажаннями ми не керуємо, нельзя сказати собі - хочу бажати це а цього не хочу щоб бажала (ав). От і виходить що щось нами управляє через наші бажання а ми як маріонетки на нитках. Є книжка Тор Норетрандерс "Иллюзия пользователя" там є розділ про експеременти над свідомістю і науково доведено що свідомість завжди працює з затримкою, тобто що щось нами всіма управляє

Я захотіла хлопця, з яким разом працювали у готельному бізнесі, але не наважувалась підійти до нього. Потім я дізналась, що його перевили в готель у іншій країні. І я так шкодувала, що не підійшла до нього і хотіла, щоб він повернувся. Так я нила два тижні. Потім через два тижні зустріла його знову на роботі. Тоді я підійшла до нього і ми поспілкувались. Він сказав, що повернувся тільки на місяць. І ми провели цілий місяць разом. Це було чудово!

Ще Будда Шак'ямуні нам сказав, що бажання породжують страждання.

Березень 2020, я дуже втомилася на роботі, працювала без відпустки. Китай почали закривати на карантин, це був четвер і я побажала, щоб і нас закрили на карантин, щоб побути дома четвер, п'ятницю, суботу і неділю. А з понеділка на роботу. Зараз грудень 2023, за ці майже 4 роки я на роботі була в сумі лише пару місяців, а так працюю з дому. Бережіться своїх бажань

Я дуже хотіла побачити свою тітку і її доньку оскільки моя тітка виїхала за кордон до мого народження, я її побачила оскілики поїхала до неї на початку повномаштабної війни

Дуже сумне відео😢

Мені подарували на день народження кота. Я люблю тварин, але мене дратувала постійна проблема на кого його лишати, коли я подорожую, ну також він запаскудив всю квартиру. Почався ковід, я відвезла його до батьків, вони дозволяли йому гуляти на вулиці і не помітили, що його покусати дворові коти- це був пухнастий перс. Він помер за 3 дні в тяжкого сепсису😢. Не можу собі пробачити до сих пір.

@LusyElfenLied

6 ай бұрын

співчуваю, але якась херова у вас любов. якщо любиш, то й до незручностей звикаєш

Декілька років хотіла зробити ремонт в квартирі. Однієї ночі в нашому подвір'ї був приліт, дуже постраждав будинок, тепер треба робити ремонт. От тільки тепер важко жити у тій квартирі, бачити згорівший будинок навпроти, постійно згадувати ту ніч.

не хотіла йти в школу через контрольну з укр. мови, в той день почалася війна.

Все свідоме життя хотіла дуже довго мандрувати світом.. 24.02 коли почалась війна я була на плановому відпочинку на Балі, і з того часу розуміючи що вдома коїться - я вже безперервно подорожую з країни в країну 19 місяців! Хоч мрія і здійснилась але за цей час добряче вигоріла!

в мене теж Форд. І теж раз в пів року щось в ньому щось ламається

Коментар на підтримку каналу. Дуже вдячний за працю та цікавий українськомовний контент 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Мріяв звалити з рідного міста кудись за кордон рано чи пізно я б це зробив - почалася 2 війна і Буум 💥 я та моя сімʼя поїхали до Болгарії прожили там 5 місяців а потім подорож довжиною 2038км через Болгарію Румунію, Угорщіну, Австрію і ми приїхали у Німеччину тепер я тут живу. Хотів переїхати назавжди воно здійснилося!

щодо схуднення: хотіла теж постійно схуднути. Отримала хронічний гастродеуденіт та паталогію, через які мушу притримуватись дієт; хотіла спробувати попрацювати вчителем, аби навчити дітей "любити історію"= ненавиджу школу, та той жахливий досвід, коли учні деякі ведуть себе як лайдаки, винен в усьому вчитель, маленька зп- виликі постійні вимоги, вимкнення світла, прильоти, постійний стрес, нервові розлади, панічні атаки коли дзвонить телефон (після дзвінків учнів та їх батьків, або дирекції). хоча, вчительський колектив там був супер! я їх обожнювала; хотіла вибратись з попереднього міста = похорон дорогої мені людини який замінив мені батька, в додачу до всього вище згаданого, апатія, розлади сну, харчові розлади, нічні кошмари та паралічі які змусили мене виїхати з того міста, аби покращити свій стан; хотіла в гори= з цим допоміг мені рідний дядько, який почав там вести себе як останнє мудло, показуючи не "свій авторитет", а свою недолугість, тупість, гнилість та те що він не більш як ганчірка; під час сірої, окупованої зони на прикордонні, хотіла докласти максимум зусиль для того, щоб допомагати місцевим, волонтерити = вислухала стільки лайна від своїх же односельців, стільки образ в мою сторону, наклепів та обсирань, що до цих пір лютою ненавистю ненавиджу ту частину кінчених людей. Адже, допомагаючи нашим збройним силам інформаційно, хтось десь ляпнув що в мене зв'язки з районною адміністрацією ( сама в шоці), і мені почали писати про це з таким ухилом, ніби я "сама умна", в результаті, 3 місяці страху за свою родину, адже якби, не дай бог, прийшли москалі я знаю поіменно тих, хто одразу здав би на допити мене, через якісь там зв'язки. Це і сумно, і бридко, і тепер я розумію, що ніколи в житті не витрачу ані сил, ані фінансів на допомогу тим телепням.

