Фільм про життя, культуру, освіту і побут села Старосілля Городищенського району Черкаської області.
0:00 сільська панорама
1:03 Народний Музей
2:13 Школа
2:44 Будинок Культури, Сільська Рада, Пожежна частина
3:09 школа: 9 клас
3:39 школа: урок української мови, вчитель Чубенко Галина Григорівна
4:27 школа: директор Плохута Борис Горигорович
4:54 школа: учні 4 класу; Плохута Павло
5:27 школа: учні 10 класу
5:43 школа: 10 клас, урок біології, вчитель Бурдикіна Віталіна Антонівна
7:34 школа: педагогічна нарада
8:39 річка Вільшанка, став, міст, шлюз
9:06 Сільська Рада: Бондаренко Віра
9:19 поле, механізована бригада, тракторна бригада
10:22 гусяча ферма
10:54 свиноферма
11:41 молокоферма
13:09 пам'ятник В.Леніну, Будинок Культури
13:26 Школа, парк
14:00 Пам'ятник Невідомому Солдату
16:12 місцями бойової слави
16:52 "Пісня ланкової"
19:37 "Косив батько"
21:39 "На землі ведеться"
У 1862 році в селі Старосіллі відкрилась двокласна церковно-приходська школа. Пізніше - 6 жовтня 1896 року - діти перейшли навчатися у нове приміщення школи. Школа була збудована з матеріалу церкви, яку в 1894 році зруйнував страшний буревій. У ній навчалося декілька десятків дітей. Біля школи росла чорна сосна. Сосну посадили і доглядали учні Кость Наумович Яценко та Никін Оксентійович Олефір.
Нова чотирикласна школа була збудована і вступила в дію в селі у 1907-1908 роках. Вона була збудована на кошти земства. Навчались у чотирикласній школі учні аж до 1930 року.
А в 1930 році в селі Старосіллі відкривається семирічна школа, директором якої стає Гладкий Василь Йосипович. На школі красувалась вивіска - Велика Старосільська школа колгоспної молоді. Василь Йосипович був хорошим організатором. Перші її випускники - це ті, що у 1924 році прийшли до першого класу. Серед них - Пікуль Мефодій Якович, Букатова Марія Гордіївна, Бондар Іван Юхимович - саме вони в своєму житті обрали нелегкий учительський шлях. Їхньою першою вчителькою була Ус Настя Іванівна, молода вродлива дівчина. На цей час у школі працювали Кирило Семенович Куценко, Григорій Прохорович Куценко, Кирило Васильович Майко. К.В.Майко організував лікнеп і дорослі ходили на навчання, словом, опановували науку. Він першим провів у селі роботу з неписьменністю.
У 1930 році Василя Йосиповича Гладкого перевели в Городище в Скалигівську школу. Його замінив Варфоломій Прокопович Колісниченко.У школі працювала і його дружина Ольга Іванівна. Але довго не вдалося попрацювати, бо прислали двадцятитисячника Панаса Йосиповича Коваля.
Коли в 1930 році відкрили п’ятий клас, в школу прибули Фрісан Терентійович Іваненко, Дмитро Іванович Новосад, Марія Прокопівна Колісниченко, Ганна Мусіївна Тиховід, Тетяна Онопріївна Ємець, Іван Родіонович Захарченко, Іван Назарович Бурлака, Ганна Юхимівна Бондаренко, Микита Самійлович Онищенко, Петро Дмитрович Пилипей.
У 1935 році Старосільська школа перейшла в статус восьмирічної, директором якої став Лисенко Павло Карпович. Під час сталінських часів Гладкого В.Й. та Лисенка П. К. було репресовано.
Школа поступово росла і в 1937 році була утворена десятирічна школа (директор Коваль Панас Йосипович). Рішенням Верховної Ради УРСР їй присвоєно ім’я О.С. Пушкіна (до 100-річчя загибелі поета). На той час функціонувала і семирічка, директором якої був Оніпко Микита Максимович.
До Другої світової війни навчання у старших класах було безкоштовним. Школа вручила атестати зрілості чотирьом довоєнним випускам.
У воєнні роки у школі знаходилась німецька комендатура, тут катували наших односельців. За час лихоліття школа була повністю зруйнована. Та вже в 1944 році на її подвір’ї знову залунали дитячі голоси. Приміщень не хватало. Навчались у дві зміни, у допоміжних приміщеннях по кутках - на кутку Гора, в центрі у Цуцановій хаті, на кутку Салова. Директором була Єдвіга Михайлівна Усата.
Після війни у середній та вечірній школі навчалося 800 учнів. Багато молоді під час окупації не хотіло йти до школи, адже фашисти наказували ходити в церкву і молитися Богу за перемогу Дойчланд. І молодь лише після війни пішла навчатися у вечірню школу. Організаторами вечірньої школи були Микита Самійлович Онищенко та Мефодій Якович Пікуль, які демобілізувалися із армії в листопаді 1945 року. У цих переростків був великий потяг до навчання, їх навчалося до 200 чоловік. У вечірній школі працювали Марія Гордіївна Букатова , Мокрина Родіонівна Захарченко, Ганна Юхимівна Бондаренко, Микита Самійлович Онищенко, Іван Степанович Лисюк, Герасим Миколайович Біленко. Директорами були Микита Самійлович Онищенко, Мефодій Якович Пікуль, Павло Самійлович Клименко, Віктор Григорович Богач, Борис Григорович Плохута, Галина Григорівна Чубенко, Любов Вікторівна Преображенська.
Нове приміщення школи вступило в дію в 1983 році, урочисте відкриття відбулося 31 серпня. Директором школи в цей час є Плохута Борис Григорович (з 1979 р.). У 2000 р. на посаду директора прийшов Лашта Володимир Орестович, у 2021 р. - Грідасова Лариса Олексіївна.
З 1954 року до 2000 школа дала середню освіту 1538 учням.