Донька плаче, а я дякую Богу, що відвів біду
Донька он сидить та реве, бо дуже хлопця кохає, а він її кинув. А я от не знаю чи мені сміятися чи плакати, бо як гляну. Що то за хлопець, то лиш одна думка спадає: «Дякую, Господи, що ти відвів біду».
Не знаю чи добре колись було, що мама мого теперішнього чоловіка бачила до весілля двічі - на знайомству та на заручинах. Ми жили в місті, тому ніхто не знав, що за родина, що за людина, а отак познайомилися і на свій ризик поєднували життя.
#історії #життя #історіїзжиття
#життєвіісторії #жіночіісторії #історіїдлядуші #життя #історії #жіночіісторіїукраїнською #історіїзжиття #історіїзжиття #історіїдлядушіукраїнською
Автор тексту: Ксеня Ропота
Пікірлер: 3
Дякуємо за перегляд і коментар! Підписуйтеся на канал, бо так ми розуміємо, що Вам подобається те, що ми робимо. Перемоги нам усім!
Дякую. З донечками розмовлять треба, а як не довіряють вам,значіть будуть з таємницями. Скільки оберігай, а всеодно щось трапиться. Саме головне щоб собі дівчатка знали без цінність.
Добре, що вчасно кинув, нехай краще ''реве'' і не сказала вам, що вже ''при надії'', тоді б вам було не до сміху!