😢❤ супер

Супер! Мне понравилось 😍😍😍

@amilas_official

Жыл бұрын

я рада что вам понравилось 🌸

Ти так не любиш цей дим, і чорт з ним Бо він вбиває слова, обертом голова В дворі розносить усім дітвора, що знов між нами чіва-вва Про що тобі говорити? Втрачаєм слід І поряд знов перестативдома спати Нас не відмірять на око чом так ,жерстоко На тормоз тиснем одразу А не на газ? Питання вічне Для чого та навіщо Втрачаю розум дарма Ти не сама, А всі ці ночі в Криму тепер кому? Якщо зустріну то потім передам йому Тоненький твій голосок , як електрошок Що п’яний я без вина твоя вина Тепер дізнається світ поки ще видно Їм донесуть про усе на хіт фм Приспів: Згадаю я білі обої І той чорний посуд Нас в хрущовці двоє Ким лишились досі ми досі Затуляєм штори, кава плюшки стигнуть Поясніть тепер вахтери хто ми І чому я без неї гину Давай так посидимо тут до ранку Прошу не тікай « мені йти варто» І якщо вихід один вкажуть карти Тоді чому ми То холодно то жарко Складати все на місця втомився сам У нас іде це по колу і зараз знову Твої обійми розплавили цей метал Ти елемент номер п’ятий Ні дати , не взяти Іде до фіналу вже гра цього разу А ти так само мовчиш коли говорю Хвилин 15 залишилось до сигналу Не викликай так зловлю і звалю Ми спробуємо все підшити і не чіпляти Мобільні все номери повидаляти Йти не спитавши причини немає сил Давай ми спробуєм заново все зібрати Приспів: 2 рази

😍😍😍

Тебе не зваблює дим, ну і грець з ним! Я забуваю слова, кругом голова, Хтось запускає чутки у дворі, Що є між нами чівава!.. Я б говорив, але ти загубила смак, А почуття вже давно, як німе кіно... Можливо, в тебе окей, а я ніяк... Чому не тиснемо газ, а на гальмо?.. Питання вічні - навіщо і чому? Я схожу з розуму в сні і на яву, А, як ті ночі в Криму, тепер кому? Ти не одна і належиш вже йому... Писклявий твій голосок, як електрошок, Що п'яний ти без вина - твоя вина, І знати будуть про це, мабуть, усі, Розкажуть їм на ФМ мої пісні!.. Приспів Згадаю сніжно-білі стіни, Від роботи втома, Нас в квартирі двоє... Звідки ми? І хто ми? І хто ми? Вицвілі шпалери, кава без упину... Поясніть же тепер нам, вахтери, Ну чому без неї гину?.. Минає ніч, що в полон захопила нас, Ти зачекай, не біжи, а мені вже час, І, якщо вихід один, то скажи: Чому це доля нас зводить раз у раз? Все розкладати втомився я на місця, Все припиняв, починав і без кінця... Дотики рук твоїх плавили мій метал, Ти - елемент номер п'ять, елемент творця. Йде до завершення гра, а ти мовчиш, Розмову нашу веду - киваєш лиш, Хвилин п'ятнадцять до ранку маєм ми, Не викликай, зможу сам собі піти... Давай відправимо справу у архів, Позбудемось один одного номерів, Не запитати й піти я не міг, А може просто цього не хотів...