Концерт гурту «Кіно» в Ангарську, 1990 рік. Люди стрибають під пісню «Війна» мов навіжені, як дикуни чи мавпи.
Забиті люди, яких з дитячого садка вчили ходили строєм, бути як всі, не висовуватися та завжди контролювати свої емоції та почуття, наприкінці 80-х вже просто не могли тримати все в собі і показали себе справжніх. І хоча система з кийком в руці ще намагається тримати все під контролем, але проти такої шаленої енергії сили були нерівні, імперія розвалилася як картковий будиночок.
«Попробуй спастись от дождя, если он внутри»
«В каждом из нас спит волк, в каждом из нас спит зверь,
Я слышу его рычание, когда танцую»
«Нам уже стали тесны одежды, сшитые вами для нас одежды.
И вот мы пришли сказать вам о том, что дальше…»
Але Путіну вдалося повернути цих людей знову в стадо та зробити з більшості з них людожерів. Тепер вони співають все ті ж пісні Цоя, але вже на свій манер, вкладаючи в них інший сенс, зробивши з пісень про любов та свободу воєнні марші. Гірка іронія, вишуканий цинізм - ікона свободи став іконою рабів. Як кажуть, за що боролись, на те і напоролись.
Дуже цікаве відео, гідне уваги психологів, психіатрів, спецслужб та політтехнологів.