Розділ 31 Марк Твен "Пригоди Тома Сойєра"
"Знайшлися і загубилися знову".
Короткий переказ
Том і Беккі під час прогулянки разом з іншими дітьми спустилися до печери, так само разом з іншими грали в хованки, а коли набридло, пішли оглядати печеру. Вони подивилися відомі місця, а потім пішли галереєю униз, розглядаючи написи на стінах. Так, за розмовою, вони врешті дісталися до місця, де написи закінчилися і зробили свій напис "Том і Беккі". Проте вони пішли далі і почали знаходити все нові дива: в одному місці вони побачили великі сталактити, в іншому - скамянілий водоспад. У Тома прокинувся дух дослідника, а Беккі його підтримала і вони рушили далі. Вони бачили джерельце, на дні якого лежало безліч кристалів і врешті вони вийшли до великої зали, повної кажанів, які накинулись на світло свічок. Том схопив Беккі за руку і заскочив у перший коридор, потім знову і знову, щоб втекти від каханів. Врешті вони дійшли до величезного підземного озера і сіли перепочити. Тільки тоді Беккі спитала в Тома чи він згадає дорогу назад, бо нікого вже давно не чути. Том сказав, що через залу з кажанами вони не можуть йти, бо вони можуть загасити свічки, але її можна обійти і вони рушили далі. Проте, через деякий час стало зрозуміло, що знайомих ділянок печери не трапляється, діти стомилися і Беккі запропонувала повернутися через залу з кажанами і вони пішли назад, але виявилося, що дорогу ніхто не позначав і вони зовсім заблукали. Діти йшли навмання і сильно стомилися. Том кричав, щоб його бодай хтось почув. Дуже хотілося їсти, на щастя у Тома залишився маленький шматочок пирога, який він розділив навпіл і половину якого з'їла Беккі, а Том свою половинку приховав на потім. Потім діти знову йшли. Потім Беккі стомилася і сіла перепочити і заснула. Коли прокинулась вони рушили далі. Врешті Том запропонував зупинитися біля джерельця. Там вони знову перепочили і перекусили тим, що залишалося в Тома. Далі Том повідомив Беккі, що скоро вони опиняться в темряві, бо догорає остання свічка. Нарешті і вона затухла. Діти спробували навпомацки обстежити найближчі проходи, але на землі було повно розколин незрозумілої глибини, куди можна було впасти. За кутком в одному коридорі Том побачив руку зі свічкою, а потім і людину, це був - індіанець Джо. Том спочатку скрикнув, але індіанець чомусь втік, мабуть голос в Тома змінився в печері через крик. Том нічого не розказав Беккі про це, але вони вирішили повернутися до джерела. Діти довго сиділи біля нього, вони відчували страшенний голод. Беккі зовсім знесиліла, а Томові було вже байдуже на всі страхи. Він зібрався з силами і поліз рачки обстежити ще проходи. Безсила Беккі лежала і казала, що скоро їй кінець і просила, щоб Том був поруч із нею і тримав її за руку коли це станеться.
__
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПУБЛІКАЦІЮ
Читає книгу "Пригоди Тома Сойєра":
Жук Ірина, Смірнов Антон
Дизайн: Жук Ірина
__
Цей матеріал створено виключно з некомерційною, навчальною метою, з врахуванням потреб інклюзивної освіти (зокрема людей з вадами зору, дислексиків)
Інформація про використані для публікації матеріали та авторські права:
bit.ly/prygodytomasawyera
Контакти для побажань і пропозицій для авторів:
people.in.ukraine@gmail.com
__
#аудіокнига #відеокнига #вухо