Який стан у папства 15 16 ст ,продаж прощення гріхів - індульгенції

Як Греко-Католик, я часто ставлю собі питання, чому не стати Римо-Католиком, і позбавити себе від гібридизації та постійних питань що навіщо і як. Чим гарний східний світ? Менш цивілізований, більш дикий, роздроблений та постійний розбирання. Втілювати схід із західною цивілізацією, часом теж важко. Під час літургії, то називати себе православними у молитві, то потім католиками не в молитві. Хто ми? Навіщо нам ця містечковість? Хто вирішив, що ми повинні слідувати саме грецькому обряду, міста якого сьогодні навіть немає, і яке сьогодні в Туреччині. Мені Захід і Рим з Європою якось ближче ніж Туреччина наприклад

@user-zo8dg1jl4m

2 жыл бұрын

Для мене питання віри - це питання духовності, а не цивілізації. Щоб бути у західному цивілізованому світі зараз зовсім не треба бути віруючим - на Заході зараз панує секуляризація, а віруючим я став для того, щоб служити Богові і бути з Ним. І саме в цьому напрямку порівнюючи католицизм і православ'я - я бачу у православ'ї зречення себе і світу, посвячення всього себе Богові, аскетизм - чого не тільки немає у католиків, але вони навіть заперечують необхідність аскетизму - вони скасували всі пости, підготовку до причастя, скоротили молитви порівняно з православними - вони навчають жити як всі люди, йти широким шляхом, а не вузькою стежкою самозречення, неперестанної молитви і посту - як навчає православ'я. Тому в плані духовності, зречення світу і посвяти себе Богові - я обираю православ'я. Католицизм сьогодні - це крок до цього світу, а не до Бога.

@oleksiysaiko5859

2 жыл бұрын

​@@user-zo8dg1jl4m духовність, і є частиною будь-якої цивілізації. І розуміння духовності у кожній цивілізації, своє. Як і розуміння святості, та й самі святі. Я писав про інше, замість того, щоб кидатися то туди, то сюди, легше визначитися з чимось одним. Особисто мене, Греко-Католицизм плутає, недоправослав'я і водночас недокатолицизм. Мені легше визначитися з чимось одним, а не грати в містечкові ігри, в яких я ніяк не бачу духовності. Щодо того, що ви писали. Ви обрали Православ'я, воно вам ближче, я поважаю ваш вибір. Мені Православ'я, з його золотими куполами, східною азіатщиною обвішаний золотом одяг, замотаний хустками голови жінок, чужий. Для мене Католицизм, ототожнюється з тією Цивілізацією, в якій я живу, та її історією. Від створення Єзуїтського Ордену, який створював Європейську економіку, університети, науку, до Європейських моралей та цінностей. Так, сьогодні Католицький світ переживає не найкращі часи, але це не скасовує всього того, що я написав. Пост для мене, не рівень духовності, і я чудово знаю як багато Православних до нього ставляться, як до склепіння правил, не можна їсти, значить не їстиму, бо так написано, при цьому, всередині в душі, буде творитися Бог знає що. Так само, як для мене завжди було диким, коли в Православному Храмі, 300 разів запитають, якщо твій родич був Православним, інакше не будуть за нього молитися, бо все що не Православне, для них не істина. Духовності я тут ніякої не бачу, а от переднеазіатського етно та культуроцентризму багато бачу. Римo-католицизм, універсальний, а не містечковий. Христос творив Церкву для всіх, а не для греків свою, для росіян чи українців свою. Про занепад і недорозвиненість Православних країн теж можна писати. І я вважаю, що є в цьому і взаємозв'язок. Не бачу я нічого хорошого у Східному та Орієнтальному. І я вважаю, що Східне не дає Україні стати нормальною Європейською державою.

@nicolascampuzano5150

11 ай бұрын

Ты думаешь, что латиняне не называют себя православными?

@oleksiysaiko5859

11 ай бұрын

@@nicolascampuzano5150 was?

@nicolascampuzano5150

11 ай бұрын

@@oleksiysaiko5859 , was kannst du nicht verstehen? Ты думаешь английский католик Герберт Честертон написал свою книгу Orthodoxy о "православии"? В латинской мессе мы среди прочего говорим следующее: "una cum fámulo tuo Papa nostro N. et Antístite nostro N. et ómnibus orthodóxis, atque cathólicæ et apostólicæ fídei cultóribus." что переводится как: "вместе с твоим слугою Папою N, епископом нашим N, и всеми ПРАВОСЛАВНЫМИ верующими католической и апостольской веры"

Не єдність з латинянами було мотивом унії,а інтереси перш за все збереження Української церкви у православній традиції перед внутрішньоми і завнішньоми загрозами

Єдність Церкви - справа важлива, але на жаль, у Берестейській унії не вдалося досягнути єдності вповні: подальші розділення і релігійні війни є тому свідченням. Українська греко-католицька церква була важливою інституцією збереження національної ідентичності галицьких українців, яка в умовах бездержавного існування українців перебрала на себе частину функцій держави. Сучасна УГКЦ за інерцією продовжує виконувати національну і соціальну ролі, незважаючи на наявність незалежної Української Держави, яка перебрала на себе ці функції. Тому УГКЦ є не вповні церквою Христовою, а певною національно-культурною і соціальною організацією, що переймається національними і соціальними питаннями. Залишаючись у рамках національної парадигми, УГКЦ не має жодних шансів досягнути єдності всіх християн в Україні. Для досягнення єдності потрібно, щоб УГКЦ відмовилася від національно-культурних і соціальних функцій і стала справді Церквою, а не патріотичною організацією галичан - тобто зосередилася тільки на духовності: зреченні себе і світу і посвяті себе на служіння Богові у неперестанній молитві і пості. Якщо УГКЦ зможе відмовитися від всього національного і соціального служіння, а стане тільки організацією що практикує і пропагує духовність: відмову від усього цьогосвітнього і пошук тільки Божественого - у такому тільки разі вона може стати привабливою для людей інших конфесій, які перебувають у пошуку духовності - і тільки в такому разі вона може сприяти єдності всіх християн. Адже така єдність можлива навколо Христа-Бога, але аж ніяк не навколо національної ідеї чи соціального служіння - останні є функціями держави і громадських організацій, а не Церкви Христової. Зречення світу, неперестанна молитва і піст - на цьому має будуватися Церква, щоб бути об'єднаною церквою всіх християн, щоб можна було вести успішний діалог і з православними і протестантами.

@mykhailo_p_h4276

2 жыл бұрын

А в чому заключається успішний діалог на Вашу думку?

@user-zo8dg1jl4m

2 жыл бұрын

@@mykhailo_p_h4276 Успішний діалог має два етапи: на першому етапі досягається прийняття один одного, хоча ще немає євхаристійної єдності. На цьому етапі УГКЦ православні і протестанти мають сприймати позитивно, не вважати єретиками, що йдуть у погибель, а визнавати можливість спасіння і в греко-католицькій церкві, вважати греко-католиків своїми братами і сестрами. Другий етап - це євхаристійна єдність, тобто сопричастя між різними церквами, які продовжують зберігати свої культурні відмінності, обряд, традиції, але вже стають Єдиною Церквою Христовою через сопричастя.