Коли народилася друга дитина, пральна машина в нас поламалася, і грошей взагалі не було. І кожен раз, коли постійне прання вручну мене діставало до чортиків, я кричала (про себе) "не хочу більше прати!", та сама менша дитина важко хворіла, і ми потрапляли з нею до лікарні. Так собі перепочинок.

Ніхто зрештою не отримав, чого бажав. Хотіла бути щасливою матір'ю - отримала дитину інваліда, хотіла спокою - отримала життя із абюзером. Це що, здійснення бажань? Знущання якесь.

Ми жили на краю невеличкого селища, і кілька сусідніх будинків були закинуті, а в одному жили люди похилого віку лише в огородній сезон, тобто як дача був будинок. І ці люди постійно скаржилися, що наш собака дуже голосно лає, а вони хочуть тиші. Вони питали, коли ми переїдемо, бо вони випадково дізналися про мою спадщину від померлої бабусі. Ми дійсно переїхали, а наш будинок купили фермери, які розводять індиків і мають кілька сторожових собак 😂 потім чула від знайомих, як ті старі люди згадували, які класні ми були сусіди)))) а нові просто жах😂

друг в 2021 забажав на новий рік щоб не було салютів і т.п. новорічної довгої активності. 2022 не було салютів, активностей не було бо комендантська.

А мені цікаво, що то за рок зірка? Якщо хтось здогадався, хто там три роки із кимось зустрічався - маякніть😅

Всю молодшу школу був закоханий в одну дівчинку, і коли вже в середній вона вперше почала відповідати взаємністю, ми почали тісніше спілкуватися, і виявилось, що вона зовсім не та людина, з якою мені хотілось би бути поруч 😟

хотіла жити на природі, побувати за кордоном. Завдяки війні переїхала в Чехію в якесь село там де жили лише дві сім'ї (одна з яких та яка нас приютила) і весь час поки ми там жили ненавиділа це місце

Не зовсім бажання, швидше, навпаки. Якось сказала, що ніколи б не змогла жити в Києві, і уже через 3 місяці переїхала на 3 роки)

Спасибі

Мріяв, про те аби знайти хорошу роботу в ЄС і добудувати будинок. Маю добудований будинок, хорошу роботу але поїхати додому не можу у зв'язку з війною 👍😆 Проте, це хороший час для того аби назбирати грошей

Ну це прям якась «Траса 60»

😂Хотіла працювати в квітковому магазині,створювати букети і композиції натомість пропрацювала в ритуальних послугах робила вінки і ікебани!

Хотіла поїхати з країни та жити у Польщі...що ж, в принципі так й вийшло 0_0 (Тепер повернулася додому та не хочу ніколи їхати зі своєї батьківщини, не дивлячись на те що в Польщі було краще)

Насміявся від душі, які бувають загадкові люди.

❤❤❤❤

Думала, що було б гарною ідеєю поїхати на літо з дитиною в Карпати, бо він має алергію на амброзію, а в Карпатах вона не росте. Вже півтора роки живу в Яремче. Тут чудово, але як же хочеться в Харків!

@SmartPhoneEvh-ip1si

6 ай бұрын

В мене протилежна ситуація, в Карпатах в червні щось таке росте, від чого сильна алергія

Друг хотів звільнитися з роботи бо за його словами це жесть там працювати. Через роботу він почав пити більше ніж раніше і одного дня він проспав. Наступного дня його звільнили. Він не був засмучений.

Хотіла відвідати Японію і думала поїхати на заробітки в Польщу, але чоловік не пускав. Сталася війна. Я через Польщу втікла в Японію. Тепер тут працюю.

Мої батьки приїздили до мене на новий рік, ми ходили по багатьом закладам (для студента це можливість на халяву поїсти), я хотіла щоб вони залишися на довше, може на тиждень. Тепер, через війну вони переїхали до мене, і ми живемо разом👍 і да, по ресторанам я тепер ходжу частіше, але вже за свій рахунок

Мріяла про те, щоб не складати ЗНО, в 11 класі почалось вторгнення й до кінця навчального року просиділа в Маріуполі. Жодного екзамену так й не складала

Мріяла мати власний простір в квартирі, жити на свій лад, в затишку та спокої. Вся моя сім'я померла

хотів до німеччині і зараз через війну сиджу тут

Я з 16 років мріяв виїхати з України до Європи, коли мені було два місяці до 19 залишалося 2 тижні до від'їзду у Чехію, не міг ніяк дочекатися, і тут почалася війна, перекрили кордони для чоловіків, мені вже 20, моя мрія на жаль так і не здійснилася, (боюся своїх бажань 😂)

хотіла кохання, мене скривдили )

Я мріяла не ходити до школи. 2020: ніхао. Ковід, тепер не треба ходити до школи. Потім я мріяла, щоб О. С. не була моєю класною керівничкою. 2022: привіт? Тепер моє село в окупації, всіх вчителів замінили, але О. С. більше ні за яких обставин не буде моєю класною керівничкою. + я тепер взагалі до школи не ходжу та вчусь онлайн і мабуть більше не повчусь у нашій школі, бо я її вже скоро закінчу. Мої бажання здійснені, але ж якою, ку*ва, ціною. Не дарма ж кажуть: "бійся своїх бажань, бо вони можуть здійснитися"

Мріяла переїхати в США (+- на два роки) вчитись в 10 та 11 класі Із-за війни я тут вже півтора роки але я не хотіла їхати сюди з початком війни, тому що вважала себе зрадником в такої ситуації

Загадала бажання про нові враження в новий рік 3 2021 на 2022...почалась війна